<<
>>

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження спрямоване на вирішення наукової проблеми зменшення негативного впливу колізій на ефективність правового регулювання земельних відносин.

Дане дослідження побудоване, виходячи із розуміння колізій у правовому регулюванні земельних відносин як розбіжностей між правовими приписами, що поширюються на ті самі суспільні відносини, пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель і не можуть бути застосовані одночасно.

При цьому автор свідомо не ставив за мету «доведення» правильності цього визначення. На його думку, визначення правових понять не можуть оцінюватися з точки зору їх істинності чи хибності, «правильності» чи «неправильності». Визначаючи зміст того чи іншого поняття, можна лише з більшою чи меншою точністю зафіксувати існуюче його розуміння. Крім того, можна запропонувати певне розуміння поняття, керуючись мотивами доцільності. Виходячи із цього, проведений у роботі аналіз поняття «колізії у правовому регулюванні земельних відносин» має виключно допоміжний характер - за його допомогою фактично лише окреслюється предмет та межі дослідження в цілому.

У доктрині виділяють значну кількість критеріїв для класифікації колізій. При проведенні дослідження автор використав існуючі класифікації юридичних колізій (1) залежно від властивостей та особливостей норм, що конфліктують (часові, або темпоральні, просторові, ієрархічні, а також змістовні колізії), (2) з позиції системи права та системи законодавства (внутрішньогалузеві та міжгалузеві), (3) за критерієм їх допустимості (т. з. логіко-структурні дефекти (деформації) та «доброякісні» колізії), (4) на прості та складні (колізійні склади) колізії. Класифікація колізій необхідна для вироблення чітких правил їх вирішення та усунення.

На сьогодні правова доктрина створила теоретичне підґрунтя для попередження, усунення та вирішення правових колізій.

Зокрема, в цілому усталилися основні погляди на сутність правових колізій, на способи попередження колізій та їх усунення (шляхом закріплення у законодавстві колізійних норм, відміни (зміни) однієї або усіх конфліктуючих норм, що перебувають у колізії тощо). Отримала розвиток ідея, за якою одним з основних шляхів подолання колізій є систематизація законодавства. Загалом існує єдність у визначенні принципів вирішення існуючих колізій - ієрархічного (за юридичною силою), темпорального (часового) та змістовного (на користь спеціальної норми).

Разом із тим, існує низка невирішених або не до кінця вирішених проблем або проблем, що потребують додаткової уваги, вирішення на нових засадах. Так, потребує додаткового дослідження питання про наявність універсальної ієрархії джерел права (земельного права, зокрема). Як видається, потребують істотного уточнення погляди на правову природу загальновизнаних колізійних принципів (ієрархічного, темпорального та змістовного) та на проблему існування між ними ієрархії. Існують і специфічні проблеми, які виникають при застосуванні загальних поглядів на попередження та усунення правових колізій на специфічну сферу земельних відносин (щодо «розподілу» земельно- правових норм між різними галузями законодавства, спрямованості та способу здійснення кодифікації земельного законодавства тощо).

Розглядаючи проблему попередження та усунення існуючих колізій у правовому регулюванні земельних відносин, насамперед слід звернути увагу на проблему мінімізації міжгалузевих колізій, тобто колізій між приписами, вміщеними до різних галузей законодавства (власне земельного, цивільного, господарського, адміністративного, фінансового тощо). Це завдання слід вирішувати насамперед шляхом усунення дублювання у правовому регулюванні, для чого регулювання відносин має бути настільки загальним, наскільки це можливо. Особливі положення у земельно-правовому регулюванні слід вміщувати до законодавства зі спеціальною сферою регулювання, проте особливі положення мають право на існування лише тоді, коли це обумовлено потребою встановити специфіку у регулюванні суспільних відносин.

Вкрай шкідливою є практика відтворення у спеціальних актах по відношенню до якоїсь більш вузької ситуації загальних положень.

Існує доцільність чіткого розмежування сфер регулювання земельного та цивільного законодавства. До регулювання майнових земельних відносин у актах земельного законодавства слід вдаватися лише у тих випадках, коли існує потреба у встановленні спеціальних правил, обумовлених специфікою землі (земельної ділянки) як об’єкта права.

Специфіка господарських відносин не виправдовує встановлення у ньому спеціальних правил щодо регулювання земельних відносин у сфері господарювання, тому земельно-правові норми повинні бути виключені із господарського законодавства.

Способом усунення колізій між державно-процесуальним та земельним законодавством є виключення конкретних норм про повноваження органів місцевого самоврядування та державної влади із державного процесуального законодавства. Натомість, слід уникати вміщення у земельному законодавстві положень, що визначають процесуальні (процедурні) питання діяльності органів місцевого самоврядування та державної влади.

Для актів адміністративного законодавства, що визначають повноваження органів управління, універсального вирішення проблеми колізійності із земельним законодавством не існує. Ступінь колізійності може бути зменшений за допомогою виявлення конкретних норм, що перебувають у колізії, та зняття колізії між ними.

Основною причиною наявності значної кількості внутрішньогалузевих колізій у земельному законодавстві України є низький ступень його систематизації. Для зменшення ступеню колізійності чинного земельного законодавства України перспективним напрямком є його кодифікація, для якої сьогодні існують основні необхідні умови: відносна стабільність законодавства та відносно усталена практика його застосування.

В основу кодифікації повинні бути покладені такі принципові положення: (1) відхід від традиційного для радянського земельного права «тотального» поділу земель на категорії і підвищення натомість ролі планування територій, (2) підвищення ефективності використання та розпорядження землями державної власності шляхом передачі функції із розподілу та перерозподілу цих земель уповноваженому центральному органу виконавчої влади, (3) реформування засад здійснення землевпорядкування шляхом створення уніфікованої землевпорядної процедури, яка дозволятиме здійснювати землеустрій у т.ч.

і примусово з метою усунення недоліків у структурі землекористування, (4) гармонізація земельного законодавства із законодавством ЄС.

Послідовність кодифікаційних робіт має включати (1) інвентаризацію чинного земельного законодавства, (2) виявлення колізій та прогалин, повторів та їх усунення, (3) переробку нормативного матеріалу відповідно до концептуальних засад кодифікації,

(4) напрацювання тексту нормативного акту (Земельного кодексу),

(5) підготовку тексту змін до актів чинного законодавства, вироблення переліку актів, що підлягають скасуванню. Існуючий досвід «кодифікації» земельного законодавства «з чистого листа», в послідовності «концепція- структура-текст», абстрагуючись від існуючого правового регулювання, слід оцінити негативно.

За результатами дослідження правової природи загальновизнаних колізійних принципів - ієрархічного, темпорального та змістовного - зроблено низку висновків.

Хоча принцип вирішення юридичних колізій, виходячи із юридичної сили джерел права (ієрархічний принцип), є загальновизнаним, і у більшості випадків можна встановити співвідношення за юридичною силою між різними видами правових джерел, побудова універсальної, абстрактної ієрархії джерел права є недоцільною. Це обумовлено наявністю актів, що не співвідносяться за юридичною силою, наявністю т.зв. виключних компетенцій, а також ситуаціями, коли співвідношення між різними видами правових джерел може бути різним в залежності від кола врегульованих відносин.

У разі створення універсальна ієрархія джерел права була б надзвичайно складною, містила б величезну кількість винятків та застережень, що зробило б її непридатною для використання. З огляду на це питання про співвідношення двох різних актів за юридичною силою слід вирішувати у кожному конкретному випадку, враховуючи сферу відносин, що регулюються актом.

Запропоновано низку міркувань з проблемних питань системи джерел земельного права.

Так, нормативні документи як джерела земельного права пропонується вважати обов’язковими відомчими нормативно-правовими актами, крім випадків, коли необов’язковість таких актів прямо встановлена законом.

З огляду на це, вони повинні доводитися у встановленому порядку до відома населення.

Натомість, вказівки Державного комітету України по земельних ресурсах не можуть вважатися обов’язковими нормативно-правовими актами.

При колізії між актами різних центральних органів виконавчої влади перевагу повинен мати акт органу, спеціально уповноваженого на регулювання певних відносин.

Джерелами земельного права слід вважати рішення судів по конкретним справам щодо визнання недійсними (незаконними, неконституційними) нормативно-правових актів, рішення Європейського суду з прав людини. Інші рішення судів по конкретним справам у сукупності формують судову практику, яка також повинна розглядатися як джерело права. Судова практика на певний момент може фіксуватися у актах-роз’ясненнях вищих судових інстанцій, які також є джерелом права, набуваючи рис нормативно-правових актів, причому незважаючи на те, що прямої вказівки на їх обов’язковість в законодавстві. Можливість видання нормативних актів судом слід оцінити негативно, вбачається, що у даному випадку відбувається порушення конституційних принципів розподілу влад та незалежності суддів.

Принцип вирішення колізій за правилом «більш пізнього акту» слід застосовувати, виходячи із дати ухвалення акту (а не набрання ним юридичної сили або набрання чинності), оскільки саме на момент ухвалення акту остаточно формується його зміст відповідно до умов, що склалися у суспільстві.

Правова норма поширюється на юридичні факти, що виникли після набрання нормою чинності, та обставини, що продовжують існувати на цей момент. Норма поширюється також на факти, що виникли до набрання нею чинності, за наявності прямої вказівки на це у нормативно-правовому акті. Гарантії щодо заборони зворотної дії нормативно-правових актів, встановлені ст. 58 Конституції України, повинні розглядатися як універсальні. Позиція Конституційного Суду України з цього питання, за якою такі гарантії поширюються лише на фізичних осіб, видається помилковою.

Проблема, яка виникла у зв’язку із помилковим тлумаченням Конституційним Судом України положень ст.

58 Конституції України, ілюструє доцільність створення механізму перегляду рішень Конституційного Суду України для врахування змін у праворозумінні, а також для виправлення помилок, допущених Судом. Як видається, такий перегляд в принципі можливий і зараз, за існуючого правового регулювання, але є велике побоювання, що будь-які спроби ініціювати подібний перегляд матимуть наслідком відмову у відкритті конституційного провадження з мотивів «відсутності у необхідності офіційного тлумачення» Конституції або закону.

Із загального темпорального правила можуть встановлюватися винятки. Одним із таких винятків є конституційна заборона на звуження обсягу існуючих прав (ст. 22 Конституції України). Запровадження мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення є таким, що суперечить Конституції України, порушуючи зазначену заборону, а також конституційні гарантії права власності (ст. 41 Конституції України).

Змістовний принцип вирішення колізій (правило «спеціального закону», «спеціальної норми») передбачає порівняння норм (приписів), а не нормативно-правових актів. Крім того, для цілей вирішення колізії «спеціальною» слід вважати лише таку норму (припис), правила якої враховують якусь особливу обставину, не враховану при формулюванні загальної норми (припису). Не може бути достатньою для визнання норми «спеціальною» сама лише її вужча сфера дії.

Колізію між загальною та спеціальною нормою слід відрізняти від колізії «звичайної норми» та правового принципу. Правові принципи, незважаючи на свій більш загальний характер, мають перевагу над іншими нормами.

Ієрархічний принцип вирішення колізій у правовому регулюванні земельних відносин (lex superior) має безумовну перевагу над іншими колізійними принципами. Водночас, заздалегідь визначена ієрархія між темпоральним та змістовним принципами вирішення земельно-правових колізій відсутня. Слід виходити із того, що законодавець може скасувати новою загальною нормою попередню спеціальну, але не завжди це робить. Тому в кожному випадку збігу темпоральної та змістовної колізій засобами тлумачення необхідно з’ясовувати уявну волю «абстрактного законодавця», яка краще відповідає існуючим потребам суспільства.

<< | >>
Источник: МІРОШНИЧЕНКО Анатолій Миколайович. Колізії у правовому регулюванні земельних відносин в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ - 2009. 2009

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. 2.1.11. Проміжні висновки
  8. ВИСНОВКИ
  9. Висновки до першого розділу
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
  11. ВИСНОВКИ
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновки
  14. ВИСНОВКИ
  15. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
  16. ВИСНОВКИ
  17. Висновки до розділу 2
  18. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -