Висновки до розділу 1
Проведені в дисертаційному дослідженні правова характеристика обліку платників податків та порівняльний аналіз його видів, визначення особливостей їх правового регулювання, з’ясування змісту облікових повноважень державних органів дозволяють зробити наступні висновки:
1.
Облік платників податків – це врегульований нормами права процес реєстрації органами державної податкової служби інформації про фізичну чи юридичну особу (її відокремлені підрозділи), з метою надання їм статусу платника податків, уточнення та корегування відомостей про платника податку в процесі його діяльності, та зняття платника з обліку.2. Здійснення податковими органами обліку платників податків має такі загальні особливості: метою проведення обліку органами державної податкової служби є здійснення податкового контролю; облік є загальнообов’язковим для всіх платників податків; облік одного платника податків може здійснюватись на різних підставах; проведення обліку платників податків урегульовано нормами права; здійснення господарської діяльності платником податків без попередньої реєстрації в органах державної податкової служби може кваліфікуватись як ухилення від оподаткування та бути підставою для притягнення такої особи до відповідальності.
3. Облік платників податків залежно від об’єктів обліку можна поділити на наступні види: 1) облік фізичних осіб – платників податків: загальний облік фізичних осіб – платників податків; облік фізичних осіб – підприємців; 2) облік юридичних осіб – платників податків; 3) облік платників податків – відокремлених підрозділів юридичних осіб; 4) облік платників податків за окремими видами податків (наприклад, податок на додану вартість) тощо.
4. Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що податкова реєстрація є однією зі складових обліку платників податків. Податкову реєстрацію можна розглядати як початкову стадію процесу обліку платників.
Вважаємо за доцільне визначити поняття «податкова реєстрація» як діяльність органів державної податкової служби щодо внесення інформації про юридичну або фізичну особу до відповідного реєстру (банку даних), здійснювану у порядку, визначеному законодавством України.5. Компетенцію уповноваженого державою органу в сфері обліку платників податку слід визначити, як сукупність владних повноважень цього органу щодо виконання ним визначених законодавцем відповідних функцій в цій сфері.
Обліковими повноваженнями державних органів відповідно до положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та інших нормативно-правових актів можна вважати: 1) облік платників податків, інших платежів; 2) присвоєння фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційних номерів, направлення картки з ідентифікаційним номером до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування та ведення Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; 3) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; 4) внесення в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства з питань обліку платників податків; 5) прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування, зокрема з обліку платників податків; 6) одержання безоплатно необхідних відомостей для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і зборів (обов'язкових платежів) від платників податків, а також від Національного банку України та його установ - про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків і зборів (обов'язкових платежів), від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб'єктів, а також видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності - про видачу таких свідоцтв про державну реєстрацію та ліцензій суб'єктам господарської діяльності, від органів внутрішніх справ - про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього, від органів реєстрації актів громадянського стану - про громадян, які померли; 7) видання довідки або відмова в її видачі фізичним особам, що відмовляються від ідентифікаційного номера за релігійними або іншими переконаннями.
6.
На стадії реєстрації суб’єкта господарювання відсутній чіткий механізм взаємодії органів державної реєстрації та органів державної податкової служби, що приводить в подальшому до ухилення частини платників податків від оподаткування та від подання податкової звітності. Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є поєднання таких баз даних, як паспортна система МВС України та Державний реєстр фізичних осіб у системі державної податкової служби. Вирішенням цієї проблеми також може стати залучення представників податкових органів вже на першому етапі здійснення повноважень щодо обліку платників податків – на етапі прийняття та перевірки документів державним реєстратором, що подаються заявником для реєстрації суб’єкта господарювання. Відповідні положення повинні знайти відображення в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».7. Закони України, що містять правові норми, якими встановлюються, змінюються або припиняються відносини у сфері обліку платників податків, можна класифікувати на дві загальні групи: податкові та неподаткові закони.
Податковими у сфері обліку платників податків є закони, основна мета яких – нормативне регулювання податкових правовідносин, що виникають при податковій реєстрації, веденні облікових справ платника податків органами державної податкової служби, знятті з реєстрації платників податків. Наприклад, у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено обов’язок постійного представництва іноземної особи стати на облік в органі державної податкової служби. Закон України «Про податок на додану вартість», зокрема, встановлює момент, з якого у платника податків виникає обов’язок щодо постановки на облік в органі державної податкової служби як платника податку на додану вартість тощо.
До неподаткових у сфері обліку платників податків належать закони, які містять окремі правові норми щодо здійснення відповідного обліку, однак, в яких регулювання податкових правовідносин не є основною метою. Для прикладу можна навести Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», який визначає порядок постановки на облік юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
8. Систему законодавства України з обліку платників податків складає сукупність нормативно-правових актів, що регулюють правові відносини у сфері обліку платників податків, тобто ті, в яких закріплені правові норми, що встановлюють підстави та порядок реєстрації, внесення змін до облікових даних і припинення реєстрації платника податків в органах державної податкової служби. Структуру системи законодавства України у зазначеній сфері становлять: Конституція України; чинні міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України; закони України; декрети та постанови Кабінету Міністрів України; укази Президента України; постанови Верховної Ради України.