<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Формування нової системи трудових відносин на засадах соціального партнерства і створення відповідного правового механізму їх регулювання є необхідною і важливою складовою ринкових перетворень.

В умовах ринкової трансформації економіки суспільні відносини у сфері праці наповнюються новим змістом, змінюється їхній характер за рахунок посилення колективних засад. З розвитком сфери договірного регулювання формуються нові соціальні зв’язки між працівниками і роботодавцями (їхніми представниками) у процесі трудової діяльності не лише в межах підприємства (установи, організації), а й на інших рівнях — регіон, галузь, держава. Розширюється коло суб’єктів цих відносин, у зв’язку з чим виникає необхідність чіткого визначення їх правового статусу.

Під впливом сучасних соціально-економічних чинників змінюється предмет, сфера дії трудового права, галузевий режим правового регулювання, система, з’являються інституційні новації. Деякі усталені поняття в науці трудового права потребують нового підходу та відповідного теоретичного обґрунтування передусім з позицій забезпечення, охорони та захисту прав і свобод людини у сфері праці.

Останніми роками наука трудового права збагатилася змістовними працями відомих українських вчених, докторів юридичних наук В.С. Венедиктова, Р.І. Кондратьєва, А.Р. Мацюка, Л.І. Лазор, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, кандидатів юридичних наук О.Т. Барабаша, Я.І. Безуглої, Н.Б. Болотіної, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, С.В. Дріжчаної, П.І. Жигалкіна, В.В. Жернакова, І.В. Зуба, Д.О. Карпенка, П.Д. Пилипенка, М.П. Стадника, Б.С. Стичинського, Н.М. Хуторян та ін., які досліджують проблеми правового регулювання трудових відносин в умовах становлення соціально орієнтованої ринкової економіки.

У сучасній правовій літературі визнається існування колективних трудових відносин у предметі трудового права. Проте науці трудового права бракує ґрунтовних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем правового регулювання колективних відносин, соціального партнерства у сфері праці, юридичного забезпечення колективних трудових прав, впливу міжнародного та європейського трудового права на сучасне трудове право України.

Необхідно визначити поняття, правову природу, ознаки колективних відносин у сфері праці, дослідити їх види, структуру, місце в предметі трудового права, співвідношення з індивідуальними трудовими відносинами.

У вітчизняній юридичній літературі ще не дістали належного висвітлення проблеми соціального партнерства у сфері праці: його поняття, принципи, організаційно-правові форми, система соціально-партнерських угод, їхній зміст та ін. Із розвитком соціального партнерства актуалізувалася проблема представництва у трудових правовідносинах, яка також потребує відповідного теоретичного обґрунтування.

Формування ринкових відносин супроводжується масовим порушенням трудових прав працівників, зростанням безробіття, зниженням рівня грошових доходів населення. Проблема забезпечення надійного захисту трудових прав працівників надзвичайно загострилась, а відтак необхідно визначитися з формами і засобами цих прав, зі змістом нового інституту в системі трудового права – захист трудових прав працівників.

Колективні відносини у сфері праці пов’язані з реалізацією їх суб’єктами колективних трудових прав, зокрема права на свободу об’єднання, права на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод, права на участь в управлінні підприємством (установою, організацією) та ін. З’ясування змісту, принципів, меж здійснення цих та інших колективних трудових прав є актуальним і необхідним у контексті проблеми забезпечення прав людини у сфері праці.

Оскільки в сучасних умовах держава неспроможна повною мірою забезпечити соціально-економічні права людини праці, посилюється захисна функція профспілок та інших представницьких організацій трудящих. Профспілки докладають значних зусиль до залучення нових членів до своїх лав і намагаються пристосовуватися до соціальних та економічних змін, які потребують вироблення нових форм участі трудящих у представницьких організаціях. Необхідно чітко визначити роль, функції, завдання, повноваження та форми діяльності організацій трудящих і роботодавців у нових соціально-економічних умовах, перспективи подальшого існування.

