ВСТУП

Актуальність теми. Існування колізій у правовому регулюванні є явищем об’єктивним і неминучим. Неможливо уявити правову систему, вільну від колізій. Між тим, ступінь колізійності правової системи може бути більшим чи меншим, і він істотно залежить від багатьох суб’єктивних факторів.

Земельне законодавство сучасної України, процес формування якого триває з 1990 року в рамках проведення в Україні земельної реформи, характеризується нестабільністю та низьким ступенем системності. Норми, що регулюють земельні відносини, розпорошені по сотнях нормативно- правових актів [272, с. 12-19], причому дублювання у правовому регулюванні земельних відносин стало стандартом законопроектної роботи. Це неминуче призводить до наявності колізій між ними, кількість яких перевищує усі допустимі межі. Наявність численних колізій значно знижує ефективність правового регулювання, викликає істотне збільшення кількості спорів. Наявність значної кількості спорів, висока ймовірність їх виникнення робить ризикованими будь-які значні інвестиції, які усі в кінцевому випадку завжди пов’язані із використанням земельних ділянок, підриває довіру населення до держави, ставить під сумнів успіх земельної реформи в Україні.

З огляду на це, постає гостра необхідність розв’язання наукової проблеми із мінімізації негативного впливу правових колізій на ефективність правового регулювання шляхом попередження виникнення колізій, правильного і одноманітного вирішення існуючих колізій шляхом вибору норми, яка підлягає застосуванню, та ефективного усунення із законодавства існуючих колізій у правовому регулюванні земельних відносин.

Слід також враховувати те, що, хоча питання попередження виникнення, вирішення та усунення правових колізій і були предметом спеціального дослідження (дисертації Д.Д. Лилака, С.П. Погребняка,

О.В. Майстренка та ін. праці), масштабність теми залишає чимало простору для її подальшого опрацювання.

Йдеться, зокрема, про проблематику юридичної сили нормативно- правових актів, теоретичні засади дії правових норм у часі та просторі та ін. проблеми, розв’язання яких необхідне для вирішення правових колізій, проблема співвідношення (ієрархії) між різними принципами вирішення правових колізій (насамперед, темпоральним та змістовним) тощо. Окрім того, цілий пласт проблематики пов’язаний із необхідністю екстраполяції загальнотеоретичних положень про правову природу колізій, засади попередження їх виникнення, вирішення та усунення на специфічні умови земельно-правового регулювання.

Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських і зарубіжних вчених-правників у галузі земельного та екологічного права: Ф.Х. Адіханова, Г.О. Аксеньонка, В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Н.О. Багай, С.Б. Байсалова, В.П. Балезіна, Г.І. Балюк, В.Д. Басая, О.В. Бевз, А.Л. Бейкуна, Є.С. Берднікова, А.І. Берлача, Г.Ю. Бистрова, Ц.В. Бичкової, А.Г. Бобкової, С.О. Боголюбова,

Л.О. Бондара, О.Г. Бондара, В.Л. Бредіхіна, М.М. Брінчука, Д.В. Бусуйок, М.Я. Ващишин, О.А. Вівчаренка, О.М. Вовк, Ю.О. Вовка, Г.О. Волкова,

A. П. Гетьмана, А.Й. Годованюка, Н.В. Грищук, В.К. Гуревського, С.В. Гринька, О.В. Єлісєєвої, В.М. Єрмоленка, Б.В. Єрофєєва, М.І. Єрофєєва, А.Є. Єрьонова, Ю.Г. Жарікова, О.І. Заєць, Л.П. Заставської,

І.А. Дмитренка, І.О. Іконицької, Н.В. Ільницької, О.В. Ільницького, П.Д. Індиченка, М.Д.

B. А. Кобилянського, Т.О. Коваленко, Д.В. Ковальського, Т.Г. Ковальчук,

М.І. Козира, О.М. Козир, О.С. Колбасова, В.В. Костицького,

І.О. Костяшкіна, О.П. Коцюби, С.М. Кравченко, М.В. Краснової, М.І. Краснова, С.М. Кравченко, О.І. Крассова, П.Ф. Кулинича, В.І. Курила, В.І. Лебедя, Л.В. Лейби, А.В. Луняченка, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишка, Р.І. Марусенка, М.Д. Миколюка, І.М. Миронця, М.М. Мисника, В.Л. Мунтяна, Н.Б. Мухитдінова, В.В. Носіка, М.Т. Осипова,

З.А. Павловича, П.П. Пастушенка, О.М. Пащенка, В.Н. Петрини,

В.В. Петрова, О.О. Погрібного, С.О. Погрібного, О.А. Поліводського, В.К. Попова, Т.П. Проценко, С.В. Размєтаєва, Л.П. Решетник, Б.Г. Розовського, В.І. Семчика, І.О. Середи, М.О. Сиродоєва, В.А. Сонюка,

A. М. Статівки, Н.І. Титової, В.І. Федоровича, М.С. Федорченка,

М.О. Фролова, Н.І. Хлудньової, С.І. Хом’яченко, Чау Тхи Хань Вань,

B. С. Шелестова, Ю.С. Шемшученка, А.М. Шульги, М.В. Шульги,

А.Д. Юрченка, О.В. Янова, В.В. Янчука, В.З. Янчука та інших.

При дослідженні загальнотеоретичної проблематики правових колізій були використані також праці представників вітчизняної та зарубіжної теорії держави і права та галузевих правових наук:

C. С. Алексєєва, Д.М. Бахраха, С.В. Бобровник, А.В. Богачової, С.В. Бошно, М.В. Буроменського, Ф.Г. Бурчака, Є.В. Бурлая, О.Ю. Буякова, Є.В. Васьковського, А.Б. Венгерова, М.О. Власенка, М.П. Воронова, Л.К. Воронової, М.К. Галянтича, О.В. Гашицького,

Р.О. Гончарова, В.В. Денисенка, В.Н. Денисова, В.А. Дозорцева,

Г.І. Дутки, В.П. Євграфової, М.Б. Ємельянової, О.В. Зайчука, А.П. Зайця, М.С. Кельмана, Д.А. Керімова, М.І. Козюбри, А.М. Колодія,

В.В. Копєйчикова, О.Л. Копиленка, В.М. Кудрявцева, Д.В. Кухнюка, К.І. Кучерук, В.В. Лазарєва, Д.Д. Лилака, С.В. Липеня, С.Л. Лисенкова,

B. К. Лисиченка, О.В. Майстренка, Б.В. Малишева, О.В. Малька,

О.К. Маріна, М.М. Марченка, В.М. Марчука, М.Г. Матузова, М.Г. Матузова, С.Г. Меленка, О.Г. Мурашина, П.О.

Н.М. Оніщенко, В.Ф. Опришка, О.П. Орлюк, М.І. Панова, Я.Ю. Парція,

A. С. Піголкіна, Є.В. Погорєлова, В.Ф. Погорілка, С.П. Погребняка,

C. В. Поленіної, Ю.Ю. Попова, П.М. Рабіновича, О.Я. Рогача, М.В. Сільченка, В.Ф. Сіренка, О.Ф. Скакун, В.Є. Скоморохи,

B. М. Стретовича, В.Я. Тація, М.В. Тесленко, О.Д. Тихомирова, А.О. Тіллє, Ю.О. Тихомирова, В.М. Шаповала, Г.О. Швачки, С.В. Шевчука, В.С. Щербини, О.І. Ющика та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження теоретичних засад вирішення та усунення колізій у земельному праві України виконане в рамках наукових тем «Єдиний класифікатор законодавства України» (номер державної реєстрації 0103U008721), «Законодавчий процес в Україні: проблеми теорії і практики» (номер державної реєстрації 0103U007976), «Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (номер державної реєстрації 0104U007245), що виконувалися в Інституті законодавства Верховної Ради України.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності правового регулювання земельних відносин в Україні шляхом зменшення негативного впливу на нього колізій.

Задачами дослідження є формулювання теоретичного поняття колізії у правовому регулюванні земельних відносин, розроблення класифікації таких колізій, визначення критеріїв допустимості їх існування, вироблення теоретичних рекомендацій щодо запобігання їх виникненню, а також щодо усунення та вирішення існуючих колізії.

Об’єкт дослідження. Об'єктом дослідження є правові норми, що регулюють земельні відносини, практика їх застосування, а також положення земельно-правової доктрини, спеціальні дослідження з теорії права.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є колідуючі норми, що спрямовані на регулювання земельних відносин, практика вирішення колізій між ними, а також положення правової доктрини, що закріплюють вчення про правові колізії, засади їх усунення та вирішення.

Методи дослідження. Дослідження виконане за допомогою діалектичного методу пізнання, виходячи із взаємозалежності системи правового регулювання і стану відносин, що складаються у суспільстві. У дослідженні використано широкий арсенал як загальнонаукових, так і спеціально наукових методів дослідження.

Зокрема, використовувалися такі емпіричні загальнонаукові методи, як спостереження та опис. Використання цих методів мало місце насамперед при дослідженні відповідної правозастосовчої практики, причому як судової, так і адміністративної. Також дані методи використовувалися при аналізі правотворчої (у т.ч. законотворчої) діяльності.

Теоретичний метод аналізу використовувався при дослідженні різноманітних правових явищ, пов’язаних із темою дослідження: правового регулювання, систематизації, у т.ч. кодифікації законодавства, вирішення колізій, їх усунення тощо.

За допомогою індуктивного методу, а також методів абстрагування, узагальнення, пояснення зроблена спроба виявити закономірності у виникненні, усуненні та вирішенні колізій у правовому регулюванні земельних відносин. З цією ж метою використовувався метод класифікації. Саме використання цього методу послужило основою для побудови підрозділу 1.2 дисертації «Класифікація колізій у правовому регулюванні земельних відносин». Метод аналізу та синтезу використовувався у випадках, коли проведене емпіричне дослідження дозволяло виділити певні закономірності (наприклад, закономірності, що лягли в основу темпорального та змістовного принципів вирішення колізій).

Для тлумачення положень чинного законодавства та визнаних положень правової доктрини був застосований дедуктивний метод.

До спеціально-юридичних методів, застосованих у дослідженні, належать насамперед догматичний метод (використовувався при дослідженні, описі та узагальненні приписів законодавства). В дослідженні історичного досвіду запобігання виникненню, вирішення та усунення правових колізій, відповідного зарубіжного досвіду та напрацювань інших галузей права використаний історичний, а також порівняльно-правовий методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна виконаного дослідження вбачається в тому, що вперше у вітчизняній правовій доктрині запропоновано комплексний підхід до попередження виникнення, вирішення та усунення правових колізій у регулюванні земельних правовідносин, які у роботі розглядаються як розбіжності між правовими приписами, що поширюються на ті самі суспільні відносини, пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель.

При цьому автор свідомо не ставив за мету доведення правильності саме такого визначення. На його думку, правові поняття не можуть оцінюватися з точки зору їх істинності чи хибності, «правильності» чи «неправильності». Визначаючи певне поняття, можна лише домовитися про однозначне його тлумачення, що з більшою чи меншою точністю відображає існуюче розуміння (або принаймні те з існуючих розумінь, яке переважає). Крім того, можна запропонувати певне розуміння поняття, керуючись мотивами доцільності. Виходячи із цього, проведений у роботі аналіз поняття «колізії у правовому регулюванні земельних відносин» має виключно допоміжний характер - за його допомогою фактично лише окреслюється предмет та межі дослідження в цілому.

На прикладі колізій у регулювання земельних відносин зроблено низку узагальнень теоретичного характеру, зокрема, щодо ієрархії нормативно-правових актів, щодо правил (принципів) вирішення правових колізій та характеру взаємозв’язку між ними, основних шляхів попередження виникнення колізій, способів їх повного усунення правотворчим шляхом.

Новизна знаходить свій прояв у наступних нових наукових положеннях, що виносяться на захист:

1. Вперше у вітчизняній правовій доктрині комплексно обґрунтовано висновок, за яким для мінімізації колізій у правовому регулюванні земельних відносин таке регулювання повинно мати якомога більш загальний характер. Особливі положення у земельно-правовому регулюванні слід вміщувати до законодавства зі спеціальною сферою регулювання, проте особливі положення мають право на існування лише тоді, коли це обумовлено потребою встановити специфіку у регулюванні суспільних відносин. Відтворення у спеціальних актах загальних положень по відношенню до якоїсь більш вузької ситуації є недопустимим дублюванням.

2. Дістало подальший розвиток наукове положення, за яким основною причиною наявності значної кількості внутрішньогалузевих колізій у земельному законодавстві України є низький ступень його систематизації. Для зменшення ступеню колізійності чинного земельного законодавства України перспективним напрямком є його кодифікація, для якої сьогодні існують основні необхідні умови: відносна стабільність законодавства та відносно усталена практика його застосування.

3. Удосконалено існуючі наукові погляди на закономірності систематизації земельного законодавства. Висловлено та обґрунтовано власну позицію автора щодо характеру та послідовності кодифікації земельного законодавства України на сучасному етапі.

В основу кодифікації повинні бути покладені такі принципові положення: (1) відхід від традиційного для радянського земельного права «тотального» поділу земель на категорії і підвищення натомість ролі планування територій, (2) підвищення ефективності використання та розпорядження землями державної власності шляхом передачі функції із розподілу та перерозподілу цих земель уповноваженому центральному органу виконавчої влади, (3) перегляд системи прав на земельні ділянки, що передбачатиме, зокрема, відмову від права постійного користування земельними ділянками, (4) реформування засад здійснення землевпорядкування шляхом створення уніфікованої землевпорядної процедури, яка дозволятиме здійснювати землеустрій у т.ч. і примусово з метою усунення недоліків у структурі землекористування, (5) гармонізація земельного законодавства із законодавством ЄС.

Послідовність кодифікаційних робіт має включати (1) інвентаризацію чинного земельного законодавства, (2) виявлення колізій та прогалин, повторів та їх усунення, (3) переробку нормативного матеріалу відповідно до концептуальних засад кодифікації,

(4) напрацювання тексту нормативного акту (Земельного кодексу),

(5) підготовку тексту змін до актів чинного законодавства, вироблення переліку актів, що підлягають скасуванню. Кодифікація земельного законодавства «з чистого аркуша», в послідовності «концепція-структура- текст», абстрагуючись від існуючого правового регулювання, є явищем негативним і не здатна забезпечити систематизацію земельного законодавства «за визначенням».

4. Вперше у доктрині земельного права обґрунтовано думку, за якою побудова універсальної, абстрактної ієрархії джерел земельного права є неможливою. Це обумовлено насамперед наявністю т.зв. виключних компетенцій, коли деякі правові акти існують поза загальною ієрархією, а також ситуаціями, коли співвідношення між різними видами правових джерел може бути різним в залежності від кола врегульованих відносин.

5. Дістала подальше обґрунтування позиція, за якою джерелами земельного права слід вважати рішення судів по конкретним справам щодо визнання недійсними (незаконними, неконституційними) нормативно- правових актів, рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини. Інші рішення судів по конкретним справам у сукупності формують судову практику, яка також повинна розглядатися як джерело права. Судова практика на певний момент може фіксуватися у актах-роз’ясненнях вищих судових інстанцій, які є джерелом права, набуваючи рис нормативно-правових актів, причому незважаючи на те, що прямої вказівки на їх обов’язковість в законодавстві немає. Можливість видання нормативних актів судом слід оцінити негативно, вбачається, що у даному випадку відбувається порушення конституційних принципів розподілу влад та незалежності суддів. З огляду на це видається доцільним виключити із законодавства будь-які згадки на видання вищими судовими інстанціями рекомендацій або роз’яснень.

6. Вперше на основі аналізу правового регулювання земельних відносин комплексно обґрунтовано наукове положення, за яким принцип вирішення колізій за правилом «більш пізнього акту» слід застосовувати, виходячи із дати ухвалення акту (а не набрання ним юридичної сили або набрання чинності), оскільки саме на момент ухвалення акту остаточно формується його зміст, враховуються умови, що склалися.

7. Вперше на основі аналізу механізму земельно-правового регулювання обґрунтовано доцільність створення механізму перегляду рішень Конституційного Суду України для врахування змін у праворозумінні, а також для виправлення помилок, допущених Судом.

8. Дістав подальше обґрунтування висновок, за яким змістовний принцип вирішення колізій (правило «спеціального закону», «спеціальної норми») передбачає порівняння норм (приписів), а не нормативно- правових актів. Крім того, для цілей вирішення колізії «спеціальною» слід вважати лише таку норму (припис), правила якої враховують якусь особливу обставину, не відображену при формулюванні загальної норми (припису), зокрема, особливості земельної ділянки як об’єкту права. Не може бути достатньою для визнання норми «спеціальною» сама лише вужча сфера її дії.

9. Вперше у вітчизняній доктрині земельного права запропоновано узагальнений підхід до вирішення проблеми ієрархії ієрархічного, темпорального та змістовного принципів вирішення правових колізій. Ієрархічний принцип вирішення колізій у правовому регулюванні земельних відносин (lex superior) має безумовну перевагу над іншими колізійними принципами. Водночас, заздалегідь визначена, абстрактна ієрархія між темпоральним та змістовним принципами вирішення земельно-правових колізій відсутня. Слід виходити із того, що законодавець може скасувати новою загальною нормою попередню спеціальну, але не завжди це робить. Тому в кожному випадку збігу темпоральної та змістовної колізій суб’єкту правозастосування необхідно виходити із уявної волі законодавця, яка краще відповідає потребам суспільства, і вирішувати колізію, виходячи із спрямування такої волі.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Одержані під час виконання дослідження результати можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства, що регулює земельні відносини, шляхом усунення цілої низки виявлених негативних (шкідливих) колізій у правовому регулюванні земельних відносин, а також шляхом використання сформульованих рекомендацій при проведенні повномасштабної кодифікації земельного законодавства. Сформульовані рекомендації щодо попередження колізій на стадії правотворчої діяльності при регулюванні земельних відносин.

Крім того, результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення існуючої правозастосовчої практики. Таке вдосконалення може бути досягнуто насамперед шляхом більш послідовного та науково- обґрунтованого застосування принципів вирішення земельно-правових колізій - ієрархічного, темпорального та змістовного.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані як основа для подальших наукових досліджень проблеми колізій у правовому регулюванні суспільних відносин, а також у навчальному процесі - при викладанні курсів «Теорія права», «Земельне право», інших галузевих правових дисциплін, а також спецкурсу «Застосування правових норм».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно. В опублікованих у співавторстві статтях положення, які були використані у дисертації, підготовлені особисто здобувачем.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації, оприлюднені на таких наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми залучення інвестицій у сільське господарство та соціальну сферу села», Київ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 24.05.2007 (виступ на тему «Судові акти як джерела земельного права

України»); Науково-практичному семінарі «Актуальні питання трансформації колективної власності на землю при реформуванні недержавних сільськогосподарських підприємств» (Київ, 25 вересня 2007 року, Проект розвитку овочівництва в південному регіоні України Міжнародної фінансової корпорації (члена Групи Світового банку, Державне Агентство земельних ресурсів України); Регіональній науково- практичній конференції «Верховенство права у правозастосовчій діяльності», присвяченій 15-ій річниці Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, що проводилася у м. Івано-Франківську 12-13 жовтня 2007 року (доповідь на тему «Вирішення та усунення колізій між нормами, вміщеними до актів земельного та господарського законодавства»); Міжнародній конференції «Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту», що проводилася на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка 23-24 листопада 2007 року (доповідь на тему: «Вирішення земельно-правових колізій за темпоральним принципом та «захищені норми» в земельному праві»); Міжнародній науково-практичній конференції «Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку», що відбулася 13-14 грудня 2007 року у м. Харкові (доповідь на тему: «Вирішення земельно-правових колізій за принципом «спеціальної норми»); Круглому столі з обговорення законопроекту «Про аукціони», що проводився Міністерством юстиції України спільно з Центром комерційного права в рамках реалізації Порогової програми корпорації «Виклики тисячоліття» (м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 6 червня 2008 року, виступ із доповіддю про основні положення законопроекту); Міжнародній науково-практичній конференції «Державний контроль за дотриманням земельного та екологічного законодавства: стан, проблеми та шляхи вдосконалення» (м. Київ, 17 червня 2008 року, виступ на тему «Компетенція органів земельних ресурсів щодо накладення стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель»); Семінарі «Юридичні аспекти актуальних питань приватизації в Україні. Механізми забезпечення реалізації прав державних органів приватизації у сфері земельних правовідносин» (Київ, 18-21 листопада 2008), організованому Фондом державного майна України спільно з Німецьким товариством з технічного співробітництва («Deutsche Gesellschaft fur Technische Zusammenarbeit» Gmbh) (доповіді на теми: «Особливості участі державних органів приватизації у земельних правовідносинах», «Проблеми реалізації Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, Хмельницький університет управління та права, 28-29 листопада 2008 року) (доповідь на тему: «Правовий режим земельних ділянок під об’єктами, що підлягають приватизації»); Круглому столі «Організаційно-правові проблеми забезпечення інноваційного розвитку в АПК України» (м. Київ, 11 грудня 2008 року, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України) (повідомлення на тему: «Правове забезпечення оптимізації структури земель сільськогосподарського призначення»); Міжвідомчій нараді з питань ринкового обігу земель у контексті формування показників МФК «реєстрація власності» під головуванням заступника Міністра економіки В.М. Пантелеєнка (м. Київ, 21 травня 2009, Міністерство економіки України); Круглому столі «Стан і стратегія сучасної земельної політики в Україні» (м. Київ, 21 травня 2009 року, Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Розумкова, Представництво Фонду Фрідріха Науманна в Україні) (доповідь на тему «Гармонізація земельного законодавства України із законодавством ЄС»); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 29-30 травня 2009 року) (доповідь на тему «Писане право як «живий інструмент»).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані у дослідженні, знайшли відображення в одноособовій монографії «Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні» (Київ: Алерта: КНТ: ЦУЛ, 2009. - 268 с.), спеціально присвяченій темі дисертації, у трьох інших одноособових монографіях, шести монографіях, опублікованих у співавторстві, чотирнадцяти одноособових статтях у фахових наукових виданнях, двадцяти двох статтях у фахових наукових виданнях, з яких чотирнадцять є одноособовими, вісімнадцяти інших статтях, із яких десять є одноособовими. Результати проведеного дослідження також знайшли відображення в п’яти опублікованих тезах виступів на конференціях та круглих столах.

У монографіях та статтях, опублікованих у співавторстві, особистим внеском здобувача є наукові положення, використані у даному дисертаційному дослідженні, що стосуються колізій у правовому регулюванні земельних відносин, їх вирішення та усунення.

Структура дисертації обумовлена об’єктом, предметом, метою, завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що поділяються на дев’ять підрозділів, загальних висновків до дисертації, списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 401 сторінка, список літератури складається з 645 джерел і займає 73 сторінки.