Висновки до Розділу 2
Причиною надмірної кількості міжгалузевих колізій у правовому регулюванні земельних відносин є надзвичайне поширення дублювання у правовому регулюванні, коли одні й ті самі земельні відносини регулюються приписами, вміщеними у власне земельному законодавстві (у вузькому розумінні) та законодавстві цивільному, господарському, фінансовому, аграрному, фінансовому тощо.
З метою запобігання дублювання перед правовою доктриною постає завдання вироблення чітких рекомендації щодо розмежування сфери дії між актами різних галузей законодавства.
Так, існує доцільність чіткого розмежування сфер регулювання земельного та цивільного законодавства. До регулювання майнових земельних відносин у актах земельного законодавства слід вдаватися лише у тих випадках, коли існує потреба у встановленні спеціальних чи виняткових правил, обумовлених специфікою землі (земельної ділянки) як об’єкта права. В іншому разі для регулювання земельних майнових відносин цілком достатньо приписів, вміщених у актах цивільного законодавства.
Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що специфіка господарських відносин не виправдовує встановлення у ньому спеціальних правил щодо регулювання земельних відносин у сфері господарювання, тому земельно-правові норми повинні бути виключені із господарського законодавства.
Способом усунення колізій між державно-процесуальним та земельним законодавством пропонується вважати виключення конкретних норм про повноваження органів місцевого самоврядування та державної влади із державного процесуального законодавства. Ці норми мають бути замінені відповідною відсилкою до земельного законодавства. Натомість, слід уникати вміщення у земельному законодавстві положень, що визначають процесуальні (процедурні) питання діяльності органів місцевого самоврядування та державної влади.
Для актів адміністративного законодавства, що визначають повноваження органів управління, універсального вирішення проблеми відмежування сфери регулювання від сфери регулювання земельним законодавством не існує.
Ступінь колізійності може бути зменшений за допомогою виявлення конкретних норм, що перебувають у колізії, та узгодження їх змісту (або виключення однієї із них).Загалом, усуваючи дублювання та запобігаючи йому, слід керуватися наступним принципом: регулювання відносин має бути настільки загальним, наскільки це можливо. Особливі (виняткові, виключні) положення слід вміщувати до законодавства зі спеціальною сферою регулювання, проте особливі (виняткові, виключні) положення мають право на існування лише тоді, коли це обумовлено потребою встановити специфіку у регулюванні суспільних відносин. Шкідливою є практика відтворення у спеціальних актах по відношенню до якоїсь більш вузької ситуації загальних положень.
Однією з основних причин наявності значної кількості внутрішньогалузевих колізій у земельному законодавстві України є низький ступень його систематизації.
Для зменшення ступеню колізійності чинного земельного законодавства України перспективним напрямком є його кодифікація, для якої сьогодні існують основні необхідні умови: відносна стабільність законодавства та відносно усталена практика його застосування.
В основу кодифікації повинні бути покладені такі принципові положення: (1) відхід від традиційного для радянського земельного права «тотального» поділу земель на категорії і підвищення натомість ролі планування територій, (2) підвищення ефективності використання та розпорядження землями державної власності шляхом передачі функції із розподілу та перерозподілу цих земель уповноваженому центральному органу виконавчої влади, (3) перегляд системи прав на земельні ділянки, що повинен передбачати, зокрема, відмову від права постійного землекористування шляхом його трансформації у право власності та надання праву оренди землі ознак зобов’язального права, (4) реформування засад здійснення землевпорядкування шляхом створення уніфікованої землевпорядної процедури, яка дозволятиме здійснювати землеустрій у т.ч. і примусово з метою усунення недоліків у структурі землекористування, (4) гармонізація земельного законодавства із законодавством ЄС.
Послідовність кодифікаційних робіт має включати (1) інвентаризацію чинного земельного законодавства, (2) виявлення колізій та прогалин, повторів та їх усунення, (3) переробку нормативного матеріалу відповідно до концептуальних засад кодифікації, (4) напрацювання тексту нормативного акту, (5) підготовку тексту змін до актів чинного законодавства, вироблення переліку актів, що підлягають скасуванню.