<<
>>

Місце та значення поліцейських послуг в діяльності Національної поліції

Прийняття Закону України «Про Національну поліцію» стало новою епохою розвитку системи правоохоронної діяльності нашої країни. Головним чином цей закон спрямовано на якісне поліпшення зазначеної діяльності, адже міліція здебільшого була каральним органом і не завжди її функціонування було спрямоване на захист законних прав та інтересів українського суспільства.

Значний рівень корумпованості та бездіяльність даного органу призвели до втрати населенням довіри до нього. Відповідно до Концепції реформування органів правопорядку в Україні, системними проблемами органів внутрішніх справ є [101]:

- надмірно громіздка структура правоохоронних органів, яка ускладнюється наявністю дублюючих та невластивих функцій;

- відсутність можливостей у територіальних громад контролювати діяльність міліції на своїй території;

- недосконале законодавче регулювання, наявність великої кількості підзаконних нормативних актів, які суперечать законам і Конституції України;

- низька ефективність роботи правоохоронних органів та відсутність системи оцінювання, що відображає реальні результати діяльності;

- розбудова міліції в бік воєнізованої структури, що призводить до закритості системи та відсутності дієвих механізмів громадського контролю;

- неефективна система відбору, навчання та підготовки персоналу;

- надмірне застосування сили та спецзасобів міліцією;

- безкарність правоохоронців [101].

Одним із головних нововведень, які встановлює зазначений Закон «Про Національну поліцію», як ми вже зазначали, є переорієнтація характеру роботи даного органу влади - із карально-репресивного на сервісний. Законодавець особливу увагу акцентує на тому, що поліція повинна саме надавати послуги. Зважаючи на те, що поліцейські послуги є своєрідною «новинкою» і для українського суспільства, і для вітчизняного законодавства, важливого значення набуває питання визначення їх місця та значення у діяльності поліції, які, на нашу думку, найбільш яскраво проявляються у тих цілях, які переслідують ці послуги, а також функціях, що реалізують в процесі їх надання.

Отже, дослідження даного проблемного питання пропонуємо розпочати з визначення мети запровадження «поліцейських послуг» у діяльність поліції. В загальному розумінні мета - це уявна модель бажаного результату, те, до чого прагнуть суб’єкти процесу. У своєму тлумачному словнику С. І. Ожегов зазначає, що мета - це те, до чого прагнуть, що необхідно здійснити [138]. В. І. Даль під метою розуміє кінцеве бажання, прагнення, намір, те, чого хтось намагається досягти. Без мети не буває жодного виду діяльності [ 64]. Отже, під метою запровадження поліцейських послуг слід розуміти той результат (результати), якого (яких) прагне досягти влада, наділяючи органи внутрішніх справ відповідними функціями та повноваженнями щодо надання ними зазначених послуг.

На нашу думку, основними цілями запровадження поліцейських послуг є:

- зробити поліцію захисником прав і свобод людини, а також прав і законних інтересів суспільства, як це, власне кажучи, і повинно бути у сучасній демократичній державі. За умов превалювання радянського підходу до бачень суспільного призначення міліції та організації її роботи реальне втілення даної мети було неможливим. Однак, сьогодні, коли владою нарешті змінено парадигму розвитку органів внутрішніх справ та звернено увагу на потужний світовий досвід у цій сфері, є усі підстави вважати, що означена мета все ж таки буде реалізована, хоча б частково;

- повернути довіру населення, перш за все шляхом наближення правоохоронців до громадян через їх максимальне залучення до роботи на вулицях, а не в кабінетах;

- підвищити якість та ефективність взаємодії правоохоронців з усіма інститутами громадськості, а також з іншими органами влади та місцевого самоврядування;

- забезпечити високий рівень мобільності та оснащеності поліцейських;

- оптимізувати організаційно-функціональну та штатну структури поліцейських сил, а також витрати на їх утримання.

Таким чином, створення поліції саме як сервісної служби відображає прагнення влади змусити правоохоронну систему служити інтересам окремих громадян і суспільства в цілому, захищати та сприяти їх нормальній реалізації, замість карати і «кришувати».

Оскільки мета має доволі широкий, а у ряді випадків навіть абстрактний характер, розглядаючи будь-яку соціальну діяльність, варто звертати увагу й на її завдання, які, в принципі, також є цілями, але більш дрібними, чіткими та конкретизованими. Тобто якщо мета відображає загальне суспільне призначення діяльності, її орієнтацію, то завдання вказують на ту роботу, що її необхідно здійснити на шляху до мети. Це у повній мірі стосується й діяльності із надання поліцейських послуг, саме тому далі ми вважаємо за потрібне поглянути на завдання, що виконуються органами поліції в ході надання поліцейських послуг.

Під завданням з етимологічної точки зору слід розуміти «те, що вимагає виконання, розв’язання» [138, с. 165]. У філософському значенні «завдання - це необхідність здійснення певної діяльності» [249, с. 196]. Існує точка зору, що завдання - це така ціль, існування якої є умовою виконання іншої цілі - цілі більшого масштабу [115, с. 302]. У своєму дисертаційному дослідженні С. С. Гнатюк відзначає, що завдання - це похідна із закону, об’єктивно існуюча форма реалізації правової компетенції, яка реалізується суб’єктами юрисдикції, що наділені процесуальними повноваженнями та ведуть провадження з метою досягнення окремого та загального правового результату [55].

У своєму дисертаційному дослідженні О. В. Ряшко відзначає, що головне завдання органів внутрішніх справ - вести активну безкомпромісну боротьбу із злочинністю, захищати права і свободи громадян України, адже порушення конституційних прав та свобод громадян окремими працівниками органів і підрозділів міліції підриває авторитет України на міжнародній арені, негативно впливає на формування позитивного іміджу міліції, завдає суттєвої шкоди її авторитету, підриває довіру населення до правоохоронців [208, с. 72]. На думку Генріха Готліба Юсти, завдання поліції полягає в узгодженні добробуту окремих сімей з добробутом держави, тому предметом поліції він вважає рухоме і нерухоме майно та моральні багатства [269].

Таким чином, в контексті зазначеного питання завдання - це визначені на законодавчому рівні конкретні проблеми, що мають бути вирішені шляхом надання поліцейських послуг. Відповідно до чинного законодавства, в процесі надання поліцейських послуг Національна поліція виконує наступні завдання:

1) забезпечує публічну безпеку і порядок. Тобто поліцейські послуги спрямовані на захист життєво важливих інтересів суспільства, сконцентрованих у його матеріальних і духовних цінностях, від джерел небезпеки природного та (або) штучного характеру;

2) забезпечує охорону прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. Дане завдання передбачає реалізацію органами і посадовими особами комплексу організаційно-правових заходів, спрямованих на захист прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, а також прав і законних інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, забезпечення безпечних умов для їх (прав, свобод і законних інтересів) нормальної та безперешкодної реалізації;

3) забезпечення протидії злочинності. У рамках зазначеного завдання поліція здійснює комплекс організаційно-правових, управлінських та виховних заходів, спрямованих на виявлення й ліквідацію наявної у суспільстві злочинної активності, усунення завданих нею шкідливих наслідків, виявлення та усунення умов і факторів, що сприяють виникненню та процвітанню злочинності;

4) забезпечення надання допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Виконання Національною поліцією цього завдання передбачає надання побутової, правової, домедичної та (або) психологічної допомоги фізичним особам, які потрапили у екстрену ситуацію чи з інших причин потребують такої допомоги і не мають змоги отримати її з інших джерел. Зазначене завдання поліцейських послуг досить яскраво підкреслює переорієнтацію Національної поліції саме на її ефективну взаємодію з суспільством шляхом надання населенню відповідної допомоги [189].

Більш детально характер та зміст тих заходів, тієї роботи, що реалізується Національною поліцією в процесі надання окремих різновидів поліцейських послуг, нами будуть розглянуті окремо у другому розділі даного дослідження.

Сутність поліцейських послуг значною мірою виражається й у змісті функцій, що покладені на Національну поліцію України. Функція - це обов’язки, сфера діяльності, призначення, роль [217, с. 536]. Термін «функція» етимологічно виникає від латинського functio [250, с. 784]. У Новому тлумачному словнику української мови та Словнику української мови «функція» - це явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення й змінюється відповідно до його змін [135, с. 675].

П. Алексєєв та А. Панш акцентують увагу на тому, що під функцією розуміється спосіб дії, спосіб прояву активності системи (тобто системи філософського знання), загальний тип завдань, що вирішується цією системою [246, с. 4].

Зауважимо, що поліцією в рамках надання послуг можуть здійснюватися лише ті функції, які безпосередньо витікають із покладених на них завдань [148, с. 4]. В межах даного наукового дослідження пропонуємо виділити наступні функції поліцейських послуг: адміністративну, комунікативну, оперативно-розшукову, виховну, кримінально-процесуальну, профілактичну, соціально-сервісну та охоронну.

Однією з ключових функцій поліцейських послуг є адміністративна. Адміністративну функцію тлумачать як об’єктивно існуюче явище, що являє собою основні напрямки адміністративно-правового впливу на суспільні відносини, за допомогою яких можливі досягнення цілей, вирішення завдань, реалізація соціального призначення адміністративного права на певному етапі розвитку суспільства [151, с. 201]. Зазначена функція поліцейських послуг реалізується через адміністративно-правову діяльність поліції, яка є управлінською, підзаконною та підконтрольною відповідним органам виконавчої влади, виконавчо-розпорядчою, державно-владною діяльністю, що полягає в охороні публічного порядку, запобіганні і припиненні протиправних діянь, наданні допомоги громадянам у реалізації конституційних прав і свобод [74, с.

83-84; 202]. Керуючись адміністративним законодавством, працівники поліції, надаючи послуги, вступають в адміністративно-правові відносини з підприємствами, установами, організаціями, їх посадовими особами і громадянами [24]. Отже, саме в межах адміністративної функції реалізується основний обсяг роботи Національної поліції із забезпечення публічного порядку та публічної безпеки, а також найбільш яскраво проявляється виконавчо-розпорядчий аспект її діяльності як ланки виконавчої гілки влади.

Наступною є комунікативна функція. Стосовно вказаної функції у Законі України «Про Національну поліцію» зазначено, що у процесі своєї діяльності поліція взаємодіє з громадськістю шляхом підготовки та виконання спільних проектів, програм та заходів для задоволення потреб населення та покращення ефективності виконання поліцією покладених на неї завдань [189]. Співпраця між поліцією та громадськістю спрямована на виявлення та усунення проблем, пов’язаних із здійсненням поліцейської діяльності, і сприяння застосуванню сучасних методів для підвищення результативності та ефективності здійснення такої діяльності [189]. Тож сутність зазначеної функції полягає у тому, що органи і посадові особи поліції повинні налагоджувати та підримувати постійну й змістовну взаємодію як з іншими органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими особами, так і представниками громадськості. Адже лише за наявності глибокого та конструктивного взаємозв’язку поліції з іншими індивідуальними та колективними учасниками суспільних відносин перша зможе у повній мірі реалізувати своє соціальне призначення.

Сутність виховної функції проявляється у тому, що у процесі своєї діяльності поліція підтримує програми правового виховання, пропагує правові знання в освітніх закладах, засобах масової інформації та у видавничій діяльності [189]. Зміст виховної функції досить чітко розкритий у статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якою вона полягає у вихованні громадян у дусі точного і неухильного дотримання Конституції України та інших законодавчих актів, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством [93]. Реалізація виховної функції в процесі надання поліцейських послуг дозволяє підвищити рівень правової культури населення та сформувати у свідомості громадян позитивні настанови щодо необхідності будувати та здійснювати свою поведінку у відповідності до вимог чинного законодавства та норм суспільної моралі.

Оперативно-розшукова функція реалізується у ході надання

поліцейських послуг органами Національної поліції, що здійснюють заходи щодо запобігання вчиненню правопорушень та їх припинення. Її зміст полягає у розшуку і затриманні злочинців, негласному збиранні інформації щодо особи або події. Оперативно-розшукові та адміністративно-порядкові дії пов’язані з

інтервенцією поліції у сферу прав і свобод людини [201]. Важливість оперативно-розшукової діяльності полягає в тому, що отримані дані забезпечують поліцію інформацією, важливою для реалізації нею інших функцій. Вона використовується для забезпечення керівництва органів державної влади необхідною для прийняття рішень інформацією, впливає на вирішення питань щодо порушення судового переслідування. Оперативно - розшукові апарати поліції мають чітко визначений кримінально-

процесуальний статус і наділені правом використовувати специфічні сили, засоби та негласні методи боротьби зі злочинністю [202, с. 143].

Сутність кримінально-процесуальної функції полягає у вирішенні заяв і повідомлень про скоєні злочини, а також у провадженні дізнання і досудового слідства по кримінальних справах про злочини, розслідування яких покладено законом на Національну поліцію України [24]. Саме в межах кримінально- процесуальної та вищезгаданої оперативно-розшукової функції реалізується той обсяг роботи органів поліції у сфері протидії злочинності, що пов’язаний із виявленням та припиненням злочинної діяльності, встановленням та затриманням причетних до її організації й здійснення осіб з метою притягнення їх до юридичної відповідальності.

Важливою функцією поліції в рамках надання поліцейських послуг виступає профілактична діяльність, яка також є одним із основних засобів протидії злочинності, який, до того ж, має найбільш гуманний характер. Зазначена функція полягає у запобіганні найпоширенішим загальнокримінальним злочинам та адміністративним правопорушенням (таким як хуліганство, крадіжка, злочини і правопорушення, що їх вчиняють на ґрунті повсякденних негараздів, тощо), а також у виявленні причин, умов вчинення злочинів і правопорушень та вжитті заходів щодо їх усунення [224, с. 215]. Якісне та змістовне виконання зазначеної функції гарантує ефективну протидію злочинності, оскільки профілактика спрямована на те, щоб виявляти та усувати (руйнувати) умови і фактори, які сприяють вчиненню правопорушень (в тому числі злочинів) або так чи інакше спонукають до їх скоєння. Профілактика забезпечує попередження правопорушень ще до моменту виникнення «ідеї» про можливість їх вчинення у потенційного порушника.

Соціально-сервісна функція поліцейських послуг досить чітко описує характер і спрямованість діяльності сучасної поліції. Дана функція передбачає обов’язок поліції надавати на безоплатній основі фізичним особам, які цього потребують, домедичну та (або) психологічну допомогу, а також допомогу у вирішенні певних побутових питань, якщо людина з тих чи інших підстав не може належним чином вирішити їх сама. О. С. Проневич зазначає, що соціально-сервісна функція яскраво проявляється у наданні дієвої та фахової допомоги населенню в усуненні наслідків стихійних лих або екологічних катастроф, проведенні цільової роботи на основі персонального підходу з окремими соціально вразливими категоріями населення з метою покращення їх соціальної адаптації і запобігання існуючим ризикам та їх усунення [202]. Зазначена функція дуже чітко свідчить про перехід сучасної поліції від карального до соціально-сервісного змісту діяльності.

Охоронна функція - це такий напрямок правового впливу, що спрямований на охорону позитивних і витіснення шкідливих для суспільства відносин. Охоронний вплив права, як пише В. П. Васьковська, виражається у визначенні заборон на вчинення протиправних діянь, у встановленні юридичних санкцій за вчинення таких діянь й у безпосередньому застосуванні юридичних санкцій до осіб, які скоїли правопорушення [40]. Суть охоронної функції полягає у тому, що поліція має охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян, осіб без громадянства; забезпечувати захист фізичних осіб, охорону свідків, потерпілих та інших осіб за їх зверненням, якщо їх життя, здоров’я і майно перебувають у небезпеці у зв’язку з наданням ними допомоги правоохоронним

органам у запобіганні та розкритті злочинів [164, с. 113]. Отже, охоронна функція передбачає реалізацію Національною поліцією комплексу заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки людини та захищеності від протиправних посягань належних як індивідуальним, так і колективним суб’єктам цінностей.

Таким чином, запровадження в діяльність Національної поліції такого терміну як «поліцейська послуга» стало ключовим моментом у намаганнях нинішньої влади докорінно змінити філософію діяльності правоохоронних органів України та трансформувати їх функції з контрольно -репресивних на сервісні. Саме надання відповідних послуг населенню, а не виконання владних велінь правлячої еліти, тепер є ключовою формою діяльності даного органу виконавчої влади.

1.3.

<< | >>
Источник: ЛАСТОВИЧ ДАНІІЛ МИКОЛАЙОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ НАДАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків - 2016. 2016

Еще по теме Місце та значення поліцейських послуг в діяльності Національної поліції:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -