Поняття та зміст колізій в правовому регулюванні земельних відносин
Невід’ємною ознакою мови, у тому числі юридичної, є багатозначність ([384, с. 365]). Значення терміну обумовлюється виключно тим змістом, який вкладають у нього мовці, отже, «термін не може бути правильним або неправильним, суворо кажучи, він може бути будь-яким» (Ю.Ю.
Попов [455, с. 6]). Тому автор критично ставиться до спроб фіксації «раз і назавжди» певного розуміння того чи іншого терміну. Тим більше некоректними видаються поширені дискусії щодо істинності або «правильності» визначення того чи іншого терміну. Навряд чи можна довести, що якийсь термін може визначатися лише певним чином. Разом із тим, розглядаючи застосування певної термінології, можна визначити більш чи менш усталене застосування певного терміну в певному контексті у певний період (адже цілком можливо, що в інший період розуміння того самого терміну буде іншим). Крім того, виходячи із міркувань доцільності, можна домовитися із «співрозмовниками» про узгоджене розуміння того чи іншого, в принципі багатозначного, терміну.Саме такі завдання - підмітити закономірності у застосуванні терміну «колізія у правовому регулюванні земельних відносин» та «домовитися» із читачами щодо того, в якому розумінні цей термін вживатиме автор, і повинен вирішити даний підрозділ.
Колізія у правовому регулюванні земельних відносин є видовим поняттям по відношенню до більш загального явища - юридичної (правової) колізії. Тому для з’ясування поняття та змісту колізії у правовому регулюванні земельних відносин необхідно звернутися насамперед до характеристики правової колізії загалом.
Поняття «правова колізія». Поняття «правова колізія» законодавство України, на щастя, не визначає. Термін «колізія» (лат. - «collisio») походить від латинського «collide» і означає зіткнення [184, с. 83], сутичку, збіг протилежних обставин, сил та інтересів [352, с. 18].
У доктрині вказується на вживання поняття «колізія» в праві у широкому та вузькому розуміннях [239, с.
131-132; 354, с. 34; 551, с. 8]. За широким розумінням юридична колізія розглядається фактично як будь- який конфлікт, суперечка у правовій сфері. Зокрема, Д.Д. Лилак зазначає, «[ю]ридична колізія охоплює собою всі протиріччя, що виникають у правовій системі суспільства, зокрема в правових концепціях, теоріях і поглядах, правосвідомості і правовій культурі, правоутворенні і реалізації норм права, правовій поведінці, законності і правопорядку, праворозумінні» [354, с. 34]. Ю.О. Тихомиров визначає юридичну колізію як «суперечність між існуючими правовими актами, інститутами і вимогами, діями щодо їх зміни, визнання чи відторгнення» [538, с. 3-4], або як «суперечність між існуючим правовим порядком та намірами й діями з його зміни» (показово, що дослідник майже не розглядає в рамках своєї концепції колізійного права проблему колізій між різними правовими нормами) [540, с. 43]. За визначенням М.Г. Матузова, під юридичними колізіями «розуміють розходження чи суперечність між окремими нормативно-правовими актами, що регулюють одні й ті самі або суміжні суспільні відносини, а також суперечності, що виникають у процесі правозастосування та здійснення компетентними органами та посадовими особами своїх повноважень» [375, с. 424]. За широкого розуміння колізій до них включають: 1) колізії між нормативно-правовими актами або окремими правовими нормами; 2) колізії у правотворчості; 3) колізії у правозастосуванні; 4) колізії повноважень та статусів [375, с. 429].Неважко побачити, що за широкого розуміння правової колізії нею охоплюються достатньо різнорідні правові явища. Вочевидь, закономірності запобігання, подолання та вирішення різних видів суперечностей будуть різними. З огляду на наведене, доцільність використання поняття «юридична колізія» з точки зору теми обраного дослідження виглядає сумнівною.
На наш погляд, для цілей даного дослідження доцільним є використання поняття «юридична колізія» у більш вузькому розумінні - як розбіжності «змісту двох або більше чинних законодавчих актів, прийнятих з одного і того ж питання» (Ю.С.
Шемшученко) [574, с. 6], «відносини між нормативними приписами чи актами, які мають форму розбіжностей чи суперечливих тлумачень, що виникають в процесі регулювання однотипних фактичних відносин» [179, с. 16-17] або «обумовлений системою об’єктивних та суб’єктивних причин різновид протиріч у сфері права, сутність якого виявляється у наявності розбіжностей між приписами нормативно-правових актів чи нормативних та інтерпретаційних актів, що спрямовані на регулювання однотипних суспільних відносин чи роз’яснення правових норм» [525, с. 462] (С.В. Бобровник), «суперечність між [нормативними] актами чи їх нормами з одного і того ж предмету регулювання» (М. Галянтич) [213, с. 33], «суперечність між правовими приписами відповідних актів, що виявляються у відмінностях у процесі регулювання аналогічних суспільних відносин» (В.Є. Щебельський) [581, с. 156], «розходження змісту(суперечність) двох формально діючих нормативних актів, виданих з одного й того ж питання, тобто регулюють однакові правовідносини, але по-різному» (Марчук В.М., Ніколаєва Л.В.) [374, с. 158], як «суперечність, зіткнення, розходження між окремими законами, що регулюють одні і ті самі відносини» (Лазарєв В.В.) [349, с. 2], як «розходження змісту двох або більше формально діючих нормативних актів, що стосуються одного й того самого питання» [457, с. 322], як «обумовлені об’єктивними та суб’єктивними факторами суспільного розвитку формальні суперечності (відмінності) між двома та більше правовими явищами в рамках об’єктивного права» (Р.О. Гончаров) [221, с. 8-9].
У такому більш вузькому розумінні синонімами терміну «юридична. колізія» є поняття «колізія законодавства», «колізія нормативних актів», «колізія правових актів», «правова колізія», «колізійність законодавства», «колізія законів» тощо.
Істотне уточнення наведених вище підходів до визначення поняття «юридична колізія» пропонує Д.Д. Лилак, відзначаючи, що суперечність можлива не лише між нормативними актами, але між будь-якими правовими актами взагалі (нормативними, індивідуальними, інтерпретаційними, правозастосовчими) [354, с.
42]. Аналогічну позицію займають Р.О. Гончаров [221, с. 9], В.В. Денисенко [231, с. 153] та деякі інші вчені.Слід також погодитися із тими авторами, які, розглядаючи увесь масив визначень поняття «юридична колізія» та суміжних понять, звертають увагу на те, що більш коректним є визначення колізій не через співвідношення між правовими актами, а між їх нормами (приписами) [397, с. 6-7; 557, с. 59; 541, с. 23].
Так, одна з найбільш ґрунтовних праць з проблематики правових колізій - дослідження М.О. Власенка - оперує поняттям «колізія правових норм» (виділення наше - А.М.), яку «слід визначати як відношення між нормами, що виступає у формі відмінності або суперечності при регулюванні фактичного правовідношення» [204, с. 23]. За визначенням О.Ю. Буякова, юридична колізія - це «обумовлене об’єктивними та суб’єктивними факторами суспільного розвитку формальна суперечність (відмінність) між нормами права (комплексами правових норм), між нормами права і актами тлумачення, спрямованими на регулювання одних і тих самих суспільних відносин, та що породжують труднощі правозастосування» [198, с. 7, 36-37]. На думку Д.Д. Лилака, «колізія - це стан і дія кількох правових актів чи їх норм, як правило нормативного характеру, що прийняті одним або різними суб'єктами правотворчості, які спрямовані на регулювання одних і тих же суспільних відносин, а застосування кожного з них окремо дає різний, зокрема протилежний, результат. Колізійні правові акти і норми є контроверзними, бо розбігаються за результатами їх регулятивної дії на суспільні відносини» (виділення наше - А.М.) [352, с. 20]. У такому ж ключі знаходиться і підхід С.П. Погребняка, який «підтримує визначення колізій як відносин між неузгодженими нормами. При цьому формою неузгодженості може бути як розбіжність (невідповідність), так і суперечність» [446, с. 8] (виділення наше - А.М.). Саме як колізію норм розглядає «колізію законів» А.Ф. Черданцев: за його визначенням, «[п]ри колізії законів (норм) є два закони (дві норми), що мають певні відмінності у змісті, але поширюються на одні й ті самі фактичні ситуації» [558, с.
