4.5. Висновки до розділу
1. Виникнення, зміна і припинення в правовому просторі земельно-податкових відносин викликані цілим рядом умов і причин. Їх умовами є фінансова правосуб’єктність платників та фінансово-правова норма, яка, власне, створює правове поле для їх існування.
Єдиною підставою їх появи, функціонування та припинення є юридичний факт, або сукупність юридичних фактів (фактичний склад). Встановлені законодавством земельні податкові правовідносини перетворюються на об’єктивну дійсність за наявності у платника земельного податку податкової правосуб’єктності. Правосуб’єктність, яка включає в себе правоздатність і дієздатність, за своїм змістом є елементарним правовим відношенням і власне визначає особу як учасника податкових правовідносин. Правосуб’єктність платників земельного податку має свої особливості, які пов’язані з тим, що він сплачується фізичними і юридичними особами.2. Правоздатність суб’єктів земельного податку – фізичних осіб являє собою визнану державою можливість вступати в податкові правовідносини з приводу земельного податку, мати відповідні права та обов’язки при його сплаті. Зміст податкової правоздатності фізичної особи – платника земельного податку розкривається через розкриття змісту його цивільної правоздатності. Податкова правоздатність його платників, як, власне, правоздатність взагалі виникає з моменту народження громадянина і закінчується його смертю. Реалізація податкової правоздатності здійснюється за допомогою податкової дієздатності, яка є здатністю особи своїми діями набувати податкові права і обов’язки і є похідною від його цивільної дієздатності. Податкова дієздатність фізичних осіб – платників земельного податку виникає з настанням їх цивільної дієздатності – в нашому випадку – реальної здатності своїми діями набувати права власності чи користування земельними ділянками. Закон про земельний податок, визначаючи суб’єкт оподаткування, обов’язково повинен визначати його податкову право- і дієздатність.
Окремо слід визначити момент настання податкової дієздатності фізичної особи – платника земельного податку.3. Податкова правосуб’єктність юридичної особи – платника земельного податку є вторинною до її цивільної правосуб’єктності. Згідно з цивільним і земельним законодавством, усі юридичні особи – підприємства, установи, організації, які мають у власності чи користуванні майно – виділену на місцевості земельну ділянку, можуть від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права та нести обов’язки, бути позивачами та відповідачами в суді – володіють повною правосуб’єктністю з моменту їх утворення протягом всього періоду існування.
4. Другою обов’язковою умовою виникнення, зміни та припинення податкового правовідношення зі сплати земельного податку є наявність податково-правової норми. Податково-правова норма створює правові можливості для існування земельно-податкових правовідносин. Нею визначаються їх основні, типові, родові ознаки: хто є платником податку, що є об’єктом оподаткування, встановлюються інші елементи податково-правового механізму. Податково-правова норма фактично є моделлю податкових правовідносин з приводу сплати земельного податку, юридично уможливлює їх існування.
5. Податкова правосуб’єктність та фінансово-правова норма ще не породжують земельно-податкове правовідношення, а лише уможливлюють його настання. Виникнення, зміна чи припинення земельних податкових правовідносин пов’язується з юридичними фактами – конкретними життєвими обставинами, визначеними податковим законодавством, що спричиняють настання правових наслідків. Юридичними фактами – підставами виникнення правовідносин з приводу його сплати є: 1) виникнення у фізичних або юридичних осіб права власності або права користування земельними ділянками; 2) фактичне використання земельних ділянок; 3) отримання платником земельного податку податкового повідомлення. Юридичними фактами – підставами зміни даних правовідносин є: 1) внесення змін до діючого закону про земельний податок; 2) прийняття нових законів, якими змінюються окремі аспекти земельно-податкових правовідносин; 3) відчуження платниками земельного податку частини земельної ділянки шляхом укладання цивільно-правових угод; 4) надання земельної частки (паю) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку; 5) перехід платника земельного податку – суб’єкта підприємницької діяльності на спрощену систему оподаткування.
Підставами припинення земельно-податкових правовідносин є: 1) сплата податкових сум за певний обліковий період; 2) момент припинення права власності на земельну ділянку (земельну частку) та момент припинення права постійного землекористування; 3) припинення дії податкового закону (законів), яким регламентується земельний податок. Вказаний перелік підстав виникнення, зміни та припинення земельно-податкових правовідносин, що визначений на основі законодавства про земельний податок не може вважатись вичерпним або постійним у часі. Дані життєві обставини можуть змінюватись з розвитком суспільних відносин так само, як і змінюватиметься правове регулювання земельного податку.