<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Право на щорічну відпустку, як невід’ємна частина правового статусу працівника, виступає важливою гарантією забезпечення його конституційного права на відпочинок.

Надання щорічних відпусток спрямовано на відновлення здоров’я і працездатності працівників, сприяння в задоволенні ними особистих інтересів і потреб, компенсацію фізичного та психологічного навантаження, що має місце протягом робочого року.

Більшість наукових розробок у цій сфері ґрунтується на положеннях законодавства радянського типу управління економікою (наявність одного роботодавця в особі держави та її органів, пріоритет державних і суспільних інтересів над інтересами працівника, домінування централізованого правового регулювання над локальним та ін.), і тому не повною мірою відповідає реаліям сьогодення. Науці трудового права бракує чіткого розуміння того, чим саме виступає для працівника використання щорічної відпустки - правом чи обов’язком, а тому виникає значна кількість проблем правозастосовного характеру: наприклад, через відсутність чіткої процедури визначення строків щорічної відпустки значна чисельність працюючих не користується правом на неї. Незначний рівень диференціації правового регулювання в царині надання щорічних відпусток залежно від форми власності підприємства призводить до того, що одні й ті ж правила застосовуються як на державних, так і на недержавних підприємствах. Існують проблеми розмежування нормотворчої компетенції, оскільки розширення сфери дії локальних правових актів незначною мірою враховано в законодавстві про щорічні відпустки. Ці та інші проблемні моменти вимагають детального аналізу такого явища, як щорічні відпустки, і формування нової наукової моделі, яка, з одного боку, враховуватиме сучасні тенденції розвитку науки трудового права й законодавства про працю, а з другого - відповідатиме на питання практичного характеру.

Теоретичні підвалини дослідження складають наукові праці таких знаних фахівців у галузі трудового права, як М.

Г. Александров, В. Я. Бурак,

Л. П. Гаращенко, Л. Я. Гінцбург, Г. С. Гончарова, С. Ф. Гуцу,

B. В. Жернаков, М. І. Іншин, Т. В. Красюк, Р. З. Лівшиць, С. С. Лукаш,

А. М. Лушніков, М. В. Лушнікова, А. Ю. Пашерстник, С. В. Попов,

C. М. Прилипко, О. І. Процевський, З. К. Симорот, О. А. Ситницька,

Г. С. Скачкова, А. М. Слюсар, В. Ф. Франціян, О. С. Хохрякова, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишева, С. М. Черноус, О. М. Ярошенко та ін. Попри неабияку цінність робіт зазначених авторів, у вітчизняній правовій науці досі не було проведено комплексного дослідження явища щорічних відпусток, яке б становило собою цілісну концепцію правового розуміння останніх.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної програми Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на 2011-2015 роки «Проблеми вдосконалення правового регулювання відносин у сфері праці та соціального захисту» (номер державної реєстрації 0111u000960). Тему дисертації затверджено вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого» 19 квітня 2010 р. (протокол № 9).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертації визначено формування цілісної концепції правового розуміння явища щорічних відпусток, що ґрунтуватиметься на сутнісних рисах щорічних відпусток і враховуватиме тенденції розвитку суспільних відносин у царині праці: підтримання балансу інтересів роботодавця і працівника, розширення сфери дії локальної нормотворчості, диференціація правового регулювання щодо застосування праці на підприємствах недержавних форм власності та ін. Для досягнення мети дослідження поставлено такі основні завдання:

- охарактеризувати наукові досягнення у сфері щорічних відпусток;

- визначити співвідношення між суміжними із щорічними відпустками явищами;

- сформулювати дефініцію щорічних відпусток;

- окреслити межі єдності й диференціації правового регулювання щорічних відпусток;

- провести класифікацію щорічних відпусток;

- вивчити механізм реалізації права на щорічну відпустку й запропонувати шляхи його вдосконалення;

- розкрити зміст гарантій реалізації права на щорічну відпустку;

- сформулювати науково обґрунтовані пропозиції з удосконалення правового регулювання щорічних відпусток.

Об’єктом роботи є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією працівниками конституційного права на відпочинок у вигляді щорічної відпустки.

Предметом дослідження послужили теоретичні і практичні проблеми правового регулювання щорічних відпусток.

Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів у дисертаційній роботі застосовувалася система загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, зокрема, нормативно-порівняльний,

історичний, системно-структурний, логіко-семантичний, аналітичний,

формально-логічний, формально-юридичний, метод абстрагування й

узагальнення. У підґрунтя методології дослідження покладено

загальнонауковий діалектичний метод. За його допомогою розглянуто проблеми правового регулювання щорічних відпусток у їх розвитку і взаємозв’язку. У процесі вивчення правової природи щорічних відпусток, з’ясування їх істотних рис стали в нагоді аналітичний, формально-логічний і логіко-семантичний методи (підрозділи 1.2; 2.1). Використання історичного методу дозволило показати становлення й розвиток правового регулювання щорічних відпусток в окремі періоди, що обґрунтувало необхідність подальшого наукового розроблення цих питань (підрозділи 1.2; 2.1; 2.3; 3.1). Нормативно-порівняльний метод задіяно при аналізі вітчизняного трудового законодавства, а також зарубіжних та міжнародних правових норм, що впорядковують питання надання щорічних відпусток (підрозділи 2.1; 2.2; 3.1). Системно-структурний метод дав можливість провести класифікацію відпусток як родового поняття і класифікацію щорічних відпусток (підрозділи 1.3; 2.3). Метод абстрагування й узагальнення знайшов своє відбиття у процесі розроблення дефініцій правових норм і категорій (підрозділи 1.2; 2.1; 2.2), формально -юридичний - при підготовці проекту глави «Щорічні відпустки» до Трудового кодексу (далі - ТК) України і формулюванні окремих законодавчих пропозицій.

Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи склали наукові праці фахівців-правознавців і науково-довідкова література.

Нормативну базу рукопису становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, зокрема, конвенції й рекомендації Міжнародної організації праці, Європейська соціальна хартія (переглянута), чинне законодавство про працю, проект ТК України й інші нормативно-правові акти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою в українській науці комплексною теоретико-правовою роботою, в якій на підставі аналізу національного й зарубіжного законодавства, вивчення доробку вчених різних правових галузей опрацьовано питання порядку й умов надання щорічних відпусток, гарантій їх реалізації. Новизна поданого на захист рукопису реалізується в нижченаведених науково-теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях.

Уперше:

- обстоюється позиція, що використання працівником щорічної відпустки є не правом, а обов’язком;

- сформульовано цілісну пропозицію щодо змістовного наповнення глави майбутнього ТК України «Щорічні відпустки»;

- розмежовано критерії поділу щорічних відпусток на види: суб’єктні підстави диференціації служать для виокремлення основних щорічних відпусток подовженої тривалості, а об’єктивні - додаткових щорічних відпусток;

- пояснюється недоцільність включення до стажу, який дає право на використання щорічної відпустки, часу самої відпустки;

- оспорюється практика регламентування у трудовому законодавстві максимальної тривалості різних видів щорічної відпустки, що усуває можливість покращання становища працівників на локальному рівні. Для недержавних підприємств пропонується закріплювати лише мінімальну тривалість щорічної відпустки;

- доводиться, що норма про можливість за бажанням працівника заміни частини щорічної відпустки грошовою компенсацією суперечить основній меті надання такої відпустки (відновлення працездатності працівника), а також інтересам роботодавця, а тому слід це правило скасувати;

- аргументується безпідставність закріплення залежності моменту виникнення права на використання щорічної відпустки в перший робочий рік від тривалості стажу, оскільки право на її використання виникає одночасно із самим правом на щорічну відпустку.

Удосконалено:

- висновок про необхідність відмови від існуючої системи поділу часу працівника на робочий і на час відпочинку, а також обґрунтованість пропозиції щодо закріплення в законодавстві категорії «позаробочий час», яка охоплює час відпочинку та інші випадки вивільнення працівника від виконання трудових обов’язків, що відрізняються за підставами їх надання;

- визначення поняття «щорічна відпустка», під яким пропонується розуміти оплачувану відпустку, що надається працівникові за відпрацьований робочий рік для відпочинку й відновлення працездатності, право на яку виникає на початку кожного робочого року, починаючи з першого, і строки якої визначаються за погодженням між роботодавцем і працівником;

- положення щодо процедури визначення строків надання щорічної відпустки через конкретизацію системи прав та обов’язків працівників і роботодавця;

- формулу підрахунку кількості днів щорічної відпустки, за які працівникові має бути сплачено грошову компенсацію в разі звільнення.

Набули подальшого розвитку:

- положення щодо виокремлення категорій працівників, які повинні мати право на основну щорічну відпустку подовженої тривалості: це працівники пенсійного віку, працівники з тривалим стажем роботи на одному підприємстві чи в одній галузі;

- ідеї щодо захисту права працюючих на додаткову щорічну відпустку за роботу зі шкідливими та/або важкими умовами праці шляхом закріплення мінімальної тривалості такої відпустки на випадок непроведення атестації робочих місць або відсутності відповідної норми в колективному договорі;

- розуміння гарантій реалізації трудових прав працівників шляхом установлення й дослідження основних гарантій реалізації права на щорічну відпустку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій діяльності - як підґрунтя для подальшого вивчення суспільних відносин, що виникають під час реалізації працівниками конституційного права на відпочинок;

- у сфері правотворчості - при доопрацюванні нового ТК України та інших нормативно-правових актів;

- у навчальному процесі - під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з дисципліни «Трудове право України» і при викладанні відповідних матеріалів студентам вищих навчальних юридичних закладів;

- у правозастосовній діяльності - для ефективної реалізації права працівників на щорічну відпустку на підприємствах, в установах та організаціях, а також при розгляді судових справ, що стосуються порядку й умов надання щорічних відпусток.

Апробація результатів дослідження. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава

Мудрого. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції дисертації доповідалися автором на науково-теоретичних і науково-практичних міжнародних і регіональних конференціях: «Від громадянського суспільства - до правової держави» (м. Харків, 26-27 лютого 2010 р.); «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 8-9 жовтня 2010 р.); «Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 7-8 жовтня 2011 р.); «Юридична осінь» (м. Харків, 9 листопада 2011 р.); «Розвиток законодавства про працю і соціальне забезпечення: здобутки і проблеми» (м. Харків, 5-6 жовтня 2012 р.); «Юридична осінь» (м. Харків, 13 листопада 2012 р.); «Тенденції розвитку науки трудового права та права соціального забезпечення» (м. Київ, 25-26 квітня 2013 р.); «Актуальні проблеми трудового права і права соціального забезпечення» (м. Харків, 2728 вересня 2013 р.); «Юридична осінь» (м. Харків, 14 листопада 2013 р.).

Публікації. Ключові теоретичні й практичні положення роботи відображено в 6-ти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях (у тому числі в одному зарубіжному виданні), й у тезах до 9-ти наукових доповідей і повідомлень на конференціях.

<< | >>
Источник: АВЕСКУЛОВ ВАЛЕРІЙ ДМИТРОВИЧ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЩОРІЧНИХ ВІДПУСТОК. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків-2014. 2014

Еще по теме ВСТУП:

  1. Вступительная статья
  2. Статья 231. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  3. Статья 17. Вступлениев силу настоящего Федерального закона
  4. Вступление России в международные финансовые институты
  5. § 4. Производство по пересмотру вступивших в законную силу судебных постановлений по вновь открывшимся или новым обстоятельствам
  6. 76. Законная сила судебного решения: понятие, свойства, объективные и субъективные пределы. Момент вступления судебного решения в законную силу.
  7. 30. Третьи лица, заявл. самостоятельные требования относительно предмета спора: понятие, порядок вступления в процесс, права и обязанности.
  8. 62.Законная сила судебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  9. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу.
  10. Законная силасудебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  11. Статья 131. Преимущественное право вступления в члены жилищного кооператива в случае наследования пая
  12. Вопрос 9. Пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, сущность и значение.
  13. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам судебных актов, вступивших в законную силу (общая характеристика) в гражданском процессе;
  14. 27. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора.
  15. 3.4.2. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений (производство в суде кассационной и надзорной инстанциях)
  16. Вступление федерального закона в силу: правовое регулирование и практика
  17. Перспективы вступления Конвенции Организации Объединенных Наций о договорах полностью или частично морской международной перевозки грузов в силу
  18. Согласие мужчины и женщины на вступление в брак как предпосылка и условие его заключения
  19. Юридические процессуальные факты при пересмотре вступивших в законную силу решений суда
  20. Вступление в законную силу обвинительного приговора в отношении главы муниципального образования
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -