<<
>>

2.2. Органи державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, їх повноваження

Як вже відзначалося, останнім часом значно збільшилась кількість порушень трудових прав громадян на багатьох підприємствах, в організаціях та установах. Це стосується випадків незаконних звільнень, несвоєчасної виплати заробітної плати, не оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку.

Внаслідок неповної зайнятості, збільшення тривалості безробіття посилюються процеси декваліфікації; приватизація, реструктуризація, запровадження механізму банкрутства підприємств призводять до зростання кількості вивільнюваних працівників; скорочення чисельності працюючих за наймом, зростання безробіття – все це впливає на інтенсивний перерозподіл трудових ресурсів з легального сектора економіки до «тіньового», що супроводжується інтенсифікацією праці при низькій заробітній платі, порушенням норм законодавства про працю.[25]

Порушення прав і свобод працівників, які, на жаль, мають місце, викликані не тільки змінами соціально-економічних умов, а головним чином невідповідністю чинних норм трудового законодавства новим суспільним та економічним відносинам, послабленням державного нагляду і контролю за додержанням роботодавцями, насамперед, права на працю. [204, с. 105]

Отже, метою державної політики розвитку трудового потенціалу є створення правових, економічних, соціальних, організаційних засад щодо його збереження та розвитку, спрямованих на створення умов для забезпечення захисту прав і гарантій громадян у сфері трудових правовідносин шляхом посилення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю

Проблеми державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю розглядаються в роботах О.В. Абрамової, О. Баклана, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, І.В. Зуба, Т.Ю. Коршунової, Л.Г. Коняхина, Л.О. Ніколаєвої, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, В.Г. Ротаня, Б.С. Стичинського, Г.І. Чанишевої та ін.

Враховуючи те, що проблема забезпечення прав людини набула всесвітнього значення, а у сфері праці особливо відчувається її загострення, посилюється значення державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю як важливої форми захисту трудових прав працівників.

Норми про нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю містяться в главі 18 КЗпП України, а також у спеціальних нормативно – правових актах.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю – це діяльність компетентних органів, що спрямована на захист трудових прав працівників і роботодавців. У процесі даної діяльності ці органи попереджують і виявляють порушення законодавства про працю з боку роботодавця і уповноважених ним осіб, притягують до відповідальності винних у порушенні цих прав.[258, с. 472]

Н.Б. Болотіна розглядає нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю як особливу правозастосувальну діяльність спеціально уповноважених органів, спрямовану на захист трудових прав людини.[58, с. 696]

О. Баклан вважає, що контрольно – наглядова діяльність – це особливий вид управлінської діяльності спеціальних об`єднаних в ієрархічну структуру суб`єктів, спрямований на забезпечення належного стану об`єктів для досягнення найбільш ефективним і безпечним способом поставленої мети управління в певній сфері шляхом реалізації відповідних завдань і функцій контролю та нагляду.[43, с. 46]

Отже, державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю можна визначити як засновану на законодавстві особливу форму юридичної діяльності системи уповноважених органів, метою якої є захист прав людини у сфері праці. Як діяльність спеціальних уповноважених органів державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю належить до державних форм захисту трудових прав та інтересів працівників.

У звичайному розумінні значення слів «контроль» і «нагляд» є однаковим: це спостереження чи постійне спостереження з метою догляду, перевірки за будь - ким (або чим), за дотриманням будь - яких правил.[188, с. 286, 371]

В юридичній літературі проблемі співвідношення контролю і нагляду приділяється чимало уваги представниками різних галузей права, особливо фахівцями адміністративного права. І це цілком очевидно, оскільки контроль і нагляд тісно пов`язані з поняттям державного управління, яке є предметом даної галузі права.

Ці слова часто вживаються і у нормативно – правових актах.

Потрібно відзначити, що поняття «контроль» і «нагляд» не є тотожними. Контроль і нагляд є самостійними та різними за змістом правовими формами забезпечення законності.[54, с. 25] Відмінності полягають в об`ємі сфери діяльності, що охоплюється дослідженням, в компетенції, методах виявлення порушень, способах реагування на них. Зокрема, для контролю характерна така особливість: він не обмежується питаннями, пов`язаними з додержанням обов`язкових приписів законів, інших нормативно – правових актів. Органи контролю інтересуються не тільки тим, чи не порушив суб`єкт контролю чинне законодавство, але й тим, наскільки правильно, доцільно та ефективно він використовує надані йому повноваження (особливо це характерно для внутрішньовідомчого контролю). Специфіка нагляду виявляється в обмеженні меж його компетенції перевіркою тільки законності дій конкретного об`єкту. У зв`язку з чим можна зробити висновок, що нагляд – свого роду звужений контроль.[243, с.18] Разом з цим у літературі відзначається, що органів «чистого» нагляду не існує, тому що на практиці завжди спостерігається поєднання елементів нагляду і контролю; спроби відмежувати у будь – якому конкретному випадку, де саме закінчується нагляд і починається контроль, дуже складно.

Нагляд здійснюється спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням виконавчо–розпорядчими органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами правил, передбачених нормативно–правовими актами.[143, с. 675] Контроль є найбільш поширеною, дійовою формою забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб`єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як підконтрольний об`єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції.[143, с. 662] Особливістю контролю є втручання органів контролю в оперативно – господарську діяльність підконтрольного об`єкту, вживання заходів примусу та ін.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у двох основних сферах: 1) сфері встановлення умов праці; 2) сфері застосування встановлених умов праці.[255, с. 358]

Сфера встановлення умов праці потребує посиленого нагляду і контролю, тому що в умовах недержавного господарювання і розширення сфери застосування найманої праці комерційними підприємствами збільшується роль локального і автономного (індивідуально – договірного) регулювання трудових відносин. Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними, але роботодавець може встановлювати додаткові трудові та соціально – побутові пільги для працівників.

Іншою сферою здійснення нагляду і контролю є застосування встановлених умов праці. Йдеться про відповідність правозастосовчих документів (наказів про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення працівника, притягнення його до дисциплінарної відповідальності та ін.) законодавству і локальним правовим актам.

В кожній з названих сфер слід розрізняти такі види нагляду і контролю:

1. попередній чи попереджувальний (його мета – перевірити законність і доцільність рішень роботодавця, не допустити прийняття незаконного рішення);

2. поточний (він може бути попереднім, якщо відповідне рішення ще не прийнято, або подальшим, якщо рішення вже виконане);

3. подальший (його метою є виявлення допущених порушень трудового законодавства і поновлення прав працівника).

Нагляд можна класифікувати ще наступним чином: попереджувальний і поточний, а контроль розрізняють внутрішньовідомчий (відносно підпорядкованих організації) і зовнішній.[236, с. 493, 494] Так, попереджувальний нагляд здійснюється: по – перше, при розробці норм трудового права, зокрема у галузі охорони праці, і має мету – не допустити прийняття норм, що суперечать трудовому законодавству; по – друге, при проектуванні, конструюванні, розробці, будівництві, введенні в експлуатацію промислових об`єктів, обладнання і технологічних процесів з метою попередити виготовлення і впровадження у дію таких з них, які не відповідають вимогам забезпечення техніки безпеки і виробничої санітарії. Поточний нагляд має своїм завданням перевірку додержання законодавства про працю на підприємствах, в установах та організаціях і вживання необхідних заходів у випадку його порушення.

Діяльність органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю здійснюється на основі принципу незалежності від власника або уповноваженого ним органу (ч. 1 ст. 259 КЗпП України). Також слід керуватися і наступними загальноправовими юридичними принципами: законності, об`єктивності, гласності.

Систему органів, спеціально уповноважених здійснювати нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, утворюють: Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю; Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; Державний комітет ядерного регулювання України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи і заклади санітарно–епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров`я України; органи державного енергетичного нагляду Міністерства палива та енергетики України; місцеві державні адміністрації.

В сучасних умовах організації виробничої та іншої трудової діяльності з її складною організаційною, технологічною і соціально – економічною структурою пріоритетне значення набуває нагляд і контроль, що здійснюється саме спеціалізованими державними органами.[116, с. 102] Ці органи, як правило, формуються з числа спеціалістів, які добре знають специфіку виробничої та іншої трудової діяльності в організаціях відповідного профілю. Дана обставина дозволяє їм більш кваліфіковано оцінювати як технічні, так і соціально – правові сторони діяльності організації.

Головна роль в забезпеченні цього нагляду належить Державному департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, який має статус урядового органу державного управління і утворений у складі Міністерства праці та соціальної політики України згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю» від 18. 01. 2003 року,[27, ст. 230] яким було затверджено відповідне Положення.

Основними завданнями Держнаглядпраці є:

- забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю;

- надання працівникам і роботодавцям рекомендацій та пропозицій з питань застосування законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З метою посилення наглядово–контрольної функції за станом охорони праці Указом Президента України від 18.09.2002 р. утворено Державний комітет з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади. Замість цього державного органу зараз діє Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду» від 23.11.2006 р. [28, ст. 3133] було затверджено відповідне Положення, згідно з яким Держгірпромнагляд є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Держгірпромнагляду є:

- формування та забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони праці, промислової безпеки, здійснення державного гірничого нагляду, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, охорони надр;

- здійснення комплексного управління у сфері промислової безпеки та охорони праці, а також контролю за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування;

- організація та здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно–правових актів з охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю; геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини; промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами, безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення.

Слід відмітити, що у Положенні декілька інакше сформульовані основні завдання та повноваження, передбачаються також і нові права Державного комітету промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду порівняно з завданнями та повноваженнями Державного комітету з нагляду за охороною праці. Зокрема, Держпромгірнагляд відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в частині проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров`ю застрахованих осіб, спричиненим умовами праці, підготовки, фінансування та виконання Загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну санітарно–епідеміологічну службу» від 24.09.2004 р. Держсанепідемслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює у межах своїх повноважень державний санітарно-епідеміологічний нагляд та контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Державний департамент пожежної безпеки, який діє згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний департамент пожежної безпеки» від 11.04.2002 р., відповідно до законодавства організує і здійснює державний пожежний контроль у населених пунктах та на об'єктах усіх форм власності, контролює з цих питань діяльність підпорядкованих йому територіальних, місцевих органів пожежного нагляду та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами.

Державний контроль за дотриманням законодавства про працю у межах відповідної території здійснюють також місцеві державні адміністрації. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9.04.1999 р. зазначені органи в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці. Для реалізації наданих повноважень вони мають право проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування (ст. 28 Закону).

Особливе місце серед органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю займають органи прокуратури України, повноваження яких визначено Законом України «Про прокуратуру» від 5. 11. 1991 р. [20, ст. 14] (зі змінами та доповненнями). Прокурорський нагляд за додержанням трудового законодавства здійснюється в межах нагляду органів прокуратури за дотриманням усіма суб`єктами права (органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами ) вимог Конституції України та чинних законів. Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону діяльність прокуратури має своїм завданням захист від неправомірних посягань соціальних, економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами. Отже, захист прав людини – одне з головних завдань прокуратури на усіх напрямках її функціонування.

Пріоритетами в діяльності прокурорів є нагляд за дотриманням, правильним виконанням законів, покликаних регулювати взаємовідносини суб`єктів трудового права, зокрема в сфері охорони праці, оплати праці.

Одним з основних напрямків діяльності органів нагляду і контролю є проведення перевірок щодо додержання трудового законодавства. Необхідна інформація про порушення трудового законодавства надходить із заяв, скарг громадян (ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2.10.1996 р. [15, ст.256] встановлено право громадян України, а також осіб, які не є громадянами України і законно перебувають на її території, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, звертатися до органів державної влади із зауваженнями, заявами або клопотанням щодо реалізації своїх соціально – економічних прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення); із матеріалів, що знаходяться в органах прокуратури і судах (із кримінальних справ про порушення законодавства про працю, оплату праці, охорону праці; із матеріалів, за якими відмовлено про порушення справи; цивільних справ про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди; із відомостей про результати розгляду актів прокурорського реагування на виявлені порушення законів) та з інших джерел. Аналіз відомостей, які з них надходять, допомагає зробити обґрунтований вибір об`єктів для проведення перевірок щодо додержання трудового законодавства.

В ході перевірок з`ясовується: чи не вимагає роботодавець від осіб, що поступають на роботу, документів, не передбачених трудовим законодавством; чи укладаються трудові договори в письмовій формі; чи відповідає наказ (розпорядження) про зарахування на роботу змісту трудового договору, а запис в трудовій книжці – тексту наказу (розпорядження); чи не було фактів необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу. Посадові особи слідкують за тим, щоб були законні підстави для звільнення працівників або їх переведення на іншу роботу, не припинялись трудові правовідносини з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без порушення встановленого порядку, не було порушень ведення трудових книжок, зокрема їх несвоєчасної видачі працівнику при звільненні.

При перевірках додержання законодавства у сфері охорони праці звертається увага на наступні питання: чи створюються відповідні служби і призначаються посадові особи, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджуються інструкції про обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій; чи розроблені на підприємстві заходи, спрямовані на забезпечення безпечних, здорових умов праці; чи включені конкретні положення щодо охорони праці до колективного договору; чи організується роботодавцем проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінки технічного стану виробничого обладнання, атестацій робочих місць на відповідність нормативно – правовим актам з охорони праці; чи дотримуються роботодавцями вимоги, спрямовані на запобігання нещасних випадків на виробництві (наприклад, щодо своєчасності проведення інструктажів з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці й пожежної охорони); чи забезпечується певна категорія працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами; чи вживаються термінові заходи для допомоги потерпілим та залучає за необхідності професійні аварійно–рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків; чи забезпечується проведення попередніх і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій; чи організуються роботодавцем розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

Отже, нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється щодо основних інститутів трудового права: прийняття на роботу, зміни умов трудового договору, припинення трудового договору, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, охорони праці, укладення і виконання колективного договору.

За результатами перевірок спеціалізовані органи вживають конкретних заходів: надають обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; складають у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення згідно із законодавством; вносять роботодавцям подання про накладення стягнень на окремих посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю, а в окремих випадках передають матеріали щодо цих порушень до правоохоронних органів.

Прокурор або його заступник при виявленні порушень закону у межах своєї компетенції мають право: 1) опротестовувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб; 2) вносити подання або протест на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень; 3) порушувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; 4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону; 5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; 6) звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Суттєвим елементом організації роботи прокурорів є систематичний аналіз ними судової практики і матеріалів, що характеризують дотримання законності в діяльності органів позавідомчого контролю, використання висновків актів реагування щодо порушень законів у сфері праці. Це дозволяє цілеспрямовано планувати заходи, спрямовані на зміцнення законності в галузі охорони праці, оплати праці, і уникати безрезультатних прокурорських перевірок. Однак, мають місце окремі випадки, коли перевірки не завжди носять систематичний характер, іноді плани роботи складаються формально.

Останнім часом спостерігається динаміка зростання кількості звернень до прокуратури, що зумовлено збільшенням порушень законів, кризовими політичними та економічними явищами в державі. В умовах сьогодення значна частина громадян не мають можливості звертатися за захистом до суду, не завжди реагують належним чином на звернення працівників посадові особи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Як свідчать результати перевірок, проведених прокуратурою в спеціальних органах, уповноважених державою здійснювати нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства, роботу їх не можна визнати ефективною та такою, що реально впливає на поліпшення стану дотримання законодавства про працю.[36, с.88] Незважаючи на поширеність фактів порушень вимог чинного законодавства при укладенні колективних договорів, місцеві органи влади при реєстрації колективних договорів не вживають заходів для вилучення з них незаконних положень та умов, що погіршують становище працівників порівняно з чинним трудовим законодавством.

Серйозну занепокоєність викликає кількість порушень законодавства про охорону праці.

Однією з основних причин допущення нещасних випадків, зростання травматизму в окремих галузях економіки (вугільній, хімічній, нафтохімічній, металургійній промисловості, на підприємствах будівництва, на транспорті, важкого машинобудування, в агропромисловому комплексі та ін.) є незадовільне функціонування системи управління охороною праці або її відсутність.

Як свідчить практика, зростання нещасних випадків, що мають місце на підприємствах, є наслідком грубих порушень трудової і технологічної дисципліни, недбалого ставлення деяких працівників та посадових осіб до виконання своїх обов`язків, нехтування правилами техніки безпеки. Наприклад, порівняно з Англією, Японією, Німеччиною, в нашій державі показник ризику загибелі на 100 тис. працюючих більший у 8,5, 3 і 2 рази відповідно. Аналіз виробничого травматизму та його причин засвідчує: в середньому 70 % смертельних випадків сталося через організаційні причини, 20 % – технічні, 10 % – психофізіологічні.[52, с. 16] За даними МОП, до 30% всіх нещасних випадків на виробництві пов`язані зі вживанням наркотиків і алкоголю. [226, с. 80]

Результати аналізу стану умов праці, виконання санітарних норм і правил в ході щорічних перевірок установами санітарно – епідеміологічної служби, наприклад, Запорізької області, свідчать про те, що лише третина підприємств відповідає санітарному законодавству – 19,6 % працівників від зайнятих у галузях промисловості працюють в умовах, що не відповідають санітарним вимогам. Не відповідає санітарним нормам кожне друге обстежене робоче місце в чорній і кольоровій металургії, важкому і сільськогосподарському машинобудуванні, агропромисловому комплексі, будівництві, кожне третє – на транспорті, в акціонерних, малих, спільних підприємствах.[271, с. 58]

Крім того, за даними Держкомстату, чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно – гігієнічним нормам і стандартам безпеки, становить майже 23 % і має стійку тенденцію до зростання.

Отже, стан справ вимагає вдосконалення системи управління охороною праці та посилення контрольної та наглядової діяльності. Необхідні зміни пріоритетів у сфері безпеки праці, адже в центрі уваги має бути не робоче місце, а людське життя.

У зв`язку з цим за умов ринкових відносин зростає значення діяльності держави з захисту людини в процесі праці, особливої актуальності набуває створення такої правової бази, яка забезпечувала б економічну зацікавленість роботодавців у створенні безпечних умов праці на своїх підприємствах.[275, с. 64]

Ці та інші гострі в сучасному світі проблеми обговорювались на міжнародній конференції «Єдність поза розбіжностями: необхідність створення інтегрованої інспекції праці – ILIS», яка проходила 9-12 березня 2005 р. у Люксембурзі під егідою МОП (до участі в неї було запрошено близько 200 представників урядів, найманих працівників, роботодавців із 71 країни світу). Серед них називалися: зміцнення громадської діяльності інвалідів, їх всебічна реабілітація та залучення до посильної праці; старіння працівників як фактор збільшення ризиків професійних захворювань; наявність фактів вирішення роботодавцями питань підвищення конкурентоспроможності виробництва за рахунок зниження рівня соціального захисту працівників.

Значно збільшилася кількість порушень законодавства про працю. Майже 90% роботодавців, у яких здійснювалися перевірки державними інспекторами праці, порушують вимоги законодавства про працю. [190, с. 16] Більшість їх стосується порушення роботодавцями обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати.

Так, за перше півріччя 2005 р. державними інспекторами проведено близько 10 тис. перевірок на понад 7 тис. підприємств, що мають борги із заробітної плати перед своїми працівниками. У більшості випадків направлено відповідні подання до судових органів. Зокрема, за результатами подань порушено 501 кримінальну справу проти керівників державних підприємств-боржників, ще 52 таких керівників звільнено із займаних посад шляхом розірвання з ними контрактів.

Загальна сума накладених штрафів та інших адміністративних стягнень склала понад 2 млн. грн.

Безпосередньо державними інспекторами праці винесено 2008 постанов про накладення штрафів на керівників підприємств-боржників за невиконання вимог посадових осіб Держнаглядпраці щодо усунення виявлених порушень трудового законодавства (накладено штрафних санкцій на загальну суму 394,2 тис. грн.). Також внесено 2057 подань власником про притягнення винних у порушенні законодавства про працю до дисциплінарної відповідальності. [210, с. 7]

Негативним явищем є той факт, що протягом січня – вересня 813 тис. громадянам нарахували заробітну плату нижчу мінімальної заробітної плати. Також 2 млн. 800 тис. працюючих громадян мають нараховану зарплату нижчу, ніж законодавчо встановлений розмір прожиткового мінімуму. Тобто 25 % працюючого населення роботодавці занижують суму, встановлену законом.[203, с.5]

Слід зазначити, що оцінити рівень захисту трудових прав досить проблематично. Прийняті в Основних напрямках соціальної політики на періoд до 2004 року зобов`язання щодо впровадження державної статистичної звітності стосовно порушення законодавства про працю не виконуються. Але розуміння звітності, статистики не повинно зводитися лише до того, скільки було перевірок, скільки незаконно звільнених працівників поновили на роботі, скільки разів приймалася участь у судових засіданнях та ін. У 1990 році була ратифікована Конвенція МОП № 160 «Про статистику праці» 1985 р. На жаль, практичній реалізації її положень не приділяється належної уваги.

Видається, що ця Конвенція разом з відповідною Рекомендацією МОП № 170 1985 р. повинна стати правовою підставою для більш повного визначення критеріїв ефективності захисту трудових прав. Параметри, які вказані у цих міжнародно – правових актах, повинні знайти відображення в колективних угодах, у колективних договорах і при оцінці ефективності захисту трудових прав працівників. Так, згідно із ст. 1 Конвенція МОП № 160 кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, зобов’язується регулярно збирати, обробляти й публікувати основні статистичні дані щодо праці, котрі відповідно до його можливостей поступово розширюватимуться, з тим щоб охоплювати такі розділи: a) економічно активне населення, зайнятість, безробіття, де таке є, та, по змозі, видима неповна зайнятість; b) структура та розподіл економічно активного населення для мети детального аналізу та як базисних даних; c) середні заробітки та середня тривалість робочого часу (фактично відпрацьований або оплачений робочий час) і, коли це доцільно, почасові ставки заробітної плати й нормальна тривалість робочого часу; d) структура та розподіл заробітної плати; e) вартість робочої сили; f) індекси цін на споживчі товари; g) затрати на ведення домашніх господарств або, якщо потрібно, затрати сімей і, по змозі, прибутки від ведення домашніх господарств, або, якщо потрібно, прибутки сімей; h) виробничий травматизм і, в міру можливості, професійні захворювання; i) трудові конфлікти.

Законом України від 8.09.2004 р. ратифіковано Конвенцію МОП 1947 р. № 81 «Про інспекцію праці у промисловості та торгівлі» та Конвенцію МОП № 129 про інспекцію праці у сільському господарстві 1969 р. Для забезпечення виконання інспекціями праці своїх завдань Конвенція передбачає надання інспекторам праці наступних прав:

1) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

2) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

3) здійснювати будь–який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Інспектори праці уповноважені вживати заходів з метою усунення недоліків, виявлених на споруді, в обладнанні або методах роботи, які вони мають підстави вважати такими, що загрожують здоров’ю чи безпеці працівників. Для того, щоб інспектори праці мали можливість вживати таких заходів, вони будуть уповноважені давати розпорядження або вимагати, щоб було дано розпорядження щодо внесення протягом визначеного терміну до установки або споруди таких змін, які можуть бути необхідні для забезпечення дотримання правових норм з питань охорони здоров’я та безпеки працівників, а у разі безпосередньої загрози здоров’ю чи безпеці працівників — щодо вжиття заходів, які підлягають негайному виконанню.

Відповідні права мають усі національні органи нагляду і контролю за додержанням законодавства про праці, оскільки ці права є універсальними, тому і властиві діяльності будь–яких органів нагляду і контролю. Але положення Конвенції МОП № 81 заохочують до створення інтегрованої (тобто наділеною правом комплексної перевірки усіх пов’язаних із виробничими процесами питань) інспекції праці.

Потреба створення інтегрованої інспекції праці та уніфікації, оптимізації функцій і повноважень інспекторів висловлювалася на міжнародній конференції «Шляхи підвищення ефективності здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю в Україні та міжнародний досвід функціонування інтегрованих систем інспекції праці», яка відбулася у Києві за участю міністра праці та соціальної політики І. Саханя, голови парламентського Комітету з питань соціальної політики та праці В.Хари, представників міністерств та відомств, МОП та Міжнародного бюро праці, об’єднань соціальних партнерів тощо, а також запрошених керівників польської та болгарської державних інспекцій праці.

Відкриваючи конференцію, І. Сахань наголосив на особливій актуальності її проблематики в контексті поставлених Президендом та Урядом завдань стосовно детінізації економіки, створення гідних за оплатою й безпечних умов праці на виробництві, забезпечення належного контролю за дотриманням роботодавцями положень трудового законодавства. Усе це неможливо без сильної, наділеної необхідними повноваженнями та матеріально і технічно оснащеної державної інспекції праці, здатної упереджувати появу будь-яких порушень у сфері соціально–трудових відносин, ефективно співпрацювати з іншими установами, зокрема правоохоронними.[197, с. 20]

Директор Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю підкреслив, що викликає занепокоєність недостатня увага до питань охорони праці, здоров’я працівників, які врегульовуються за принципом реагування на наслідки без усунення першопричин того чи іншого явища, та нагадав про необхідність співпраці всіх установ, що займаються питаннями праці, в частині обміну інформації стосовно нещасних випадків на виробництві, залучення державних інспекторів до перевірок, надання їм висновків про виявлені порушення.

Важливу роль у забезпеченні законності в трудових правовідносинах відіграють органи правосуддя. Суд – це основна ланка всього внутрішньодержавного правозахисного механізму захисту прав громадян України. Судовий контроль – особливий вид контролю, тому що він здійснюється не систематично (не повсякденно), як, наприклад, контроль з боку Держнаглядпраці і Держгірпромнагляду, а одноразово при розгляді трудових спорів. Контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється не тільки судами загальної юрисдикції, а й Конституційним Судом України. Як особливий державно-правовий інститут інститут конституційного контролю виник в умовах буржуазної держави при наявності писаної конституції. Вперше він був створений у США незабаром після прийняття там Конституції, коли Верховний Суд країни обґрунтувати своє право здійснити тлумачення Конституції та оцінювати законодавчі акти на предмет відповідності їй. [260, с. 52] Конституційний Суд розвиває конституційно –правову доктрину, законодавство, пропонує своє розуміннятих чи інших положень Основного Закону, що зв’язує усіх суб’єктів права. [77, с. 85]

Слід зазначити, що інститут конституційного контролю – найважливіший демократичний інститут. Його правильне функціонування забезпечує додержання основного закону, підтримує необхідну стабільність.

Ефективність нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю забезпечується багатьма факторами: регулярністю, правильним вибором мети, реальним усуненням порушень, наявністю чіткої правової регламентації контрольно – наглядової діяльності.

Необхідність даної форми захисту трудових прав та законних інтересів працівників визначається, по – перше, громадським значенням цього інституту трудового права, по – друге, фактичним прагненням роботодавців мінімізувати витрати на проведення заходів щодо охорони праці. Працівники часто із–за свого економічного становища змушені погоджуватися на роботу у несприятливих умовах і не мають фактичної можливості висловлювати свою незгоду з умовами праці.

За допомогою цього виду діяльності вирішуються наступні завдання: забезпечення неухильного виконання нормативно – правових актів у сфері праці; досягнення якості виконання прийнятих рішень; своєчасне вживання заходів із усунення виявлених порушень; виявлення позитивного досвіду і впровадження його в практику. Таким чином, на державні органи покладається основне завдання щодо реалізації правозахисної функції держави. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливою і необхідною формою захисту трудових прав, свобод та законних інтересів працівників.

<< | >>
Источник: ЛАГУТІНА ІРИНА ВІКТОРІВНА. ФОРМИ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ .Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса –2007. 2007

Еще по теме 2.2. Органи державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, їх повноваження:

  1. Контроль за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби
  2. Організація контролю органів місцевого самоврядування за діяльністю суб'єктів рекламних правовідносин
  3. 4.1. Поняття та класифікація форм захисту трудових прав працівників
  4. 1.1. Поняття, особливості колективних трудових відносин, їх правове опосередкування
  5. 1.2. Види і структура колективних трудових правовідносин
  6. 3.1. Сучасне трудове право як гарант забезпечення прав людини у сфері праці
  7. 3.2. Міжнародні універсальні стандарти колективних трудових прав
  8. 3.6. Право на укладення колективних договорів за міжнародними актами та законодавством України
  9. 2.5. Трудове правопорушення як підстава матеріальної відповідальності
  10. ЗМІСТ
  11. ВСТУП
  12. 1.1. Становлення і розвиток законодавства у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників
  13. 1.2. Поняття та класифікація форм захисту трудових прав та інтересів працівників
  14. 2.2. Органи державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, їх повноваження
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -