Висновки до розділу 2
1. Під управлінням у сфері використання та охорони земель, зайнятих зеленими насадженнями в населених пунктах, потрібно розуміти діяльність уповноважених органів, спрямовану на раціональне й ефективне використання та всебічну охорону цих земель.
Зважаючи на об’єкт управління (відносини щодо використання та охорони земель, зайнятих зеленими насадженнями в населених пунктах) функції управління поділено на загальні, спеціальні та особливі. До загальних віднесено ті, які спрямовані на всі землі нашої держави: встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних одиниць; планування використання земель; землеустрій; контроль за використанням та охороною земель; моніторинг земель; державний земельний кадастр; економічне стимулювання раціонального використання й охорони земель. Спеціальними функціями управління відносинами щодо використання та охорони земель, зайнятих зеленими насадженнями в населених пунктах, є ті, що виводяться із загальних, але спрямовані не на всі землі, а лише на землі в межах населених пунктів. Це прогнозування планування і забудови територій, а також ведення містобудівного кадастру; ведення моніторингу об’єктів містобудівної діяльності, планування розвитку територій та територій міських і сільських населених пунктів, зонування земель у межах населених пунктів. Особливі функції управління відносинами щодо використання та охорони не всіх земель населених пунктів, а лише земель, зайнятих зеленими насадженнями, випливають зі спеціальних і фактично є їх реалізацією з особливим акцентуванням на мету (збереження та збільшення озеленених територій у населених пунктах). Це функція охорони земель, зайнятих зеленими насадженнями в населених пунктах; функція планування розвитку територій населених пунктів із урахуванням норм територій, які повинні займати зелені насадження; функція зонування в контексті визначення можливого використання земельних ділянок.
Управління відносинами щодо земель, зайнятих зеленими насадженнями в населених пунктах, здійснюється органами законодавчої, виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Характеризується системою повноважень як органів загальної компетенції (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування), так і органів спеціальної компетенції (Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру). У свою чергу, ці повноваження охоплюють і диференціюють управління відносинами щодо земель населених пунктів, зайнятих зеленими насадженнями за формою власності на землю, за категорією земель, за видом об’єкта (на якому розміщуються зелені насадження). Нарешті, управління у сфері земель, зайнятих зеленими насадженнями в населених пунктах, характеризується комплексністю, тобто поєднанням повноважень безпосередньо у сфері земельних відносин, із повноваженнями у сфері містобудування, благоустрою, охорони земель і зелених насаджень як природних ресурсів.
Планування використання земель населених пунктів для розміщення зелених насаджень — це діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на: визначення територій у межах населених пунктів, на яких розміщується чи в перспективі розміщуватиметься деревна, чагарникова, квіткова, трав’яна рослинність та інші об’єкти рослинного світу природного і штучного походження; визначення можливих напрямів використання таких територій, які забезпечать раціональне і стале їх використання, збереження та відтворення зелених насаджень.
Планування використання земель у населених пунктах, зайнятих зеленими насадженнями, можна розрізняти за кількома критеріями. По-перше, залежно від рівня планування воно має здійснюватись на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні.
Залежно від характеру форм і напрямів планування використання земель у населених пунктах, зайнятих зеленими насадженнями, воно здійснюється на загальнодержавному та регіональному рівнях: а) через загальнодержавні програми використання й охорони земель і через регіональні програми використання та охорони земель; б) через містобудівне планування — Генеральну схему планування території України та схеми планування території регіонального рівня; в) через регіональні програми розвитку та збереження зелених насаджень.
На місцевому рівні планування використання земель у населених пунктах, зайнятих зеленими насадженнями, здійснюється комплексно: а) через містобудівну документацію (генеральні плани населених пунктів, плани зонування території, детальний план території); документи землевпорядного характеру (плану земельно-господарського устрою); документи еколого- природоресурсного характеру (програми розвитку та збереження зелених насаджень населених пунктів).
Під час розроблення загальнодержавної програми використання й охорони земель у ньому обов’язково потрібно закріпити основні напрями, засади розвитку, використання та охорони всіх категорій земель, у тому числі земель населених пунктів та у їх складі земель з особливою екологічною цінністю (зайнятих зеленими насадженнями).
Для зменшення вірогідності нецільового використання земельних ділянок, зайнятих зеленими насадженнями, та знищення останніх забезпечення наявності й доступності генеральних планів для широкого загалу пропонуємо додатково встановити відповідальність посадових осіб органів місцевого самоврядування за неоприлюднення матеріалів генерального плану, й додати це положення до ч. 11 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
План зонування території населених пунктів є засобом планування, який найповніше враховує обмеження й можливості використання земельних ділянок, зумовлені природними особливостями останніх.
3. Обліком земель населених пунктів, зайнятих зеленими насадженнями, є відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку в межах населених пунктів, на якій розміщені деревна, чагарникова, квіткова, трав’яна рослинність та інші об’єкти рослинного світу природного і штучного походження, за площею, природними та набутими властивостями, що впливають на їх продуктивність, економічну й природну цінність, а також розподіл цих земель за власниками і землекористувачами.
Доцільним є прийняття спеціального документа (у формі Порядку), який регламентував би проведення інвентаризації земель у межах населених пунктів.
Проведення інвентаризації зелених насаджень з урахуванням неможливості їх відокремлення від земельної ділянки є інформативним і в контексті інвентаризації землі. Лише комплексний підхід (інвентаризація земель і інвентаризація зелених насаджень) дасть змогу правильно визначити коло прав і обов’язків власників цих земель чи землекористувачів.
З метою обліку земельних ділянок у межах населених пунктів, на яких розміщуються зелені насадження за якісними й кількісними показниками, а також для відображення інформації про можливості експлуатації таких земель, форму власності, грошову оцінку, обмеження у використанні тощо пропонуємо створити кадастр зелених насаджень населених пунктів. Для цього Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України необхідно розробити Положення про кадастр зелених насаджень населених пунктів.