Вступ

Актуальність теми. Визначення податково-правового компромісу належить до найбільш актуальних проблем в соціально-економічному й політичному житті суспільства. Зумовлено це тим, що в Україні на конституційному рівні закріплено як головний обов’язок держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина та обов’язок громадянина сплачувати податки.

Кінець 2010 року позначився важливими кроками України на шляху формування правової держави та налагодження взаємозв’язків між державою та громадянським суспільством. Зокрема Закон України „Про соціальний діалог в Україні” від 23 грудня 2010 року визначив принципи на основі яких здійснюється соціальний діалог та загалом націлений на врегулювання ситуацій, що потребують врахування інтересів приватних суб’єктів та держави, встановлює нові форми досягнення компромісу. Прийняття Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року стало ще важливішим кроком на шляху впровадження в життя засад податково-правового компромісу.

Відсутність теоретичного обґрунтування податково-правового компромісу і недостатнє врегулювання на рівні закону підстав та форм його досягнення як при регулюванні податкових відносин, так і на практиці, викликає значні непорозуміння між носіями публічного та приватного інтересів з приводу мобілізації фінансових ресурсів з метою утворення публічних фондів коштів.

Теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці засновників та прихильників лібералізму, зокрема Джона Локка, Адама Сміта, Майкла Фрідена, Джона Аткінсона, Т. Гобсона.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження становлять праці основоположників науки фінансового права: С.І. Іловайського, А.О. Ісаєва, В.О. Лебедєва, І.Х. Озерова, М.Ф. Орлова, Г.Д. Сидоренка, І.Т. Тарасова, М.І. Тургенєва, І.І. Янжула та інших. Важливе значення для дисертаційного дослідження мали окремі положення, узагальнення, оцінки та висновки радянських вчених-фінансистів: Ю.А. Ровинського, С.Д. Ципкіна, Р.Й. Халфіної, Б.М. Іванова, М.І. Піскотіна, В.В. Бесчеревних, О.М. Горбунової та інших.

Окремі положення дисертаційного дослідження спираються на праці українських дослідників пострадянського періоду: Л.К. Воронової, І.Б. Заверухи, М.П. Кучерявенка, О.А. Музики, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківського, Н.Ю. Пришви, Л.А. Савченко та інших; серед російських – Д.В. Вінницького, О.Ю. Грачової, С.В. Запольського, О.І.Худякова, М.В.Карасевої, Ю.О. Крохіної, І.І. Кучерова, А.А. Ялбулганова, І.В.Рукавішнікової, С.Г.Пепеляєва, М.Ф. Івлієвої, В.В. Гриценко, О.М. Пастушенко, О.Ю. Бакаєвої, О.М. Козиріна, Г.П. Толстопятенко, Н.І. Хімічевої, М.Н. Злобіна та інших.

Неможливе вивчення питання податково-правового компромісу без використання наукових праць і публікацій економістів, соціологів, політологів та криміналістів: Г.В. Василевської, А.М. Жеребних, О.В. Квасниці, О.М. Ковалюка, В.Н. Кудрявцева, П. Мельника, М. Супрунюка, І.М. Таранова, Л.В. Трофімової, Б.А. Толчинського, Г.О. Усатого, С.І. Юрія та інших.

Нормативно-правову основу дисертаційного дослідження становлять акти конституційного, адміністративного, фінансового, бюджетного та податкового законодавства України, законодавство зарубіжних країн, а також інші нормативно-правові акти, що регулюють податкові відносини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” на тему: „Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин” (номер державної реєстрації 0107u008696).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття теоретико-методологічних і практичних аспектів податково-правового компромісу для визначення його особливостей; вивчення і узагальнення досягнень фінансово-правової науки, досвіду зарубіжних країн у сфері оподаткування для удосконалення теоретичної бази; визначення основних недоліків податкового законодавства у сфері реалізації податково-правового компромісу та основних шляхів його вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:

- дослідити еволюцію доктринальних та конституційно-правових підходів до розуміння та сутності податково-правового компромісу;

- визначити поняття та зміст податково-правового компромісу;

- охарактеризувати юридичні права та обов’язки держави та платника податків як суб’єктів податково-правового компромісу;

- проаналізувати гарантії реалізації прав суб’єктів податково-правового компромісу;

- дати визначення юридичних форм податково-правового компромісу та виділити окремі їх види;

- дослідити юридичні методи податково-правового компромісу та їх види;

- проаналізувати сучасний стан податкових правовідносин і визначити основні напрями і перспективи розвитку цих правовідносин;

- сформулювати пропозиції і рекомендації щодо удосконалення чинного податкового законодавства України та практики його застосування.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі встановлення та реалізації податково-правового компромісу інтересів платника податків та держави у відповідності з приписами правових норм.

Предметом дослідження є податково-правовий компроміс інтересів платників податків та держави.

Методи дослідження визначалися з урахуванням обраної теми, поставленої мети та складності предмета дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено комплекс загальнонаукових та спеціально-юридичних прийомів і методів наукового пізнання соціально-правових явищ.

В ході написання дисертаційного дослідження використовувалися такі методи: формально-догматичний, логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний та інші. Застосовуючи формально-догматичний метод, було досліджено правову природу та зміст податково-правового компромісу в другому розділі „Поняття та зміст податково-правового компромісу інтересів платника податків і держави” (підрозділи 2.1. та 2.2.), здійснювалася зовнішня наукова обробка емпіричного матеріалу, формулювалися визначення та загальна концепція дисертаційного дослідження (підрозділи 1.2., 3.1 та 3.2). Конкретно-історичний метод застосовувався для розкриття еволюції доктринальних підходів до податково-правового компромісу в першому розділі „Еволюція доктринальних та конституційних підходів до розуміння податково-правового компромісу інтересів платника податків і держави” (підрозділ 1.1). Використання структурно-системного методу дало можливість автору визначити види юридичних форм податково-правового компромісу та його методи в третьому розділі „Юридичні форми та методи податково-правового компромісу інтересів платника податків і держави” (підрозділи 3.1 та 3.2). Виходячи з логічного методу, основними прийомами якого є аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія тощо, проведено аналіз підходів до поняття, ознак (властивостей) податково-правового компромісу та виділено поняття „податково-правовий компроміс”, відмежовано його від інших категорій.

Кожен з цих методів у конкретному випадку використовувався не окремо, а в поєднанні з іншими. Таке поєднання дозволило зробити висновок про наукову обґрунтованість результатів дисертаційного дослідження.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення судової практики, практики застосування податкового законодавства органами Державної податкової адміністрації України та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів вбачається у вперше здійсненому в Україні комплексному дослідженні поняття, змісту та механізму реалізації податково-правового компромісу інтересів держави та платників податків у податкових правовідносинах. Дане дослідження виконане на основі новітніх методологічних позицій, узагальнює сучасні теоретичні положення щодо розуміння компромісу в праві, дослідження в сфері оподаткування інтересів та правового статусу платників податків і держави.

Відповідно до одержаних в ході дисертаційного дослідження нових наукових результатів, автор виносить на захист наступні найважливіші науково-теоретичні положення, узагальнення, оцінки, висновки:

вперше:

з’ясовано, що податково-правовий компроміс досягається шляхом узгодження інтересів держави і платника податків, при цьому не протиставляє платника податків та державу як одержувача податкових надходжень, а виходить з діалектичної єдності інтересів платників податків, яка проявляється у поєднанні у них власне інтересу приватного та інтересу суспільного (інтересу платника податків як члена суспільства зацікавленого в належному функціонуванні держави);

встановлено, що досягнення компромісу інтересів держави та платників податків досягається шляхом узгодження приватних та публічних інтересів цих суб’єктів податкових правовідносин;

визначено поняття податково-правового компромісу інтересів платника податків і держави як публічної угоди між державою (публічними утвореннями) та приватним суб’єктом (платник податків, податковий агент), яка досягається в ході соціального діалогу або індивідуального звернення платника податків;

встановлено, що зміст податково-правового компромісу становить рівновага між правами та обов’язками (повноваженнями) приватних та публічних суб’єктів у податкових відносинах, яка досягається на основі визнання на рівні законів інтересів вказаних суб’єктів в сфері податків, узгодження та закріплення їх прав та обов’язків у нормах податкового права;

запропоновано поняття публічного податкового інтересу як збалансованої сукупності офіційно визнаних та нормативно закріплених об’єктивних податкових потреб і прагнень публічних суб’єктів податкових відносин, які забезпечуються та охороняються державою відповідними способами охорони та правовими гарантіями; його видами є державний податковий інтерес, територіальний податковий інтерес та суспільний податковий інтерес;

визначено приватний податковий інтерес як сукупність охоронюваних правом та визнаних законом інтересів, які властиві певному індивідові та полягають у прагненні суб’єктів податкових відносин (платників податків) забезпечити їх законну реалізацію, здійснити дії, які спрямовані на задоволення потреб, захист своїх прав, отримання матеріальних та інших благ, і одержання належних можливостей для виконання обов’язків, що покладені на них Конституцією України і податковим законодавством;

визначено поняття юридичних гарантій реалізації прав суб’єктів податково-правового компромісу як сукупності принципів, норм та засобів, які забезпечують здійснення, охорону та захист прав і законних інтересів держави як представника публічних інтересів та платника податків як представника приватного інтересу, з метою забезпечення узгодження цих інтересів шляхом виконання юридичних обов’язків кожним із них в податкових правовідносинах;

запропоновано поняття юридичної форми податково-правового компромісу як визнання та нормативне закріплення державою, зовнішнього вираження узгодження інтересів суб’єктів податкових правовідносин;

запропоновано розмежування юридичних форм податково-правового компромісу, залежно від мети та функціонального навантаження, які вони виконують при регулюванні процесу узгодження інтересів публічних та приватних суб’єктів в податковій сфері на регулятивні (конституційно-правові положення податкового права; положення спеціального податкового законодавства; положення податкового права, що закріплені в інших законах держави та в податкових роз’ясненнях та податкових консультаціях), закріплені в ході соціального діалогу, та оперативні (власне податковий компроміс, надання податкової пільги, розстрочення та відстрочення сплати податкового зобов’язання, надання податкової знижки, укладення договору про ціноутворення, узгодження операцій із заставленим майном), досягнуті в ході розгляду індивідуального звернення платників податків;

обґрунтовано, що сутність юридичного методу податково-правового компромісу полягає в органічному поєднанні прийомів, способів та засобів погоджувального (компромісного) характеру, які у силу своєї специфіки (поступки, домовленості, угоди, конструктивної співпраці) базуються на одночасній інтеграції стимулів та обмежень як рівноцінних способів;

дістали подальшого розвитку:

положення про існування чотирьох моделей конституцій, що відображають конституційну сутність податково-правового компромісу;

характеристика юридичних гарантій реалізації прав держави як представника публічного інтересу і юридичних гарантій прав платника податків як представника приватного інтересу, до яких відносяться: політичні гарантії; економічні гарантії; організаційні гарантії;

положення, що при формуванні методу податково-правового компромісу регулятивного характеру застосовується переважно імперативний метод, що має назву метод владних приписів (повноважень). При застосуванні методу податково-правового компромісу оперативного характеру використовуються за певних обставин конкретні способи, засоби, що в сукупності складають так-звані структурно-функціональні елементи податково-правового компромісу, чиї властивості безпосередньо випливають із сутності юридичного компромісу;

удосконалено:

існування двох доктрин податково-правового компромісу: етатистської доктрини оподаткування та ліберально-демократичної доктрини оподаткування;

зміст публічного інтересу, виокремлено його елементи та визначено особливості;

поняття юридичного закріплення прав держави у податкових відносинах, що визначається як комплексна система принципів, прав та обов’язків держави, компетенції органів, що знаходять своє вираження на рівні Конституції України та законів, і за допомогою яких реалізуються, здійснюються та гарантуються можливості держави в податковій політиці;

поняття юридичного обов’язку держави в податкових відносинах, що визначається як зафіксована в конституції та відтворена в інших актах законодавства міра необхідної поведінки держави в особі відповідних органів з приводу ефективного адміністрування податків, їх справляння до відповідних бюджетів, розподілу національного доходу, і за рахунок мобілізованих коштів виконання покладених на неї завдань, надання соціальних послуг та соціального забезпечення, задоволення інших публічних потреб;

розуміння юридичного закріплення прав платника податків як нормативно визначеної міри його можливої поведінки, реалізованої на власний розсуд, але в межах дій не заборонених законом, яка забезпечується можливістю застосування заходів державного примусу до осіб, які протидіють платнику податків, і які забезпечують реалізацію платником податків його законного право;

сформульоване поняття юридичних обов’язків платника податків, яке визначається як сукупність основних та додаткових елементів (конкретних обов’язків), що визначають міру необхідної поведінки, які з однієї сторони полягають у створенні легітимних достатніх умов для відщеплення частини приватної власності у її виробника та її спрямування у визначений публічний фонд, а з іншої – це стійкі зовнішні зв’язки, метою яких є забезпечення надходження податку до відповідного публічного фонду, зокрема, бюджету, та перерахування цього податкового надходження на відповідний рахунок бюджету.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки дисертанта можуть бути використані: для подальшої розробки загальних проблем інституту податкового права; в ході підготовки податкових законів та підзаконних актів; в процесі написання відповідних підручників і наукових посібників; у практичній роботі органів державної податкової служби; у роботі з підвищення рівня правової культури платників податків та інших суб’єктів податкових правовідносин.

Результати дослідження використовувалися при викладанні навчальних дисциплін „Фінансове право” та „Митне право” на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Пропозиції щодо внесення змін до податкового законодавства прийняті до впровадження у Верховній Раді України.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, оцінки, висновки, рекомендації і пропозиції одержані автором особисто в результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу наукових і нормативно-правових джерел та матеріалів юридичної практики.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”, а також на наукових конференціях: на міжнародній науковій конференції „Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства» (22-24 вересня 2003р., м. Чернівці); на всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” (11-12 травня та 21-23 вересня 2005 р., м. Чернівці); на міжнародній науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (12 березня 2006 р., м. Тернопіль); на всеукраїнській науково-практичній конференції „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (23-24 березня 2006 р., м. Луцьк); на міжнародному круглому столі по проблемі „Законодавчі дефініції у праві: логіко-гносеологічні, політико-юридичні, морально-психологічні й практичні проблеми” (21-23 вересня 2006 р., м. Чернівці); на міжнародній науково-практичній конференції „Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (23 лютого 2011 р., м. Харків); на міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів” (24 лютого 2011 р., м. Запоріжжя).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у дев’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, що входять до переліку визначеного ВАК України, та у восьми тезах доповідей, опублікованих за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, трьох підпідрозділів, висновків, списку використаних джерел (380 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 256 сторінок, з яких 221 сторінка – основний текст.