Розділ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Огляд літератури за темою дисертаційної розвідки, присвяченої категорії спадкового договору, вимагає ознайомлення з літературою з цього питання щонайменше за трьома напрямками: 1) дослідження спадкового договору як підстави виникнення, зміни та припинення майнових прав та обов’язків однієї особи на майно іншої особи після смерті останньої, а також з’ясування місця спадкового договору у системі цивільно-правових договорів; 2) дослідження загальних умов спадкування та інших підстав переходу майна після смерті однієї особи (спадкодавця, відчужувача) до іншої (спадкоємця, набувача), що ґрунтуються на вільному волевиявленні власника майна; 3) дослідження генезису та чинників формування спадкового договору, а також інших інститутів спадкового права, які мають подібність до вказаного договору, що зумовлює необхідність розмежування їх одне від одного.

При зверненні до першого із означених напрямків досліджень привертає увагу майже повна відсутність наукових публікацій, присвячених спадковому договору, в цивільному праві Україні. Така ситуація з публікаціями на цю тему, на нашу думку, пояснюється тим, що ні ЦК УРСР 1922 р., ні ЦК УРСР 1963 р. не містили норм, які б регулювали відповідні відносини, а отже не виникала і необхідність наукових розвідок із вказаної проблематики.

Натомість, ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 р., містить главу 90 “Спадковий договір”, запровадження якого мотивоване доцільністю звернення до досвіду європейської цивілістики у цій галузі та потребами практики[1].

Невеликий строк, який минув після прийняття нового Цивільного кодексу, та обставина, що Кодекс має набрати чинності лише з 1 січня 2004 р. і зумовили, як здається, вкрай невелику кількість спеціальних наукових праць з цього питання.

Виняток складають кілька наукових статей, коментарі до ЦК України 2003 р., а також навчальна література, де розглядаються відповідні питання.

Поміж них, зокрема, привертає увагу згадувана вище ґрунтовна стаття В.В. Васильченка, присвячена з’ясуванню юридичної сутності спадкового договору та визначенню його місця в системі цивільного права, котра була опублікована в журналі “Право України”.

Спираючись на аналіз положень першоджерел римського права та праці романістів та цивілістів, головним чином, Російської імперії, автор статті робить спробу обґрунтувати своє бачення походження категорії спадкового договору. Приєднуючись до думки В. Нікольського про те, що “закликання до спадкування через спадковий договір є власне запровадженням народів германського походження”[2], В. Васильченко, разом з тим, у кінцевому підсумку приходить до висновку, що виникненню самої ідеї можливості існування договірних спадкових відносин сучасне цивільне право зобов’язане стародавньому римському праву[3].

Використовуючи не лише положення глави 90 ЦК України, але й цивільне законодавство інших країн, якому тут дається достатньо детальна характеристика, В. В. Васильченко аналізує елементи спадкового договору, порядок його укладення, відмінності вітчизняної конструкції цього договору від класичного варіанту тощо, а також висловлює свої міркування стосовно його юридичної природи, доводячи, що він є інститутом не договірного, а саме спадкового права.

Проте, не зважаючи на глибину та високу наукову цінність публікації, про яку йдеться, вона, природно, не могла охопити усі важливі питання проблематики спадкового договору, котрий, як істотна новела спадкового (цивільного) права України, викликає чимало питань, критики і навіть сумнівів у доцільності його запровадження, у всякому разі у тій редакції норм, що є зараз у главі 90 ЦК України 2003 р [4].

Поняття, елементи, порядок укладення та виконання спадкового договору також частково були предметом аналізу та коментування. Деякі з таких публікацій мають форму загальної характеристики цього інституту спадкового права[5], інші містять достатньо докладний коментар норм глави 90 ЦК України 2003 р.

Разом з тим, згадані вище та інші навчальні, науково-популярні та навчально-методичні праці, що тією чи іншою мірою стосуються спадкового договору в цивільному праві України, вже в силу свого призначення не містять вичерпного або достатньо повного аналізу як самого договору, так і відносин, що виникають внаслідок укладення спадкового договору, при його розірванні, виконанні, припиненні тощо.

