<<
>>

В С Т У П

Актуальність теми. Проголошення України демократичною, соціаль­ною та правовою державою, найвищою соціальною цінністю якої є люди­на, обумовлює необхідність реформування трудового законодавства, при­ве­дення його у відповідність з міжнародними нормами і стандартами.

У чинному Кодексі законів про працю України детально врегульована лише матеріальна відповідальність працівників, окремі ж випадки матеріальної відповідальності роботодавця розпорошені по всьому КЗпП і не врегульовані в ньому в окремій главі; у діючому законодавстві не знайшли також свого закріплення питання матеріальної відповідальності сторін колективних трудових правовідносин. У КЗпП України ті чи інші питання матеріальної відповідальності регулюються із зміщенням гарантій на користь однієї із сторін без врахування інтересів іншої сторони трудового правовідношення.

Підготовка проекту нового Трудового кодексу України вимагає розробки концепції побудови Кодексу в цілому і кожного з його розділів, зокрема, одним з яких є розділ, що регулює матеріальну відповідальність сторін трудових правовідносин. Це в свою чергу вимагає розробки концепції розвитку як трудових правовідносин взагалі, так і кожного із видів трудового правовідношення, особливе місце серед яких займають правовідносини з матеріальної відповідальності.

Слід зазначити, що питання юридичної відповідальності і, зокрема, матеріальної відповідальності в трудовому праві завжди знаходились у центрі уваги вчених правознавців. Проблеми юридичної відповідальності в загальній теорії права знайшли своє відображення в роботах С.С. Алєк­сєєва, Б.Т. Базилєва, С.М. Братуся, І.О. Галагана, О.С. Йоффе, В.М. Куд­рявцева, В.В. Лазарєва, І.С. Самощенка, М.С. Строговича, М.Х. Фа­рук­шина, Р.О. Халфіної, Л.С. Явича та багатьох інших вчених. Даній проблемі присвячені праці вчених трудового права радянського періоду: О.А. Абра­мової, О.В.

Абрамової, М.Й. Бару, О.Т. Барабаша, Е.С. Белінського, М.І. Данченка, Є.О. Кленова, Р.З. Лівшиця, В.Г. Малова, А.Р. Мацюка, В.І.Ні­­кітінського, О.І. Процевського, А.В. П’ятакова, З.К. Симорота, В.М.Смир­нова, П.Р. Стависького, Л.О. Сироватської, Г.І. Чанишевої та ін. У роки незалежності України проблемами матеріальної відпові­дальності в трудовому праві займалися В.С. Венедиктов, І.В. Зуб, Д.О. Карпенко, В.І.Про­копенко, В.Г. Ротань, М.П. Стадник, Л.І. Суров­ська та ін.

Незважаючи на грунтовні дослідження, проблеми юридичної і матеріальної відповідальності в трудовому праві не тільки не втратили своєї актуальності, а ще більше загострилися. Донині залишається спірним питання щодо поняття юридичної відповідальності взагалі та матеріальної відповідальності зокрема. Виникає потреба дослідження матеріальної відповідальності в трудовому праві з метою виявлення в ній наявності не лише негативного, а й позитивного аспекту.

Актуальним залишається на сьогодні і дослідження підстави матеріальної відповідальності в трудовому праві та кожного з її елементів. Чекають свого нового вирішення питання щодо розмірів і порядку відшкодування сторонами заподіяної шкоди, врегулювання строків позовної давності з питань матеріальної відповідальності та ін.

Все вищезазначене свідчить про актуальність та необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем матеріальної відповідальності в трудовому праві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин досліджувались в межах виконання планів науково-дослідної роботи відділу цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Цивільне і трудове правовідношення: теорія і практика” (1998-2000 рр., державний реєстраційний №01990003589) та “Розвиток трудового права України в сучасних умовах” (2000-2002 рр., державний реєстраційний №1010001006), остання тема виконується під безпосереднім керівництвом дисертанта.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепції розвитку трудових відносин щодо матеріальної відповідальності в ринкових умовах, а також розробка на цій основі концепції правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин у новому Трудовому кодексі України.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:

визначення етапів та дослідження особливостей розвитку законодавства про матеріальну відповідальність сторін трудових правовідносин;

проведення аналізу регулювання матеріальної відповідальності в міжнародно-правових актах та зарубіжному законодавстві для врахування міжнародних та європейських стандартів, а також передового зарубіжного досвіду в трудовому законодавстві України, що регулює матеріальну відповідальність;

дослідження та уточнення поняття юридичної відповідальності;

дослідження та визначення поняття та виявлення правової природи матеріальної відповідальності в трудовому праві в умовах ринкової економіки;

визначення місця матеріальної відповідальності в системі трудових правовідносин;

доведення трудової галузевої належності матеріальної відповідальності за немайнову (моральну) шкоду, заподіяну сторонам трудових відносин;

визначення сторін матеріальної відповідальності в трудовому праві;

дослідження особливостей трудового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності;

класифікація видів трудового правопорушення;

окреслення шляхів подальшого розвитку та удосконалення правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин, формулювання моделей правових норм, що регулюватимуть матеріальну відповідальність в новому Трудовому кодексі України.

Об’єктом дослідження є трудові правовідносини щодо матеріальної відповідальності.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин в умовах ринкової економіки.

Методи дисертаційного дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, формально-логічний, історичний, нормативно-порівняльний, системно-структурний та інші.

Діалектичний метод дозволив розглянути поставлені автором проблеми матеріальної відповідальності в трудовому праві в їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історичного методу у дисертаційному дослідженні дозволило показати розвиток теорії з питань матеріальної відповідальності та розвиток чинного законодавства та обгрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечливості в понятійному апараті матеріальної відповідальності та допоміг сформулювати висновки і рекомендації, які грунтуються на таких принципах логіки, як визначеність, послідовність і несуперечливість суджень. Метод аналізу та синтезу використовувався при дослідженні правової природи матеріальної відповідальності, елементів трудового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності; абстрагування та узагальнення - у процесі розробки дефініцій правових понять та категорій; формально-юридичний - при формулюванні нових правових норм і удосконаленні вже існуючих тощо.

У дисертації використаний також метод нормативно-порівняльного аналізу як внутрішнього трудового законодавства України, так і міжнародно-правових норм та законодавства країн з високорозвиненою економікою, а також країн з перехідною економікою (Центральної та Східної Європи, країн СНД), що регулює питання матеріальної відповідальності. Це дозволило автору всебічно і критично оцінити зарубіжне законодавство і обгрунтувати можливість імплементації деяких норм зарубіжного законодавства в трудове законодавство України.

За допомогою системно-структурного методу автором проведена класифікація видів трудового правопорушення та класифікація видів матеріальної відповідальності в трудовому праві, досліджено місце матеріальної відповідальності в системі трудових правовідносин.

Основні положення і висновки дисертації грунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, практики його застосування, досягнень загальної теорії права, трудового, цивільного права, інших галузей юридичної науки України та зарубіжних країн.

Теоретичну базу дослідження становлять праці таких вчених України, як: М.Й. Бару, О.Т. Барабаша, Е.С. Белінського, Н.Ф. Болотіної, В.С.Венедиктова, Г.С. Гончарової, М.І. Данченка, І.В. Зуба, В.В. Жер-накова, П.І. Жигалкіна, Д.О. Карпенка, Р.І. Кондратьєва, Л.І. Лазор, А.Р.Мацюка, П.Д. Пилипенка, О.І. Процевського, В.І. Прокопенка, В.Г. Ро-таня, З.К. Симорота, П.Р. Стависького, Л.І. Суровської, Г.І. Чанишевої, Я.М. Шевченко та інших вчених.

У роботі були використані також праці вчених колишнього СРСР: О.А. Абрамової, О.В. Абрамової, М.Г. Александрова, С.С. Алєксєєва, С.М.Братуся, Л.Я. Гінцбурга, Є.О. Кленова, Р.З. Лівшиця, В.Г. Малова, В.І.Нікітінського, А.В. П’ятакова, І.С. Самощенка, В.М. Смирнова, Л.О.Сироватської, М.Х. Фарукшина та інших.

Нормативною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, Конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, законодавство Європейського Співтовариства, чинне законодавство України та законодавство зарубіжних країн.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним науковим дослідженням проблем матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин, в якій вперше в Україні розроблена концепція розвитку правовідносин з матеріальної відповідальності в умовах ринкової економіки та на цій основі концепція правового врегулювання матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин у новому Трудовому кодексі України.

Автором одержано такі результати, що становлять наукову новизну:

1. Вперше дано класифікацію етапів розвитку трудового зако­нодавства з матеріальної відповідальності сторін трудового договору та про­­аналізовано і визначено особливості кожного з цих етапів.

1) перший етап – становлення й удосконалення законодавства про матеріальну відповідальність (розпочинається від моменту прийняття Кодексу законів про працю УСРР – 1922 рік і завершується 1970 роком);

2) другий етап – друга кодифікація трудового законодавства та подальший його розвиток (1970 р. – 1986 р.);

3) третій етап – етап перебудови (1986 – 1990 роки);

4) четвертий етап – етап побудови правової демократичної держави,

становлення та розвитку ринкових відносин (1990 рік і донині).

Розвиток законодавства про матеріальну відповідальність сторін трудового договору характеризується:

а) врегулюванням та поступовим підвищенням розмірів обмеженої матеріальної відповідальності робітників і службовців, збільшенням кількості випадків повної матеріальної відповідальності і, отже, зміцненням захисту майнових прав підприємств, установ, організацій;

б) зниженням рівня гарантій робітників і службовців, порівняно з першою редакцією КЗпП УРСР 1971 року, при врегулюванні порядку стягнення матеріальної шкоди адміністрацією підприємства, установи, організації без попередньої згоди працівника;

в) захистом майнових інтересів працівників шляхом врегулювання окремих випадків відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями своїм працівникам, та поступовим підвищенням розмірів такого відшкодування.

2. Дістали подальшого розвитку положення про поділ юридичної відповідальності на позитивну і негативну, які в свою чергу поділяються на об’єктивну і суб’єктивну, та визначення цих понять.

Об’єктивна юридична відповідальність носить пасивний характер. Суб’єктивна юридична відповідальність може мати як пасивний, так і активний характер.

Об’єктивна позитивна юридична відповідальність - це сукупність норм, що регулюють правомірну поведінку особи та передбачають заходи заохочення.

Суб’єктивна позитивна юридична відповідальність - це дотримання правомірної поведінки особою, оцінка своєї поведінки відповідно до закріпленого в нормі права еталона та застосування заходів заохочення.

Об’єктивна негативна юридична відповідальність є формою примусу (санкція, передбачена в нормі) і засобом реалізації форми примусу (реалізації санкції).

Суб’єктивна негативна юридична відповідальність є добровільне чи примусове перетерпіння негативних наслідків майнового чи особистого немайнового характеру, закріплених у санкції правової норми, за вчинене правопорушення.

3. Новим є висновок щодо неідентичності та різного правового значення і змісту термінів “негативна юридична відповідальність” і “ретроспективна юридична відповідальність”, “перспективна відповідаль­ність” і “позитивна відповідальність”, а також висновок про те, що пер­спективна негативна і позитивна відповідальність як правовий інститут існує об’єктивно в нормах права без застосування до конкретного суб’єкта. Отже, перспективна негативна юридична відповідальність об’єктивно існує і до вчинення особою правопорушення.

4. Вперше зроблено висновок, що для матеріальної відповідальності в трудовому праві, як і для юридичної відповідальності взагалі, характерним є позитивний аспект, що обумовлюється наявністю майнового елемента в трудових відносинах, а також висновок, що позитивну і негативну матеріальну відповідальність суб’єктів трудових правовідносин обов’яз­ково слід розглядати в об’єктивному і суб’єктивному аспектах.

5. Вперше дане визначення понять “об’єктивна позитивна матеріальна відповідальність”, “суб’єктивна позитивна матеріальна відповідальність” “об’єктивна негативна матеріальна відповідальність” “суб’єктивна негативна матеріальна відповідальність” в трудовому праві.

Об’єктивна позитивна матеріальна відповідальність у трудовому праві – це сукупність норм, які передбачають майнові обов’язки однієї сторони трудового правовідношення, спрямовані на забезпечення майнових прав та виконання майнових обов’язків іншою стороною трудового правовідношення, та закріплюють матеріальні заходи заохочення за їх належне виконання.

Суб’єктивна позитивна матеріальна відповідальність у трудовому праві – це належне виконання стороною трудового правовідношення майнових обов’язків, спрямованих на забезпечення майнових прав та виконання майнових обов’язків іншою стороною трудового правовідношення, та застосування матеріальних заходів заохочення за їх належне виконання.

В об’єктивному аспекті негативна матеріальна відповідальність являє собою сукупність норм, які встановлюють матеріальні санкції за заподіяння матеріальної і/або немайнової шкоди стороні трудових правовідносин та можливість застосування засобів примусу для реалізації цих санкцій у випадку відмови від їх добровільного виконання.

Суб’єктивна негативна матеріальна відповідальність є добровільне чи примусове перетерпіння стороною трудового правовідношення негативних наслідків майнового характеру, закріплених у санкції правової норми, за заподіяння матеріальної і/або немайнової шкоди іншій стороні трудового правовідношення.

6. Вперше визначено сторони матеріальної відповідальності в колективному правовідношенні.

Стороною матеріальної відповідальності в колективному правовідношенні виступає трудовий колектив, група найманих працівників. Уповноважена профспілкова організація чи уповноважений найманими працівниками орган виступають стороною матеріальної відпові­дальності тільки в єдиному випадку – в разі заподіяння шкоди роботодавцеві при перевищенні повноважень, наданих їм найманими працівниками. Стороною матеріальної відповідальності перед трудовим колективом, групою найманих працівників виступає роботодавець.

7. Уперше визначено місце позитивної і негативної матеріальної відповідальності в системі індивідуальних трудових правовідносин. Позитивна матеріальна відповідальність, яка не виходить за межі нормальної поведінки, входить складовим елементом до основного трудового правовідношення. Що ж до правовідносин з матеріальної відповідальності, яка встановлена за діяння (правомірне або протиправне), я††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††результаті невиконання чи неналежного виконання колективних трудових обов’язків однією стороною трудових правовідносин іншій стороні колективних трудових правовідносин чи порушення прав іншої сторони колективних трудових відносин, повинні регулюватися трудовим законодавством.

9. Вперше зроблено висновок, що правовідносини з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної однією стороною колективного трудового правовідношення іншій, є видом колективних трудових правовідносин.

10. Новим є висновок, що колективні трудові правовідносини з матеріальної відповідальності є похідними від інших колективних трудових правовідносин (безпосередніх та опосередкованих) суб’єктів трудового права, оскільки вони виникають у результаті порушення останніх, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди.

11. Доведено трудо-правовий характер та матеріальну сутність відповідальності сторін трудових правовідносин за заподіяння немайнової шкоди.

12. Вперше обґрунтовано висновок, що термін «моральна шкода» не можна вважати правовою категорією, оскільки це категорія етики, тому пропонується вживаний у чинному законодавстві термін «моральна шкода» замінити на термін «немайнова шкода».

13. Вперше зроблено висновок, що матеріальна відповідальність виникає не лише за трудове майнове правопорушення, а й також за немайнове трудове правопорушення.

14. Дістало подальшого розвитку визначення поняття трудового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності. Трудове правопорушення сторін трудових правовідносин - це протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання стороною трудового правовідношення (індивідуального чи колективного) трудових обов’язків, яке спричинило заподіяння матеріальної і/або немайнової шкоди іншій стороні трудового правовідношення.

15. Уточнено класифікацію трудових правопорушень. В основу класифікації трудових правопорушень покладені такі критерії, як характер трудового правопорушення та суб’єкт трудового правопорушення. Виходячи з цих критеріїв, трудове правопорушення можна класифікувати на такі види: трудове майнове правопорушення сторони індивідуальних чи колективних трудових правовідносин (трудове майнове правопорушення працівника, трудове майнове правопорушення роботодавця, трудове майнове правопорушення трудового колективу, групи працівників або їх представницьких органів); дисциплінарний проступок працівника, немайнове правопорушення роботодавця щодо працівника; немайнове трудове правопорушення сторони колективного трудового правовідношення (роботодавця або трудового колективу чи його представницького органу).

16. Уточнено поняття вини в трудовому праві. Вину сторони трудового правовідношення можна визначити як психічне ставлення до вчинюваної протиправної дії чи бездіяльності, яка полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх трудових обов’язків, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності.

17. Вперше зроблено висновок, що гарантійна функція матеріальної відповідальності в трудовому праві повинна бути спрямована на однаковий захист майнових прав сторін трудового договору, що зумовлює закріплення в Трудовому кодексі України повного відшкодування роботодавцеві і працівникові заподіяної шкоди.

18. З метою забезпечення працівникові коштів на відтворення своєї робочої сили на перехідний період вноситься пропозиція щодо обмеження відшкодування роботодавцю лише прямої дійсної шкоди в повному розмірі. Що ж стосується прямої загальної шкоди, то вона повинна відшкодовуватись тільки в особливих випадках, передбачених законами. У цих випадках при притягненні працівника до повної матеріальної відповідальності слід виходити з того, що відшкодуванню підлягає пряма загальна шкода як дійсна, так і неотриманий прибуток, тобто та, яка є результатом протиправної дії (бездіяльності) і знаходиться у безпосередній причинній залежності від неї.

19. Вперше запропоновано структуру розділу «Матеріальна відповідальність сторін трудового правовідношення» в новому Трудовому кодексі України. Розділ повинен складатися із чотирьох глав, які б називалися: “Загальні положення”, “Матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником”, “Матеріальна відповідальність працівника перед роботодавцем”, “Матеріальна відповідальність сторін колективних трудових правовідносин”.

20. Вноситься пропозиція щодо формулювання загальної статті у главі “Матеріальна відповідальність працівника перед роботодавцем” у новому Трудовому кодексі України, яку доцільно викласти в наступній редакції: “Працівник зобов’язаний відшкодувати заподіяну ним роботодавцю пряму дійсну шкоду у повному розмірі, якщо інше не передбачено цим Ко­дексом.

Кодексом може бути передбачено відшкодування прямої загальної шкоди.

Під дійсною шкодою слід розуміти зменшення майна та майнових прав роботодавця.

Дійсна шкода проявляється у втраті, погіршенні або зниженні цінності майна, належного роботодавцю на праві власності або майна, що знаходиться в його користуванні, зменшенні його майнових прав, а також у здійсненні затрат для відновлення, придбання майна чи інших цінностей, або в здійсненні не передбачених грошових виплат.

Під загальною шкодою слід розуміти як дійсну шкоду, так і не отримані прибутки.

Під прямою шкодою слід розуміти шкоду, яка є безпосереднім результатом протиправної поведінки працівника і знаходиться з цією поведінкою в необхідному зв’язку”.

21. Новою є пропозиція щодо обмеження випадків повної матеріальної відповідальності, тобто випадків відшкодування загальної шкоди лише законами.

22. Вперше вноситься пропозиція щодо доцільності викладення статті про повну матеріальну відповідальність у новому Трудовому кодексі України в такій редакції: “Повна матеріальна відповідальність це – відшкодування працівником заподіяної прямої загальної шкоди.

Під відшкодуванням прямої загальної шкоди слід розуміти відшкодування прямої дійсної шкоди, а також не одержаних роботодавцем доходів, які він одержав би, якби не було допущено трудове правопорушення.

Матеріальна відповідальність за пряму загальну шкоду може покладатися на працівника лише у випадках, передбачених Кодексом та іншими законами”.

23. Вперше сформульовано висновок про необхідність передбачити у главі “Матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником” нового Кодексу матеріальну відповідальність роботодавця у всіх випадках несвоєчасного виконання рішення органу з розгляду трудових спорів, якщо таке невиконання призвело до вимушеного прогулу.

24. Вперше вноситься пропозиція щодо встановлення в новому Трудовому кодексі України однакового строку позовної давності для сторін трудового договору для спорів, що виникають із заподіяння матеріальної шкоди, - один рік з дня виявлення шкоди.

25. Новою є пропозиція щодо закріплення в чинному трудовому законодавстві матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником за шкоду, заподіяну працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, в тій частині, в якій вона не відшкодовується із фондів соціального страхування згідно з Законом України “Про державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності” від 23 вересня 1999 року.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем матеріальної відповідальності в трудовому праві.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції автора можуть бути використані у правотворчості:

- при розробці проекту Трудового кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів України, призначених регулювати трудові відносини і, зокрема, відносини з матеріальної відповідальності. Обгрунтовані в дисертації рекомендації сприятимуть більш ефективному застосуванню на практиці норм чинного законодавства, що регулює матеріальну відповідальність сторін трудових правовідносин.

Отримані результати можуть використовуватися у навчальному процесі в юридичних й інших навчальних закладах в процесі вивчення дисципліни “Трудове право України”, а також при написанні підручників, науково-практичних посібників і розробці методичних рекомендацій.

Особистий внесок здобувача. Висновки та рекомендації, які є результатом дисертаційного дослідження і виносяться на захист, розроблені автором особисто. Дисертантом не використовуються наукові ідеї та результати, які належать співавторам опублікованих робіт.

У статті “Відповідальність при колективному підряді в промисловості” (співавтор Стадник М.П.) особисто дисертантом визначені сторони матеріальної відповідальності при колективному підряді, дано відмежування відповідальності підприємства перед трудовим колективом від відповідальності адміністрації перед підприємством, а також відмежування матеріальної відповідальності сторін колективного підряду, передбаченої трудовим правом, від майнової відповідальності за господарським правом.

У статті “Правові проблеми Загальної частини проекту Кодексу України про працю” (співавтор Карпенко Д.О.) дисертантом самостійно досліджено і запропоновано уточнення в проекті Кодексу таких понять, як “працівник”, “роботодавець”, визначені сторони трудового договору, поняття “колективного договору”, уточнено майнові обов’язки працівника перед роботодавцем.

У науковій статті “Особлива частина проекту Кодексу України про працю потребує вдосконалення” (співавтор Карпенко Д.О.) дисертантом запропоновані пропозиції щодо удосконалення статей глави “Матеріальна відповідальність сторін трудового договору”.

У статті “Актуальні проблеми понятійного апарату проекту Кодексу України про працю” (співавтор Карпенко Д.О.) дисертантом самостійно розроблений спеціальний методологічний підхід щодо визначення та розміщення понятійного апарату в новому Кодексі України про працю та запропоновані конкретні визначення таких правових категорій, як “переведення на іншу роботу”, “відсторонення від роботи”, “припинення трудового договору”, внесена пропозиція про доцільність закріплення в проекті визначень таких понять, як “пряма шкода”, “дійсна шкода”, “повна”, “підвищена” матеріальна відповідальність, “моральна шкода”.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції “Концепція розвитку законодавства України” (Київ, травень, 1996 р.); на науково-практичній конференції “Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи” (Харків, 25 червня 1997 р.); на міжнародній наукової конференції “Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (Київ, 17-20 жовтня 2000 р.); на науково-практичній конференції “Становлення і розвиток правової системи України” (Київ, 21 березня 2002 р.); на міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків” (Київ, 15 травня 2002 р.); на науковій конференції “Проблеми реформування трудового законодавства та законодавства про соціальне забезпечення України” (Харків, 15 жовтня 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в публікаціях, а саме: в індивідуальній монографії та 23 наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України. Теоретичні висновки, пропозиції щодо удосконалення трудового законодавства з питань матеріальної відповідальності сторін трудового договору викладені також у написаних особисто автором відповідних розділах трьох колективних монографій.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (228 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 387 сторінок. Основного тексту - 363 сторінки.

<< | >>
Источник: Хуторян Наталія Миколаївна. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНІСТІ СТОРІН ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ - 2002. 2002

Еще по теме В С Т У П:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -