<<
>>

Висновки до першого розділу

У сучасному світі правам людини надається велике значення. Крім права на працю, в міжнародно–правових актах, конституціях держав встановлюється каталог трудових прав, які належать до групи соціально – економічних прав (другого покоління прав людини), і цей каталог не є вичерпним.

Держава закріплює основні права і свободи як суб`єктивні конституційні права у своїх актах, що мають вищу юридичну силу, і державні органи зобов’язані гарантувати їх реалізацію.

Трудове право спрямоване на забезпечення належного захисту найманих працівників під час реалізації ними здатності до праці, про що свідчить історія становлення і розвитку національного трудового законодавства.

Водночас питанням захисту трудових прав та інтересів працівників не приділялося належної уваги у радянський період, коли трудове право було спрямовано на обслуговування інтересів виробництва. У сучасний період серед галузевих функцій трудового права особливого значення набуває соціальна функція, яка відображує інтереси працівників і не замикається лише на охороні здоров’я й безпеці виробництва, а пов’язується з необхідністю усе більш повного визнання, дотримання і захисту прав людини у сфері праці.

У сучасних соціально-економічних умовах актуальною проблемою трудового права є розробка ефективного галузевого механізму захисту трудових прав та інтересів. Цей механізм видається можливим розглядати як взяту в єдності систему правових форм і способів захисту, яка забезпечує відновлення порушених прав, припинення, усунення перешкод в реалізації прав та інтересів, а також вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів. Якщо питання вирішення трудових спорів досить повно досліджені представниками вітчизняної науки трудового права, то проблема форм і способів захисту трудових прав та інтересів до цього часу ще не була предметом спеціального комплексного дослідження.

Захист трудових прав та інтересів є взаємним і двостороннім, оскільки йдеться про захист прав та інтересів як працівників, так і роботодавців.

Серед форм захисту є такі, що застосовуються як відносно працівників, так і відносно роботодавців. До таких належать, наприклад, судовий захист, самозахист. Інші ж форми застосовуються тільки відносно працівників. Наприклад, вдатися до адміністративного захисту, тобто звернутися до органів державного нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю вправі тільки працівники. Це пояснюється специфікою трудових правовідносин, в яких сторони є соціально не рівними. Роботодавець наділений нормативною, директивною та дисциплінарною владою щодо працівника, водночас працівник таких владних повноважень щодо роботодавця не має.

Форми захисту трудових прав та інтересів працівників як діяльність передбачених законом органів, самих працівників, їх представників можна поділити на юрисдикційні та неюрисдикційні. Зведення захисту суб’єктивних прав та інтересів до двох форм дозволяє чітко визначити систему органів, уповноважених на захист прав, більш повно і зрозуміло визначити їх місце і роль у системі захисту прав, а також порівняти переваги і недоліки, надані уповноваженій особі можливістю використання юрисдикційної або неюрисдикційної форм захисту.

Форми захисту трудових прав та інтересів працівників також можна класифікувати залежно від суб’єкта, уповноваженого застосовувати передбачені законодавством способи і засоби, на: індивідуальний захист; колективний захист; державний захист.

Форми захисту трудових прав та інтересів працівників необхідно відрізняти від способів захисту. Ці поняття не є тотожними. Якщо форми захисту визначають порядок юридичної діяльності із захисту прав та інтересів передбачених у законі органів, самого працівників, його представників, то при визначенні поняття способів захисту необхідно виходити із передбачених законом дій, спрямованих на усунення перешкод при здійсненні суб’єктивного права.

Юрисдикційним і неюрисдикційним формам захисту трудових прав та інтересів працівників властиві відповідні способи захисту. Наприклад, звернення працівника до районного суду з заявою про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу відбувається у межах такої юрисдикційної форми захисту як судовий захист.

Винесення судом рішення про поновлення працівника на роботі та оплату вимушеного прогулу є здійснення судом способу захисту порушеного права. Такий спосіб захист відноситься до відновних, які разом із способами, що припиняють порушення, та штрафними способами властиві юрисдикційним формам захисту трудових прав та інтересів працівників.

Працівник має право вибору форми захисту трудових прав у межах, передбачених законом. Працівник самостійно визначає, яка форма в даному випадку для нього є найбільш оптимальною та відповідно яким способом захисту скористатися залежно від характеру правопорушення.

Отже, здійснення права на захист відбувається наступним чином:

- оцінка особою, права і законні інтереси якої порушені, оспорюються чи невизнані, обставин і характеру порушення;

- вибір форми захисту (можливість, відповідно до специфіки кожного конкретного випадку, обирати ту чи іншу форму, яка, на переконання працівника, здатна найбільш ефективно захистити право і законний інтерес, вирішити той чи інший спір (конфлікт);

- вибір способу захисту у межах обраної форми захисту, яка, на думку уповноваженої особи, у даній ситуації дозволить найбільш повно захистити право.

У захисті трудових прав та інтересів необхідно вирізняти такі елементи: 1) його об’єкт, тобто те, що підлягає захисту; 2) форму захисту, яка визначається юрисдикційним органом, особою, що його здійснює, чи її представником; 3) спосіб захисту, за допомогою якого здійснюється захист; 4) порядок захисту, тобто процедурні та процесуальні заходи здійснення захисту. Незважаючи на їх тісний взаємозв’язок, всі ці елементи мають відносно самостійний характер, оскільки можуть існувати окремо. Але ця самостійність є відносною в тому розумінні, що кожен з перерахованих елементів за своїм обсягом, змістом і характером визначається іншими елементами. В цьому полягає їхня єдність.

Взаємозв’язок елементів захисту проявляється і в тому, форми, способи і порядок його зумовлені характером самого суб’єктивного права, характером правопорушення.

Отже, суб’єктивне право повинно здійснюватися зацікавленою особою безперешкодно. Тут не потрібно захисту взагалі. А якщо виникає потреба у захисті прав створюється необхідність поряд з правами і обов’язками, які спрямовані на підтримку і розвиток суспільних відносин, встановити такі права і обов’язки, які були б спрямовані на усунення спорів (конфліктів) та їх наслідків. Ці права та обов’язки, будучи заходами можливої і належної поведінки осіб, є матеріально – правові способи захисту прав.

Самостійність вищезазначених елементів виражається в тому, що кожен з них може бути предметом самостійного дослідження, хоча найбільш ефективні результати може надати тільки такий підхід до їх вивчення, коли в якості об’єкта дослідження вони будуть в єдності. Тому необхідний комплексний підхід до вивчення всіх елементів захисту суб’єктивного права і законного інтересу.

<< | >>
Источник: ЛАГУТІНА ІРИНА ВІКТОРІВНА. ФОРМИ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ .Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса –2007. 2007

Еще по теме Висновки до першого розділу:

  1. Розділ 20 і ПРОВЕДЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ: ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ
  2. Висновки до третього розділу
  3. Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  4. Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій
  5. Розділ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  6. Висновки до розділу 3
  7. 3.2. Кримінологічні заходи протидії злочинам, що вчиняються особами в складі натовпу
  8. ВИСНОВКИ
  9. Оцінні поняття, які використовують у кримінальному провадженні на підставі угод
  10. Сторона захисту під час судового розгляду у першій інстанції
  11. Місце і роль перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, у механізмі цивільного судочинства
  12. 3.1. Процесуальні особливості перегляду судових рішень суду першої інстанції. Межі розгляду справи
  13. Правові наслідки перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції
  14. РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ІНСПЕКЦІЇ МВС УКРАЇНИ (1936–2000 рр.): ПРОБЛЕМИ ІСТОРІОГРАФІЇ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -