Висновки до розділу ІІІ
1. Отже, видається за найбільш доцільну позиція стосовно виділення загального та особливого режиму податкового процесу, що загалом відповідатиме структурі податкового процесу у вигляді сукупності податкових процедур.
2. Поділ процесуальних податкових режимів на загальні та особливі має декілька критеріїв: по-перше, класифікація режимів податкового процесу має відбуватися за критерієм наявності «відмінностей від загального», тобто, основним режимом має бути загальний податковий процесуальний режим, у якому відбуваються податкові процедури Розділу ІІ ПК України. Відповідно, податкові процедури, реалізація яких регулюється іншими за характером чи походженням нормами, і не співпадають із загальним податковим процесуальним режимом слід вважати такими, що відбуваються за особливих податкових процесуальних режимів. При цьому слід зазначити, що і особливі, і спеціальні режими (які виділяються іншими науковцями, зокрема І.Є. Криницьким, С.В. Сараною тощо) за класифікацією мають одну і ту саму відмінність від загального процесуального податкового режиму – вони відбивають особливості відносин, які не регулюються Розділом ІІ ПК України, та які існують у окремих податкових відносинах. Таким чином, за вказаним класифікаційним критерієм вони мають однакові ознаки. По-друге, (і це має швидше практичне значення для теорії податкового права) податковий процес як предмет теоретичних досліджень вчених-юристів ще не набув такого рівня дослідженності, тому, виділення додаткових режимів, які за класифікаційними ознаками є подібними, вважаємо недоцільним.
3. Загальний процесуально-процедурний податковий режим вміщує загальні положення, процедури податкової реєстрації та податкового обліку, виконання податкового обов’язку, подання податкової звітності, податкового контролю, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, відповідальності за порушення податкового законодавства, застосування міжнародних договорів і міжнародна співпраця у сфері погашення податкового боргу.
4. Податкова реєстрація полягає у здійсненні активних дій платником податку і є хронологічно першим податковим обов’язком платника податку, щодо якого не допускається альтернативності у виборі його здійснення, адже саме з реєстрацією суб’єкт права набуває своєї дієздатності саме як суб’єкт господарювання. Склад режиму податкової реєстрації дещо відрізняється від інших податкових режимів, адже має певні особливості. Так, по-перше, у складі цього режиму принцип дотримання податкової таємниці набуває особливого значення, оскільки забезпечує захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від незаконного втручання у їх діяльність, функціонуючи поряд із принципом прозорості і відкритості по відношенню до публічної інформації. Вбачається, що застосування вказаного принципу є обмеженим на стадії податкової реєстрації.
5. Режим податкового обліку загалом не містить особливостей, що значно вирізняють його з-поміж інших загальних режимів. Так, основною метою обліку є групування та систематизація реєстраційних даних стосовно діяльності платників податків, а також результатів їх господарської діяльності. Слід також відмітити тісний взаємозв’язок процедур обліку і реєстрації, у якому реєстрація існує як підтвердження факту існування платника податку, а завдяки обліку визначаються обов’язки такого платника.
6. Податковий контроль слід розглядати як діяльність уповноважених державних органів та посадових осіб щодо платників податків та полягає у здійсненні перевірок даних обліку та звітності, а також в інших передбачених законом формах, з метою дотримання податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податкових платежів. В режимі податкового контролю автором робиться наголос на одночасному застосуванні імперативного та диспозитивного методу регулювання, оскільки допускається альтернативність вибору виду перевірки та добровільне надання платником необхідних для перевірки даних. Окремо наголошується на необхідності дотримання принципу дотримання податкової таємниці, з огляду на недопустимість порушень конкуретного та антимонопольного законодавства.
7.
З огляду на компенсаційний характер відповідальності у податковому праві, який передбачає відшкодування збитків державі, які були нанесені платниками при порушенні нормативних вимог податкового законодавства та зворотну відповідальність держави в особі своїх органів перед ними. Відповідальність за порушення податкового законодавства поєднує у собі як каральні, так і правовідновлювальні елементи, при цьому по відношенню до держави вказані елементи можуть бути представлені в сукупності, так як на платника може бути покладено обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну несплатою (в повній мірі погасити своє податкове зобов’язання) та одночасно санкції у вигляді штрафу або інший вид покарання (адміністративне чи кримінальне) за вчинене порушення (такий порядок передбачено статтею 112 Податкового кодексу України). При цьому у разі порушення прав платників податків вони можуть розраховувати лише на компенсаційні виплати, а накладені на винних осіб штрафні та інші санкції будуть спрямовані до бюджету, а не до платника.8. Питання міжнародної співпраці у сфері оподаткування є актуальним на сучасному етапі розвитку правової систему України з огляду на необхідність забезпечення універсальності податкових процедур по відношенню до третіх держав та платників податків, які пов’язані з ними. Проблемними питаннями з огляду на склад податкових процесуальних режимів є дотримання таких принципів як забезпечення податкової таємниці, альтернативності справляння податку тощо. Виникає колізія між гарантіями прав платників податків та уповноваженими владними органами держав-сторін таких угод, оскільки законом передбачено дотримання принципу податкової таємниці, яка охороняється однією державою, але за такими угодами має передаватися уповноваженим органам інших держав. Вбачається, що для уникнення порушень у вказаній сфері необхідна уніфікація правових норм податкового законодавства держав-сторін за угодами про співпрацю в сфері оподаткування.
9. Склад особливих податкових процесуальних режимів є відправною точкою в процесі пізнання його правової природи й змісту.
Сучасний стан розвитку податкових норм і правовідносин можна охарактеризувати як перехідний, що має місце під час формування нової податкової системи окремо визначеними режимами платежів. Для належного функціонування якої важливими є не лише самі податкові платежі, а і порядок та зміст податкових процедур, що є пов’язаними з останніми. Слід зауважити, що деякі податкові платежі відрізняються від інших та відносяться до особливих податкових режимів, що проявляється у окремих, відмінних від інших, процедурах.10. Особливі податкові процесуальні режими є органічно поєднаними з загальним режимом у податковому процесі, адже вони є, так би мовити, його «легальною девіацією», тобто головним в ідентифікації режиму як особливого є його відмінність його норм від норм, які визначають загальний податковий процесуальний режим. Особливі процесуальні режими податкового процесу є вторинними за своєю суттю, тобто є модифікацією загального процесуального режиму, та можуть передбачати додаткові пільги, заборони, обмеження або зобов’язання.
11. Існування особливих податкових процесуальних режимів зумовлене необхідністю законодавця оптимізувати податковий процес з огляду на багатоманітність платників податків та податкових платежів, що ними справляються; по-друге, вказані режими характеризуються своєю динамічністю, тобто виникають і зникають в залежності від розвитку податкової системи держави взагалі.
12. Досліджуючи вказані види режимів у податковому праві доходимо висновку про відсутність паралельності у обсязі матеріальних і процесуальних режимів. Оскільки вказані режими мають різну за своєю природою мету та прояви у податкових правовідносинах, то доцільним буде поставити наголос на закріпленні терміну «особливі податкові процесуальні режими» («особливі процесуальні режими») задля розмежування спеціальних податкових режимів та особливих податкових процесуальних режимів у теорії податкового права.