Процес створення законодавчої бази ринкових перетворень у соціально-трудовій сфері, що виявляється у прийнятті нових нормативно-правових актів, внесенні змін і доповнень у чинне законодавство про працю зі спробою пристосувати його до сучасних суспільних і економічних відносин, відбувається з урахуванням міжнародних стандартів праці, досвіду постсоціалістичних країн та країн з розвинутою ринковою економікою.

У період всесвітньої уваги до проблеми захисту прав людини, глобалізації світового господарства, уніфікації національних економік, розширення міжнародних зв’язків, усвідомлення державами необхідності сумісного вирішення важливих проблем сьогодення і визначення перспектив подальшого розвитку посилюється "міжнародний вимір" будь-якої галузі національного права, в тому числі трудового. У зв’язку з цим зростають роль і значення міжнародних трудових стандартів як універсальних, закріплених, зокрема, в актах Організації Об’єднаних Націй (ООН), Міжнародної організації праці (МОП), так і регіональних — актах Ради Європи, Європейського Союзу, Співдружності Незалежних Держав (СНД). Для належного юридичного забезпечення колективних трудових прав необхідно здійснити порівняльно-правовий аналіз міжнародних стандартів та законодавства України в цій сфері. У роботі аналізується ефективність чинного колективного трудового законодавства України, його відповідність принципам МОП, проголошеним у Конвенції №87 про свободу асоціації та захист права на організацію, Конвенції №98 про право на організацію та на ведення колективних переговорів та інших актах МОП, що регулюють колективні трудові відносини, трудовим стандартам Ради Європи та Європейського Союзу; вносяться конкретні пропозиції з його удосконалення.

У країнах Центральної і Східної Європи, які здійснюють перехід до ринкової економіки, триває широкомасштабне реформування трудового законодавства з рецепуванням багатьох положень законодавчих актів країн з соціально орієнтованою ринковою економікою (насамперед ФРН, Франції), загальновизнаних норм про права людини, міжнародних трудових стандартів. Особлива увага надається європейським трудовим стандартам, закріпленим в актах Ради Європи, Європейського Союзу. Кодифікація трудового законодавства відбулась в Угорщині, де у 1992 році був прийнятий новий Трудовий кодекс. Серед країн СНД нові трудові кодекси прийняті у Білорусі (1999 р.), Казахстані (у 1999 році був прийнятий невеликий за обсягом (109 статей) кодифікаційний акт “Закон про працю в Республіці Казахстан, який замінив Кодекс законів про працю Казахської СРСР 1972 р.), Таджикистані, Киргизстані (1997 р.), в Азербайджанській Республіці (1999 р.), Туркменістані (1993 р.), Узбекистані (1995 р.). Найближчим часом очікується проведення кодифікації трудового законодавства в деяких інших країнах СНД. 5 липня 2001 року прийнятий у першому читанні Узгоджений проект нового Трудового кодексу Російської Федерації.

Хоча постсоціалістичні країни йдуть шляхом змін з різною швидкістю, ставлять перед собою дещо різні цілі, їх багато що об’єднує в минулому, перед ними виникають однакові проблеми. Вивчення досвіду реформування трудового законодавства в інших постсоціалістичних країнах (зокрема, досвіду законодавчого регулювання колективних трудових відносин, соціального партнерства у сфері праці) допоможе знайти відповідні рішення та розширити діапазон можливих підходів до вирішення проблем розвитку національного законодавства.

Серйозні зміни відбуваються у розвитку трудового права країн із розвинутою ринковою економікою. "Оновлюється, збагачується його нормативна основа; зміщуються кут аналізу, акценти; виникають нові напрямки правового регулювання; модифікуються структура, співвідношення різних інститутів і підінститутів; переосмислюються традиційні поняття і конструкції. Все це результат триваючих радикальних змін соціальної сфери в цих країнах, які вже вступили чи поступово вступають у посткапіталістичну (постіндустріальну) епоху" [[1]]. Нові методи виробництва і комунікації, зростаюча конкуренція та глобалізація світової економіки, нові підходи до розвитку людських ресурсів викликають чимало питань у регулюванні трудових відносин. Зокрема, виникають питання щодо ефективності дво- чи тристоронніх колективних трудових відносин. "Чи є майбутнє у двосторонніх чи трихсторонніх угод типу тих, які мали місце у 60-ті та 70-ті роки, коли промислово розвинуті країни були більш занепокоєні створенням і стабільністю робочих місць, ніж умовами життя й праці? Чи залишаються ще дійовими колективні переговори та інші методи, які застосовувались до цього часу? Чи слід адаптувати їх або необхідні нові підходи?" [[2]]. Характерною рисою сучасного трудового права залишається його динамічність, нестабільність, яка виявляється у досить частих змінах законодавства про працю [[3]]. Триває пошук ефективних моделей правового регулювання колективних трудових відносин.

Вищезазначене зумовлює необхідність комплексного дослідження проблеми колективних відносин у сфері праці з метою теоретичного обґрунтування пропозицій для підвищення ефективності чинного трудового законодавства і практики його застосування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання колективних трудових відносин досліджувались у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення „Проблеми розвитку правового регулювання трудових відносин, соціального страхування та пенсійного забезпечення в Україні” на 1998-2000 роки та „Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні” на 2001-2005 роки, які є складовими відповідно плану науково-дослідної роботи Одеської державної юридичної академії “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин” на 1998-2000 роки та плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави” на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101V001195).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення колективних відносин як складової предмету сучасного трудового права України, обгрунтування їхньої трудоправової природи, дослідження видів, структури, співвідношення з соціально-партнерськими відносинами у сфері праці, здійснення порівняльно-правового аналізу міжнародних стандартів колективних трудових прав та актів національного трудового законодавства, вироблення конкретних пропозицій та рекомендацій щодо його удосконалення, спрямованих на більш повне утвердження і забезпечення прав людини у сфері праці.

Для досягнення поставленої мети дослідження вважаємо за необхідне вирішення таких завдань:

аналіз системи суспільних відносин у сфері найманої праці та їх правового опосередкування, визначення місця колективних відносин у предметі трудового права;

здійснення системно-структурного аналізу колективних трудових правовідносин; з’ясування їх особливостей, співвідношення з індивідуальними трудовими правовідносинами;

аналіз правового статусу профспілок і організацій роботодавців як суб’єктів колективних трудових правовідносин;

дослідження теоретичних питань соціального партнерства у сфері праці;

визначення ролі трудового права у забезпеченні прав людини у сфері праці і обгрунтування об’єктивної необхідності зміщення акцентів з виробничих інтересів на визнання, дотримання і захист трудових прав;

характеристика юридичного механізму захисту трудових прав працівників в умовах ринкових відносин;

дослідження змісту та принципів реалізації колективних трудових прав з урахуванням міжнародних всесвітніх та європейських стандартів;

визначення місця норм, які регулюють колективні трудові відносини, у системі трудового права та моделі правового регулювання колективних трудових відносин національним законодавством з урахуванням позитивного досвіду країн з розвинутою ринковою економікою та країн, які перебувають на перехідному етапі;

аналіз ефективності колективного трудового законодавства України та окреслення шляхів його подальшого розвитку і вдосконалення.

Об’єктом дослідження є сучасна система колективних відносин у сфері праці, механізм соціального партнерства між роботодавцями, працівниками і державою, міжнародні стандарти колективних трудових прав, чинне трудове законодавство України, яке регулює діяльність профспілок, організацій роботодавців, ведення колективних переговорів, укладення колективних договорів і угод, вирішення колективних трудових спорів.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання колективних відносин у сфері праці, соціально-партнерських відносин, юридичного забезпечення колективних трудових прав під кутом зору всесвітніх універсальних і європейських трудових стандартів.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обраний діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, який дає змогу розглядати їх у розвитку, зв’язку між собою і з суспільством, виявляти закономірності та тенденції розвитку системи колективних відносин у сфері праці. Для досягення мети і виконання завдань дослідження у роботі були використані також спеціальні наукові методи системного, історичного, структурно-функціонального та нормативно-порівняльного аналізу. Історичний метод використовувся для розкриття генезису колективних трудових відносин; системно-функціональний – для дослідження їх особливостей, структури, місця у предметі трудового права. У роботі над проблемами, що увійшли до кола дисертаційного дослідження, широко застосовувався метод нормативно-порівняльного аналізу, зокрема, при вивченні прогресивного досвіду правового опосередкування колективних трудових відносин країн із розвиненою ринковою економікою, а також країн, які здійснюють перехід до ринку (постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, держав-учасниць СНД), міжнародних стандартів колективних трудових прав.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем правового регулювання колективних відносин у сфері праці в умовах ринкової економіки.

Наукова новизна дослідження полягає в опрацюванні та формулюванні ряду нових концептуальних у теоретичному плані та практично важливих положень, що стосуються правового регулювання колективних відносин, соціального партнерства у сфері праці, юридичного забезпечення колективних трудових прав, міжнародно-правового регулювання праці, з позицій забезпечення, охорони і захисту трудових прав і свобод.

У межах здійсненого автором дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:

уточнено основні завдання сучасного трудового права, проаналізовано зміни у змісті і співвідношенні основних принципів, галузевих функцій в умовах становлення соціально орієнтованої ринкової економіки;

визначено поняття, види колективних трудових правовідносин, в основу яких покладено реалізацію працівниками, роботодавцями (їх представниками) колективних трудових прав;

досліджено структуру колективних трудових правовідносин, при цьому особливу увагу приділено суб’єктному складу цих відносин (статусу трудових колективів, профспілок, організацій роботодавців);

обґрунтовано формування нових інститутів у системі трудового права – інституту соціального партнерства у сфері праці та інституту захисту трудових прав працівників; визначено їхній зміст;

досліджено роль, функції, завдання, повноваження та форми діяльності організацій працівників у нових соціально-економічних умовах, перспективи подальшого існування;

уперше в науці трудового права розглянуто правовий статус організацій роботодавців як суб’єктів трудового права і колективних трудових правовідносин;

визначено поняття, принципи, організаційно-правові форми соціального партнерства у сфері праці;

проаналізовано систему соціально-партнерських угод, їхній зміст, роль, ефективність дії;

з’ясовано природу, зміст та принципи реалізації колективних прав: права працівників і роботодавців на свободу об’єднання; права працівників на участь в управлінні підприємством (установою, організацією); права на колективні переговори та укладення колективних договорів і угод; права працівників на інформацію і консультації; права на страйк;

з’ясовано місце норм, які регулюють колективні трудові відносини, у системі трудового права; запропоновано структуру нового Трудового кодексу України;

вперше досліджено міжнародні стандарти (всесвітні універсальні та європейські) колективних трудових прав, модельне трудове законодавство СНД та внесено конкретні пропозиції щодо приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними трудовими стандартами;

проаналізовано роль Міжнародної організації праці у встановленні міжнародних трудових стандартів, зокрема стандартів колективних трудових прав, основні завдання і напрямки її діяльності в умовах глобалізації економіки;

досліджено вплив міжнародного та європейського трудового права на розвиток сучасного трудового права України та визначено засоби імплементації міжнародних трудових норм у національну юридичну практику.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані дисертанткою, можуть бути використані у законотворчій діяльності, в тому числі під час наступної кодифікації трудового законодавства, у подальшій розробці модельного трудового законодавства країн СНД.

Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у науково-дослідній роботі для подальшого аналізу теоретичних проблем правового регулювання колективних відносин, соціального партнерства у сфері праці, міжнародно-правового регулювання праці, а також у практиці застосування чинного трудового законодавства.

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсу “Трудове право України”, спеціальних курсів “Правові основи соціального партнерства у сфері праці”, “Порівняльне трудове право”, при підготовці і написанні підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, Одеської національної юридичної академії, засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення ОНЮА. Дисертантка брала участь і виступала з науковими доповідями і повідомленнями за темою дисертаційного дослідження на конференціях, симпозіумах, семінарах, засіданнях круглих столів, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю Юридичного інституту ОДУ “Юридична освіта і правова держава” (Одеса, 30-31 жовтня 1997 р.); засіданні Круглого столу журналу „Государство и право”, присвяченому 47-й річниці Дня прав людини «Принципы, основания, пределы ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву» (Нижний Новгород, 10-11 декабря 1997 г.); Республіканській науково-практичній конференції “До нової України – шляхом реформ” (Київ, 14-16 березня 1992 р.); Конференції “Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні” (Одеса, 1996 р.); Одеській обласній науково-практичній конференції „Нова Конституція України в дії” (Одеса, жовтень 1996 р.); засіданні Круглого столу з нагоди 50-річчя Загальної декларації прав людини (Одеса, грудень 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці створення Федерації професійних спілок України “Сучасний профспілковий рух в Україні та проблеми його консолідації” (Київ, 5 жовтня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція” (Одеса, 20 жовтня 2000 р.); Міжнародній науковій конференції “Конституційні права і свободи громадян в Україні та Республіці Польща: реалії й перспективи” (Львів, 9-11 листопада 2000 р.); Науково-практичній конференції “Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, 8 грудня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Європа – Японія – Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (Київ, 17-20 жовтня 2000 р.); Міжнародній науковій конференції “50 років Конвенції про захист прав і основних свобод людини і проблеми формування правової держави в Україні” (Харків, 19-20 жовтня 2000 р.); Науковій конференції “Конституція України – основа модернізації держави і суспільства” (Харків, 21-22 червня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Парламентаризм в Україні: теорія і практика”, присвяченій 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України (Київ, 26 червня 2001 р.); Науково-практичній конференції “Соціальне партнерство – механізм реалізації прав людини, розбудови правової держави, громадянського суспільства” (Київ, 6-8 липня 2001 р.); Науково – практичній конференції “Судова практика у справах за позовами до ЗМІ” (Київ, Верховний Суд України, 13-14 травня 1999 р.); Науково-практичній конференції “Механізми захисту прав і свобод людини в Україні” (Київ, 11-12 червня 1999 р.); Симпозіумі “Права людини та сучасні проблеми розвитку українського суспільства” (Одеса, квітень 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід” (Одеса, 9 листопада 2001 р.).

Матеріали дослідження покладено в основу доповідних записок “Про проект Закону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності”, “Про внесення змін до Кодексу законів України про працю у зв’язку з прийняттям Закону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності”, “Про організації роботодавців” та ін., направлених народним депутатам України, Головному науково-експертному управлінню Апарату Верховної Ради України.

На основі виконаної теоретичної і практичної роботи підготовані пропозиції щодо удосконалення колективного трудового законодавства.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у публікаціях, включаючи монографію, 28 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації підпорядкована меті та завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують 17 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (441 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 418 сторінок, із яких основного тексту – 382 сторінки.

<< | >>
Источник: Чанишева Галія інсафівна. колективні відносини у сфері праці: Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2001. 2001

Еще по теме ВСТУП:

  1. Вступительная статья
  2. Статья 231. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  3. Статья 17. Вступлениев силу настоящего Федерального закона
  4. Вступление России в международные финансовые институты
  5. § 4. Производство по пересмотру вступивших в законную силу судебных постановлений по вновь открывшимся или новым обстоятельствам
  6. 76. Законная сила судебного решения: понятие, свойства, объективные и субъективные пределы. Момент вступления судебного решения в законную силу.
  7. 30. Третьи лица, заявл. самостоятельные требования относительно предмета спора: понятие, порядок вступления в процесс, права и обязанности.
  8. 62.Законная сила судебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  9. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу.
  10. Законная силасудебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  11. Статья 131. Преимущественное право вступления в члены жилищного кооператива в случае наследования пая
  12. Вопрос 9. Пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, сущность и значение.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -