<<
>>

Місце і роль помічника судді в судовій гілці влади

Зміни, які відбулися в Україні, показують, що вона стала на шлях розбудови правової держави. У зв’язку з цим особливого значення набувають такі вічні цінності, як гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина.

У правовій державі людина, її права і свободи проголошені найвищою цінністю, їх визнання й забезпечення відповідними гарантіями - найважливіший обов’язок держави. Виходячи з вимог ст. 3 Конституції України, людина, її права і свободи визнаються найважливішими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Зазначене свідчить, що найдоступнішим інститутом захисту прав громадян у сфері правових відносин є саме суди першої інстанції. Крім того їхня діяльність має сприяти підвищенню авторитету держави [67; 104].

Необхідність проведення в Україні судової реформи сьогодні ні в кого не викликає сумнівів, оскільки в суспільстві існує реальна проблема із захистом громадянами своїх прав і свобод. Тож ці зміни не просто необхідні, а давно назрілі. Але для їх утілення потрібне насамперед бажання влади забезпечити проведення самої судової реформи, головним завданням якої має стати створення доступної для людей судової системи, укомплектовування судів не просто професіоналами, а людьми з високими моральними якостями та добропорядною репутацію серед співгромадян. Суспільство чекає судової влади, вільної від корупції, готової служити виключно закону та справедливості [45].

Саме суд є органом, що здійснює реалізацію гарантій і захисту прав від імені держави від будь-яких посягань і порушень. Суди здійснюють судову владу самостійно, незалежно від чиєї б то не було волі, підкоряючись тільки Конституції України і Закону. Якість цієї діяльності, включаючи доступність судової влади, оперативність, розумність і справедливість правосуддя, забезпечують не тільки судді, а й їхні помічники та інші службовці апарату. Звідси - підвищення вимог до рівня кваліфікації кадрів і потреба підготовки працівників апарату на високому професійному рівні.

Така робота має багато специфічних особливостей. Так, належну кваліфікацію спеціаліст отримує тільки безпосередньо в практичній діяльності [104].

Тим часом питанню професійної підготовки кадрів для судових органів з боку наукової громадськості поки що не приділяється достатньо уваги. Законодавство України, на жаль, поки ще не містить розроблених на належному рівні інструкцій і рекомендацій з ефективного виконання помічниками суддів своїх професійних обов’язків [104].

Усе вищевказане підкреслює актуальність дослідження місце і ролі помічника судді в судовій гілці влади. Так, до проблематики визначення місця й ролі помічника судді в судовій гілці влади звертали свою увагу такі вчені-юристи, як В. Авер’янов, В. Галунько, О. Гумін, А. Іванищук, Т. Коломоєць, Д. Мандичев, О. Михайлов, Я. Окар-Балаж та інші.

Проте у зв’язку з реформуванням судової системи ця проблематика залишається недостатньо дослідженою.

Кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України [137]. Як влучно визначає О. Михайлов, оновлення законодавства з питань судоустрою, організаційного забезпечення роботи суду та відсутність з боку вітчизняної юридичної спільноти наукового інтересу до проблем правового статусу помічника судді адміністративного суду зумовлює питання дослідження ролі й ступеня участі «правої руки» судді у здійсненні державно-владних функцій [91, с. 69]. Тому далі потрібно визначити роль помічника судді в судовій гілці влади.

Тлумачний словник визначає, що соціальна роль - це поведінка, очікувана від того, хто має певний соціальний статус. Обмежується вона сукупністю прав і обов’язків, відповідних цьому статусу. Також соціальну роль визначають як сукупність нормативно зумовлених соціальних властивостей, очікувань і зобов’язань у поєднанні з конкретною соціальною позицією [152]. У свою чергу поняття «місце» трактується як становище, яке займає хто-, що-небудь у суспільстві [23, с.

451].

Роль - це модель або тип поведінки, очікувані в соціальній групі від людей, що займають різні позиції. Можна також сказати, що роль - це сукупність очікувань, прав і зобов’язань, спрямованих на людину як володаря певної соціальної позиції. У кожної людини наявна широка мережа соціальних відносин. Частина з них тимчасові, частина - довгострокові й важливі, У мережі соціальних відносин у кожного своя певна соціальна позиція, на яку спрямовано очікування і якій притаманні усталені права й зобов’язання. Роль досить стабільна: людина змінюється, але її соціальна роль залишається тією ж. Роль можна розуміти як «відповідь» на сукупність очікувань, спрямованих на людину в суспільстві. Роль виставляє своєму виконавцеві поведінкові межі [40, с. 24].

Далі варто визначити більш конкретно роль судової влади, апарату суду та патронатної служби, а підсумовуючи - і роль помічника судді. Судова влада - самостійна незалежна гілка державної влади, що є сукупністю судових органів, наділених повноваженнями щодо здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судова влада відіграє особливу роль як у механізмі реалізації державної влади в цілому, так і в її системі стримувань і противаг. Її основна роль полягає у стримуванні законодавчої та виконавчої гілок державної влади в межах конституційної законності та права через здійснення конституційного нагляду та судового контролю за цими гілками. Суд є арбітром у суперечках про право, оскільки тільки судова влада має право на здійснення правосуддя. Тобто він реалізує принцип справедливості у правозастосувальній діяльності. Одночасно суд є арбітром у процесі законотворчості, системою стримувань і противаг щодо законодавчої та виконавчої гілок державної влади [144].

Т. Струс-Духнич слушно визначає:

1) судова влада є самостійною гілкою влади в системі поділу влади. Ця самостійність - необхідна запорука функціонування правової держави;

2) оскільки судова влада є частиною системи влади, потрібне правове регламентування владних повноважень органів судової влади з метою як наділення їх такою владою (й певними повноваженнями), так і забезпечення незалежності;

3) гарантії незалежності судової влади поширюються на суддів, які здійснюють відповідно до своїх повноважень специфічну владну діяльність.

Недоречно припускати зниження рівня гарантій незалежності й

недоторканності суддів у разі ухвалення нових законів або внесення змін до чинних;

4) положення ч. 2 ст. 126 Конституції України «вплив на суддів у будь- який спосіб забороняється» слід розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку зі здійсненням ними правосуддя, а також як заборону будь- яких дій щодо суддів незалежно від форми їх виявлення з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо [154, с. 115].

Е. Тертична визначила роль судової влади в механізмі поділу влади, що полягає у стримуванні двох інших владних гілок у рамках конституційної законності і права через здійснення конституційного нагляду й судового контролю над цими гілками влади. Основним засобом реалізації влади судами є здійснення ними правосуддя, тобто вирішення правових суперечок між громадянами та організаціями або розгляд справ про вчинення злочинів відповідно до процесуальних норм і основних принципів правосуддя. Судова влада гарантує дотримання прав і свобод людини і громадянина й насамперед права на їх захист, а також забезпечує верховенство закону [151, с. 215].

Дослідниця акцентує на тому, що судова влада відіграє важливу роль у забезпеченні однакового застосування правового регулювання, здійснює інтерпретаційно-правову діяльність, спрямовану на повне і всебічне тлумачення Конституції та законів України, що сприяє запобіганню виникнення суперечностей у компетенції та повноваженнях інших гілок державної влади. Вона є арбітром - вирішує суперечку і висловлюється тільки щодо окремих казусів і ніколи - щодо загальних начал. Нездатність суду висловитися «щодо загальних начал» базується не на відсутності в суддів відповідного бажання, а на неможливості його реалізувати в силу того, що це право законодавчої (представницької) влади.

Судова влада є частиною «системи стримувань і противаг», які є лише наслідком різної природи влади. Причому зміст цих механізмів вбачається в обмеженні повноважень законодавця, органів представництва і в кінцевому рахунку - народного суверенітету. Таке обмеження є обов’язковим, оскільки мова йде про поділ влади, а не про зосередження влади в руках одного органу, нехай навіть утвореного демократичним шляхом [157, с. 215].

Працівники апаратів судів у сьогоднішній нелегкий для авторитету судової влади час мають професійно здійснювати співробітництво зі ЗМІ, підтримувати відносини між судами і суспільством з метою підвищення правової культури суспільства та сприйняття роботи судів, при цьому налагоджуючи співпрацю таким чином, щоб запобігати конфлікту інтересів і не перешкоджати здійсненню правосуддя, включаючи належне й ефективне співробітництво з громадськими організаціями, навчальними закладами, зокрема з метою виховання в дітей та підлітків поваги до судової влади, формування знань про їхні права та їх захист, а також про функціонування судової системи загалом [143].

Працівники апаратів судів мають дотримуватися стратегії комунікаційної діяльності кожного суду в Україні як сукупності комунікативних засобів, методів, прийомів і технік, що мають надати об’єктивну інформацію про діяльність суду і суддів, налагодити постійний зацікавлений діалог із суспільством в інтересах забезпечення незалежності судової влади, гарантування законності та правопорядку, здійснення об’єктивного й неупередженого правосуддя [там само].

На сьогодні слід переглянути роль помічника судді в суді, щоб перетворити цю посаду на престижну правову професію, яка сприятиме ефективному функціонуванню судової системи. Головним стимулом для особи, яка обіймає цю посаду, має бути кар’єрне зростання: робота помічника - крок на шляху до суддівської посади [42 ].

Як уважає І. Осика, протягом функціонування посади помічника судді в судах помічники суддів виявили себе ефективними працівниками апарату суду, здатними істотно допомогти суддям в умовах збільшуваного навантаження [103].

Також учений зазначив, що протягом багатьох років точилися дискусії з приводу судової реформи, в якій роль і місце помічника судді згадувалися лише в контексті потреби надати судді право добирати собі помічника. Інші аспекти діяльності помічника судді на державному рівні не досліджувалися й не порушувалися. У наукових дослідженнях посаді помічника судді також не приділялося належної уваги. Помічники суддів розглядалися лише в контексті організаційного забезпечення суду, зокрема діяльності апарату суду [103, с. 7].

Інші експерти вважають, що помічники суддів відіграють надзвичайно важливу роль у сучасній судовій системі України. Наприклад, головою одного з місцевих судів було зазначено: «висококваліфікований помічник судді є «золотим фондом» будь-якого суду». Роль помічника переоцінити складно, оскільки саме він перевіряє заяву, вивчає матеріали і на першому етапі вирішує, чи достатньо зібрано матеріалів, необхідних для розгляду тієї або іншої справи. Крім цього помічник судді готує проект судового рішення, збирає необхідне законодавство (підбирає законодавчу базу), а також готує правову позицію та її обґрунтування. Суддя може погодитися з такою позицією чи її обґрунтуванням, а може й не погодитися, оскільки він має більший досвід, знає практику і розуміє ту або іншу позицію, викладену в певному законодавчому положенні. Звісно, суддя контролює діяльність помічника, оскільки помічник не несе жодної персональної відповідальності й не має права ухвалювати будь-які рішення. Всю відповідальність покладено на суддю. Ретельність контролю за діяльністю помічника з боку судді залежить від рівня професіоналізму помічника. Особливо важливу роль відіграють помічники суддів в умовах значного навантаження на суддів і суди, належним чином допомагаючи суддям та організовуючи їхню роботу [104].

Помічники суддів є життєво важливими для роботи судової системи. Вони надають службові та юридичні послуги, які є цінними як для організації, так і для розгляду справ у судах. У помічників суддів посадова інструкція може відрізнятися залежно від юрисдикції, проте юридичні знання та навички управління є загальними рисами [202].

Отже, роль помічника судді - це сукупність морально-етичних, професійних та адміністративно-правових вимог до помічника судді, які визначають особливості його моделі поведінки як суб’єкта адміністративного права, що сприяє здійсненню правосуддя з метою здійснення адміністративних повноважень і надання якісних адміністративних послуг у сфері судочинства.

Далі варто визначити більш конкретно місце судової влади, а підсумовуючи - розкрити місце помічника судді. Судова гілка влади зайняла належне місце серед інших гілок влади. Вона здійснює правосуддя і виконує важливу роль - роль арбітра між гілками влади. Суди фактично втрачають довіру громадян у зв’язку з корупцією, зі зволіканням, прийняттям «рішень на замовлення», безконтрольністю суддівського корпусу. Тому важливим напрямком судової реформи має бути формування у громадян розуміння важливості функціонування в державі дійсно незалежної та самостійної судової влади, головною метою якої має бути утвердження в суспільстві духу справедливості, атмосфери поваги й уважного ставлення до законів [152].

Для вирішення завдання зі створення ефективної судової влади потрібно вирішити 5 основних проблем - законодавчу, організаційну, соціально-психологічну, кадрову та матеріально-технічну. Тому надалі необхідно запроваджувати принципово нові засади її організації та функціонування, адже завдання судової влади в демократичному суспільстві полягає в забезпеченні панування права, гарантуванні прав людини в судовому процесі та встановленні в кожній справі її істинних обставин [там само].

Е. Тертична підкреслює, що місце судової влади в механізмі стримувань і противаг визначається низкою особливих характеристик, які гарантують можливість і реальність виконання судами покладених на них функції, зокрема: судова гілка державної влади забезпечує вирішення, розв’язання і певною мірою попередження державно-правових конфліктів як між іншими гілками державної влади, так і між органами державної влади й органами місцевого самоврядування, громадськими інститутами та окремими членами суспільства. Вищевказане здійснюється судами конституційної та загальної юрисдикції шляхом перевірки конституційності законів та інших правових актів, а також законності актів, рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, наслідком чого є підтвердження чи втрата їх юридичної сили [157, с. 215].

Т. Пустовойт зазначила, що за своїми властивостями судова влада є державною з усіма належними владі атрибутами й чітко визначеною компетенцією; судова влада є одним із продуктів застосування принципу поділу державної влади з ознаками незалежності й самостійності, що випливають із цього принципу; судова влада повинна мати такі механізми забезпечення її функціонування, що гарантували б її самостійність; судова влада здійснюється в певних організаційних і процесуальних формах, установлених у законі; судова влада має універсальний і виключний характер; вона здійснюється на професійній основі. Основу судової влади, безумовно, становить сукупність судових органів, наділених різною компетенцією. Головним їх призначенням є вирішення юридично значущих справ, що мають правові наслідки. Судовій владі відводиться особлива роль арбітра у суперечках про право. Суб’єктом, який здійснює судову владу, постає не будь-який державний орган, а лише суд із притаманними тільки йому можливостями впливу на поведінку людей і соціальні процеси [138, с. 192].

Судова діяльність є різновидом юрисдикційної діяльності, якій притаманні правоохоронні та правозахисні ознаки. Суди самостійні, незалежні та непідзвітні у своїй діяльності, наділені відповідними повноваженнями, а їх акти мають силу закону в конкретній справі. Діяльність судових установ відрізняється від діяльності правоохоронних органів, оскільки має ширший предмет, включаючи механізми захисту права, як щодо публічних, так і приватних справ. Звісно, основним завданням діяльності судових установ є здійснення правосуддя, що реалізується в декількох основних формах: конституційне, цивільне, кримінальне, адміністративне, господарське. Проте, незалежно від вирішення питань, які перебувають у площині юриспруденції, судова діяльність обов’язково реалізується в контексті соціальної взаємодії, у системі психологічних, особистісних координат [33, с. 58].

Варто зазначити, що професія судді є однією з найбільш складних юридичних професій. У його діяльності реалізується значна кількість спеціальних якостей і навичок особи, які, будучи приведені в систему, органічно входять у структуру особи судді та визначають його творчий потенціал та індивідуальний стиль діяльності. Вона вимагає не тільки задатків, освіти, але й великого життєвого досвіду, низки професійних навичок і вмінь. Складна праця вимагає від судді підвищених вимог. Крім того юридична діяльність судді за всієї її складності та різноманітності регулюється правом і це накладає відбиток на особу кожного юриста. Уже плануючи свою діяльність, будь-який суддя в думках зіставляє свої дії з нормами законодавства, які їх регламентують.

Одним із головних аспектів діяльності судді є комунікативна діяльність, що полягає у спілкуванні в умовах правового регулювання. Це правове регулювання накладає відбиток на суддю, наділяючи його особливими правами й обов’язками, надаючи спілкуванню специфічного відтінку та виділяючи суддів в окрему групу. Для цієї професії характерна висока емоційна напруженість, частіше пов’язана з негативними емоціями, з необхідністю їх стримувати, а емоційну розрядку відкладати на порівняно значний термін часу.

Праця судді пов’язана з виконанням особливих владних повноважень і правом та обов’язком застосовувати владу іменем закону. Тому в більшості суддів розвивається професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій. Часто в пошуках істини доводиться долати активний чи пасивний супротив багатьох зацікавлених осіб, а в деяких випадках - мікрогруп. Для судді характерний творчий аспект праці [162, с. 150-151].

Судовий процес має також превентивний характер, оскільки він впливає з виховного боку на всіх, хто присутній у залі судового засідання, а також на групи населення, які перебувають за межами суду. Висока якість розгляду кримінальних справ безпосередньо пов’язана з культурою ведення судового процесу. Суд - єдиний державний орган, який застосовує закон в умовах гласності та наочності для населення. Ця обставина покладає на суддю особливе завдання - забезпечення максимальних умов для підвищення рівня правосвідомості громадян для виховання в дусі законослухняної поведінки не тільки тієї людини, яка піддана суду, але і всіх громадян, які опинилися в орбіті діяльності суду чи інформовані про цю діяльність. Суди формують у громадян правосвідомість, соціально-психологічну атмосферу невідворотності покарання, створюють навколо злочинця та його пособників атмосферу морального осуду, стимулюють намагання суспільства виявляти причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів [162, с. 150-151].

Сьогодні перед Україною постають нові виклики, боротьба з якими є суттєвим чинником національної безпеки та конкурентоспроможності країни і не може бути забезпечена країною без належного рівня адміністративної спроможності органів державної влади, професіоналізму державних службовців, нових стандартів і процедур їх роботи, адекватних вимогам сучасного життя. Законодавство з питань державної служби не відповідає багатьом нормам-приписам Конституції України, воно морально застаріле, громіздке, нормативні акти багато в чому неузгоджені. Особливість патронатної служби починається з прийняття на посаду, часу перебування на ній, обсягу покладених обов’язків і завдань та закінчується зі звільненням з посади, але досі багато питань у цьому напрямку чітко не врегульовані [15, с. 97].

О. Костилєв наголошує, що мета патронатної служби визначається у сприянні в організації всебічного виконання завдань та функцій, які спрямовані на розвиток і процвітання соціуму, задоволення публічних інтересів шляхом формування та реалізації державної політики в одній або декількох сферах [73, с. 14].

З ухваленням нового Закону для державних службовців помічник судді був позбавлений такого статусу та перейшов у розряд патронатної служби. Таке «статусне переформатування» дещо вплинуло на права й інтереси помічників суддів. З одного боку, Закон України «Про державну службу» і віднесення помічників суддів до патронатної служби дозволить виплачувати зарплату помічникові, підвищену за рішенням органу судової влади, якщо він цього вартий, оскільки на нього не буде поширюватися постанова Кабміну про оплату праці працівників держапарату. З іншого боку, на нього не поширюються гарантії держслужби щодо пенсії, відпусток і т. ін. При цьому, дійсно, на тлі проведення оцінювання суддів немає гарантії, що в разі непроходження суддею оцінювання або відмови від нього, його помічник збереже своє місце в суді. Тому тут кожен має вирішити для себе, що для нього важливіше [173].

Усі помічники суддів з нетерпінням чекають ухвалення нового положення про помічника судді, де будуть визначені критерії, за якими призначається заробітна плата, адже за однакового навантаження в одному суді має бути приблизно однакова зарплата, та будуть визначені трудові гарантії, які забезпечували б помічникам суддів упевненість у майбутньому [173].

Отже, виходячи з нерозривності юридичного зв’язку судді та його помічника, варто визначити вторинність адміністративно-правового статусу помічника судді:

1) помічник судді разом із суддею виконує місію судочинства - відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, попередження здійснення нових правопорушень шляхом невідворотності притягнення винних до юридичної відповідальності;

2) діяльність помічника судді є життєво важливою для роботи судової системи - через надання специфічних адміністративних послуг, які є вагомими як для учасників юридичного процесу, так і для судової гілки влади;

3) помічник судді насамперед зобов’язаний допомоги судді у здійсненні всього, що стосується здійснення правосуддя;

4) він є патронатним службовцем, який перебуває в адміністративному підпорядкуванні судді;

5) помічник судді є особою, яка має психологічну сумісність із суддею, поважає його і вважає авторитетною людиною;

6) помічник судді є юристом, який, як правило, хоче стати суддею.

Якщо перефразувати відомий військовий вислів на судовий лад, то

отримаємо, що поганий той помічник судді, який не мріє стати служителем судової системи. Адже раніше багато хто з юристів ішов працювати в апарат суду з наміром через певний час одягти мантію. До 2010 р., коли діяли старі правила добору суддів, помічники суддів користувалися певними привілеями й без проблем отримували рекомендації на зайняття суддівських посад. Після зміни законодавства помічників зрівняли в правах з іншими претендентами на посади суддів. Утім 2016 року норми нової редакції Закону «Про судоустрій і статус суддів» дозволили Вищій кваліфікаційній комісії суддів визначати особливості проведення добору претендентів на суддівську посаду, які мають стаж роботи на посаді помічника щонайменше 3 роки. Швидше за все законодавець застосував такий підхід, щоб розв’язати кадрову проблему, з якою стикнулася судова система [93].

Держава може певним чином заощадити на підготовці суддів, використовуючи досвід роботи, набутий особою на посаді помічника судді. Упровадження ідеї «помічник як сходинка до професії судді» має й інші переваги. Це дозволило б залучити до роботи на посаді помічника судді кваліфікованих юристів (зрозуміло, що за умови підвищення престижу самої суддівської посади). До того ж це можливість для такого кваліфікованого юриста пересвідчитися у правильності обраного шляху та у здатності ним йти. На перший погляд, здавалося б, це суто суб’єктивний момент, але він має значення для всієї судової системі, в якій не має бути людей «не на своєму місці [128].

Характеризуючи судову владу у правовій державі, А. Селіванов визначив, що важливо не тільки досліджувати її місце та роль в аспекті поділу влади, а й визначати перспективи досягнення ефективного функціонування всіх складових судового механізму, тобто виправдовувати своє призначення служити інтересам суспільства, держави, захищати права та свободи громадян. Отож ретельного теоретичного аналізу потребує важлива проблема - формування доктрини ефективного правосуддя. Доктрина ефективного правосуддя передбачає введення нових принципів здійснення судочинства (реалізацію повноважень з новим підходом до об’єктивного й незаангажованого владою правосуддя) [146, с. 14].

Отже, помічник судді є класичним невід’ємним представником судової гілки влади, на якого діють усі позитивні й негативні чинники довіри (недовіри) до суду. Іншими словами, вторинність його адміністративно - правового статусу дозволяє говорити лише про забезпечувальну роль у системі судової гілки влади, яка за своєю сутністю не впливає на ефективність здійснення судочинства. Однак з погляду того, що помічники суддів у більшості випадків лише розпочинають свою юридичну кар’єру на цій посаді, у майбутньому вони стануть новою правовою елітою суспільства, і вплив їх на здійснення судочинства стає провідним.

Варто зазначити, що інколи деякі юристи проголошують, що помічник судді часто є надто вузьким спеціалістом, що сидячи в кабінеті в суді, «не бачить життя» з усіма його складнощами юридичної професії, а тому навряд чи може бути «готовий» у судді. Проте досвід роботи на посаді помічника судді не знімає з такої особи інших вимог, які ставляться до кандидатів на посаду судді, як і не перекреслює можливість для представників інших юридичних професій стати суддями. Але беззаперечним залишається факт, що фахівець без досвіду роботи на посаді помічника судді потребує значно більшої підготовки до суддівської професії, ніж людина, яка знає цю професію зсередини [128].

Утім деякі представники громадськості скептично ставляться до полегшення помічникам доступу до професії. Активісти навіть закликали юристів-практиків скласти конкуренцію представникам старої системи, зокрема суддям та їхнім помічникам. Адже останні (можливо, й не всі, але більшість), на думку членів окремих громадських організацій, так довго «служили» та дослухалися до думки судді, якому допомагали писати рішення, що, одягнувши мантію, не зможуть позбутися звички виконувати вказівки наставників [93].

Проте загалом прагнення помічника до суддівської кар’єри є цілком логічним етапом професійного розвитку. Так, не всі помічники мріють про суддівську посаду і не кожен готовий до неї. Однак ті, хто готовий до цього, - найкращі претенденти на посаду судді. Їх завжди видно: вони не обмежуються посадовими інструкціями й обов’язками, є універсальними солдатами, які в разі потреби проведуть у канцелярії прийом громадян і знайдуть справу в архіві. Таких помічників не злякаєш складністю справи і строками написання проекту рішення, оскільки вони працюватимуть до ночі, «відпустивши» суддю додому після складного дня, розберуться і напишуть проект рішення, який суддя зранку прочитає, погодить і без виправлень підпише. Саме такі помічники цінують свою роботу, знаючи про те, що суддівська посада - це не тільки красива мантія і нагрудний знак, а й велика відповідальність перед суспільством [75].

Ні для кого не є секретом, що помічник судді займається роботою, яку виконував виключно суддя в ті часи, коли помічників суддів не існувало. Тому ставити під сумнів рівень їхньої готовності до професії судді, частину повноважень якого вони виконують, напевно, недоречно. Стосовно звички слухати свого керівника (суддю), то тут усе залежить від особистих якостей людини, від її ставлення до своєї професії, поваги до неї і до себе особисто. Але, говорячи про помічника судді саме як про майбутнього претендента на мантію, варто виходити з його готовності до якісного здійснення правосуддя, а також з того, що робота суду має певну специфіку. Саме тому претендент на посаду судді обов’язково повинен мати уявлення про внутрішню роботу суду, зокрема про навантаження, про психологічну складову діяльності. Адже люди приходять до суду зі своїми проблемами, і завдання працівників - не тільки бути технічними виконавцями своїх обов’язків, а й бути готовими до непередбачуваних ситуацій, розуміти особливості поведінки громадян. Тому говорити про повну готовність до роботи судді тих, хто не має практичного досвіду, який є в помічників, не можна [75].

Отже, місце помічника судді полягає у визначенні його правового становища як суб’єкта адміністративного права, який при виконанні адміністративних повноважень протягом певного часу стає потенційним кандидатом на зайняття посади судді, тобто в майбутньому поповнює кадровий запас судової влади, адже є особою з професійними навичками у сфері судочинства.

Усе вищевикладене дає підстави зробити такі висновки щодо ролі та місця помічника судді в судовій гілці влади:

- роль помічника судді - це сукупність морально-етичних, професійних та адміністративно-правових вимог до помічника судді, які визначають особливості його моделі поведінки як суб’єкта адміністративного права, що сприяє здійсненню правосуддя з метою здійснення адміністративних повноважень і надання якісних адміністративних послуг у сфері судочинства;

- виходячи з нерозривності юридичного зв’язку судді та його помічника, варто визначити вторинність адміністративно-правового статусу помічника судді: по-перше, помічник судді разом із суддею виконує місію судочинства - відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, попередження здійснення нових правопорушень шляхом невідворотності притягнення винних до юридичної відповідальності; по-друге, діяльність помічника судді є життєво важливою для роботи судової системи - через надання специфічних адміністративних послуг, які є вагомими як для учасників юридичного процесу, так і для судової гілки влади; по-третє, помічник судді насамперед зобов’язаний допомоги судді у здійсненні всього, що стосується здійснення правосуддя; по-четверте, він є патронатним службовцем, який перебуває в адміністративному підпорядкуванні судді; по-п’яте, помічник судді є особою, яка має психологічну сумісність із суддею, поважає його і вважає авторитетною людиною; по-шосте, помічник судді є юристом, який, як правило, хоче стати суддею;

- помічник судді є класичним невід’ємним представником судової гілки влади, на якого впливають усі позитивні й негативні чинники довіри (недовіри) до суду. Іншими словами, вторинність його адміністративно - правового статусу дозволяє говорити лише про забезпечувальну роль у системі судової гілки влади, яка за своєю сутністю не впливає на ефективність здійснення судочинства. Однак з погляду того, що помічники суддів у більшості випадків лише розпочинають свою юридичну кар’єру на цій посаді, у майбутньому вони стануть новою правовою елітою суспільства і вплив їх на здійснення судочинства стає провідним;

- місце помічника судді полягає у визначенні його правового становища як суб’єкта адміністративного права, який під час виконання адміністративних повноважень протягом певного часу стає потенційним кандидатом на зайняття посади судді, тобто в майбутньому поповнює кадровий запас судової влади, адже є особою з професійними навичками у сфері судочинства.

Отже, місце і роль помічника судді полягають у сукупності морально- етичних, професійних та адміністративно-правових вимог до помічника судді, які розкривають його правове становище як суб’єкта адміністративного права для здійснення ним завдань, адміністративних прав та обов’язків у сфері судочинства з метою сприяння здійсненню правосуддя, надання якісних адміністративних послуг і поповнення кадрового запасу судової влади високопрофесійними особами.

1.3

<< | >>
Источник: ПАНЧУК ВЛАДИСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОМІЧНИКА СУДДІ В УКРАЇНІ. ДИСЕРТАЦІЯ подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2018. 2018

Еще по теме Місце і роль помічника судді в судовій гілці влади:

  1. §4. Основні напрями службової діяльності
  2. 6.1. СТАНОВЛЕННЯ ГУБЕРНІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ В РОСІЇ ТА ПЕРЕНЕСЕННЯ ЇЇ НА УКРАЇНСЬКІ ТЕРЕНИ
  3. 6.4. МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ УСТАНОВИ В ПІДРОСІЙСЬКІЙ УКРАЇНІ (ХІХ — початок ХХ ст.)
  4. § 2. Ради часів Гетьманщини
  5. Земські суди
  6. Підрозділ 2.1. Історико-правові аспекти становлення конституційних засад виконавчої влади
  7. Історико-правовий огляд становлення адміністративно-правового статусу військової прокуратури в Україні
  8. 2.3 Комерційний суд і реформа міського громадського управління в Одесі
  9. Генезис становлення контрольної функції у сфері здійснення нотаріальної діяльності та її значення у сучасних умовах
  10. Зарубіжний досвід здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та шляхи його впровадження в національну правову систему
  11. 3.1. Становлення федеральної судової влади за Конституцією 1787 р. та Судовим актом 1789 р.
  12. Особливості адміністративно-правового статусу апарату місцевого суду
  13. Поняття та зміст адміністративно-правового статусу помічника судді
  14. Місце і роль помічника судді в судовій гілці влади
  15. Принципи діяльності помічника судді
  16. Адміністративні обов’язки помічника судді в Україні
  17. Адміністративні права помічника судді в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -