<<
>>

3.3. Захист трудових прав та інтересів працівників професійними спілками

В системі форм захисту трудових прав і законних інтересів працівників особливе місце займає діяльність професійних спілок. Утвердження демократії в Україні, зростання громадянської активності, суспільно–політичні та економічні зміни, прискорення процесу входження України до світової економічної системи, курс держави на євроінтеграцію, посилення впливу на економіку України міжнародних фінансових інститутів, зростання міграції робочої сили ставлять перед професійними спілками нові завдання щодо захисту прав та інтересів працівників.[252, с.

3]

Проблеми захисту трудових прав і законних інтересів працівників професійними спілками розглядаються в роботах таких вчених, як Г.С. Гончарова, Б.Н. Жарков, І.Я. Кисельов, Р.З. Лівшиць, С.П. Маврін, Ю.П. Орловський, Г. Осовий, О.С. Пашков, П.Д. Пилипенко, О.І. Процевський, Н.М. Сенніков, О.В. Смирнов, В.І. Смолярчук, А.В. Стремоухов, Є.Б. Хохлов, Г.І. Чанишева та ін.

Статус професійних спілок визначають численні міжнародно–правові акти та національне законодавство більшості країн світу. Так, Загальна декларація прав людини проголошує право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів (ч. 4 т. 23.). У ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права встановлюється право на свободу асоціації, включаючи право створювати профспілки і вступати до таких для захисту своїх інтересів. Більш докладно зміст цього права розкривається у ст. 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. У ст. 8 передбачається, що держава, яка бере у ньому участь, зобов`язується забезпечити право кожної людини створювати для здійснення і захисту своїх економічних і соціальних інтересів професійні спілки і вступати до таких на свій вибір при єдиній умові додержання правил відповідної організації, право професійних спілок утворювати національні федерації чи конфедерації і право цих останніх засновувати міжнародні професійні організації або приєднуватися до них, а також право професійних спілок функціонувати безперешкодно без будь–яких обмежень, крім тих, які передбачаються законом і які необхідні у демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадянського порядку або захисту прав і свобод інших.

Основні профспілкові права отримали визнання і на регіональному рівні, зокрема на європейському. Відомо, що Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р. проголошує право на асоціацію як одно з основних прав людини.

Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 р. у статті 5 передбачає право всіх працівників та роботодавців на свободу об`єднання в національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Міжнародною організацією праці щодо свободи об’єднання прийнято такі конвенції: Конвенція № 87 про свободу асоціації і захист права на організацію 1948 р., Конвенція № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів 1949 р. і Конвенція № 154 про сприяння колективним переговорам 1981 р. Всі ці конвенції ратифіковані Україною.

Важливі норми, що регламентують становище профспілок, сформульовані, передусім, у Конвенції МОП № 87. Йдеться, зокрема, про профспілковий плюралізм, який є новим явищем для постсоціалістичних держав. У радянський період профспілки керувалися комуністичною партією та створювались за виробничою ознакою: всі працівники незалежно від професії об`єднувалися в одну організацію. Нині профспілки перейшли від «організаційного монізму», обумовленого однопартійною системою, – до плюралізму. В країні виникли і функціонують профспілки різних напрямків.[256, с. 43] Роботодавці повинні враховувати наявність різних профспілок, вони не вправі ігнорувати одні профспілки і надавати перевагу іншим.

Слід додати наступне, що хоча Конвенція № 87 спрямована на захист профспілки як організації працівників, фактично в МОП вона набула більш широкого значення. Коли в МОП поступала скарга з боку профспілкових організацій відносно переслідування профспілкових діячів, профспілкових активістів, їх арештах та ін., вони розглядалися как інформація про порушення прав профспілок, передбачених Конвенцією № 87, і за цими скаргами приймалися в МОП відповідні заходи.

У Резолюції МОП 1952 р.

про незалежність профспілкового руху вказується, що фундаментальним і постійним завданням профспілкового руху є покращення економічного і соціального становища трудящих. Профспілки повинні відігривати важливу роль у співробітництві з іншими сторонами у сприянні соціальному і економічному розвитку і прогресу суспільства в цілому у кожній країні. З цією метою для профспілкового руху важливо зберегти свободу і незалежність, щоб бути взмозі виконувати економічні і соціальні завдання незалежно від політичних змін.

Однак комплекс прав, якими зараз володіють профспілки, мають глибокі історичні корні. Він утворився у результаті тривалого, іноді революційного розвитку профспілок в різних країнах світу. Спочатку працівники і профспілки боролися проти кримінально–судового переслідування за організацію профспілок і страйків. Тому першими результатами боротьби у цьому напрямку були спеціальні закони чи судові рішення про відміну кримінального переслідування за організацію профспілок і проведення страйків (закони 1824 і 1825 рр. в Англії, 1864 р. у Франції, 1861-1869 рр. у Німеччині, 1866 р. у Бельгії, 1872 р. у Голандії, 1890 р. в Італії). В США скороченню кримінально – судового переслідування профспілок сприяло відоме рішення Верховного суду Масачусетс 1842 р. (прецедент Шоу).

Але прийняття цього законодавства не означало юридичного визнання профспілок, а тільки зняло кримінальну відповідальність за їх організацію і страйки. Поява спеціального законодавства про визнання права на коаліцію відноситься вже до другої полвини XIX століття, коли у більшості цих країн профспілки вже зформувалися і виник широкий профспілковий рух. Таке спеціальне законодавство з`явилося в Англії у 1871 і 1875 рр., у Німеччині у 1869 р., в Австрії у 1870 р., у Голандії і Канаді у 1872 р., у Франції у 1884 р. [109, с. 12].

Так, английським законом про профспілки 1871 р. вперше було встановлено, що якщо мета створення профспілки не суперечить даному закону, то така профспілка не може вважається незаконною «злочинною змовою»; запроваджувались дві категорії профспілок: зареєстровані і незареєстровані.

Але цей закон мав обмежений характер, тому що не визнавав право працівників на страйк і на укладення колективних договорів.

Остаточне визнання профспілкових прав відбулося лише після другої світової війни. У цей період поновлювалися права профспілок у Франції, Бельгії, частково у Німеччині, Італії, Скандинавських країнах, Японії, що виявлялося і у проголошенні їх прав у конституціях.

Міжнародне визнання профспілкових прав відбулося, звичайно, пізніше, ніж на національному рівні. Воно здійснювалося в ході формування системи міжнародно–правового регулювання праці. Практично визнання профспілкових прав почалося тоді, коли МОП у 1946 р. отримала статус спеціалізованої установи ООН і стала виконувати більш широкі завдання.

Визнанню на міжнародному рівні сприяла політична обстановка, що склалася після другої світової війни, яка характеризувалася піднесенням загальнодемократичного руху у більшості країн Західної Європи, зокрема, активізували вимоги у цьому напрямку міжнародні профспілки.

Але головним досягненням демократичного руху стало віднесення профспілкових прав до категорії соціально – економічних прав людини та їх регулювання і відповідно захист міжнародними нормами поряд з іншими правами людини.

З розвитком в Україні ринкових відносин після проголошення її незалежною державою виникла необхідність внесення змін до чинного законодавства про працю. Це було викликано появою проблем, яких раніше не існувало: відсутність визначеної стратегії діяльності у період трансформації суспільства, зміни форми власності; діяльність профспілок в умовах постійного економічного спаду (почалося падіння виробництва, товарний обмін (бартер), невиплата або масові затримки виплати заробітної плати).

Правове становище профспілок України регламентується Конституцією України (ст. 36), Законом України «Про об`єднання громадян», Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Кодексом законів про працю України (глави ІІ «Колективний договір», XVI «Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями»), законами України «Про зайнятість населення», «Про охорону праці», «Про оплату праці», «Про колективні договори і угоди».

Відповідно до Закону України від 15.09.1999 р. «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» [21, ст. 397] (із змін. та доп.), професійна спілка – це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Метою діяльності профспілок є представництво, здійснення та захист трудових, соціально – економічних прав та інтересів членів профспілки.

Визначення поняття та мети діяльності профспілок дозволяє більш чітко відмежовувати їх від інших видів об`єднань громадян, якими відповідно до ст. 1 Закону України від 16.06.1992 р. «Про об`єднання громадян» [18, ст. 504] (із змін. та доп.) є добровільні громадські формування, створені на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Необхідно пам`ятати, що кількість існуючих профспілок ніякими нормативно – правовими актами не обмежується, і всі вони рівні перед законом, мають рівні права щодо здійснення своїх функції та ні одна з них не має ніякої переваги над іншою.

Так, Федерація профспілок Одеської області об'єднує 26 обласних галузевих профспілкових організацій, первинних профспілкових організацій – 5951. Кількісний склад організації становить 658039 осіб.[249]

Інституційна мережа профспілок в Україні охоплює всі галузі економіки, всі форми власності. Однак сфера їх поширення за формами власності є доволі неоднорідною. Профспілки діють на всіх підприємствах державної форми власності, а на підприємствах приватної форми власності лише в кожному другому випадку. Подібна неоднорідність концентрації виявляється і щодо величини підприємства. Профспілкові організації існують на 96 % великих, на переважній більшості (73 %) середніх підприємствах та лише на 42 % малих. На новостворених підприємствах профспілки майже не створюються.[191, с. 3]

Виконання мети діяльності профспілок забезпечується встановленням принципу незалежності від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій. Забороняється їх втручання у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, засідання та інші заходи, що не суперечуть законодавству (ст. 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Резолюцією МОП 1952 р. передбачається, якщо профспілки відповідно до національного законодавства, практики країн і за рішенням своїх членів приймають рішення про встановлення відносин з політичною партією чи здійснення конституційних політичних дій як засобу досягнення їх соціально – економічних цілей, подібні політичні відносини чи дії не повинні мати такий характер, який скомпрометує продовження профспілкового руху або його соціально – економічні функції, незалежно від політичних змін у країні.

Незалежність профспілок від роботодавців забезпечується, наприклад, забороною об`єднання в однієї профспілці працівників й адміністрації. В США це встановлено у законодавстві, якщо профспілка включає до складу осіб, що відносяться до адміністрації, навіть самої низової ланки, вона не має права виступати представником працівників у колективних переговорах. У Данії керівнику персоналу підприємства забороняється вступати у профспілку. Ще законодавством США встановлюється, що профспілки у випадку порушення прав (втручання роботодавців в їх діяльність), мають право звернутися у Національне управління по трудовим відносинам зі скаргою на «нечесну трудову практику» з боку роботодавця (підприємця) і добиватися судового наказу, що припинить незаконні його дії. В Італії у випадку антипрофспілкової діяльності підприємця претор (суддя першої інстанції) за проханням місцевих профспілкових органів приймає попередній наказ про заборону такої діяльності і про усунення її наслідків [137, с. 236-238].

Важливе значення має заборона дискримінації за ознаками належності до профспілок. Забороняється будь–яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладанні, зміні або припиненні трудового договору у зв`язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки.

Але далеко не всі роботодавці додержуються норм про заборону дискримінації за ознаками належності до профспілок (наприклад, роботодавці можуть встановлювати для працівників, які відмовляються від членства у профспілці, додаткові пільги ).

Правове становище профспілки повинно бути таким, щоб забезпечити їх незалежність та свободу діяльності. Але нині більшість керівників вважає недоцільним існування на підприємстві профспілкових організацій. Така позиція ґрунтується на наступних доводах: індивідуалізація оплати праці створює об`єктивну підставу для підвищення ролі контракту; колективні договори на підприємстві носять формальний характер, що перетворює профспілку у непотрібний інститут; для регулювання відносин керівника з персоналом можна створювати інші організаційні структури, які дозволяють враховувати думку найманих працівників.[67, с. 92-93] Заміна жорсткої організації праці гнучкими формами веде до встановлення між керівником і працівниками безпосередніх неформальних контактів, минаючи профспілкові організації, внаслідок чого останні починають розглядатися як зайві. Така позиція є помилковою.

Слід зазначити, що на відміну від інших громадських організації профспілки мають надзвичайно широкий правовий спектр повноважень для здійснення своїх функцій, головною з яких є захисна. Профспілки, підкреслює О.В. Смирнов, повинні вважати своїм головним завданням захист прав та законних інтересів працівників, виступати за новий демократичний, гуманний лад ефективної і динамічної економіки, соціальної справедливості, високої культури та моралі, істинного народовладдя та рівності усіх націй і народностей.[227, с. 103]

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально–економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Захисна функція профспілок продовжує залишатися основною. [68, с. 17] Захисна функція профспілок в Україні є похідною від захисною функції трудового права. Захисна функція трудового права – це родова категорія, а захисна функція профспілок – видова. [178, с. 154]

Діяльність профспілки щодо захисту трудових прав та інтересів працівників може проходити у наступних напрямках: захист прав та інтересів конкретних працівників і захист прав та інтересів невизначеного кола осіб. Так, у питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво і захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки мають право представляти інтереси членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів (ч. 4 ст. 19 Закону). Наприклад, протягом першого півріччя 2006 року профспілки представлялися в судах інтереси 582 працівників з питань оплати праці.[128]

У країнах, де функціонують спеціалізовані трудові суди, ролі профспілок приділяється особлива увага. Наприклад, важливою рисою процесу в судах Франції є активна участь профспілок. В межах прюдомінальної юстиції профспілки виконують наступні функції: надають юридичну допомогу працівникам і здійснюють їх представництво; порушують від імені працівників позови по спорах, пов`язаних із застосуванням і тлумаченням колективних договорів. У випадках, спеціально передбачених законом, вони втручаються у судовий процес від свого імені у колективних інтересах професії, а також у випадках підтримки індивідуальних вимог працівників, якщо в індивідуальному спорі зачеплений колективний інтерес. У даних випадках профспілка виступає захисником інтересів окремого працівника, причому останній не повинен оформлювати доручення (достатньо, що він попереджений про бажання профспілки представляти і захищати його права і не заперечує проти цього). Профспілка, яка захищає колективний інтерес, може навіть діяти незалежно від доручення конкретного працівника.

Надання таких процесуальних повноважень профспілкам розширює захисну функцію, робить її більш ефективною.

У Великобританії профспілки впливають на формування складу спеціалізованих трудових судів (так званих промислових судів). Непрофесійні судді відбираються регіональним головою суду для кожної конкретної справи зі списку, який складає міністр праці (державний секретар з питань зайнятості) після консультацій з профспілками та організаціями підприємців.

У Німеччині засідателі, які входять до складу трудових судів, з боку працівників – це профспілкові функціонери. Специфічним є формування трудового суду в Данії. Непрофесійні судді (засідателі) обираються строком на три роки відповідними профспілками та організаціями підприємців.

На думку О.С. Пашкова, С.П. Мавріна, О.Б. Хохлова, представництво та захист осіб найманої праці профспілками – це найбільш усталена традиційна форма соціального партнерства.[165, с. 30-31]

Захист колективних прав та інтересів членів здійснюється профспілками при використанні прав, пов`язаних з правотворчою діяльністю, шляхом ведення переговорів та укладення колективних договорів і угод. Ці права реалізуються профспілкою при розробленні та прийнятті нормативно – правових актів у сфері праці. Профспілки та їх об`єднання беруть участь у правотворчій діяльності на різних рівнях: державному, галузевому, регіональному та локальному.

Укладення колективних договорів і угод є однією з форм соціального партнерства, за допомогою якої узгоджуються інтереси працівників і роботодавців. В юридичній літературі вказується, що ці специфічні правові акти виконують захисну функцію.[176, с. 106] При веденні колективних переговорів, укладенні колективних угод і колективних договорів профспілки також захищають прав та інтереси найманих працівників. Колективно – договірне регулювання – це дієвий механізм захисту трудових прав працівників. [272, с. 170]

Слід зауважити, що на державних підприємствах робота з підготовки колективного договору часто затягується, сфера дії колективних договорів різко скорочується, особливо у сфері малого та середнього бізнесу.

Досить високим є показник підприємств, установ та організацій, на яких колективні договори взагалі не укладаються. Найнижчий рівень охоплення працівників колективними договорами в галузях невиробничої сфери: охорони здоров`я – 45,6 %, освіти – 26,7 %, культури – 14,5 %, в апараті органів державного і господарського управління – 9 %. Наприклад, у Луганській області на 19868 підприємствах, здебільшого малого і середнього бізнесу (83,2 % усіх зареєстрованих підприємств, на яких числяться майже 100 тис. працівників), колективні договори не укладалися (2571), а оплата праці провадилися з грубими порушеннями ст. 14 і 15 Закону України «Про оплату праці». Хоча останнім часом профспілки активізували свою роботу, внаслідок чого збільшилася кількість укладених договорів.

У цей час в світі ніде немає 100 – відсоткового охоплення колдоговірною системою ( у США – 15 %, Японії – 20 %, Польщі – 28 %, Іспанії – 81 %, Італії – 90 %, Франції – 90 – 95 % ), однак її роль та значення важко переоцінити.

Профспілки, їх об`єднання при захисті прав та інтересів найманих працівників здійснюють контроль за виконанням колективних договорів і угод. У разі порушення роботодавцями, їх об`єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об`єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду (ч. 5 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Отже, аналізуючи діяльність з укладення колективних договорів та угод, можна сміливо сказати, що робота над колективними договорами й угодами, якщо її не вважають формальною і питання контролю за виконанням умов колективних договорів та угод, є найважливішою роботою профспілок.[219, с. 55]

Профспілки можуть ініціювати колективні трудові спори, вступати в конфлікти й застосовувати таку крайню міру як страйк. Це право їм гарантовано Конституцією (ст. 44). У період масових затримок виплати заробітної плати щорічно проводилися до 1,5 тисячі страйків, в яких брали участь понад 100 тис. працівників. Також на підтримку своїх вимог щодо поліпшення соціально – економічного становища працівників, дотримання конституційних прав та гарантій у сфері праці, профспілки використовують також права на проведення у різноманітних формах акцій протесту: мітингів, пікетувань, демонстрацій. У найбільш масовій з них, яка була організована Федерацією профспілок України в м. Києві та усіх регіонах держави в лютому 1998 р. під гаслом «Роботу, заробітну плату, соціальний захист», взяли участь понад 4 млн. чоловік. Хоча у цей час участь у страйках стала непопулярною. У цілому в Україні цьому способу захисту трудових прав віддають перевагу всього 4 % працюючих. Певний істотний рівень страйкового руху спостерігається тільки у трьох країнах ЄС – Греції, Іспанії та Італії (за індексом страйкового руху, який визначається МОП за комплексним показником).

Профспілки та їх об`єднання захищають право громадян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту. Проекти законів, які стосуються соціально – економічних відносин, подаються відповідними органами виконавчої влади з урахування пропозицій всеукраїнських профспілок, їх об`єднань. Проекти нормативно – правових актів, які стосуються трудових відносин або соціального захисту громадян, розглядаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з урахуванням думки відповідних профспілок та їх об`єднань.

Профспілки та їх об`єднання мають право вносити пропозиції суб`єктам законодавчої ініціативи і відповідними органами державної влади про прийняття або внесення змін до законів та інших нормативно – правових актів, які стосуються соціально – трудової сфери. Так, Федерація профспілок України домагалася розгляду і прийняття в період 1998–2002 рр. понад 40 законопроектів, внесення понад 2,5 тис. поправок до законів, спрямованих на захист працівників.

Профспілки беруть участь у розробці нового Трудового кодексу України і виступають з наступними основними вимогами: по – перше, не допустити погіршення існуючих прав працівників, по – друге, не допустити звуження існуючих прав і повноважень профспілок. Саме про це йшлося 30 червня 2005 р. на Всеукраїнських зборах профспілок, де були присутніми голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці В. Хара, представники Міністерства праці та соціальної політики України і об`єднань роботодавців. Оскільки у травні минулого року Верховна Рада України не ухвалила проект Трудового кодексу в другому читанні, на зборах профспілок було вирішено: профспілки та об`єднання роботодавців на двосторонніх засадах спробують узгодити всі питання. Згідно з домовленістю профспілкова сторона взяла на себе обов`язок ще раз провести всебічний аналіз законопроекту та підготувати пропозиції щодо регулювання спірних питань.[187, с. 14]

У 2006 р. за ініціативою Федерації профспілок було внесені зміни до проекту Трудового кодексу. Профспілки запропонували застосування прогресивної шкали розміру компенсації заробітної плати у разі несвоєчасної її виплати. Наприклад, за затримання виплат до 30 календарних днів – компенсація розраховується в розмірі 10 % нарахованих, але не виплачених сум; до 90 календарних днів – 50 %; понад 90 календарних днів – 100 %. Створення такого механізму потрібно для захисту заробітної плати від інфляційних процесів.

Крім того, на думку голови ФПУ О. Юркіна, необхідно нарешті ухвалити законопроект «Про Фонд гарантованих виплат», що допомогло б урегулювати проблему заборгованості виплати заробітної плати в разі недостатності або відсутності ліквідного майна у збанкрутілих підприємств.[200, с. 2]

Статтею 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначені повноваження профспілок, їх об`єднань щодо громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Сутність громадського контролю складається з вольової діяльності суб`єктів громадського контролю, яка спрямована на спостереження, виявлення, систематизацію, аналіз інформації про стан суспільства і держави, сім`ї, навколишнього середовища, про процеси, що з ними відбуваються, і усунення виявлених відхилень від бажаних чи обов`язкових соціальних норм.[218, с. 188]

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється як у правовій, так і не правовій формі.[236, с. 495]

Правова форма громадського контролю відрізняється тим, що він спирається на правові норми, які закріплюють правоможності відповідних органів у галузі контролю (участь в управлінні справами виробництва і праці, наприклад, у розробці планів, умов праці та ін.), встановлюють відповідальність посадових осіб за порушення у даній галузі відносин.

Не правова форма громадського контролю полягає в обговоренні різними громадськими організаціями питань виробництва, праці, охорони праці та наданні своїх рекомендацій підприємствам, установам та організаціям.

Профспілковий контроль як вид громадського контролю є однією з правових форм здійснення профспілками своєї захисної функції у соціально–економічній сфері. Законом встановлюються наступні напрямки громадського контролю за додержанням законодавства про працю: питання трудового договору (контракту), оплати праці, охорони праці, робочого часу, часу відпочинку, гарантій і компенсацій та інших соціально – трудових питань.

Профспілки мають право вимагати усунення виявлених порушень, наприклад, у разі загрози життю або здоров`ю працівників, роботодавець негайно повинен припинити роботу на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний для усунення загрози. Уповноважені представники профспілки мають право вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов`язковими для розгляду, та в місячний термін одержувати від них аргументовані відповіді. У разі ненадання аргументованої відповіді у зазначений термін дії чи бездіяльність посадових осіб можуть бути оскаржені до місцевого суду.

Так, у першому півріччі 2006 року профспілками було перевірено додержання законодавства про працю на 4,4 тис. підприємств, виявлено порушення прав 62,4 тис. працівників, пов’язаних з оплатою праці (строки виплати зарплати, розрахунки при звільненні). З метою усунення виявлених порушень профспілками надіслано 2819 подань, у тому числі роботодавцям – 2185, органам виконавчої влади – 191, місцевого самоврядування – 203, територіальним держінспекціям – 240. Профспілками надіслано 40 матеріалів до прокуратури щодо невиплати зарплати. Проте з огляду зростання заборгованості із заробітної плати виконана робота є недостатньою.[128]

Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, об`єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно – правовим актам з питань охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та давати свої висновки про них.

З метою здійснення захисту прав громадян на працю та громадського контролю за додержанням законодавства про працю профспілки та їх об`єднання можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, затверджувати положення про них. Однак все більше спостерігаються випадки, коли роботодавці перешкоджають діяльності профспілкового контролю, наслідком чого є відмова у відвідуванні території підприємства, організації чи установи з метою проведення перевірки.

Профспілкам надано право на сприяння зайнятості населення, на участь в управлінні державним соціальним страхуванням, на представництво прав та інтересів працівників у відносинах з роботодавцем при зміні форми власності підприємства, установи, організації.

Захисна функція профспілок реалізується при припиненні трудових правовідносин. У випадках, передбачених законом, звільнення працівників з ініціативи роботодавця відбувається за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ст. 43 КЗпП). Слід відмітити, що це повноваження профспілок у перехідний період зазнало суттєвих змін. Якщо за радянських часів в усіх республіках СРСР роботодавцю заборонялось за своєю ініціативою розривати трудовий договір з працівником (крім окремих випадків) без згоди профспілкового органу, то у цей час ця норма зберігається лише в Кодексі законів про працю України та Трудовому кодексі Республіки Таджикистан. В усіх інших державах – членах СНД під час кодифікації трудового законодавства, внесення змін і доповнень до чинних кодексів ця норма була вилучена чи істотно змінена. Вважається, що за умов ринкової економіки роботодавцю не можна заперечувати звільняти працівників, які не потрібні на виробництві.[267, с. 67] Участь профспілкового органу у звільненні працівників з ініціативи роботодавця, слід розглядати як важливий спосіб захисту працівників від необґрунтованого звільнення.[266, с. 61] Але погодження рішення з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) не повинно підмінюватися згодою тільки одного керівника даного органу.

Роль і авторитет профспілок певною мірою залежать від того, наскільки вміло і результативно вони відстоюють трудові права та інтереси працівників. За останній час спостерігається зниження авторитету профспілкових лідерів та профспілок взагалі.

Профспілки, на жаль, ще продовжують шукати ідеологію своєї діяльності. У кожній черговій програмі Федерації профспілок України, починаючи з 1992 року, майже без змін повторюється: «соціальне партнерство», «конструктивна чи жорстка позиція», але це лишалося деклараціями (рівень виконання Генеральних угод в державі – приблизно 75 % ).[112, с. 76] Безперервно зменшується кількість членів профспілок, що ще більш послаблює виборні органи первинної профспілкової організації та ставить їх у певну залежність від роботодавця. У засобах масової інформації активно обговорюється «протиприродна монополія» роботодавця, що склалася з «ручним» профспілковим органом організації, який дозволяє роботодавцю і голові профспілкового комітету домовитися і розробити документ, який вигідний тільки одній стороні – роботодавцю.[44, с. 2] Голова і члени первинної профспілковим організації нерідко віддають перевагу тому, щоб не оспорювати думку роботодавця щодо умов колективного договору і погоджуються на прийняття формальних колдоговорів, які вже не будуть виконувати своє головне призначення – регулювання соціально–трудових відносин з урахуванням особливостей організації і збільшення рівня захищеності працівника.

Тенденція зниження авторитету профспілок і, як наслідок, послаблення виконання захисної функції профспілками відбувається ще і з причини витиснення профспілки з виробничої сфери діяльності підприємства. Найчастіше вони не мають доступу до інформації про діяльність підприємства, про його фінансове становище, хоча згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавці, їх об`єднання зобов`язані в тижневий термін надавати на запити профспілок, їх об`єднань інформацію, яка є в їх розпорядженні, з питань умов праці працівників, а також соціально – економічного розвитку підприємства, установи чи організації та виконання колективних договорів і угод.

У разі затримки виплати заробітної плати роботодавець зобов’язаний на вимогу виборних профспілкових органів дати дозвіл на отримання в банківських установах інформації про наявність коштів на рахунках підприємства, установи, організації або отримати таку інформацію в банківських установах і надати її профспілковому органу. У разі відмови роботодавця надати таку інформацію або дозвіл на отримання інформації його дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до місцевого суду (ч. 2 ст. 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»). Однак у судовій практиці такі справи відсутні.

Крім того, головною особливістю сучасного профспілкового руху як у світі, так і в Україні, є скорочення членства і зниження процесу юніонізації. Найбільше скорочення профспілкового членства має місце в колишніх країнах соцтабору – понад 50 %. Причини кризи профспілок, як зазначає професор, голова профкому Київського національного університету імені Тараса Шевченко В. Цвіх, багатоманітні: економічні, соціальні, політичні, організаційні, психологічні. І все ж, передусім, це проблеми соціального характеру, пов`язані з відставанням процесу пристосування профспілок до зрушень у структурі робочої сили і зайнятості (зростання безробіття і поширення неформальної зайнятості, скорочення частки виробничих і збільшення частки невиробничих працівників). Найбільш драматичний симптом кризи профспілок у тому, що вони замикаються на відживаючих виробництвах і професіях та найдоросліших вікових категоріях працівників.[263, с. 9]

Законодавство не передбачає мінімальної кількості членів, яка потрібна для створення первинної організації. Але за умов малочисельної профспілкової організації вона не може розраховувати на авторитет і активну участь в захисті трудових прав працівників.[90, с. 33]

Отже, послаблення позицій профспілок у сфері захисту трудових прав працівників спонукає їх до перебудови своєї діяльності відповідно до сучасних умов. У проекті Закону України «Про соціальне партнерство» слід зазначити, що у своїй діяльності по захисту трудових прав та інших соціально – економічних інтересів, профспілки повинні перш за все використовувати соціальний діалог та інші форми соціального партнерства (наприклад, взаємне врахування інтересів сторін) [265,с. 17].

Профспілки матимуть перспективу в розвитку і підтримку в громадянському суспільстві лише при умові, якщо активно проявлятимуть свої функції в найважливіших питаннях: боротьбі за гідний рівень заробітної плати; недопущенні невчасної її виплати; в забезпеченні належних умов праці і гарантії зайнятості; захисту прав працівників в процесі приватизації, реструктуризації, банкрутстві підприємств; сприянні в реформі соціального страхування. [273, с. 110]

Важливою умовою посилення ролі профспілок у справі захисту найманих працівників є розширення їх юридичних прав шляхом прийняття прогресивного законодавства про профспілки. За профспілками має бути закріплене право здійснення контролю за використанням коштів з фондів, які формуються за рахунок страхових внесків. Профспілки повинні вести підприємницьку діяльність, щоб не бути залежними від виплачуваної найманим працівникам зарплати, з якої сплачуються членські внески. Але кошти, що надходять подібним чином, мають витрачатися на статутні цілі, пов`язані із захистом трудових прав працівників. [264, с. 18]

У своїй діяльності із захисту трудових прав та інших соціально – економічних інтересів, профспілки повинні, перш за все, використовувати різні організаційно-правові форми соціального діалогу у сфері праці, такі як: формування і діяльність органів соціального діалогу; колективні переговори; укладення колективних угод і колективних договорів; взаємні консультації та інформування сторін соціального діалогу; участь працівників та їх представників в управлінні організаціями; участь представників працівників і роботодавців у досудовому або позасудовому вирішенні трудових спорів; здійснення сторонами контролю за виконанням зобов’язань, спільних рішень; інші форми, визначені законами, колективними угодами, колективними договорами, іншими локальними нормативно-правовими актами організації.

На нашу думку, активна участь профспілок у зазначених формах соціального діалогу у сфері праці сприятиме посиленню їх основної функції захисту трудових прав та інтересів працівників.

<< | >>
Источник: ЛАГУТІНА ІРИНА ВІКТОРІВНА. ФОРМИ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ .Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса –2007. 2007

Еще по теме 3.3. Захист трудових прав та інтересів працівників професійними спілками:

  1. ВСТУП
  2. 4.3. Судовий захист трудових прав та інтересів працівників
  3. 4.4. Захист трудових прав та законних інтересів працівників професійними спілками
  4. 4.6. Інші форми захисту трудових прав працівників
  5. ВИСНОВКИ
  6. ЗМІСТ
  7. 1.1. Становлення і розвиток законодавства у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників
  8. 1.2. Поняття та класифікація форм захисту трудових прав та інтересів працівників
  9. 1.3. Способи захисту трудових прав та інтересів працівників: загальна характеристика
  10. РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНИЙ ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ПРАЦІВНИКІВ
  11. 2.1. Судовий захист трудових прав та інтересів працівників
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -