<<
>>

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного аналізу наукових надбань і положень чинного законодавства, вивчення шляху виникнення й розвитку правового регулювання щорічних відпусток, дослідження міжнародних і зарубіжних правових актів у дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення завдання, що полягає у формуванні цілісної концепції правового розуміння явища щорічних відпусток, яка ґрунтується на сутнісних рисах щорічних відпусток і враховує тенденції розвитку суспільних відносин у сфері праці.

1. Щорічна відпустка, як правове явище, входить до числа таких більш широких категорій, як позаробочий час, час відпочинку й відпустка, і співвідноситься з кожним із них як часткове й ціле.

Позаробочий час - це передбачений законодавством, угодою, колективним чи трудовим договором проміжок часу, протягом якого працівник тимчасово вивільняється від виконання трудових обов’язків. Позаробочий час поділяється на час відпочинку та інші випадки вивільнення працівника від виконання трудових обов’язків. При цьому достатньою підставою для надання часу відпочинку є існування трудових правовідносин, у той час як інші випадки вивільнення працівника можливі лише за наявності складного юридичного факту, який поруч із трудовими правовідносинами включає передбачену законодавством чи локальними правовими актами життєву обставину.

Під часом відпочинку розуміється передбачене законодавством, угодою, колективним чи трудовим договором вивільнення працівника від виконання трудових обов’язків, яке надається йому для відпочинку й відновлення працездатності. Залежно від періодичності надання часу відпочинку його може бути поділено на: (а) відпочинок протягом робочого дня (перерва для відпочинку і харчування), (б) щоденний (міжзмінний) відпочинок, (в) щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні), (г) щорічний відпочинок (дні державних і релігійних свят, робота в які не проводиться, і щорічні відпустки).

Відпустка - це тимчасове вивільнення працівника від виконання трудових обов’язків, що обчислюється в календарних днях, умови й порядок надання якого передбачено законодавством, угодою, колективним або трудовим договором.

2. Суттєві ознаки щорічних відпусток:

1) надання відпусток - це обов’язок роботодавця, а використання - обов’язок працівників;

2) правом на отримання щорічної відпустки працівник володіє з моменту виникнення трудових правовідносин;

3) мета - надання працівнику можливості відпочити й відновити працездатність;

4) періодичність - право на щорічну відпустку виникає у працівника першого дня кожного робочого року, починаючи з першого;

5) оплачуваність - працівник отримує за час перебування у щорічній відпустці виплату в розмірі, еквівалентному розміру оплати праці за аналогічний період роботи;

6) строки надання встановлюються за погодженням між роботодавцем і працівником.

Щорічна відпустка - оплачувана відпустка, що надається працівнику для відпочинку й відновлення працездатності за відпрацьований робочий рік, право на яку виникає в нього на початку кожного робочого року, починаючи з першого, і строки якої визначаються за погодженням між роботодавцем і працівником.

3. Для надання основних щорічних відпусток подовженої тривалості слід користуватися суб’єктними чинниками диференціації, а додаткових щорічних відпусток - об’єктивними підставами. До суб’єктних чинників належать вік, стать, стан здоров’я, стаж роботи на одному підприємстві або в одній галузі, тобто обставини, що характеризують професійно-кваліфікаційні чи особисті якості працівника. До об’єктивних - критерії, що відображають особливості виконуваної роботи: (а) шкідливі та/або важкі умови праці, (б) особливий характер праці, (в) виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу на посадах, що віднесено до посад з ненормованим робочим часом, (г) інші об’єктивні підстави, передбачені на законодавчому, регіональному або локальному рівнях.

У результаті працівник матиме право на основну щорічну відпустку мінімальної (загальної) чи подовженої тривалості, яке належатиме йому незалежно від того, на якому підприємстві він працює, а при виконанні особливої трудової функції він отримуватиме додаткову щорічну відпустку.

4. Основні гарантії реалізації права працівника на щорічну відпустку:

1) збереження місця роботи (посади) й умов трудового договору;

2) грошова виплата в розмірі, еквівалентному розміру оплати праці за аналогічний період роботи;

3) заборона заміни щорічної відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених законодавством;

4) заборона ненадання щорічної відпустки протягом двох років підряд;

5) дозвіл використовувати щорічну відпустку частинами;

6) процедура відкликання працівника зі щорічної відпустки, спрямована на недопущення порушення права на відпочинок;

7) правила перенесення строків щорічної відпустки при настанні передбачених законодавством випадків.

5. На підставі отриманих результатів дослідження норм чинного законодавства та праць науковців з трудового права для обговорення пропонується проект глави «Щорічні відпустки» (Додаток А), який може бути використано в новому ТК України. Проект складається із 17 статей, що мають такі назви:

Стаття 1. Визначення і види щорічних відпусток.

Стаття 2. Щорічна основна відпустка.

Стаття 3. Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та/або важкими умовами праці.

Стаття 4. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці.

Стаття 5. Щорічна додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем.

Стаття 6. Визначення тривалості щорічної відпустки.

Стаття 7. Обчислення стажу, що дає право на використання щорічної основної відпустки.

Стаття 8. Обчислення стажу, що дає право на використання щорічної додаткової відпустки.

Стаття 9. Порядок визначення строків надання щорічної відпустки.

Стаття 10. Право на використання щорічної відпустки у зручний час.

Стаття 11. Перенесення щорічної відпустки.

Стаття 12. Поділ щорічної відпустки на частини.

Стаття 13. Відкликання зі щорічної відпустки.

Стаття 14. Порядок покриття заборгованості за невідпрацьовану частину щорічної відпустки.

Стаття 15. Грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

Стаття 16. Право на використання щорічної відпустки при звільненні.

Стаття 17. Оплата часу щорічної відпустки.

6. З метою підвищення рівня гарантованості прав та інтересів суб’єктів правових відносин щодо надання щорічних відпусток бажано внести зміни до трудового законодавства, зокрема, пропонується:

- відмовитися від практики закріплення максимальної тривалості різних видів щорічної відпустки на користь регламентування: на недержавних підприємствах - лише мінімальної межі; на державних підприємствах - або лише максимальної або максимальної й мінімальної

меж;

- закріпити поступовий перехід від спеціальної до загальної тривалості щорічної відпустки неповнолітніх, який може мати такий вигляд: особам віком до 18 років - додавання 7-ми календарних днів до тривалості основної щорічної відпустки мінімальної тривалості; особам віком до 18 років і 4 місяців - додавання 5-ти календарних днів; особам віком до 18 років і 8 місяців - додавання 3-х календарних днів; особам віком до 19 років - додавання 1 -го календарного дня;

- передбачити подовжену тривалість основної щорічної відпустки для працівників пенсійного віку;

- провести подальшу диференціацію тривалості щорічної відпустки інвалідів, збільшивши тривалість відпустки інвалідів І групи на 5 календарних днів;

- визначити безумовне сумування всіх видів додаткових щорічних відпусток;

- додати до фактичного складу, що виступає підставою для отримання працівником додаткової щорічної відпустки за роботу на умовах ненормованого робочого дня, умову виконання робіт понад нормальну тривалість робочого часу;

- включити до стажу, що дає право на використання щорічної додаткової відпустки, такі часові проміжки: (а) час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу; (б) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; (в) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному статтями 25 і 26 ЗУ «Про відпустки», за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку. Крім цього, оспорюється включення до стажу, що надає право на використання щорічної відпустки, часу самої щорічної відпустки;

- передбачити обов’язок працівника в день звільнення повернути роботодавцю кошти, що були надані йому в рахунок невідпрацьованої частини щорічної відпустки;

- установити правило, за яким одна з частин щорічної відпустки, що утворюються при поділі, повинна становити не менше половини її тривалості, а жодна з них - не менше за її чверть. Надання щорічної відпустки іншої тривалості може мати місце у виключних випадках за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації й за відсутності можливості надати працівнику інший вид оплачуваної відпустки;

- підвищити гарантованість надання додаткової щорічної відпустки за роботу зі шкідливими та/або важкими умовами праці, встановивши мінімальну тривалість такої відпустки на випадок непроведення атестації робочих місць або відсутності відповідної норми в колективному договорі;

- не поширювати правило про заборону звільнення працівника під час перебування у щорічній відпустці на підставу, передбачену п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

- закріпити правило, за яким у випадку переведення працівника з одного державного підприємства на інше грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки перераховується на підприємство, на яке він переводиться;

- закріпити формулу підрахунку кількості днів щорічної відпустки, за які працівнику повинно бути сплачено грошову компенсацію:

кільк. днів = кільк. відпр. днів * ТЩВ / (365 - ТЩВ), де:

кільк. днів - кількість днів щорічної відпустки, за які працівникові має бути сплачено грошову компенсацію; кільк. відпр. днів - кількість відпрацьованих у робочому році днів; ТЩВ - тривалість щорічної відпустки;

365 - тривалість робочого року (у разі випадання на цей період 29 лютого - 366).

<< | >>
Источник: АВЕСКУЛОВ ВАЛЕРІЙ ДМИТРОВИЧ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЩОРІЧНИХ ВІДПУСТОК. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків-2014. 2014

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. 2.1.11. Проміжні висновки
  8. ВИСНОВКИ
  9. Висновки до першого розділу
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
  11. ВИСНОВКИ
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновки
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -