Висновки до розділу
1. Земельний податок є історично одним з перших елементів податкової системи держави. Його встановлення тісно пов’язане зі становленням державності та виникненням і розвитком на її теренах інституту земельної власності.
Місце земельного податку в податковій системі держави, вплив на виробничі, майнові, політичні процеси, що в ній відбувались, були прямо залежними від місця і ролі, яке займала земля в системі суспільних відносин. Хоч даний податковий платіж є одним з найбільш тривалих в історії податків, його теоретичне обґрунтування не має глибокого історичного коріння. Перші цілісні системні наукові погляди на земельний податок та систему оподаткування в цілому виникають на межі XVII-XVIII ст.ст. В науці фінансового права найбільш завершених форм набули такі основні наукові теорії оподаткування землі та земельного податку: 1) фізіократична теорія оподаткування; 2) класична теорія (теорія податкового нейтралітету); 3) теорія оподаткування земельної ренти; 4) теорія посиленого оподаткування земельного доходу.2. Із розвитком промисловості і відповідним зменшенням ролі землі як основи суспільного виробництва, теорії оподаткування земельного доходу відходять на другий план, натомість поширення набуває теорія пропорційного оподаткування землі на основі врахування її кількісних та якісних характеристик. Дана теорія має найбільшу підтримку і в сучасній науці фінансового права, як вітчизняній, так і зарубіжній. Водночас, сучасною наукою фінансового та податкового права не вироблено єдиних підходів у обґрунтуванні оподаткування землі в цілому та земельного податку як однієї з його форм зокрема.
3. Своє нормативне оформлення земельний податок на українських територіях отримав у ХVIII-ХІХ ст.ст., що було пов’язано з становленням капіталістичних основ економіки, розвитком правової системи, законодавчим закріпленням приватної земельної власності, цілим рядом інших факторів. Характерною рисою нормативного регулювання земельного податку даного історичного періоду була всебічна його регламентація на найвищому законодавчому рівні.
Такий факт пов’язаний з найбільшим його фіскальним навантаженням серед існуючих прямих податків і зборів. До вказаного періоду земельний податок справлявся на нерегулярній основі як надзвичайний, цільовий, інколи – адресний платіж і його нормативно-правовою базою виступали індивідуальні правові акти.4. Розвиток приватної форми власності на землю, з одного боку, та гостра необхідність держави у додаткових фінансових ресурсах – з іншого призвели до встановлення в Україні державного земельного податку. Аналізуючи його сучасне нормативне регулювання, помітно, що його становлення та розвиток в молодій українській державі проходить шляхом спроб та помилок. Правова регламентація, окрім актів податкового законодавства, здійснюється також актами конституційного, цивільного, земельного, інших галузей законодавства. Чинний Закон України „Про плату за землю” об’єктивно не здатний охопити всі існуючі земельно-податкові правовідносини, оскільки визначає земельний податок формою плати за землю – неподаткового платежу. Отже, комплексне і ефективне правове регулювання земельного податку може бути забезпечене лише шляхом удосконалення його нормативно-правової бази, насамперед – прийняттям спеціального податкового закону – закону про земельний податок.