Висновки до Розділу 3
Принципи вирішення юридичних колізій є загальновизнаними та давно відомими. Між тим, до цього часу немає повної єдності поглядів на їх конкретний зміст, взаємне співвідношення (ієрархію).
Потребує вирішення також низка принципових питань, що виникають при застосуванні загальних принципів вирішення колізій до специфіки правового регулювання земельних відносин.Принцип вирішення юридичних колізій, виходячи із юридичної сили джерел права, є загальновизнаним. У більшості випадків можна встановити співвідношення за юридичною силою між різними видами правових джерел. Таке співвідношення зазвичай з необхідністю випливає із побудови системи органів державної влади та місцевого самоврядування і окремого позитивного правового закріплення не потребую.
Між тим, побудова універсальної, абстрактної ієрархії джерел права, у тому числі земельного, є неможливою. Це обумовлено наявністю актів, що не співвідносяться за юридичною силою, наявністю т.зв. виключних компетенцій, а також ситуаціями, коли співвідношення між різними видами правових джерел може бути різним в залежності від кола врегульованих відносин. Крім того, на даний час не можна вважати однозначно вирішеним навіть питання про перелік джерел земельного права. Нормативно-правові акти на даний час перестають бути єдиним джерелом земельного права.
Існує ціла низка актів, віднесення яких до джерел права залишається дискусійним питанням. Зокрема, йдеться про т.зв. «нормативні документи» як джерела земельного права. На думку автора, такі акти є обов’язковими відомчими нормативно-правовими актами, крім випадків, коли необов’язковість таких актів прямо встановлена законом.
Натомість, вказівки Державного комітету України по земельних ресурсах, як і інші акти, видані цим органом або його посадовими особами (еталони, методичні рекомендації тощо) не можуть вважатися обов’язковими нормативно-правовими актами і джерелами права взагалі.
При колізії між актами різних центральних органів виконавчої влади перевагу повинен мати акт органу, спеціально уповноваженого на регулювання певних відносин.
Джерелами земельного права слід вважати рішення судів по конкретним справам щодо визнання недійсними (незаконними, неконституційними) нормативно-правових актів, рішення Європейського суду з прав людини. Інші рішення судів по конкретним справам у сукупності формують судову практику, яка також повинна розглядатися як джерело права. Судова практика на певний момент може фіксуватися у актах-роз’ясненнях вищих судових інстанцій, які також є джерелом права, набуваючи рис нормативно-правових актів, причому незважаючи на те, що прямої вказівки на їх обов’язковість в законодавстві немає. Можливість видання нормативних актів судом слід оцінити негативно, вбачається, що у даному випадку відбувається порушення конституційних принципів розподілу влад та незалежності суддів.
Принцип вирішення колізій за правилом «більш пізнього акту» слід застосовувати, виходячи із дати ухвалення акту (а не набрання ним юридичної сили або набрання чинності), оскільки саме на момент ухвалення акту остаточно формується його зміст відповідно до умов, що склалися у суспільстві.
Хоча цей принцип як такий не отримав спеціального позитивного закріплення, слід вважати, що він із необхідністю випливає із позитивно передбачених повноважень того чи іншого правотворчого органу. Наприклад, із повноваження Верховної Ради України видавати закону з необхідністю випливає висновок про те, що парламент може своїм більш пізнім законом скасувати попередній закон.
Правова норма (припис) поширюється на юридичні факти, що виникли після набрання нормою чинності, та обставини, що продовжують існувати на цей момент. Норма (припис) поширюється також на факти, що виникли до набрання нею чинності, за наявності прямої вказівки на це у нормативно-правовому акті. Гарантії щодо заборони зворотної дії нормативно-правових актів, встановлені ст. 58 Конституції України, повинні розглядатися як універсальні.
Позиція Конституційного Суду України з цього питання, за якою такі гарантії поширюються лише на фізичних осіб, видається помилковою.Запровадження мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення є таким, що суперечить Конституції України, порушуючи заборону на звуження обсягу існуючих прав, а також порушуючи конституційні гарантії права власності.
Змістовний принцип вирішення колізій (правило «спеціального закону», «спеціальної норми») передбачає порівняння норм (приписів), а не нормативно-правових актів. Крім того, для цілей вирішення колізії «спеціальною» слід вважати лише таку норму (припис), правила якої враховують якусь особливу обставину, не враховану при формулюванні загальної норми (припису). Не може бути достатньою для визнання норми «спеціальною» сама лише її вужча сфера дії.
Змістовний принцип вирішення колізій не отримав позитивного закріплення у законодавстві України, натомість, його існування випливає із системного характеру права.
Колізію між загальною та спеціальною нормою слід відрізняти від колізії «звичайної норми» та правового принципу. Правові принципи, незважаючи на свій більш загальний характер, мають перевагу над іншими нормами.
Ієрархічний принцип вирішення колізій у правовому регулюванні земельних відносин (lex superior) має безумовну перевагу над іншими колізійними принципами.
На противагу, заздалегідь визначена абстрактна ієрархія між темпоральним та змістовним принципами вирішення земельно-правових колізій відсутня. Слід виходити із того, що законодавець може скасувати новою загальною нормою попередню спеціальну, але не завжди має намір це робити. Тому в кожному випадку збігу темпоральної та змістовної колізій засобами тлумачення необхідно з’ясовувати уявну волю абстрактного законодавця, яка краще відповідає існуючим потребам суспільства.