3.3. Висновки до розділу
1. Специфіка правового регулювання земельного податку в Україні проявляється у правовій регламентації структурних елементів його податково-правового механізму. Дані елементи поділяються на дві групи: основні і додаткові.
Основними елементами є фундаментальні, сутнісні характеристики земельного податку, що нерозривно пов’язані з його правовою природою і формують основне уявлення про даний податковий платіж. Ними є: суб’єкт податку; об’єкт податку; податкова ставка; предмет, база та одиниця оподаткування; строки сплати податку; пільги щодо сплати земельного податку. Відсутність будь-якого з основних елементів унеможливлює саму процедуру справляння земельного податку, робить податковий механізм невизначеним.2. Найпершим, найголовнішим елементом земельного податку є суб’єкт податку. Завдяки його визначенню законодавством окреслюється те коло осіб, на яких покладається обов’язок сплати податкових сум. Його чинне законодавче визначення хибує декількома недоліками: а) воно є неконкретизованим і не дає можливості чітко співставити податковий обов’язок до певного платника; б) суб’єкт земельного податку визначається шляхом визначення об’єкту оподаткування. Цим самим залишаються не врахованими суб’єктні характеристики юридичних і фізичних осіб – його платників, які властиві їм як реальним учасникам податкових правовідносин; в) суб’єктами земельного податку визначаються юридичні особи всіх форм власності. Однак державні підприємства, установи, організації не можуть вважатись такими, оскільки не володіють на праві власності майном, що є об’єктом оподаткування. Вони лише використовують земельні ділянки, що перебувають у державній власності. Така ситуація вимагає якнайшвидшого внесення змін до чинного законодавства з наданням на законодавчому рівні конкретного його визначення.
3. Основним елементом закону про земельний податок є об’єкт оподаткування.
Чинне законодавство України визначає об’єкт земельного податку, як: 1) земельну ділянку, що є у приватній (колективній) власності; 2) земельну ділянку, що перебуває у користуванні; 3) земельну частку (пай). Таке розуміння законодавцем об’єкту земельного податку методологічно помилкове, оскільки несумісне з його правовою природою. У майбутньому податковому кодексі України об’єкт земельного податку необхідно визначити наступним чином: об’єктом земельного податку є право приватної або колективної власності фізичних та юридичних осіб на визначену на місцевості земельну ділянку.4. Основними елементами, що характеризують правовий механізм земельного податку, є податкова ставка, предмет, база, одиниця оподаткування. Об’єднуючим для даних елементів є те, що вони визначаються на основі фізичних показників земельної ділянки – її якісних і кількісних характеристик. Ставка земельного податку – це його розмір на одиницю оподаткування. Вона нараховується, виходячи даних грошової оцінки земель з врахуванням коефіцієнту її індексації. Правовий механізм сплати земельного податку є дієвим, якщо точно і чітко визначений предмет оподаткування. Шляхом визначення у податковому законодавстві предмету, встановлюються родові ознаки земельної ділянки, що оподатковується. Для кількісної характеристики предмету оподаткування використовується термін „податкова база”. Специфікою правового механізму земельного податку є те, що визначення розміру бази оподаткування здійснюється з врахуванням її кількісних та якісних характеристик. Кількісною характеристикою податкової бази є розмір конкретної земельної ділянки, що підлягає оподаткуванню. Якісними характеристиками бази є: категорія земельної ділянки, що встановлюється відповідно до її цільового призначення, економічна вартість земельної ділянки, що визначається на основі проведення земельно-оціночних робіт. Розрахунок бази земельного податку здійснюється на основі визначення одиниці оподаткування, яка показує, з якої саме частини об’єкту нараховується і сплачується земельний податок.
Обов’язок платника характеризується не просто фактом сплати податку, а сплатою податкової суми вчасно і в повному обсязі, в строки, визначені податковим законодавством. Тому елементом закону про земельний податок є податковий строк – період часу, який розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку і закінчується моментом сплати податкових сум.5. Встановлені законодавством пільги щодо сплати земельного податку поділяються на звільнення і відстрочку. Звільнення спрямоване на виведення з-під оподаткування певних категорій земель або окремих його платників. Останні можуть бути звільнені від сплати податкових сум безумовно або обмежено. Іншим видом пільг щодо сплати земельного податку є відстрочка – зменшення податкової ставки або повне звільнення від сплати податку на певний період. Дані пільги можуть бути встановлені як на законодавчому рівні, так і органами місцевого самоврядування. Така ситуація призводить на практиці до того, що нарахована їх сума інколи перевищує суму його сплати. Введення пільг повинно будуватись на принципах економічної обґрунтованості, доцільності і справедливості. Пільги при сплаті земельного податку повинні стати винятковим, а не закономірним, як сьогодні, явищем.
6. Розподіляючи елементи земельного податку на основні і додаткові, ми притримуємось того, що дана класифікація по своїй суті є умовною. Її умовність пояснюється тим, що всі структурні елементи земельного податку є обов’язковими і лише в своїй сукупності визначають цілісний механізм його правового регулювання. Водночас задля деталізації специфіки правової природи земельного податку, конкретизації тих його аспектів, які не можуть бути визначені на основі аналізу його основних структурних елементів, встановлюються додаткові елементи правового механізму земельного податку. Їх перелік наступний: джерело сплати земельного податку, методи та способи його сплати, особливості його правового режиму, фонд надходження податкових сум, особливості звітності за земельним податком. Додаткові елементи правового механізму земельного податку визначені і регламентовані як податковими законами, так і підзаконними нормативно-правовими актами. На нашу думку, додаткові елементи податку, як і основні повинні визначатись безпосередньо податковим законом. Це дало б змогу чітко структурувати механізм правового регулювання земельного податку, встановило б єдині, загальні критерії для розробки державної політики в даній сфері, допомогло б уникнути багатьох казусних, інколи – спірних ситуацій з приводу його справляння, які мають місце в сучасній практиці.