Методологічна основа дослідження та поняття підвищення кваліфікації прокурорів.

Особливістю проведення наукового дослідження є необхідність визначення поняття «методоголія». Отже, методологія походить від грецького mehodos - метод, methoges - пізнання і logos - вчення.

Центральним елементом і основним поняттям методології будь-якої науки є метод. Сукупність методів, які застосовуються при проведенні наукових досліджень у межах тієї чи іншої науки, складають її методологію [77, C. 63-64].

Методологічною основою даного дисертаційного дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.

Загальнонаукові методи - це такі засоби і прийоми (чи їх сукупність), які з тими чи іншими модифікаціями використовуються майже у всіх науках з урахуванням особливостей конкретних об’єктів досліджень [77,C. 82].

Спеціальні наукові методи використовуються в окремих науках чи групах, об’єднаних спільністю об’єктів дослідження.

Отже, методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових та спеціальних наукових методів дослідження та пізнання юридичної науки, що застосовуються в сучасній правовій доктрині. Із загальних методів наукового пізнання в дисертації використано, зокрема, діалектичний, формально-логічний, юридико-догматичний,

описово-аналітичний, історичний, порівняльно-правовий та прогностичний, статистичний.

Структурно методологія дослідження підвищення кваліфікації прокурорів включає такі елементи як: понятійний апарат, що розкриває зміст предмету дисертаційного дослідження; правовідносини, які виникають між прокурорами та органами прокуратури України.

У ст. 47 «Післядипломна освіта» Закону України «Про освіту» визначено поняття «підвищення кваліфікації» - підвищення рівня готовності особи до виконання її професійних завдань та обов’язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки шляхом отримання нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань.

У Законі України «Про вищу освіту» кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту [130].

Поняття «підвищення кваліфікації» можна установити як набуття особою спеціальних знань та навичок для виконання завдань та посадових обов’язків у межах спеціальності [132].

Мурашко М.І. визначає підвищення кваліфікації як поглиблення, розширення й доповнення раніше здобутої кваліфікації за допомогою освітніх заходів, що підвищує ефективність діяльності установи [93, с. 324]

Для усвідомлення змісту поняття «підвищення кваліфікації» необхідно звернути увагу на такі особливості такого виду навчання. При організації підвищення кваліфікації переважно виходять із того, що працівник вже має освіту за фахом та опанував основи професійної діяльності в окремій сфері і йому необхідно засвоїти специфіку нової діяльності.

Прокурор зобов’язаний постійно удосконалювати свої знання, підвищувати свою професійну майстерність цей процес називається підвищенням кваліфікації. З нашої точки зору, підвищення кваліфікації це безперервний процес формування знань, вмінь та навичок, який характеризується відповідними якісними змінами.

У відповідності із загальними відомостями про підвищення кваліфікації можливо виділити мету підвищення кваліфікації прокурорів, а саме:

- навчання щодо забезпечення адаптації до професійної діяльності в умовах постійних змін у законодавстві;

- інформаційно-аналітичне забезпечення прокурора;

- впровадження передового вітчизняного та зарубіжного досвіду організації навчального процесу, інноваційних педагогічних технологій, різноманітних форм навчання прокурорів;

- розробка базових вимог до освітньо-професійного рівня та науково- методичного забезпечення прокурорів;

- підготовка науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодо формування кадрового резерву, а саме навчання резервістів;

- проведення фундаментальних, пошукових та прикладних наукових досліджень з проблем розвитку безперервного професійного навчання прокурорів;

- участь у виконанні державних, галузевих та регіональних цільових наукових програм щодо підвищення кваліфікації працівників;

- підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів для забезпечення системи безперервного професійного навчання прокурорів.

Організація навчання з підвищення кваліфікації один з основних елементів організації роботи з кадрами в органах прокуратури. Крім того, це службовий обов’язок керівників прокуратур, працівників кадрових структурних підрозділів органів прокуратури й науково-педагогічних працівників Національної академії прокуратури України.

На нашу думку, з метою підвищення ефективності організації роботи щодо підвищення кваліфікації працівників прокуратури необхідно проводити навчання відповідно до певних принципів: безперервності навчання, тому що специфіка роботи прокурора потребує постійного поповнення знань та практичних навичок; послідовність і регулярність навчання, що означає: всі прокурори повинні проходити навчання за індивідуальними планами, брати участь у семінарах, конференціях, а також обов’язково підвищувати кваліфікацію раз на п’ять років в ІПКК НАПУ; єдність основних підходів до висвітлення питань прокурорського нагляду і процесуального керівництва; диференціація навчальних програм залежно від контингенту слухачів, а також потреб практики; активне використання в навчанні технічних засобів, комп’ютерної техніки, технічних засобів для проведення відео конференцій, проведення ділових ігор, семінарів з обміну досвідом роботи.

Цей тип освітньої діяльності слід розглядати не тільки як систему підвищення кваліфікації дипломованих фахівців за напрямом їх професійної діяльності, а як форму безперервного професійного навчання працюючих за фахом прокурорів протягом всієї професійної діяльності.

Отже, поняття «післядипломна освіта» та «підвищення кваліфікації», які характеризують навчання практичних працівників не повною мірою відображають зміст системного і безперервного процесу професійного навчання прокурора.

А.В. Хуторський [203, с. 153] наводить визначення поняття компетентність - як сукупність особистісних якостей особи (ціннісно- смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок, здібностей), зумовлених досвідом її діяльності у певній соціально і особистісно-значущій сфері.

М.С. Головань, визначає змістову основу компетентності: знання, які повинна мати особа; коло питань, в яких особа повинна бути обізнана; досвід, необхідний для успішного виконання роботи у відповідності з установленими правами, законами, статутом. Знання, коло питань, досвід подані як узагальнені поняття, що не стосуються конкретної особи, які не є її особистісною характеристикою [37,С. 224 - 234].

Спеціальна компетентність - вміння займатись професійною діяльністю на досить високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток [71]. Але, професійну компетентність прокурора теж можна назвати спеціальною компетенцією, оскільки специфіка прокурорської діяльності вимагає певного рівня знань у галузі права, практичні здібності, здатність на високому рівні реалізовувати конституційні функції прокуратури, мати високі морально-етичні якості.

На сьогоднішній день все частіше в Раді Європи виступають щодо визначення загального розуміння професійної компетентності прокурорів [221].

В Європейських країнах підвищення професійної компетентності прокурора організовують з урахуванням [218]:

- професійного рівня (профілю) прокурора, який складається з особистих і професійних можливостей та здібностей;

- початкової професійної підготовки прокурора, що повинна відбуватися після проведення оцінки професійного рівня (профілю), розрахованих на проведення найкращих навчальних заходів, спрямованих на впершепризначених прокурорів, враховуючи зв’язок, початкової підготовки та професійного рівня (профілю);

- розвитку суспільства, економіки, рівня злочинності та з використанням наукових методів та доктринальної теорії;

- професійних якостей необхідних для прокурорів, які визначають ряд європейських систем і складаються з тих здібностей, що дозволяють справедливо, неупереджено та ефективно виконувати посадові обов’язки, аналізувати правові норми, інтерпретувати законодавство, зрозуміти основний принципи правової системи;

- здатність прокурора до пізнання та інтерпретації, розуміння закону;

- важливого компоненту загального європейського розуміння професійних здібностей та обізнаності щодо дисциплінарних і етичних зобов’язань прокурорів, засад взаємозв’язків прокурорів із засобами масової інформації;

- професійних можливостей прокурора необхідних для правової експертизи наукового життя країни і Європи в цілому.

З метою визначення критеріїв шляхом встановлення взаємозв’язку між процесами навчання та застосуванням знань, Бернард Рей і Вало Хутмахер запропонували оригінальний підхід до проблеми ключових компетенцій, на основі аналізу деяких з основних векторів європейського суспільства.

На сучасному етапі глобальних реформ в Україні, прагненню нашої держави увійти у європейський правовий простір, наближення до європейських стандартів безперервного навчання прокурорів є потреба у забезпеченні більш цілісного уявлення щодо навчання прокурорів, тому необхідно використовувати поняття «професійна-компетентність прокурора» та «безперервне професійне навчання прокурора», оскільки ці поняття є більш сутнісними і змістовними щодо характеристики їх якісних критеріїв.

Крім того, у Законі України «Про вищу освіту» термін «компетентність» визначено як «динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти» [130].

Автор вважає, що професійна-компетентність прокурора - це якісна характеристика прокурора як фахівця в галузі права, що визначає рівень його професійних знань, умінь, навиків, спроможність прийняття рішень із застосуванням позитивного досвіду роботи в органах прокуратури України, особисті високі моральні якості, комунікативні здібності та етична професійна поведінка.

Безперервне професійне навчання прокурора - це систематичне та послідовне підвищення професійної компетентності прокурора впродовж всієї практичної діяльності в органах прокуратури України.

Варто звернути увагу, на загальнотеоретичні аспекти правовідносин, які виникають між прокурорами та органами прокуратури України в цілому та визначити специфіку трудових правовідносин прокурорів з органами прокуратури України.

У науковій літературі під правовідносинами розуміють: 1) суспільні відносини особливого виду, що виникають між конкретними особами, взаємна поведінка, яких закріплена юридично [58, С.

Правові відносини формуються завдяки існуванню нормативно-правових норм передбачених у законодавстві України. Основні ознаки правовідносин: виникають на основі норм права; характеризуються наявністю сторін, які мають суб’єктивні права та юридичні обов'язки; є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб; здійснення суб’єктивних прав чи додержання юридичних обов’язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою [69].

Необхідно розглянути поняття трудових правовідносин, яке визначається як врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах, в установах і організаціях, навчання й підвищення кваліфікації за місцем роботи та відносини, пов’язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням осіб. Отже, за загальними правилами підставою виникнення більшості трудових правовідносин є трудовий договір.

Слід зазначити, що існує очевидна особливість трудових правовідносин в органах прокуратури України, зокрема, це складний юридичний склад виникнення трудових правовідносин: від укладення трудового договору, який в установленому порядку підписується як наказ про призначення на посаду особи, проходження служби (діяльності на посаді прокурора) та звільнення з органів прокуратури.

На нашу думку, з особливостей виникнення трудових правовідносин прокурорів з органами прокуратури України, які регулюються чинним законодавством України, необхідно виділити особливі умови формування і розвитку правових відносин в системі підвищення кваліфікації органів прокуратури України, які характеризуються як право та обов’язок прокурора підвищувати кваліфікацію.

Таким чином, вважаємо за необхідне визначити, що в результаті трудових правовідносин між прокурором та органами прокуратури України виникають правовідносини в системі підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників.

Як зазначає С.Ф. Гуцу, підвищення кваліфікації як юридичну категорію у сучасній науці розглядають у наступних аспектах: як вид суспільних відносин між учасниками виробництва, які в підсумку регулювання набувають форми правовідносин з підвищення кваліфікації; як групу особливих правових норм, як правовий засіб посилення ефективності професійної праці та забезпечення різних форм господарювання кваліфікованими кадрами; як форму реалізації суб’єктивного права громадян на освіту, на свободу праці, на участь у суспільному виробництві [39].

В рамках даного дисертаційного дослідження підвищення кваліфікації прокурорів можливо розглядати додатково у таких аспектах як: правовий обов’язок закріплений у правовому забезпеченні органів прокуратури України; форма післядипломної освіти прокурорів; напрям організації роботи прокурорів; результат діяльності спеціального суб’єкта підвищення кваліфікації.

Отже, правовідносини в системі підвищення кваліфікації мають складну будову і охоплюють: суб’єкти, об’єкти, зміст. Слід визначити суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин системи підвищення кваліфікації прокурорів.

Суб’єкти системи підвищення кваліфікації органів прокуратури України є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Прокурор відповідно до Конституції, Кодексу законів про працю, Закону України «Про освіту» має право підвищувати кваліфікацію. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» обов’язок підвищувати кваліфікацію. Прокурор, що забезпечує підвищення кваліфікації прокурорів.

На нашу думку, необхідно звернути увагу, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори наділені певними правами та обов’язками, які необхідно розмежувати як: права та обов’язки щодо виконання функцій прокуратури, тобто процесуальні; права та обов’язки прокурорів як спеціальних суб’єктів у трудових правовідносинах з органами прокуратури України.

Отже, суб’єктами системи підвищення кваліфікації, вважаємо, працівників органів прокуратури - прокурорів; працівників, які працюють на прирівняних до їх посадах, наукових і науково-педагогічних працівників, аспірантів і докторантів Національної академії прокуратури України, які прийняли присягу працівника органів прокуратури України та яким присвоєно класний чин.

Об’єкт правовідносин виникає у зв’язку з реалізацією основних положень і завдань системи підвищення кваліфікації органів прокуратури України, що для належного виконання службових обов’язків задовольняє інтереси й потреби прокурорів.

На нашу думку, необхідно розглянути загальнотеоретичне визначення змісту правовідносин. Отже, зміст правовідносин складають суб’єктивні права, обов’язки, повноваження, відповідальність його суб’єктів, а також структура змісту - спосіб взаємозв’язку, що виникає на основі суб’єктивних прав, обов’язків, повноважень, відповідальності. Структура змісту правовідносин утворюють не зв’язок її змістовних елементів (суб’єктивних прав, обов’язків, повноважень, відповідальності), а їх правовий зв’язок. Інакше - це юридична взаємне становище суб’єктів, яке визначає, формує їх поведінку через кореспондуючі один одному права і обов’язки заради задоволення їх інтересів [161].

Зміст правовідносин в системі підвищення кваліфікації прокурорів складає право та обов’язок прокурора постійно проходити підвищення кваліфікації, а органів прокуратури забезпечувати реалізацію форм підвищення кваліфікації впродовж всієї практичної діяльності.

Підсумовуючи викладене, зазначаємо, що розгляд у законодавстві України, спеціальній науковій літературі, наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених окремих аспектів визначення понять «підвищення кваліфікації», «підвищення кваліфікації прокурорів», «кваліфікація», «компетентність прокурора» дійшли висновку, що в умовах державно-правової розбудови нашої держави наявна необхідність використанні таких понять як «професійна компетентність прокурора» та «безперервне професійне навчання прокурорів».

1.3.