КОРОЛІВСТВО БЕЛЬГІЯ
Держава в Західній Європі, на узбережжі Північного моря та Атлантичного океану. Межує з Францією, Нідерландами, Німеччиною, Люксембургом.
Територія — 30 528 кв. км Населення — 10 068 000 чол.
Столиця — Брюссель Найбільші міста — Антверпен 460 000, Гент 230 000, Шарлеруа 207 000, Льєж 197 000, Брюссель 136 000 (950 000), Брюгге 117 000, Шербік 105 000, Намюр 104 000.
Основними конституційними актами, які визначають державний лад Бельгії, є Конституція 1831 року, в редакції від 17 лютого 1994 року.
Згідно діючої Конституції Королівство Бельгія є парламентською монархією, в якій діє федеративний устрій і встановлений демократичний державний режим.
Главою держави є Король, який формально наділений правом здійснення виконавчої влади, а також деякими функціями законодавчої влади. Влада Короля передається і успадковується в порядку спадковості за салічною системою, суть якої полягає в тому, що право на спадщину отримують лише чоловіки по прямій нисхідній лінії, а при їх відсутності - по боковій висхідній чи нисхідній лініях.
Основні функції і повноваження монарха:
-затверджує закони і промульгує їх;
- має право розпустити Палату Депутатів, що має наслідком розпуск і Сенату;
- вправі відстрочити скликання чергової сесії парламенту на термін не більше одного місяця;
- наділений правом залишати уряд для подальшого виконання обов’язків, після оголошення вотуму недовіри йому парламентом;
- призначає на посади міністрів;
- представляє державу за кордоном;
- оголошує війну і укладає мир;
- є верховним головнокомандувачем збройних сил;
Більшість функцій монарха здійснюються з обов’язковою контрасигнацією виданих ним актів членами уряду. Фактично функції глави держави у сфері виконавчої влади виконує уряд.
Законодавча влада в Бельгії здійснюється Королем, Палатою Депутатів та Сенатом. Палата Депутатів та Сенат фактично складають двопалатний парламент.
До складу Палати Депутатів входять 150 членів, обраних загальними і прямими виборами за пропорційною системою. Термін перебування депутатів на посаді складає 4 роки. Активне виборче право здійснюється громадянами, які досягли віку вісімнадцяти років. Депутатом може стати громадянин Бельгії, який досяг двадцятирічного віку.До складу Сенату входить 71 сенатор, 40 з яких обираються шляхом загальних виборів, з них 25 - колегією виборців, які відносяться до фламандської общини, 15 - колегією виборців валлонської общини; 21 сенатор призначається представницькими органами общин: 10 - радою фламандської общини, 10 - радою валлонської общини, 1 - радою германофонської общини. Крім цього, до складу Сенату входять 10 кооптованих сенаторів, шість з яких обираються сенаторами, обраними фламандською колегією виборців, а чотири - валлонською колегією виборців. До складу Сенату також входить повнолітній Принц, спадкоємець глави держави. Термін повноважень Сенату є ідентичним до терміну повноважень Палати Депутатів і складає чотири роки.
Палати парламенту, як правило, засідають окремо, однак в деяких випадках (прийняття присяги короля) вони збираються на спільне засідання. Право законодавчої ініціативи належить членам парламенту, уряду. Обидві палати утворюють в своєму складі комітети, які є основними робочими органами парламенту.
Окрім функції прийняття законів, бельгійський парламент наділений функціями по прийняттю бюджету, затвердженню торгових договорів, які накладають фінансові зобов’язання на державу, вирішують питання чисельності збройних сил, натуралізації, обирає суддів Верховного суду, здійснює контроль за діяльністю уряду. Особливим правом парламенту є надання згоди на призначення спадкоємця Короля при відсутності потомства чоловічої статі. Парламент також має дати згоду главі держави на зайняття трону іноземної держави внаслідок династичних шлюбів, успадкуванні такого статусу чи обранні на такий пост.
Функції вищого органу виконавчої влади реально здійснює уряд.
Конституція не дає визначення уряду, хоча й містить спеціальний розділ, який присвячений міністрам. Міністри, які діють під керівництвом прем’єр-міністра, утворюють орган - Раду Міністрів, який і є урядом Бельгії. Члени уряду призначаються і звільняються Королем, однак останній повинен сформувати такий уряд, який користується довірою парламенту. Така формула означає, що уряд фактично формується за результатами парламентських виборів.При призначенні членів уряду повинно бути враховано національний принцип, за яким встановлено співвідношення за міністрами валлонської і фламандської національності. Повноваження уряду в Конституції окреслені в загальних рисах, а фактично зводяться до здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, вирішення фінансових і економічних питань, питань соціальної сфери і оборони, управлінням органами поліції та іншими спеціальними установами тощо.
Окремим органом в системі державної влади, який поєднує в собі функції як виконавчої, так і судової влади є Державна Рада. До складу ради входять призначені довічно королем члени, які мають ступінь доктора права та не менше десяти років працювали в судовій системі чи викладали правові дисципліни в університетах. Основними функціями Державної Ради є дача висновку щодо конституційної законопроектів, які подаються на розгляд парламенту Конституції держави, винесення рішень по скасуванню неправомірних актів, прийнятих різними органами державної виконавчої влади, та перегляд, в якості касаційної інстанції, адміністративних спорів. В складі Державної Ради утворена законодавча і адміністративна секції.
Судова влада здійснюється судами загальної юрисдикції та Конституційним (Арбітражним) судом. Вищим судом загальної юрисдикції є Касаційний Суд, який складається з членів, що обираються парламентом. До системи загальних судів входять також спеціальні суди: трибунали з трудових спорів, комерційні трибунали. Конституційний (Арбітражний) Суд, окрім здійснення функцій конституційного контролю, перевіряє дотримання прав національних общин і меншин.
Форма державного устрою Королівства Бельгія характеризується деякими особливостями. Так, починаючи з 1988 року, пройшла значна зміна адміністративно- територіального і політико-територіального поділу, що фактично перетворила Бельгію з унітарної на федеративну державу. Згідно з Конституцією, територія держави складається з общин і регіонів. Общини представляють собою етнічно-національні спільноти, а регіони є елементами територіального устрою держави. Визначається, що в Бельгії є три общини : фламандська, валлонська (французька) і германофонська і три регіони : фламандський, валлонський і брюссельський. Враховуючи те, що названі регіони не відбивають об’єктивні особливості, які пов’язані з етнічними, мовними та іншими питаннями, в Бельгії створено чотири лінгвістичні регіони : франкомовний,
фламандський, німецькомовний, двомовний, які не є адміністративно-територіальними одиницями, а виконують функції національно-культурних одиниць. Брюссель, який є столицею Бельгії, офіційно виділений в окремий регіон, який відноситься за своїм національно-етнічним складом до валлонської і фламандської общин, а також його віднесено до двомовного лінгвістичного регіону.
Особливостями федеративного устрою викликане і формування представницьких органів суб’єктів федерації - общин і регіонів. Кожна з трьох общин має власну раду. В валлонському та брюссельському регіонах також формуються, шляхом загальних виборів, ради, які делегують своїх представників в ради общин. Так, рада валлонського регіону, яка обирається шляхом прямих виборів, в повному складі входить до ради валлонської общини. Рада фламандської общини формується шляхом прямих виборів населення фламандського регіону. Рада брюссельського регіону делегує своїх представників і в раду валлонської, і в раду фламандської общини. Рада германофонської общини обирається шляхом прямих виборів, участь в яких беруть громадяни, які віднесені до цієї общини.
Крім системи суб’єктів федерації, в державі діє система адміністративно-територіальних одиниць, які входять до регіонів і до яких належать провінції, округи і комуни.
Територія держави поділяється на наступні провінції: Західна Фландрія (Брюгге), Східна Фландрія (Гент), Лімбург (Хасселт), Антверпен (Антверпен) - фламандський регіон; Ено (Монс), Намюр (Намюр), Люксембург (Арлон), Льєж (Льєж) - валонський регіон. Територія столиці відноситься до брюссельського регіону. Територія провінції Брабант розподілена між валлонським і фламандським регіонами.В провінціях і комунах населенням обираються представницькі органи місцевого самоврядування - ради. Строк повноваження провінціальних рад складає чотири роки; строк повноваження комунальних рад - шість років. Представниками виконавчої влади на місцях є губернатори (в провінціях) та мери (в комунах). Специфіка статусу губернаторів і мерів - двоїста: з одного боку вони представляють органи виконавчої влади на місцях і, у зв’язку з цим, наділені контрольними функціями за органами місцевого самоврядування, а з другого боку, вони самі входять до системи органів місцевого самоврядування, виконуючи певні функції останніх.
На певному етапі розвитку Бельгії така система територіальної організації влади врятувала здебільшого штучно створену країну від розпаду. Однак сьогодні відбувається загострення протистоянь між фламандцями і валлонами, заснованими на етнічному, історичному, культурному протиріччях. Ймовірно, що країна має всі підстави до розпаду і потребує пошуку нової політичної моделі для її збереження.
