ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
У результаті проведеного дослідження автором зроблені такі висновки:
1. Згідно з ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами від 25 березня 2005 р. юридичні особи – суб’єкти малого підприємництва позбавлені можливості обирати 10-відсоткову ставку єдиного податку та не бути платниками податку на додану вартість.
У зв’язку з цим необхідно законодавчо відновити скасовану мотивацію вибору юридичними особами ставок єдиного податку: 6-відсоткову ставку у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» або 10-відсоткову ставку у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.2. З метою поліпшення умов підприємницької діяльності фізичних осіб – платників єдиного податку пропонується на законодавчому рівні виключити їх з переліку осіб, яким заборонено у добровільному порядку реєструватися платниками податку на додану вартість. У пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами від 25 березня 2005 р. скасувати положення щодо встановлення обов’язкової реєстрації платниками податку на додану вартість платників єдиного податку (приватних підприємців; юридичних осіб, які обрали 10-вітсоткову ставку).
3. При сплаті єдиного податку юридичними особами вони не звільняються від сплати податку на дивіденди, запровадженого пп. 7.8.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. У зв’язку з цим сума виплачених дивідендів платнику оподатковується двічі – і податком на дивіденди, і єдиним податком. З метою удосконалення чинного податкового законодавства потрібно врахувати особливості спрощеного оподаткування та законодавчо закріпити положення про те, що до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника єдиного податку не включаються дивіденди, отримані та раніше оподатковані згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
4. З метою уникнення подвійного оподаткування доходів, одержаних приватним підприємцем – платником єдиного податку від надання послуг, виконання робіт у межах його підприємницької діяльності протягом більше ніж одного календарного місяця за податковий рік, пропонується п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доповнити таким абзацом: “Не вважається з метою оподаткування найманою особою платник єдиного податку – суб’єкт господарювання, який на власний ризик у межах своєї підприємницької діяльності без створення юридичної особи надає послуги (виконує роботи) на користь іншої особи – замовника послуг (робіт), несе господарські витрати, пов’язані з використанням власних чи орендованих засобів виробництва або із залученням праці інших осіб для надання (виконання) зазначених у договорі послуг (робіт).
5. Для збереження спрощеного способу оподаткування доходів суб’єктів малого підприємництва сьогодні законодавцем відновлено дію норми п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” стосовно включення до встановленої цим Указом сукупності обов’язкових платежів, які замінюються сплатою єдиного податку, і пенсійного внеску, і соціальних внесків у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а також на випадок безробіття.
6. З метою дотриманням законодавства у сфері загальнообов’язкого пенсійного страхування платники єдиного податку здійснюють позитивну доплату до Пенсійного фонду України до розміру страхового внеску, встановленого для його платників Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. У зв’язку з цим обгрунтовується, що для тих платників єдиного податку, в яких 42 відсотки суми єдиного податку до Пенсійного фонду України перевищують 32,3 відсотки нарахувань на фонд оплати праці, необхідно законодавчо закріпити механізм зарахування переплачених сум в рахунок наступних платежів або повернення такої переплати.
7.
Для досягнення ефективного співвідношення сплати єдиного податку та окремих обов’язкових платежів законодавцю необхідно окремі позитивні положення листів інформаційного характеру, які видані компетентними державними органами, відобразити у нормах чинного законодавства з питань порядку сплати єдиного податку, що призведе до спрощення практичної реалізації законодавства платниками єдиного податку.8. Згідно з чинним законодавством можливість переходу на сплату єдиного податку не поширюється на таких суб’єктів підприємницької діяльності: 1) які мають податкову заборгованість за попередній податковий період; 2) довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансові установи; 3) у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків; 4) які займаються спільною діяльністю, визначеною п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; 5) юридичні особи, які застосовують інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами; 6) фізичні особи, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; 7) здійснюють певні види діяльності, заняття якими суб’єкту малого підприємництва взагалі заборонено законодавцем (гральний бізнес, обмін іноземної валюти, виробництво та імпорт підакцизних товарів).
9. Недавніми змінами до законодавства встановлено додатковий перелік видів діяльності, здійснення яких позбавляє суб’єктів малого підприємництва можливості сплачувати єдиний податок. Введення таких обмежень, на нашу думку, є недоцільним, оскільки платники єдиного податку будуть змушені повернутися до сплати обов’язкових платежів на загальних підставах, що ускладнить умови їх діяльності.
10. З метою запобігання ухиленню від оподаткування сум перевищення платниками єдиного податку гранично визначеної межі обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період, в якому таке перевищення виникло, необхідно, крім позбавлення права сплачувати єдиний податок, законодавчо закріпити такий спеціальний захід примусового характеру за невиконання встановленого законодавцем припису, як оподаткування відповідної суми перевищення за ставкою, передбаченою для податку на прибуток підприємств або для податку з доходів фізичних осіб.
11. Для забезпечення належного правового регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва потрібно узгодити норми законопроектів про єдиний податок між собою, а також врахувати позитивні положення чинного законодавства щодо спрощеного оподаткування доходів цих суб’єктів та відобразити їх у відповідних нормах законопроектів. На нашу думку, на основі існуючих проектів законів у сфері спрощеного оподаткування потрібно розробити один, в якому були б враховані усі позитивні положення, запропоновані іншими законопроектами. А у перспективі перенести його норми у Податковий кодекс України.
12. У законопроектах з питань спрощеного податкування, а також у главі 98 “Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” проекту Податкового кодексу України при регулюванні справляння єдиного податку не повинні порушуватись загальні вимоги податкового законодавства та принципи побудови системи оподаткування, зокрема: рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації до суб’єктів малого підприємництва при визначенні їх обов'язків щодо сплати обов’язкових платежів; стабільність – ставки єдиного податку повинні бути незмінними протягом бюджетного року; забезпечення єдиного підходу до розробки податкового закону з обов’язковим визначенням та закріпленням понять платника єдиного податку, об’єкта оподаткування, ставки єдиного податку, податкового та звітного періодів, а також порядку, способу та строків його сплати.