До цього слід додати, що й праці науковців тих держав, у контексті трансформацій правових систем яких тривалий час розвивалися цивільне право та цивілістична думка України (Російської імперії, а потім СРСР), теж практично не містили досліджень категорії спадкового договору, невідомого російському імперському, ні радянському цивільному праву. Певним винятком на загальному тлі виглядають праця В.І. Курдиновського, присвячена договорам, пов’язаним із спадкуванням[8], та праця В. Нікольського, що стосується різноманітних питань спадкового права, у тому числі, спадкового договору [9].

Проте, слід зазначити, що наукові розвідки вказаних авторів можуть бути використані лише під певним кутом зору. І навіть не тому, що вони виконані у минулому та позаминулому століттях і їхня емпірична основа застаріла, але, головним чином, тому, що вони відповідно до методологічних підходів того часу присвячені, передусім, аналізу законодавства у цій галузі різних європейських країн, у першу чергу, Німеччини.

Крім того, книга В.І. Курдиновського, яка за визначеною її автором метою являє собою дослідження усієї сукупності договорів, пов’язаних із спадкуванням, присвячена, скоріше, не дослідженню спадкового договору у його трактуванні в ЦК України та низці інших чинних Цивільних кодексів (наприклад, Австрійського цивільного кодексу, Німецького цивільного кодексу), а розгляду договорів, пов’язаних зі спадкуванням[10], тобто, домовленостей про спадкування, а не про перехід майна після смерті його власника, як це має місце при, власне, спадковому договорі[11].

Звичайно, порівняльний аналіз цивільного законодавства різних країн і нині являє інтерес. Однак, не можна ігнорувати ту обставину, що за час, який минув після видання зазначених робіт, у національних доктринах цивільного права сформувалися ідеї, підходи та концепції у відповідній галузі, які не можуть не враховуватися у процесі дослідження спадкового договору та пов’язаних з цим питань.

Це дозволяє зробити висновок, що поняття, характерні риси, правова природа, місце в системі договорів, питання укладення, а особливо виконання, спадкового договору в системі цивільного права України поки що залишаються недостатньо вивченими і потребують спеціального ґрунтовного дослідження.

Оскільки категорія “спадкового договору” стосується двох більш загальних понять “договір” і “спадкування”, у процесі дисертаційного дослідження, як зазначалося вище, має бути врахована також література, в якій розглядалися питання з тих аспектів договірного та спадкового права, що мають відношення до проблематики дисертації.

Такими аспектами договірного права, які мають бути враховані в процесі дисертаційного дослідження, на нашу думку, є питання встановлення змісту договору та його тлумачення; укладення, належного виконання та розірвання.

Слід зазначити, що останнім часом загальним питанням договірного права приділяється чимала увага. Не зупиняючись на характеристиці усіх праць, що можуть мати значення для цієї наукової розвідки і можуть бути використані в її процесі, звернемо увагу лише на твори, передусім, вітчизняних авторів, останніх років.

Насамперед, тут мають бути враховані праці спеціально присвячені категорії договору в цивільному праві України, визначенню його поняття, характерних властивостей та елементів[12].

Крім того, важливе значення має дослідження поняття та характеристика договору в системі інших підстав виникнення зобов’язань та інших цивільних правовідносин.

Найбільш спеціалізованими з таких праць вітчизняних авторів є навчальний посібник В.В. Луця з проблем договірного права та коментар до цивільного законодавства, що регулює договірні відносини, підготований Д.М. Притикою, В.Я. Карабанем та В.Г. Ротанем.

У коментарі до цивільного законодавства, що регулює договори, значна увага приділяється визначенню поняття договору та розмежуванню його із суміжними правовими явищами, характеристиці свободи договору та визначенню її меж, порядку укладення, зміни та розірвання, забезпеченню виконання тощо[13].

Що стосується книги В.В. Луця, то, хоча вона присвячена ніби спеціальному питанню контрактів у підприємницькій діяльності, проте значна частина її обсягу відводиться загальним питанням визначення поняття договору, умовам його дійсності, укладенню, тлумаченню та виконанню[14], що має значення для характеристики також і спадкового договору.

Такий самий характер стосовно загальних положень договірного права має колективна монографія “Зобов’язальне право”, значна частина якої приділена характеристиці підстав виникнення, особливостям виконаня та припинення договірних зобов’язань[15].

Звичайно, дослідженнями вітчизняних цивілістів у цій галузі не вичерпується перелік праць, котрі містять принципові положення стосовно договірного права, які мають бути враховані у процесі виконання цієї дисертації. Поміж творів правознавців інших країн, що містять корисну інформацію у цьому ракурсі варто згадати твори В. Ансона[16], М. І. Брагінського та В. В. Вітрянського[17], Є. Годеме[18], Н. М.Голованова[19], О. С. Йоффе[20], Ю. В. Романця[21], Р. Саватьє[22] та ін.[23].

Крім того, значна кількість наукових праць присвячена окремим питанням з’ясування системи договорів цивільного права України[24], вимогам до укладення договору та його змісту[25], дискусійним питанням виконання договору[26] та проблемам забезпечення належної поведінки боржника та кредитора у договірних зобов’язаннях[27].

Звичайно, у наведеному переліку згадані не всі праці, що можуть бути використані у процесі дисертаційного дослідження, так само як і не всі з вказаних праць рівною мірою важливі для з’ясування ключових моментів спадкового договору. Проте, їх наявність свідчить про достатньо пильну увагу вітчизняної цивілістики до загальних питань категорії договору в цілому і, разом з тим, про практичну відсутність спеціальних досліджень системи договорів цивільного права України, як певного системно-структурного утворення.

Що стосується наукових досліджень іншого (елементу) ракурсу спадкового договору – спадкування, то тут головна увага дослідників традиційно зосереджується або на загальній характеристиці інституту спадкування, або на дослідженні різноманітних аспектів спадкування за заповітом.

Зокрема, розгляду загальних питань спадкування була присвячена праця відомого українського цивіліста М.В. Гордона “Наследование по закону и по завещанию”, у якій він, спираючись на положення радянського цивільного законодавства, послідовно і систематично виклав основні положення спадкового права, зокрема, про поняття спадкування, підстави переходу прав і обов’язків однієї особи (спадкодавця) після її смерті до іншої особи (спадкоємця)[28].

Питання, що виникають в процесі тлумачення та застосування норм радянського цивільного права, якими регулюються спадкові відносини, з наголосом на аналізі проблемних аспектів застосування законодавства про спадкування та його тлумачення під практичним кутом зору, були предметом дослідження у роботі Т. П. Коваленко[29].

Поміж праць вітчизняних авторів загального характеру, присвячених правовим питанням спадкування в цілому, слід окремо звернути увагу на монографію В. К. Броникова[30], що стала класичним зразком дослідження різноманітних аспектів спадкового права Української РСР, взятого у динаміці розвитку його інститутів. З точки зору проблематики даної дисертації зазначена праця являє інтерес не лише тим, що в ній дана характеристика основних категорій спадкового права, але й наявністю у ній ґрунтовного начерку історії спадкового права УРСР, який дозволяє зробити висновок, про негативне ставлення цивілістичної думки Радянської України та законодавців Української РСР до інституту спадкового договору і постійне прагнення обмежити свободу власника майна розпорядитися ним на випадок смерті за своїм розсудом[31].

Слід зазначити, що історія розвитку радянського спадкового права, у контексті якого розвивалося спадкове право УРСР, була предметом дослідження не лише українських, але й інших радянських цивілістів, зокрема, такого відомого фахівця у цій галузі, як В. І. Серебровський[32].

Проте, деякі відмінності у правовому регулюванні відносин спадкування цивільним законодавством різних союзних республік колишнього СРСР все ж таки існували, а тому розвідки у галузі розвитку вітчизняного спадкового права мають особливе значення і мають враховуватися у процесі досліджень проблематики визначальних понять, категорій та інститутів у цій галузі.

Крім зазначених вище та інших праць вітчизняних науковців, що з’явилися протягом розвитку української цивілістики у контексті загальних трансформацій радянської цивільно-правової думки, значний інтерес являють розвідки вітчизняних науковців нового покоління, котрі з’явилися після набуття Україною незалежності, присвячені дослідженням загальних питань спадкового права України були предметом дослідження. Поміж них варто згадати, як дисертаційні дослідження загальних та окремих питань спадкових правовідносин[33], так і навчальні посібники[34], монографії та окремі статті, у яких розглядалися принципово важливі питання спадкування[35].

Оскільки тривалий час цивільне законодавство колишніх радянських республік у галузі спадкування розвивалося на підставі єдиної цивілістиної доктрини, що знаходить певне відображення й у пострадянському цивільному праві, у контексті даного дисертаційного дослідження являють інтерес і можуть бути використані у його процесі як найбільш помітні праці з радянського спадкового права[36], так і наукові розвідки авторів з країн “пострадянського простору”, навіть, за умови відсутності у їхньому законодавстві інституту спадкового договору[37].

Такими, що складають окрему групу праць, важливих з точки зору проблематики дисертації, слід визначити твори, присвячені спадкуванню за заповітом, які мають бути спеціально враховані у процесі дисертаційного дослідження. Необхідність звернення до цих праць зумовлена тим, що при дослідженні заповіту, так само як і спадкового договору увага акцентується на значенні волевиявлення власника майна щодо розпорядження цим майном на випадок смерті, встановленні меж свободи такого волевиявлення, його змісту тощо.

Враховуючи викладені вище міркування при підготовці до виконання дисертаційного дослідження були враховані та проаналізовані наукові розвідки вітчизняних дослідників, присвячені спадкуванню за заповітом[38], а також найбільш важливі праці науковців інших країн з цієї тематики. Причому, серед останніх, в першу чергу, являють інтерес дослідження у галузі цивільного права тих правових систем, котрі в силу чинників політичного, економічного тощо характеру були фактором, що співіснував з українським спадковим правом, тією чи іншою мірою взаємодіючи і впливаючи на нього.

Зокрема, елементом такої правової системи, як здається, слід вважати цивільне право Російської імперії, юридична доктрина якої, хоча й передбачала можливість врахування деяких особливостей регулювання цивільних відносин у Чернігівській та Полтавській губерніях[39], однак, в цілому відображала устремління до звуження сфери дії місцевих законів у цьому та інших регіонах і в кінцевому підсумку до уніфікації законодавства на всьому просторі імперії[40]. Сказаним зумовлюється необхідність врахування концепції спадкування на підставі заповіту в Російській імперії, відображеної у її законодавстві, проекті Цивільного уложення Російської імперії[41], а також у творах її правознавців, присвячених аналізу догми або історії спадкового права[42].

Відповідно має бути врахована і та обставина, що цивільне право Української РСР, як вже згадувалося вище, протягом семидесяти років розвивалося у руслі радянського цивільного права, чия доктрина справила відчутний вплив на цивілістичну думку усіх союзних республік колишнього СРСР. Тому в процесі даного дисертаційного дослідженні, як і в кожній науковій розвідці, пов’язаній із необхідністю звернення до динаміки розвитку відповідних відносин, мають бути враховані праці, присвячені проблемам спадкування за заповітом у радянському спадковому праві[43], а також у цивільному праві країн, правові системи яких зберігають більш чи менш помітні сліди впливу правової доктрини, яка була колись спільною для них і для України.

Що стосується генезису спадкового договору, то він, як і сам договір, також був предметом дослідження у вітчизняній цивілістиці та в працях авторів, котрі досліджували близькі до української правові системи, у вкрай обмеженому обсягу.

Зокрема, у цивільному праві України питання походження спадкового договору лише побіжно розглядалися у згадуваній вище статті В. В. Васильченка[44].

Дещо більше уваги приділялося цій проблематиці в цивілістиці Російської імперії, де традиційно було прийнято дослідження інститутів сучасного права починати зі встановлення чинників та обставин їхнього походження, подібність або відмінність від аналогічних інститутів цивільного права інших країн[45].

Зокрема, питання походження та розвитку різноманітних інститутів спадкування за цивільним правом у широкому ракурсі і досить детально розглядалися у творах зі спадкового права В.І. Курдиновського[46], В. Нікольського[47] та ін.

Проте, обмежитись врахуванням та аналізом тільки зазначених робіт було б невиправданим, оскільки їх автори, згадуючи про різні точки зору, які висловлювалися в літературі з приводу визначення сутності та походження договорів, пов’язаних із спадкуванням, у той же час нерідко обмежуються таким оглядом наукових позицій, уникаючи при цьому узагальнень і остаточних висновків.

Сказане зумовлює необхідність звернення до інших джерел, котрі містять більш повну інформацію щодо поглядів різних наукових шкіл на походження спадкового договору або у всякому разі тих інститутів спадкового права, що безпосередньо пов’язані з формуванням у цивільному праві такого поняття.

При цьому дисертантка враховувала ту обставину, що, оскільки більшість цивілістів пов’язують походження спадкового договору або з римським приватним правом, або з германським звичаєвим правом, у процесі дисертаційного дослідження, в першу чергу, доцільно враховувати головні з праць на цю тему у галузі романістики та “германістики”, що має створити достатньо серйозні передумови для аналізу позицій з цього приводу, а також створити необхідну джерельну базу для аргументації своєї позиції з того чи іншого питання.

Що стосується романістики, то тут обсяг загальної інформації є достатньо значним. Спадкування в цілому, історія його формування та розвитку, а також окремі інститути спадкування за римським приватним правом, загалом, неодноразово були предметом розгляду у спеціальних публікаціях[48] та підручниках і посібниках з римського права низки авторів, як тих, що були видані в Україні[49], так і в інших державах[50].

Проте ознайомлення з цими творами показує, що в них практично не згадується про існування категорії спадкового договору. Натомість, найчастіше ґрунтовно розглядаються спадкування за законом, формування ідеї спадкування за заповітом, проблема сполучення вільного формування заповідальних розпоряджень спадкодавцем з вимогами справедливості та розумності стосовно змісту заповіту тощо.

У галузі досліджень інститутів спадкування за німецьким (германським) правом, передусім, треба згадати твори німецьких науковців Лампрехта, Фікера, а також працю Б. Панченка з цього приводу, у яких достатньо детально розглядалися питання походження та розвитку інститутів спадкового права, у тому числі, договорів, пов’язаних зі спадковими відносинами[51]. Ознайомлення з ними свідчить про те, що відносно походження спадкового договору в цій правовій системі в науковій літературі єдності нема, хоча більшість погоджується з тим, що цей вид договору своєю появою зобов’язаний саме німецькій правовій думці.

Разом з тим, припущення про німецьке (германське) коріння спадкового договору не звільняє від необхідності врахування досліджень, присвячених встановленню походження основних інститутів спадкового права в українському та давньоруському праві. Ознайомлення з відповідними джерелами та працями дасть змогу зробити остаточний висновок щодо наявності або відсутності аналогічного інституту або його зачатків в тих правових системах, котрі стали головним підґрунтям формування сучасного спадкового права України.

Зокрема, відомості про чинники виникнення, формування та розвитку головних інститутів спадкового права на територіях, котрі входять до складу сучасної держави Україна або знаходилися чи знаходяться з нею у культурних та економічних зв’язках, містяться в працях А.К. Митюкова[52], Н. Рождественського[53], П.П. Цитовича[54] та ін. Ознайомлення з відповідними дослідженнями дозволяє зробити попередній висновок про відсутність у давньоруському праві, так само, як і в звичаєвому праві України[55] договорів про спадкування, а отже про необхідність пошуку його генезису в римському приватному праві або в німецькому (германському) праві на межі середньовіччя та нового часу.

Підсумовуючи огляд літератури у галузях, що тією чи іншою мірою стосуються проблематики дисертаційного дослідження, можна зробити висновок про те, що питання спадкового договору в цивільному праві України залишаються практично не дослідженими.

Єдина стаття, спеціально присвячена цьому інституту в цивільному праві України (В. В. Васильченко), має, скоріше, характер постановки проблеми і вже в силу свого призначення й обсягу не дає відповідь на низку питань, які являють значний теоретичний і практичний інтерес.

Праці зі спадкового права інших країн не можна вважати такими, що дають підстави стверджувати про достатньо повне розкриття проблеми, оскільки вони або ґрунтуються на законодавчому матеріалі, що має низку помітних відмінностей від правових рішень, застосованих у ЦК України 2003 року, або містять аналіз лише окремих аспектів теоретичних та практичних проблем, що виникаються у зв’язку із укладенням та виконанням спадкового договору.

Аналіз літератури з питань, пов’язаних з проблематикою дисертаційного дослідження, свідчить також про необхідність врахування і використання здобутків вітчизняної та зарубіжної теорії цивільного права у галузі регулювання спадкових відносин та договірних стосунків, що має безпосереднє значення для встановлення сутності спадкового договору, його місця у системі договорів цивільного права України та категорій, пов’язаних із спадкуванням, особливостей визначення змісту спадкового договору, порядку його укладення, зміни, розірвання та припинення, а також забезпечення належного виконання.

Спираючись на таке теоретичне підґрунтя, дисертаційне дослідження доцільно провести за такими напрямками: встановлення поняття та характерних властивостей спадкового договору у цивільному праві України; детальний аналіз його основних елементів, визначення місця поміж інших категорій спадкового та договірного права; розгляд специфіки укладення, зміни, розірвання та припинення спадкового договору; встановлення та аналіз цивільно-правових засобів забезпечення належного виконання спадкового договору, а також захисту прав та інтересів його учасників.

[1]Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А.С. Довгерта. – К.: Українский центр правничих студій, 2000. – С. 281–282.

[2]Васильченко В. Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права // Право України. – 2003. – № 6. – С. 119; Никольський В. Об основных моментах наследования. – М., 1871. – С. 107.

[3]Васильченко В. Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права // Право України. – 2003. – № 7. – С. 140.

[4]Див., наприклад: Цивільне право України: Підручник / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. –С. 630–631.

[5]Див., наприклад: Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособие. – К.: А.С.К., 2002. – С. 819.

[6]Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. –Харків: Одіссей, 2003. – С. 843–848 (автор коментарю до глави “Спадковий договір” – С.В. Мазуренко); Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юридична література, 2003. – С. 1046–1053 (автор коментарю до глави “Спадковий договір” – С.В. Мазуренко); Гражданский кодекс Украины: Комментарий(с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года)/ Под общей ред. Е.О. Харитонова, О.М. Калитенко. –Т. 2. – Харьков:Одиссей, 2003. – С. 1005–1018 (автор комментария к главе “Наследственный договор” – С.В. Мазуренко).

[7]Див., наприклад: Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – С. 204-209 (автор глави – Є. І. Фурса).

[8]Курдиновский В.И. Договоры о праве наследования. – Одесса, 1913. – 322 с.

[9]Никольский В. Об основных моментах наследования. – М., 1871. – С. 107–108.

[10]Підкреслено мною. – С.М.

[11]Курдиновский В.И. Договоры о праве наследования. – Одесса, 1913. – С. 3-21.

[12]Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система. Дис… канд. юрид. наук. – К., 2003. – 191 с.; Луць А.В. Договір в цивільному праві – акт вільного волевиявлення сторін // Держава і права: Збірник наук.праць: Юридичні і політичні науки. – Вип.. 6. - К., 2000. – С. 222–229; Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2001. – 18 с.

[13]ПритикаД.Н., КарабаньВ.Я., РотаньВ.Г. Договорное право: общая часть: Комментарий к гражданскому законодательству Украины. –Киев-Севастополь: Институт юридических исследований, 2002. – 880 с.

[14]Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 5–81.

[15]Зобов’язальне право: теорія і практика: Навч. посібник / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 18–42.

[16]Ансон В. Договорное право / Пер. с англ. под общей ред. О.Н. Садикова – М.: Юрид. литература, 1984. – С. 16–372.

[17]Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. – М.: Статут, 1997. –682 с.

[18]ГодэмэЕ.Общая теория обязательств / Пер. с франц. И.Б. Новицкого // Ученые труды ВИЮН. – Вып. ХШ. – 1948. – С. 30–275.

[19]Голованов Н.М. Обязательственное право: Учебник. – СПб.: Питер, 2002. – С. 18–92.

[20]Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. литература, 1975. – С. 26–58.

[21]Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. – М.: Юристъ, 2001. – С. 19–256.

[22]Саватье Р. Теория обязательств: юридический и экономический очерк / Пер. с франц. Р.О. Халфиной. – М.: Прогресс, 1972. – С. 174–438.

[23]Див., наприклад: Гражданско-правовой договор и его функции / Под ред. О.А. Красавчикова. – Свердловск: УрГУ, 1980. – 143 с.; Танага А.И. Принцип свободы договора в гражданском праве России. –СПб.: Юрид. центр «Пресс», 2003. – 211 с.

[24]Див., наприклад: Харитонов Є., Харитонова О. Деякі зауваження щодо системи договірного права у проекты Цивільного кодексу України // Українське право. – 1997. – № 3. – С. 144–145

[25]Луць А.В. Свобода вибору сторонами форми цивільно-правового договору // Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. 82. – 2000. – С. 48–52; Луць А.В. Свобода визначення сторонами змісту цивільно-правового договору // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 2. – С. 167–163;Олюха В. Істотні умови цивільно-правового договору // Українське право. – 2000. – № 1. – С. 71–75.

[26]Луць А.В. Свобода зміни та розірвання сторонами цивільно-правового договору // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – Вип. ІV. – 2001. – С. 32–41.

[27]Коссак В. Правові наслідки невиконання договірних зобов’язань // Українське право. – 1997. – № 3. – С. 176–177.

[28]Гордон М.В. Наследование по закону и по завещанию. – М.: Юрид. литература, 1967. – 119 с.

[29]Коваленко Т.П. Основні питання радянського спадкового права. – К.: Вид-во КДУ ім. Тараса Шевченка, 1971. – 50 с.

[30]Дроников В.К. Наследственное право Украинской ССР. – К.: Вища школа,1974. – 160 с.

[31]Дроников В.К. Наследственное право Украинской ССР. – К.: Вища школа, 1974. – С. 16–42. Аналіз деяких особливостей розвитку радянського спадкового права; див., також: Ландкоф С.Н. Проблеми спадкування в радянському праві // Наукові записки Київського університету. – Т. V. – Вип. 2. – 1946. – С. 116.

[32]Серебровский В.И. История развития советского наследственного права // Вопросы советского гражданского права. – М., 1945. – С. 158.

[33]Рябоконь Є.О. Спадкове правовідношення в цивільному праві. – Дис... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 229 с; Зайцев О.Л. Право спадкування землі в Україні. –Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – 20 с.

[34]Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – 496 с.

[35]Васильченко В. Спадкування права на обов’язкову частку за новим цивільним законодавством: доктринальні проблеми // Право України. – 2003. – № 10. – С. 119–123; Фурса Є. Новий погляд на термінологію спадкових правовідносин // Право України. – 2003. – № 9. – С. 115-120.

[36]Див., наприклад: Серебровский В.И. Очерки советского наследственного права. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1954.; Серебровский В.И. Некоторые правовые вопросы, возникающие в связи с принятием наследником наследства – М.: Статут, 1997. – С. 252–260; Серебровский В.И. Основные понятия советского наследственного права // Советское государство и право. – 1946. –№ 7. – С. 17-19; Халфина Р.О. Право наследования в СССР. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1951. – 64 с.; Антимонов Б.С., Граве К.А. Советское наследственное право. – М., 1955;Рясенцев В.А. Наследование по закону и по завещанию в СССР. – М., 1972.

[37]Див., наприклад: Власов Ю.Н. Наследственное право Российской Федерации: общие положения, правовые основы, образцы типовых документов: Учеб-метод. пособие. – М.: Юрайт, 1998. – 320 с.; Барщевский М.Ю. Наследственное право. – М.: Белыеальвы, 1996. – 192 с.; Никитюк П.С. Наследственное право и наследственный процесс (Проблемы теории и практики). – Кишинев: Штиинца, 1973. – 258 с.

[38]Див.: Дроников В.К. Наследование по завещанию в советском праве. – К.: Издательство Киевского государственного университета им. Т.Г. Шевченка, 1957. – 136 с.; Чуйкова В.Ю. Правові питання спадкування за заповітом. – Автореф. дис. .. канд. юрид. наук. – Харків, 1999. – 19 с.; Шевчук Л.В. Заповіт як підстава виникнення правонаступництва в цивільному праві України. – Автореф.дис...канд.юрид.наук. – К., 2001. – 17 с.

[39]Див., наприклад: Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – Тула: Автограф, 2001. – С. 53.

[40]Див., наприклад: Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. – Одеса: Юридична література, 2000. – С. 221; Див. також: Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права . –Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. –С. 460-491; Пахман С.В. История кодификации гражданского права. –СПб, 1876. – Т. 1. –С. 203-472; Оршанский И.Г. Исследования по русскому праву семейному и наследственному. –СПб, 1877.

[41]Гражданское уложение. Книга четвертая. Наследственное право. Проект Выс. учрежд. ред. комис. по составлению Гражд. уложения. – СПб., 1903. – 451 с.; Гуссаковский П.Н. Наследственное право по проекту гражданского уложения // Журнал Министерства Юстиции. – 1903. – Кн. 9. – С. 1–52.

[42]Никольский В.И. Об основных моментах наследования. – М., 1871. – С. 107; Шерешевский И.В.Общие и местные законы о духовных завещаниях (практическое руководство). – Одесса: Юрист-практикъ, 1914. – 216 с.; Кассо Л. Преемство наследника в обязательствах наследодателя. – Юрьев: Типография К. Матисена, 1895. –300 с.; Беляев П.И. Исторические основы и юридическая природа современного русского завещания. // Журнал Министерства юстиции. – 1903. – Кн. 5. – С. 73–124; Кн. 6. – С. 25– 72.

[43]Бондарев Н.И., Эйдинова Э.Б. Завещания, приравниваемые к нотариальным и их исполнение. – М.: Юрид. лит., 1975. – 64 с.; Мозжухина З.И. Наследование по завещанию в СССР. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1953. – 52 с.; Чепига Т.Д. Наследование по завещанию в советском гражданском праве. –Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1965.

[44]Васильченко В. Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права // Право України. – 2003. – № 6. – С. 118–120.

[45]Див., наприклад: Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: Издание Бр. Башмаковых, 1915. – Т. 2. – С. 371–379.

[46]Курдиновский В.И. Договоры о праве наследования. – Одесса, 1913. – 322 с.

[47]Никольский В. Об основных моментах наследования. – М., 1871. – С. 107.; Никольский В.Н. О началах наследования в древнейшем праве. Историческое рассуждение. – М., 1859.

[48]Ляпидевский Н. Римская наследственная система и ее влияние на наследственное право новых народов // Московские Университетские Известия. – 1871. – Кн. 3. – С. 89–103; Ефимов В.В. Очерки по истории древнеримского родства и наследования. – СПб., 1885. – 334 с.

[49]Васильченко В.В. Римське спадкове право на тлі права сучасного. Монографія. – Запоріжжя: Верже, 1999. – 132с.; Митюков К.А. Наследственное римское право. – К., 1874; Кистяковский И.А. Долговая ответственность наследника в римском праве. – К.: Типография императорского университета Св. Владимира, 1900. – 105 с.

[50]Дернбург Г. Пандекты. Семейственное и наследственное право / Пер.А.Г. Гойхбарга и Б.И. Ильина. – СПб.: Право, 1911. – 498 с.; Зом Р. Институции. История и система римского гражданского права/ Пер. под ред. А.Н. Беликова.– Сергиев-Посад: Типография И.И. Иванова, 1916. – Ч. 2. – 368 с.

[51]Панченко Б.О. некоторых трудах по изучению древнегерманского наследования и родовых союзов (о трудах Лампрехта и Фикера) // Журнал министерства Народного просвещения. – 1901. –Кн. 9. – С. 134-174.

[52]Митюков А.К. Общность имущества в семье как историческая основа наследования // Университетское известия. – 1901. – Кн. 1. – С. 1–13.

[53]Рождественский Н. Историческое изложение русского законодательства о наследстве. – СПб.: Тип. Н. Греча, 1839. – 90 с.

[54]Цитович П.П. Исходные моменты в истории русского права наследования // Протокол заседания Совета Харьковского университета. – Харьков, 1870. – Кн. 5. – С. 1–169.

[55]Див., характеристику його основних інститутів: Івановська О.П. Звичаєве право України. Етнотворчий аспект: Навч. посібник. – К.: ТОВ “Екс Об”, 2002. – 264 с.