ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні ринкових економічних відносин обумовило необхідність формування відповідної законодавчої бази для обороту зобов'язальних прав вимоги, які в умовах гострої нестачі оборотних коштів являють собою один з найбільш ліквідних видів майна учасників цивільних правовідносин.

Сучасне регулювання відносин, пов'язаних з оборотом прав вимоги, лише незначною мірою задовольняє потреби цивільного обороту. Істотне зростання обороту прав вимоги в сучасній Україні зумовило необхідність детального дослідження проблем, пов'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб.

Перехід прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві являє собою складне правове явище, сутність якого полягає в повній чи частковій заміні кредитора в зобов'язанні третіми особами - правонаступниками кредитора, особами, до яких перейшли права кредитора, особами, які набули на платній чи безоплатній основі права кредитора за угодою та ін.

У сучасному цивільному праві України, як і в цивільному праві інших країн СНД, проблематиці переходу прав кредитора приділяється ще недостатньо уваги, про що свідчить відсутність відповідних наукових досліджень. На нашу думку, ця обставина є наслідком недостатнього законодавчого регулювання цього масиву цивільно-правових відносин, а також відсутністю сталої практики застосування правових норм, які регулюють перехід прав кредитора до третіх осіб.

Підготовка Проекту нового Цивільного кодексу України, у п'ятій книзі якого міститься ряд статей, спрямованих на регламентацію відносин, пов'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб, є підтвердженням того, що суспільні відносини, що склалися на цьому етапі, вимагають формування відповідної правової бази для їх подальшого розвитку.

Крім того, в умовах дефіциту оборотних коштів передача майнових прав є єдиною можливістю для підприємців витримати жорсткі умови конкуренції, а часом й уникнути банкрутства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ Української держави” № 97128 та теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” № 97132.

Мета і задачі дослідження. Метою цього дослідження є системний аналіз правового регулювання відносин по переходу прав кредитора до третіх осіб, а також розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо правового регулювання переходу прав кредитора до третіх осіб.

Для досягнення поставленої мети визначені основні задачі:

• дослідження поняття переходу прав кредитора до третіх осіб, його правової природи, характерних рис, історичних тенденцій і перспектив розвитку;

• встановлення місця цього правового явища в системі цивільного права;

• дослідження підстав переходу прав кредитора до третіх осіб;

• аналіз механізмів переходу прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві, зокрема, уступки вимоги, універсального правонаступництва, суброгації, переведення прав за рішенням суду.

Об'єктом дослідження є відносини, пов'язані з переходом прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві.

Предметом дослідження є теоретичні основи переходу прав кредитора до третіх осіб, а також нормативні акти й законопроекти України, цивільне законодавство країн СНД, Німеччини, Франції та ін.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складають сучасні методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу, порівняльно- правовий метод, історичний метод, формально-логічний метод та ін.

Використання в дисертації зазначених методів пізнання надало автору можливість проаналізувати поняття переходу прав кредитора до третіх осіб, визначити його місце в системі цивільного права, дослідити механізми переходу прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві, проаналізувати ефективність цивільно-правового регулювання відносин, зв'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб.

Теоретична основа дисертації. Дослідження проблематики дисертації, аналіз історії розвитку наукової думки щодо переходу прав кредитора до третіх осіб, а також сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, у тому числі на результатах досліджень вітчизняних та зарубіжних дореволюційних цивілістів, учених радянського періоду, наукових праць сучасних дослідників проблем цивільного права. Зокрема, істотний вплив на результати цієї дисертації мали наукові дослідження М.М. Агаркова, К.Н. Анненкова, М.І. Брагінського, Д.В. Бобрової, С.М. Братуся, В.В. Вітрянського, Е. Годеме, В.П. Грибанова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, О.Л. Маковського, Г.К. Матвєєва, Д.І. Мейєра, В.А. Мусіна, І.Б. Новицького, Л.О. Новосьолової, І.С. Перетерського, О.А. Підопригори, К.П. Побєдоносцева, Й.О. Покровського, О.О. Пушкіна, Р. Саватьє, В.І.

Серебровського, М.М. Сибільова, Є.О. Суханова, І.Н. Трєпіцина, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, Б.Б. Черепахіна, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, Л. Еннекцеруса, В.Ф. Яковлєва й інших учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає як у самій постановці теми дослідження, так і в запропонованих рішеннях окремих проблем практики застосування конструкції переходу прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві. Дисертаційне дослідження є першим в Україні монографічним дослідженням проблем правового регулювання відносин, пов'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві.

У дисертаційному дослідженні містяться нові науково-теоретичні положення, найбільш важливими з який є наступні:

1. Основні принципи переходу прав кредитора до третіх осіб, сформовані ще в римському праві, знайшли своє відображення в усіх без винятку сучасних кодификаціях цивільного права, що, безумовно, сприяє стабілізації як національного, так і міжнародного ділового обороту.

2. Перехід прав кредитора до третіх осіб, що має характер сингулярного чи універсального правонаступництва, являє собою один із субінститутів, що входять до складу такого інституту цивільного права, як зміна особи в зобов'язанні, а відтак виступає формою зміни суб'єктного складу зобов'язання, причому заміна кредитора відбувається “усередині” зобов'язання.

3. Уступка вимоги (цесія) за своєю юридичною природою являє собою безпосередній правовий результат угоди (найчастіше - договору) про передачу вимоги третій особі. Як правило, в основі уступки вимоги знаходяться такі цивільно-правові договори як купівля-продаж, дарування, факторинг, а також непоіменовані договори, що не суперечать загальним началам та змісту цивільного законодавства.

4. Угода про уступку вимоги вбачається оплатною, якщо інше не випливає з закону, інших правових актів, змісту чи суті зазначеної угоди про уступку вимоги.

5. Сучасне цивільне право за загальним правилом допускає уступку вимоги. Вбачається також можливою уступка майбутніх прав вимоги, термін виконання яких не наступив (так званих “недозрілих” вимог), за умови їх визначеності; уступка частини вимоги, якщо вона є подільною; уступка вимоги за триваючими зобов'язаннями, якщо вимога є визначеною та подільною. Спеціальні винятки із загального правила про допустимість уступки вимоги передбачені в законі. Зокрема, не допускається уступка вимог, якщо вона суперечить закону, іншим правовим актам чи договору; також не допускається уступка строго особистих вимог й уступка без згоди боржника вимог за зобов'язаннями, у яких особа кредитора має істотне значення для боржника.

6. Форма уступки вимоги за угодою безпосередньо пов'язана з формою угоди, на якій заснована зазначена вимога. Вбачається обґрунтованим висновок про те, що форма уступки вимоги залежить від форми фіксації права, що уступається (наприклад, при уступці майнових прав з цінного паперу). При цьому моментом переходу прав кредитора до третіх осіб за угодою слід вважати момент укладення договору про уступку вимоги, якщо інше не передбачено цим договором, оскільки передача цедентом цесіонарію документів, що підтверджують вимогу, не має правоутворюючого значення.

7. Головна особливість переходу прав кредитора в результаті універсального правонаступництва, який спрямований на збереження стабільності ділового обороту шляхом установлення законних гарантій дотримання балансу інтересів учасників цивільних правовідносин, полягає в повній заміні сторони зобов'язальних правовідносин її правонаступниками. У цьому випадку разом із правами кредитора до правонаступників переходять і обов'язки особи, яка вибула із зобов'язання.

8. Сутність суброгації як підстави переходу прав кредитора до третіх осіб у силу закону полягає у виконанні зобов'язання (платежі) за боржника третьою особою із вступом зазначеної особи в права кредитора. Суброгація являє собою встановлений законом виняток із загального правила про припинення зобов'язання належним виконанням. При цьому обсяг прав, що переходять до суброганта, залежить від обсягу виконаного ним зобов'язання за боржника.

9. Автор пропонує визначити перехід прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві як один з елементів інституту зміни осіб у зобов'язанні, сутність якого полягає в повній чи частковій заміні первісного кредитора новим кредитором усередині існуючого зобов'язання на підставі угоди чи в силу закону, у результаті чого обсяг і зміст прав кредитора залишаються незмінними.

Дисертантом внесено відповідні рекомендації по вдосконаленню чинного законодавства, проекту ЦК України, судової практики, зокрема:

1. У дисертації обґрунтовується необхідність закріплення на законодавчому рівні загального переліку випадків переходу прав кредитора до третіх осіб на підставі закону.

2. Як самостійну підставу переходу прав кредитора до третіх осіб доцільно закріпити саме дво- або багатосторонню угоду (договір).

3. У ЦК України доцільно закріпити норму щодо можливості уступки прав заставодержателя за договором застави тільки у випадку здійснення уступки прав і за основним зобов'язанням.

4. У ЦК необхідно прямо передбачити правомірність уступки недозрілих вимог, тобто визначених вимог, термін виконання яких ще не наступив.

5. Доцільно закріпити в ЦК положення про дійсність уступки вимог щодо сплати неустойки, відсотків і відшкодування збитків, якщо такі вимоги є безспірними.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні міститься комплексний аналіз відносин, пов'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві, систематизуються підстави й механізми переходу прав кредитора.

Практичне значення також полягає в тому, що в умовах несформованої єдиної судової практики це дослідження містить положення, які дозволять забезпечити однотипність у застосуванні правових норм, що регулюють відносини, зв'язані з переходом прав кредитора. Крім того, дослідження містить ряд положень рекомендаційного характеру, спрямованих на удосконалення законодавчого регулювання переходу прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві.

Практичні рекомендації, запропоновані автором, були враховані при підготовці та доопрацюванні Закону України “Про банкрутство” (“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”), проекту Цивільного кодексу України.

Пропозиції дисертанта були направлені у Вищий господарський суд України з метою використання при вирішенні спорів та при підготовці відповідних роз‘яснень Вищим господарським судом України.

Теоретичні положення, обґрунтовані автором в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані при підготовці навчальних курсів “Цивільне право”, “Договірне право”.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, першим в Україні спеціальним комплексним дослідженням, яке виконане на монографічному рівні і в якому системно аналізується перехід прав кредитора в цивільному праві.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації були апробовані у виступах на наукових конференціях і семінарах, зокрема, 2 лютого 2001 р. у Запорізькому державному університеті на міжнародній науково-практичній конференції “Концепція формування законодавства України”, 13-14 лютого 2001 р. у Дніпропетровському національному університеті на міжнародній конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть”, на міжнародному науковому семінарі в Дослідницькому Центрі приватного права при Президенті Російської Федерації (м. Москва, Російська Федерація), на наукових семінарах, які проводилися в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тези виступів на наукових конференціях опубліковані.

Наукові положення, що містяться в дисертації, були апробовані автором на засіданнях робочої групи Тимчасової спеціальної комісії по опрацюванню та підготовці до розгляду нової редакції Цивільного кодексу України та Г осподарського кодексу України.

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри міжнародного приватного і митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладені дисертантом в шести наукових публікаціях, у тому числі в чотирьох наукових статтях і в двох тезах виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою та характером завдань дослідження. Відповідно до них дисертація складається із вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 187 сторінок, у тому числі 24 сторінки - список використаних джерел з 269 найменувань.