43].Заслуговує на увагу визначення «колізії нормативно-правових актів», закріплене у ст. 1 Закону Республіки Білорусь від 10.01.2000 № 361-З «Про нормативно-правові акти Республіки Білорусь» [266], як «суперечності (невідповідності) норм діючих нормативно-правових актів, що регулюють одні і ті самі суспільні відносини» (виділення наше - А.М.).
Слід наголосити, що під нормою у даному випадку доцільно розуміти т. з. нормативний припис, під яким традиційно розуміють «елементарне, ціле, логічно завершене державно-владне веління
нормативного характеру, безпосередньо виражене у тексті
нормативного юридичного акту» [149, с. 81]. Вживання поняття «юридична норма» у розумінні нормативного припису, «веління» є поширеним та давно усталеним у радянській та вітчизняній доктрині. Див., наприклад, [403, с. 93], де юридична норма визначається як «загальне, формально визначене веління, виражене (модельоване) у формі відправного установлення або правила поведінки, що виходить від держави, нею охороняється та є державним регулятором суспільних відносин».
Логічна ж правова норма, що складається з гіпотези, диспозиції та санкції, може міститися у кількох або навіть багатьох нормативно- правових актах. Крім того, про припис коректніше вести мову з огляду на те, що колізія можлива між правовими актами, які не завжди можуть мати нормативний характер, на що зверталася увага у спеціальній літературі [231, с. 153].
Слід підкреслити важливу ознаку колізії, відмічену у визначенні Д.Д. Лилака: колізія виникає лише у випадку, коли кілька приписів поширюється на ті самі відносини, регулюючи їх по-різному. Колізія буде відсутня, коли, наприклад, різні приписи регулюють хоча й аналогічні відносини, але такі, що мали місце в різний час.
Підсумовуючи, зазначимо, що для цілей даного дослідження поняття «правова колізія» ми вважаємо за потрібне розглядати як розбіжність між двома або більше приписами правових актів, що поширюються на ті самі відносини і не можуть бути застосовані одночасно.
Це жодною мірою не заперечує можливості та доцільності вживання поняття «правова колізія» в іншому значенні.Співвідношення понять «правова колізія» та «конкуренція норм».
У правовій доктрині залишається спірним питання про співвідношення колізії та конкуренції, незважаючи на численні і ґрунтовні дослідження. Наприклад, О.К. Марін, що присвятив проблемі колізій спеціальне дисертаційне дослідження, аналізуючи висловлені у літературі погляди, виділяє щонайменше 4 підходи до співвідношення понять «колізія норм» та «конкуренція норм» [370, с. 13-21].
Так, за одним з підходів, поняття «конкуренція» та «колізія» є тотожними. Це терміни, що позначають проблему вибору норми з числа кількох, що регулюють ті самі фактичні відносини. Можна вести мову як про конкуренцію (суперництво) колідуючих норм, так і про колізію (конфлікт) конкуруючих норм [397, с. 33]. М.І. Панов вважає, що «і колізії, і конкуренції законів в цілому властива найбільш суттєва ознака. Це внутрішня суперечність» [430, с. 28].
Існує і повністю протилежна думка (В.М. Кудрявцев), за якою конкуренція та колізія - різні поняття, що не мають нічого спільного, оскільки при конкуренції, на відміну від колізії, норми не суперечать одна одній [341, с. 214]. До цієї думки приєднуються і В.Б. Шакін [561, с. 71] та І.Н. Сенякін [499, с. 64]. Різними явищами конкуренцію та колізію вважає і О.К. Марін [370, с. 75]. В.М. Кудрявцев як відмітну ознаку конкуренції від колізії наводить також те, що про колізію можна вести мову абстрактно, при розгляді двох різних норм, а про конкуренцію - лише конкретно, застосовуючи норми до конкретної ситуації [341, с. 214].
Т акож висловлюються думки, за якими колізія - це окремий випадок конкуренції норм (В.П. Малков [368, с. 178, 179], С.Ф. Сауляк [492, с. 87]). Колізія за такого підходу визначається як розбіжність або суперечність між законами; під конкуренцією норм розуміється ситуація, в якій на застосування до даного конкретного випадку претендує дві чи більше норми, що співпадають або розходяться за змістом. Таким чином, колізія - це конкуренція норм, що суперечать одна одній або різняться за змістом.
Можна віднайти і підходи, за якими, навпаки, конкуренція -
окремий випадок колізії, зокрема, «зіткнення загальної та спеціальної норм» (А.Ф. Черданцев [557, с. 60]). На подібних позиціях знаходиться й М.О. Власенко [204, с. 23, 49].
Неважко побачити, що розбіжності у підходах ґрунтуються на відсутності єдиного розуміння поняття «конкуренція норм». На наш погляд, слід враховувати, що сьогодні термін «конкуренція норм» вживається переважно у зв’язку із застосуванням охоронних кримінально- правових норм, які встановлюють відповідальність за конкретні склади злочину. Теза про те, що конкуренція у кримінальному праві може мати місце лише щодо охоронних кримінально-правових норм, обґрунтована у дисертаційному дослідженні О.К. Маріна: див. [370, с. 76-85].
Конкуренція норм - це «стан, що виникає в процесі застосування кримінально-правових норм, коли з кількох кримінально-правових норм, застосуванню підлягає лише одна з них» [561, с. 68]. Вирішення питання про те, яку норму слід застосовувати, у таких випадках відбувається з урахуванням правового принципу, за яким «[н]іхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» (ст. 61 Конституції України [1]). Тому якщо діяння особи підпадає одночасно під дію двох норм, і сфера застосування однієї норми повністю охоплює сферу застосування іншої, застосування обох норм одночасно є неможливим, оскільки фактично означатиме подвійне притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення. При цьому не має значення, які приписи містяться в конкуруючих нормах, і чи суперечать вони один одному - йдеться про принципову неможливість їх одночасного застосування, без огляду на передбачені нормами правові наслідки. Таким чином, навіть якщо обидві норми передбачають однакове покарання, все-рівно застосуванню підлягає лише одна із них.
Така ситуація докорінно відрізняється від випадків колізії, коли йдеться саме про розбіжності у правових наслідках, що передбачаються нормами. Якщо такі наслідки збігаються - колізія відсутня. Виходячи із
цього, слід погодитися із тими дослідниками, які вважають колізію та конкуренцію норм різними поняттями, що не мають нічого спільного.
Колізія в нашому розумінні - це стан, коли дві норми в принципі могли б бути застосовані до одних і тих самих відносин, якби не розбіжності у передбачених ними правових наслідках; конкуренція - це стан, коли дві норми в принципі не можуть бути застосовані до одних і тих самих відносинах незалежно від того, які правові наслідки вони передбачають.
Ще раз необхідно наголосити, що мова не йде про істинність даного підходу і, відповідно, хибність інших підходів. Натомість, на думку автора, йдеться про те, що даний підхід до визначення конкуренції норм відповідає усталеному її вживанню, насамперед, в кримінальному праві.
Від конкуренції норм, таким чином, доцільно відрізняти т. з. «змістовну колізію», коли одні і ті самі відносини врегульовані по-різному нормами, спільне застосування яких було б в принципі можливим, якби не розбіжності в змісті приписів.
Конкуренція норм найбільш ґрунтовно досліджена у доктрині кримінального права. Між тим, слід зазначити, що можлива конкуренція не лише кримінально-правових норм, а й норм інших галузей права, що встановлюють відповідальність за конкретні правопорушення: адміністративно-правових, господарсько-правових, фінансово-правових, конституційно-правових тощо. Звичайно, цілком можливою є і конкуренція земельно-правових норм, у тому числі й тих, що одночасно є, наприклад, нормами кримінального права. Так, виникає конкуренція норм між ст. 236 («Порушення правил екологічної безпеки»), ст. 239 («Забруднення або псування земель»), ст. 254 («Безгосподарське
використання земель») Кримінального кодексу України [56, ст. 131]. Можливе також виникнення конкуренції між зазначеними нормами та положеннями кримінального закону, що передбачають відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: ст. 364 («Зловживання владою або службовим становищем»), ст. 367 («Службова недбалість») та ін.
Визначення колізії в правовому регулюванні земельних відносин.
У вітчизняній правовій доктрині земельне право прийнято визначати як систему норм, що регулюють земельні відносини [270, с. 10; 276, с. 7 та ін.], при цьому слід пам’ятати, що значна кількість земельно-правових норм може мати «подвійну прописку», будучи одночасно нормами інших галузей права. Що ж стосується розуміння терміну «земельні відносини», воно заслуговує на більш детальний розгляд.
У ст. 2 Земельного кодексу (далі - ЗК) України [60, ст. 27] земельні відносини визначені як «суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею», тобто відносини власності на землю. Такий підхід справедливо критикується у доктрині. Вказується, що земельними слід визнавати, окрім відносин власності, ще багато інших різновидів суспільних відносин: відносини із охорони та відтворення земель [273, с. 15], їх раціонального використання та здійснення управління у сфері земельних відносин [534, с. 74-75], застосування юридичної відповідальності за земельні правопорушення тощо.
Цікаво, що у Російській Федерації у проекті Основ земельного законодавства, що обговорювався Верховною Радою РФ у 1993 році та наступних проектах основ також пропонувалося визнати земельними відносинами відносини щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Такий підхід було піддано аргументованій критиці російськими науковцями. Було цілком вірно вказано, що «таке вузьке розуміння земельних відносин не дозволяє достатньо повно розкрити їх зміст, що включає відносини із використання землі як природного об ’єкту та ресурсу, а також положення, пов ’язані із втручанням держави (насамперед адміністративним) у відносини земельної власності та інших прав на землю для забезпечення державних та муніципальних потреб» [218, с. 62].
Положення законодавства слід сприймати в системі. Земельне законодавство як система спростовує положення ст. 2 ЗК України, фактично регулюючи набагато ширше коло суспільних відносин, ніж окреслено у цій статті. Фактично, слід визнати, що вміщене у ст. 2 ЗК України узагальнення теоретичного характеру є хибним, не кажучи вже про те, що вміщення подібних положень, позбавлених регулятивного значення, у законі є очевидною техніко-юридичною помилкою. Більш адекватною існуючому правовому регулюванню видається загальновизнана в доктрині земельного права України точка зору, за якою земельними вважаються відносини, що пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель (земельні відносини). Звідси з необхідністю випливає і визначення земельно-правової норми - як норми права, що регулює суспільні відносини, що пов’язані із використанням, охороною чи відтворенням земель.
У правовій доктрині, особливо російській, можна зустріти широке розуміння предмету земельного права (або «права нерухомості»), як такого, що охоплює, окрім земельних, ще й містобудівні, гірничі, водні та лісові відносини [339, с. 53]. Подібні погляди йдуть своїм корінням ще у часи радянського земельного права, коли, наприклад, пропонувалося «поєднання усіх галузей законодавства про землю, ліси, води, надра та ін. у єдиний Звід законів про землю та її ресурси на основі загальних принципів земельного права у широкому смислі слова» [464, с. 39]. Такий підхід нам видається надто широким, його доцільність спростована історичною логікою розвитку земельного права, з якого ще у 1960-х рр. виокремилася правова охорона природи, а у 1980-х рр. - окремі галузі природоресурсного права [467, с. 47].
Виходячи з усталеного розуміння земельних відносин та земельно- правових норм, а також із поданого вище аналізу загального поняття «правова колізія», колізію в правовому регулювання земельних відносин (для лаконічності пропонуємо як синонім вживати термін «земельно- правова колізія») можна визначити як відмінність або суперечність між приписами правових актів, що регулюють ті самі суспільні відносини, пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель. Як видається, саме таке розуміння можна вважати більш-менш усталеним для сьогоднішньої правової науки. Використання даного терміну саме у такому розумінні відповідає обраному автором предмету та межам дослідження.
Висновки.
1. Автор виходить з того, що визначення правових понять не можуть оцінюватися з точки зору їх істинності чи хибності, «правильності» чи «неправильності». Визначаючи зміст того чи іншого поняття, можна лише з більшою чи меншою точністю зафіксувати існуюче розуміння цього поняття. Крім того, можна запропонувати певне розуміння якогось поняття, керуючись мотивами доцільності. Виходячи із наведених міркувань, у даній роботі буде використовуватися порівняно усталене розуміння колізії в правовому регулюванні земельних відносин як розбіжності між правовими приписами, що поширюються на ті самі суспільні відносини, пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель і не можуть бути застосовані одночасно.
1.2.