<<
>>

Поняття та зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів

Після Революції Гідності дуже гостро постало питання довіри до судової влади. Основною проблемою в цій сфері є те, що судді не стали дійсно незалежними - по-перше, від виконавчої та законодавчої гілок влади, по-друге - від корупції.

Ще однією з проблем у цій сфері є неналежне забезпечення діяльності судів, серед яких найбільшу кількість справ розглядають місцеві суди. Саме на цьому рівні головним чином і поновлюються порушені права, свободи й законні інтереси фізичних і юридичних осіб. Проте, як свідчить практика, таке забезпечення перебуває на неналежному рівні. Переважна кількість питань правового забезпечення діяльності місцевих судів регулюються нормами адміністративного права.

Відповідно до нового тлумачного словника української мови «поняття» - це одна з форм мислення, результат узагальнення суттєвих ознак об’єкта дійсності [126]. Для визначення поняття і змісту адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів потрібно дослідити поняття «адміністративно-правове регулювання», «правове забезпечення», а також установити рівень взаємозв’язку й відмінності між правовим регулюванням і забезпеченням.

У вітчизняній юридичній літературі досить усталеною є наукова категорія «правове регулювання». Академічний тлумачний словник української мови визначає, що регулювати - це впорядковувати що-небудь, керувати чимось, підкоряючи його відповідним правилам, певній системі, або домагатись нормальної роботи машини, установки [126]. Відповідно до основ теорії держави і права правове регулювання - це сукупність різноманітних форм і засобів юридичного впливу держави на поведінку учасників суспільних відносин, що реалізуються в інтересах усього суспільства або певного колективу чи особистості, з метою підпорядкувати поведінку окремих суб’єктів установленому в суспільстві правопорядку [48].

С. Алексєєв зазначає, що правове регулювання - це здійснюваний за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальних розпоряджень тощо) результативний, нормативно- організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони, розвитку відповідно до вимог економічного базису, суспільних потреб соціального ладу [8].

О. Мельник розглядає правове регулювання як здійснюваний усією системою юридичних засобів державний владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони та розвитку [109].

Таким чином, у юридичній літературі наукова категорія «правове регулювання» нерозривно пов’язана з динамікою правознавства та розкривається через певні правові інструменти - юридичні норми, правовідносини, адміністративні акти тощо.

В. Галунько більш спеціально розглядає адміністративно-правове регулювання як цілеспрямований вплив норм адміністративного права на суспільні відносини з метою забезпечення за допомогою адміністративно- правових заходів прав, свобод і публічних законних інтересів фізичних та юридичних осіб, нормального функціонування громадянського суспільства та держави [4]. І. Прошутя визначає, що зміст адміністративно-правового регулювання діяльності місцевих загальних судів в Україні полягає у здійсненні державновладного, нормативно-організаційного, цілеспрямованого й результативного впливу із застосуванням відповідного арсеналу адміністративно-правових засобів на ті суспільні відносини, що виникають під час виконання місцевими загальними судами покладених на них завдань [159].

Виходячи з позицій вищезазначених учених можна стверджувати, що адміністративно-правове регулювання діяльності місцевих загальних судів передбачає вплив норм адміністративного права на суспільні відносини через певні адміністративні інструменти з метою забезпечення права громадян на справедливе й доступне судочинство.

У науковій та юридичній літературі існують певні тенденції щодо розкриття змісту й формування поняття адміністративно-правового забезпечення. Відповідно до тлумачного словника української мови забезпечення - це надання або створення матеріальних засов; охорона кого- чого-небудь від небезпеки; гарантування чогось [126]. Інший словник трактує слово «забезпечення» як задоволення когось, чогось у якихось потребах, створення надійних умов для здійснення чого-небудь; гарантування чогось: забезпечення промисловості енергоносіями,

забезпечення міцного миру; матеріальні засоби до існування: матеріальне забезпечення, пенсійне забезпечення, соціальне забезпечення [208].

На думку А. Олійника, правове забезпечення - це вплив на права і свободи громадян за допомогою певних юридичних засобів, насамперед норм права [130]. К. Толкачов та А. Хабібулін під поняттям правового забезпечення розуміють діяльність державних органів, громадських організацій, посадових осіб і громадян щодо здійснення своїх функцій, компетенцій, обов’язків з метою створення оптимальних умов для суворої, неухильної реалізації правових приписів та правомірного здійснення прав і свобод; результат цієї діяльності, що виражається в реалізації правових приписів, прав і свобод громадян [185]. З погляду Я. Лазур, правове забезпечення - це здійснюване державою за допомогою правових норм, приписів і сукупності засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона, реалізація і розвиток [97]. В. Демиденко визначає забезпечення в контексті прав і свобод людини та громадянина, як головний обов’язок України, що передбачає цілеспрямовану діяльність держави, завданням якої є сприяння реалізації прав і свобод людини й громадянина, їх охорона і захист [37]. М. Пучкова пропонує розуміти поняття «правове забезпечення» як сукупність гарантій реалізації й охорони прав громадян, а також діяльність органів державної влади зі створення умов, необхідних для реалізації громадянами своїх прав [160].

Отже, у вітчизняній юридичній літературі наводиться певне різноманіття визначень і рис правового регулювання як наукової юридичної категорії. Проте серед учених відсутні сутнісні розбіжності щодо цієї категорії. Узагальнюючи позиції вищезазначених учених, можна стверджувати, що адміністративно-правове регулювання діяльності місцевих загальних судів - це вплив норм адміністративного права на суспільні відносини у сфері діяльності місцевих судів через певні адміністративні інструменти (адміністративно-правові норми, адміністративні правовідносини, адміністративні акти тощо) з метою забезпечення права громадян на справедливе й доступне судочинство.

На відміну від правового регулювання, науковій категорії «правове забезпечення» вчені не приділяли достатньо уваги.

Їх погляди на цю категорію не є такими ґрунтовими й однозначними, хоча серед і цього різноманіття думок можна виділити деякі спільні підходи. Так, усі вчені визначають правове забезпечення як певну діяльність держави, що є її безпосереднім обов’язком, з метою поліпшення умов реалізації правових приписів, установлення прав і свобод громадян, а також їх охорони. Проте лише поодинокі думки науковців вказують, що правове забезпечення здійснюється за допомогою низки правових приписів, норм і засобів.

Ми визначаємо правове забезпечення як діяльність органів державної влади, що є її провідним обов’язком і спрямована на реалізацію, охорону прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і здійснюється за допомогою певних правових норм, приписів і засобів.

Отже, адміністративно-правове регулювання - це впорядкування суспільних відносин через створення, зміну чи скасування адміністративно- правових норм і здійснення суб’єктами публічної адміністрації публічного управління (публічного адміністрування) у визначеній сфері.

Прикладом адміністративно-правового регулювання у сфері діяльності судів є Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. №400 «Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», який постановляє внести до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 740, такі зміни: пункт 24 після слів «ДСА та її територіальних управлінь» доповнити словами «Національного антикорупційного бюро»; пункт 25 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту: «працівникам Національного антикорупційного бюро - його Директором». У зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом шостим [146]. Цей приклад засвідчує, наскільки складною й широкою є категорія правового регулювання: тут переплетено кілька законів України та, як мінімум, два адміністративних акти нормативного характеру - коли однин із них вносить зміни до попереднього, що призводить до зміни правових відносин для декількох суб’єктів адміністративного права, а саме ДСА та Національного антикорупційного бюро.

Таким чином, адміністративно-правове забезпечення загалом - це створення суб’єктами публічної адміністрації належних умов для забезпечення прав, свобод і законних інтересів невладних фізичних та юридичних осіб і нормального функціонування держави й громадянського суспільства загалом через розроблення й передання суб’єктами правотворчості проектів законів України, прийняття власних підзаконних нормативно-правових актів, використання інших методів і форм діяльності публічної адміністрації та надання адміністративних послуг.

Звертає на себе увагу приклад адміністративно-правового забезпечення діяльності судів, відображений у Постанові Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2015 р. № 906 «Про забезпечення охорони судів, інших органів та установ судової системи, а також установ судових експертиз», яка постановляє відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України» та пункту 19 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», що тимчасово, на період до початку виконання в повному обсязі повноважень відомчою воєнізованою охороною Державної судової адміністрації, охорона судів, інших органів та установ судової системи, а також установ судових експертиз здійснюється підрозділами Національної гвардії та Національної поліції. Затверджено перелік судів, інших органів та установ судової системи, а також установ судових експертиз, охорона яких здійснюється підрозділами Національної гвардії та Національної поліції. Поставлено завдання Міністерству внутрішніх справ за погодженням з Державною судовою адміністрацією в тижневий строк затвердити тимчасовий порядок охорони судів, інших органів та установ судової системи, а також установ судових експертиз [150].

Вищенаведений у цьому підрозділі матеріал дає можливість дійти висновку, що адміністративно-правове регулювання й адміністративно- правове забезпечення є взаємопов’язаними між собою, оскільки виражені через діяльність органів державної влади, поєднану з правотворчістю.

При цьому, на наш погляд, адміністративно-правове забезпечення є більш ширшим поняттям, оскільки здійснюється з метою реалізації належних умов функціонування суспільних відносин та охорони прав, свобод і законних інтересів осіб від протиправних посягань.

Більш спеціально в юридичній літературі з адміністративного права О. Гумін розкриває, що адміністративно-правове забезпечення варто розглядати в широкому та вузькому розуміннях. У широкому розумінні адміністративно-правове забезпечення - це упорядкування суспільних відносин уповноваженими на те державою органами, їх юридичне закріплення за допомогою правових норм, охорона, реалізація і розвиток. Вузьке визначення адміністративно-правового забезпечення буде змінюватися залежно від того, про які суспільні відносини буде йти мова. До основних елементів адміністративно-правового забезпечення вчений відносить: 1) об’єкт адміністративно-правового забезпечення; 2) суб’єкт адміністративно-правового забезпечення; 3) норми права (норми адміністративного права); 4) адміністративно-правові відносини та їх зміст; 5) гарантії, заходи, засоби, форми та методи адміністративно-правового забезпечення [36]. О. Дручек уточнює поняття адміністративно-правового забезпечення прав і свобод й інтересів дітей органами внутрішніх справ України як здійснюваний ними в межах визначеної законом компетенції за допомогою спеціального механізму вплив на суспільні відносини з метою захисту, охорони, відновлення прав, свобод та інтересів дитини, а також профілактики та припинення їх порушень [41].

Таким чином, адміністративно-правове забезпечення може розглядатися в широкому та вузькому розуміннях: у широкому розумінні - це упорядкування визначених суспільних відносин через норми адміністративного права (адміністративна правотворчість) та охорона цих норм від порушень з боку суб’єктів владних повноважень; у вузькому розумінні адміністративно-правового забезпечення може залежати від специфіки об’єкта правового забезпечення, у нашому випадку це діяльність місцевих судів. Також погоджуємося, що до основних елементів адміністративно-правового забезпечення (щодо діяльності місцевих судів) належать: норми адміністративного права, які забезпечують діяльність місцевих судів; об’єкт адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів; суб’єкти адміністративно-правового забезпечення; зміст адміністративно-правових відносин у цій сфері; форми й методи та адміністративні процедури діяльності публічної адміністрації.

Досліджуючи адміністративно-правове забезпечення права на доступ до публічної інформації, К. Маштак визначає поняття адміністративно- правового забезпечення права на доступ до публічної інформації як регламентовану законодавством діяльність органів державної влади, зміст якої складають охорона, захист, відновлення порушеного права на доступ до публічної інформації та створення умов щодо його реальної реалізації за допомогою адміністративно-правових засобів [105].

Висвітлюючи свою думку щодо поняття адміністративно-правового забезпечення діяльності банків, І. Хитра дійшла висновку, що це здійснення органами влади правових, організаційно-технічних та інших комплексних заходів, спрямованих на регулювання правових відносин при встановленні структури, функцій банківської системи й банківської діяльності, регламентації здійснення основних банківських операцій, взаємовідносин з клієнтами та партнерами юридичними нормами, закріпленими актами законодавчих органів [195].

Вивчаючи проблематику адміністративно-правового забезпечення прав і свобод неповнолітніх, Т. Корж-Ікаєва на підставі аналізу законодавства, наукових підходів до розуміння сутності «адміністративно-правового забезпечення прав і свобод неповнолітніх», а також діяльності відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування під зазначеною категорією розуміє сукупність адміністративно-правових заходів і засобів, спрямованих на створення відповідних умов для ефективної реалізації, охорони, захисту й відновлення порушених прав і свобод неповнолітніх [89].

Адміністративно-правове забезпечення у сфері протидії організованій злочинності досліджував Ю. Сорочик, дійшовши до того, що це є комплексним системним поняттям, яке охоплює систему правових норм, що регламентують мету й порядок реалізації заходів з протидії організованій злочинності в державі, систему суб’єктів протидії організованій злочинності та форми й методи діяльності останніх [178]. О. Клименко визначає адміністративно-правове забезпечення у сфері господарювання як здійснюване державою за допомогою спеціальної системи упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, реалізацію, охорону, захист і відновлення, тобто діяльність органів державної влади, спрямовану на регламентацію, створення якнайбільш сприятливої атмосфери, фактичне втілення, усунення перешкод, боротьбу з невиконанням обов’язків і зловживанням правами й свободами в господарській діяльності, гарантування нормальної реалізації громадянами конституційних прав та свобод людини і громадянина, відновлення їх первинної якості щодо сфери господарювання [77].

Ураховуючи думки учених-науковців, які досліджували різного роду суспільні правовідносини, щодо розуміння поняття та складових адміністративно-правового забезпечення, можна зробити такі висновки:

- по-перше, майже всі вищеназвані вчені вважають, що адміністративно-правове забезпечення - це певна упорядкована уповноваженими та компетентними на це органами діяльність;

- по-друге, така діяльність, зокрема спрямована на захист, охорону та відновлення порушених прав;

- по-третє, до складу адміністративно-правового забезпечення належать правові норми;

- по-четверте, адміністративно-правове забезпечення становить собою сукупність заходів і засобів, які діють у конкретній сфері суспільства.

Одиничними, проте на наш погляд слушними, є думки деяких учених щодо змісту адміністративно-правового забезпечення, зокрема К. Маштак і Т. Корж-Ікаєва вважають, що адміністративно-правове забезпечення спрямоване на створення умов для реалізації певних прав і свобод.

Ю. Сорочик вказав також на форми й методи діяльності як обов’язкові елементи адміністративно-правового забезпечення.

Отже, можна дійти висновку, що вчені схарактеризували та розкрили загальне поняття адміністративно-правового забезпечення. Деякі відмінності виникають з причин як власних різних думок науковців, так і дослідження ними сутності адміністративно-правового забезпечення з різних сфер суспільного життя.

У цьому різноманітті думок слушним є розкриття адміністративно- правового забезпечення в широкому розумінні, наведене О. Гуміним, яке доцільно сформувати в такій інтерпретації: це упорядкування на основі норм адміністративного права суспільних відносин уповноваженими на те суб’єктами публічної адміністрації через надання адміністративних послуг, здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності та застосування заходів адміністративного примусу.

Отже, до основних змістовних елементів адміністративно-правового забезпечення слід віднести: норми адміністративного права, які регулюють ці відносини; суб’єктів адміністративно-правового забезпечення (спеціальних суб’єктів публічної адміністрації); об’єкт адміністративно-правового забезпечення як складової адміністративно-правових відносин; інші складові змісту адміністративно-правові відносини; форми, методи адміністративної діяльності та адміністративних процедур гарантування відновлення фізичним і юридичним особам, які звернулися до місцевих судів, порушених прав, свобод і законних інтересів та функціонування судової системи місцевих судів загалом.

Щодо проблеми адміністративно-правого забезпечення висловлюються й учені, які цілеспрямовано аналізували проблеми організаційно-правових засад діяльності судової влади. Так, на думку Р. Ігоніна, адміністративно- правове забезпечення функціонування системи судів загальної юрисдикції - це регламентована адміністративно-правовими нормами діяльність суб’єктів державно-владних повноважень, що спрямована на створення необхідних умов для належного функціонування системи судів загальної юрисдикції, та встановлена адміністративно-правовими нормами система гарантій належного функціонування системи судів загальної юрисдикції [68]. Учений вважає, що така дефініція дозволяє простежити «генетичний» зв’язок між поняттями «адміністративно-правове забезпечення» та «адміністративно- правове регулювання (регламентування)». До того ж цей варіант смислового навантаження поняття «адміністративно-правове забезпечення» дозволяє виокремити аспект «реальності» «забезпечення», який пов’язується з конкретною діяльністю суб’єктів владних повноважень, а не з абстрактним адміністративно-правовим регулюванням, оскільки на відмінну від адміністративно-правового регулювання, яке передусім означає процес впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування, практична діяльність суб’єктів владних повноважень є більш наближеною до реального здійснення правових приписів [68].

Адміністративно-правове забезпечення функціонування судової системи України А. Борко визначає як цілеспрямоване здійснення уповноваженими суб’єктами з метою забезпечення нормального функціонування судової системи України, суспільних інтересів і прав громадян за допомогою адміністративно-правових норм та актів індивідуальної дії щодо упорядкування, закріплення, охорони й розвитку організаційно-управлінських та інших відносин у сфері організації та діяльності судової системи України [24].

Варто зазначити про важливість адміністративно-правового забезпечення суддів. На думку І. Прошуті, наявність відповідного адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих загальних судів в Україні допомагає врегулювати різноманітні суспільні відносини, що виникають під час їх організації та діяльності, а також відіграє суттєву роль у підвищенні ефективності та результативності їх діяльності [159].

Наприклад, аналіз базових показників роботи Хустського районного суду Закарпатської області за перше півріччя 2016 року показує, що в цьому суді кількість справ і матеріалів, що перебувають на розгляді на початок звітного періоду, складало 1512 справ; кількість справ і матеріалів, що надійшли на розгляд за звітний період, - 2292; кількість розглянутих справ і матеріалів за звітний період - 1997; кількість справ і матеріалів, що перебувають на розгляді на кінець звітного періоду, - 1807; кількість справ і матеріалів, що перебувають на розгляді понад один рік на кінець звітного періоду, - 938; фактична кількість суддів - 6; кількість і відсоток справ та матеріалів, загальний термін проходження яких триває понад один рік, - 938 та 51,9%; відсоток розгляду справ - 87,13%; середня кількість розглянутих справ і матеріалів на одного суддю - 333; середня тривалість розгляду справи (днів) - 48; залишок справ і матеріалів, які не розглянуто з попереднього періоду, - 1509, зокрема залишок справ і матеріалів, не розглянутих понад 1 рік для місцевого суду і 4 місяці для апеляційного суду, - 893; кількість справ і матеріалів, що надійшли, - 2285; кількість скасованих судових рішень - 38; відсоток розглянутих справ - 52,37; відсоток скасованих судових рішень - 1,91 [139].

Як бачимо з вищенаведеного, показників багато, однак хоча на наш погляд суперечливим є погляд про визначення ефективності та результативності діяльності судів, якими мають бути критерії оцінки: кількість розглянутих справ чи навантаження на судів? Як показує практика, у більшості випадків єдиним більш-менш придатним критерієм оцінювання діяльності конкретного судді місцевого суду є відсоток скасованих справ апеляційною інстанцією. Вважається, що чим нижчий цей відсоток, тим більш якісно працює суддя. В аналізованому суді відсоток скасованих судових рішень складає 1,91%. Однак використати цей критерій для оцінювання діяльності місцевого суду загалом, на наш погляд, буде неправильно (аналогічно до вимірювання середньої температури хворих у лікарні).

І. Прошутя під адміністративно-правовим забезпеченням діяльності місцевих загальних судів в Україні розуміє сукупність актів адміністративного законодавства, норми яких визначають ключові засади функціонування місцевих загальних судів в Україні, регулюють особливості адміністративно-правових відносин, в яких зазначені суди беруть участь. Також учений розкриває адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих загальних судів як складову механізму адміністративно-правового регулювання, що складається із сукупності адміністративно-правових норм, які регламентують особливості організації та діяльності місцевих загальних судів в Україні.

Класичним прикладом такої адміністративно-правової норми є Положення про апарат Верхньорогачицького районного суду Херсонської області, що затверджене зборами суддів цього суду та погоджено з начальником ТУ ДСА в Херсонській області. У ньому зокрема стверджується, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апарат суду виконує такі функції із забезпечення роботи суду: у сфері організаційного забезпечення - здійснює виконання наказів і розпоряджень голови суду, наказів керівника апарату суду, здійснює ведення судової статистики, забезпечує підготовку аналітичних довідок, таблиць, узагальнень з питань судової статистики судову статистику та здійснює аналіз судової практики; формує статистичні звіти про роботу суду, огляди статистичних даних про підсумки діяльності суду; у сфері документального та інформаційно-технічного забезпечення - забезпечує ведення протоколів зборів суддів суду, нарад, прес-конференцій тощо; забезпечує ведення журналів (протоколів) судового засідання, фіксування судового процесу (судових засідань) технічними засобами, проведення відеоконференцій; у сфері фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення - розробляє проекти штатного розпису та кошторису видатків на утримання суду; забезпечує підготовку пропозицій щодо обсягів фінансування суду; здійснює заходи щодо фінансового, кадрового забезпечення суддів та працівників апарату суду [141].

І. Прошутя звертає увагу на теперішні недоліки та неузгодженість адміністративно-правового регулювання діяльності загальних судів, зокрема щодо недостатнього рівня деталізації окремих нормативно-правових актів та часткової невідповідності їх теперішнім умовам [159].

Прикладом цього є звернення Державної судової адміністрації від 1 липня 2016 року до Уряду у зв’язку з необхідністю врегулювання питання оплати праці перекладачів у судах та забезпечення гарантованого захисту прав, свобод та інтересів громадян безстороннім і справедливим судом. Адже наразі існує проблема із залученням перекладачів до участі в судових процесах з огляду на невеликий розмір оплати за надані послуги. Розміри компенсації (відшкодування) витрат і виплати винагороди перекладачам не відповідають фактичній вартості цих послуг і понесеними перекладачами витрат, а враховуючи також наявність дефіциту фінансування судів - унеможливлює їх залучення, що відповідно є невиконанням гарантії дотримання прав і законних інтересів учасників кримінального провадження щодо мовного питання. Через це з метою застосування єдиного підходу до визначення розміру компенсації та збільшення рівня оплати послуг усного та письмового перекладу в судовому процесі ДСА України ініційовано внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів», якою встановлено розмір винагороди перекладача, як й іншого спеціаліста, якщо виконана робота не є їх службовим обов’язком. Відповідно до названої Постанови розмір винагороди перекладача обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи. Так, пропонується встановити, що розмір оплати за годину роботи перекладача з надання послуг усного перекладу становить 15% мінімальної заробітної плати, установленої законом на час надання таких послуг, а розмір оплати послуг з письмового перекладу становить 10% від мінімальної заробітної плати, установленої законом на час надання таких послуг, за друкований текст розміром 1860 знаків разом із пробілами [42].

Таким чином, розглянувши думки вчених-адміністративістів щодо поняття та сутності адміністративно-правового забезпечення у площині правових засад діяльності судової влади, на основі аналізу їхніх поглядів можна дійти висновку, що адміністративно-правове забезпечення - це певна адміністративна діяльність. Зокрема, всі вчені при розкритті поняття вказують на здійснення такої діяльності саме суб’єктами владних повноважень, при цьому в певному регламентованому порядку. Адміністративно-правове забезпечення як загалом, так і у сфері адміністративної діяльності місцевих судів, складається з обов’язкового елементу - норми адміністративного права.

Обов’язково потрібно звернути увагу на мету адміністративно- правового забезпечення в аналізованій сфері, що спрямоване на створення сприятливих і належних умов для забезпечення прав, свобод і законних інтересів у системі судової влади та функціонування судової системи загалом. Це можна аргументувати за допомогою прикладу визначення окладів на посадах державної служби в судах. Державною судовою адміністрацією України надіслано місцевим та апеляційним судам загальної юрисдикції, а також територіальним управління ДСА України Схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, апеляційних і місцевих судів з урахуванням юрисдикції державних органів, встановлену для посад державної служби за групами оплати праці територіальних управлінь ДСА України, апеляційних і місцевих судів з урахуванням юрисдикції державних органів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 № 322) та з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 20.05.2016 № 7291/0/14-16/13, наданого у відповідь на лист Державної судової адміністрації України від 16.05.2016 № 8-3579/16 [26].

Звичайно ж, думки вчених щодо поняття адміністративно-правового забезпечення діяльності органів судової влади не однозначні. На думку Р. Ігоніна, адміністративно-правове забезпечення функціонування системи судів - це система гарантій належного функціонування суддівської системи.

Борко А. визначає, що адміністративно-правове забезпечення діє за допомогою не лише норм права, а й актів індивідуальної дії впорядкування. Звертаємо увагу на приклад збільшення Міністерством фінансів України за поданням Державної судової адміністрації України 2015 року судам загальної юрисдикції фонду оплати праці з нарахуванням на 72469,2 тис. грн. за рахунок понадпланових надходжень коштів від сплати судового збору до спеціального фонду державного бюджету, зокрема КПКВК 0501170 «Здійснення правосуддя місцевими адміністративними судами» у сумі 3671,2 тис. грн. Також Міністерством фінансів України за ініціативою Державної судової адміністрації України для своєчасного забезпечення виплати суддівської винагороди суддям і заробітної плати працівникам апарату судів були збільшені планові показники на оплату праці за спеціальним фондом Державного бюджету України на листопад 2015 року на загальну суму 188 630,6 тис. грн. у три етапи: 21 жовтня - 19 947,7 тис. грн.; 11 листопада - 96 213,7 тис. грн.; 26 листопада - 72 469,2 тис. грн. Також у листопаді за рахунок понадпланових надходжень коштів від сплати судового збору до спеціального фонду державного бюджету Міністерством фінансів України за поданням Державної судової адміністрації України судам загальної юрисдикції збільшено планові показники на оплату комунальних послуг та енергоносіїв на суму 12182,9 тис. грн. [62].

Отже, ураховуючи погляди різних учених-адміністративістів, на наш погляд, адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих судів - це регламентована нормами адміністративного права адміністративна діяльність спеціальних суб’єктів публічної адміністрації у формі надання адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності з метою гарантування відновлення фізичним і юридичним особам, які звернулися до місцевих судів, порушених прав, свобод і законних інтересів та функціонування судової системи місцевих судів загалом.

Відповідно до академічного словника з української мови «зміст» - це те, про що говориться, розповідається де-небудь; те, що описується, зображується; сутність, внутрішня особливість чого-небудь; розумна основа, мета, призначення чого-небудь [177]. І. Прошутя висловив думку про адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих загальних судів як складову механізму адміністративно-правового регулювання. Також учений розуміє адміністративно-правове забезпечення як сукупність актів адміністративного законодавства, норми яких визначають ключові засади функціонування місцевих загальних судів в Україні.

Тим самим зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів базується на загальному науковотлумачному розумінні цієї категорії, а саме того, що ми будемо описувати, розповідати в цьому дослідженні, розкриваючи особливості адміністративної діяльності публічної адміністрації з питань створення належних умов для функціонування місцевих суддів.

До елементів адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів слід віднести розкриття теоретико-правових основ адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів, зокрема створення спеціальними суб’єктами публічної адміністрації належних умов для забезпечення прав, свобод і законних інтересів невладних фізичних та юридичних осіб і нормального функціонування держави й громадянського суспільства загалом; питання кадрового забезпечення адміністративно- правового забезпечення місцевих судів; прийняття спеціальними суб’єктами публічної адміністрації актів і використання інших форм і методів адміністративної діяльності; питання розроблення й передання суб’єктами правотворчості проектів законів України на основі аналізу вдалого міжнародного і зарубіжного досвіду.

Прикладом створення спеціальними суб’єктами публічної адміністрації належних умов для забезпечення прав, свобод і законних інтересів невладних фізичних та юридичних осіб і нормального функціонування держави й громадянського суспільства є забезпечення Івано-Франківського окружного адміністративного суду власним приміщенням державної форми власності [67].

Варто звернути увагу на приклад міжнародного вдалого досвіду, отриманого представниками Державної судової адміністрації: 13-15 червня 2012 року в м. Гаага (Нідерланди) відбулася П’ята міжнародна конференція «Проблема розвитку та підтримки міцної і справедливої судової системи у добу невизначеності». Конференцію проведено Міжнародною асоціацією судового адміністрування. У її роботі взяли участь представники близько 30 країн світу. Учасниками конференції були судді, державні службовці судової системи, керівники міністерств юстиції, науковці у сфері юстиції та представники організацій міжнародного розвитку й верховенства права різних держав світу. На конференції було обговорено проблеми побудови та збереження всеохопної довіри до міжнародних судів, міжнародні засади судової досконалості, забезпечення безпеки й захисту високопоставлених свідків, застосування інноваційних технологій автоматизації та комунікації для цілей судового адміністрування й управління, розроблення ефективних стратегій внутрішнього контролю для вирішення проблеми корупції серед суддів і працівників суду, інноваційне застосування соціальних мережевих сервісів у судовій системі. Також учасники Міжнародної конференції спинилися на проблемах підтримки функціонування судових систем і збереження верховенства права в країнах із громадянськими конфліктами, транснаціонального співробітництва суддів у Європі: тенденції та здобутки в побудові взаємної довіри, розглянули роль рад суддів у збереженні та підтримці інституційної незалежності й самоврядування судової системи, участь громадськості в судових слуханнях і судовому розгляді: чи сприяють непрофесійні судді та присяжні зміцненню довіри до судів тощо [191].

Вищевикладене дає можливість сформулювати такі висновки:

1) правове забезпечення - це діяльність органів державної влади, що є її провідним обов’язком і спрямована на реалізацію, охорону прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і здійснюється за допомогою певних правових норм, приписів і засобів;

2) адміністративно-правове забезпечення - це створення суб’єктами публічної адміністрації належних умов для забезпечення прав, свобод і законних інтересів невладних фізичних та юридичних осіб і нормального функціонування держави та громадянського суспільства загалом через розроблення й передання суб’єктами правотворчості проектів законів України, прийняття власних підзаконних нормативно-правових актів, використання інших методів і форм діяльності публічної адміністрації та надання адміністративних послуг;

3) адміністративно-правове регулювання - це впорядкування суспільних відносин через створення, зміну чи скасування адміністративно- правових норм і здійснення суб’єктами публічної адміністрації публічного управління (публічного адміністрування у визначеній сфері.

4) адміністративно-правове регулювання діяльності місцевих загальних судів - це вплив норм адміністративного права на суспільні відносини у сфері діяльності місцевих судів через певні адміністративні інструменти (адміністративно-правові норми, адміністративні правовідносини, адміністративні акти тощо) з метою забезпечення права громадян на справедливе й доступне судочинство;

5) адміністративно-правове регулювання й адміністративно-правове забезпечення є взаємопов’язаними, оскільки виражені через діяльність органів державної влади, поєднану з правотворчістю. Але адміністративно- правове забезпечення є більш широким поняттям, тому що здійснюється з метою реалізації належних умов функціонування суспільних відносин та охорони прав, свобод і законних інтересів осіб від протиправних посягань;

6) до основних змістовних елементів адміністративно-правового забезпечення слід віднести: норми адміністративного права, які регулюють ці відносини; суб’єктів адміністративно-правового забезпечення (спеціальних суб’єктів публічної адміністрації); об’єкт адміністративно-правового забезпечення як складової адміністративно-правових відносин; інші складові змісту адміністративно-правових відносин; форми, методи адміністративної діяльності та адміністративних процедур гарантування відновлення фізичним і юридичним особам, які звернулися до місцевих судів, порушених прав, свобод і законних інтересів та функціонування судової системи місцевих судів загалом;

7) зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів базується на загальному науковотлумачному розумінні цієї категорії, а саме того, що ми будемо описувати, розповідати в цьому дослідженні, розкриваючи особливості адміністративної діяльності публічної адміністрації з питань створення належних умов для функціонування місцевих суддів;

8) до елементів адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів слід віднести: розкриття теоретико-правових основ адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів, зокрема створення спеціальними суб’єктами публічної адміністрації належних умов для забезпечення прав, свобод і законних інтересів невладних фізичних та юридичних осіб і нормального функціонування держави й громадянського суспільства загалом; питання кадрового забезпечення місцевих судів; прийняття спеціальними суб’єктами публічної адміністрації актів і використання інших форм і методів адміністративної діяльності; питання розроблення й передання суб’єктами правотворчості проектів законів України на основі аналізу вдалого міжнародного і зарубіжного досвіду.

Отже, адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих судів - це регламентована нормами адміністративного права адміністративна діяльність спеціальних суб’єктів публічної адміністрації у формі надання адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності з метою гарантування відновлення фізичним і юридичним особам, які звернулися до місцевих судів, порушених прав, свобод і законних інтересів та функціонування судової системи місцевих судів загалом.

1.2.

<< | >>
Источник: БОЙКО В’ЯЧЕСЛАВ ПЕТРОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ СУДІВ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2016. 2016

Еще по теме Поняття та зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів:

  1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні
  2. Інформаційне забезпечення діяльності державної виконавчої служби
  3. Адміністративно-правове регулювання принципу незалежності суддів адміністративних судів
  4. 3.4. Принципи та межі адміністративного розсуду
  5. Кваліфікація порушень правил обігу зброї за ознаками об’єктивної сторони адміністративного проступку
  6. Юридичні особи країн Європейського Союзу як суб’єкти адміністративної відповідальності
  7. 2.3. Особливості підстав адміністративної відповідальності
  8. 4.1. Принципи реалізації нормативної моделі адміністративної відповідальності
  9. 2.2 Загальна характеристика права на апеляційне оскарження та особливості його реалізації в адміністративному процесі України
  10. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  11. 1.1. Стан адміністративно-правового регулювання відносин у сфері погашення податкового боргу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -