ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
Аналізуючи проблеми, що увійшли до Розділу 2 дисертаційної ро-боти, ми дійшли наступних висновків:
1. Процесуально-правові норми бувають як безпосередньо прийняти- ми державою, так і санкціонованими нею.
Санкціоновані державою право- ві норми, як правило, розташовані в міжнародно-правових актах у галу- зі оподаткування, що належним чином легалізовані в Україні (наприклад, міжнародні договори про запобігання (усунення) подвійному оподат-куванню).2. Податково-процесуальній нормі притаманні всі риси, характерні
для податкової норми. Найбільш суттєві з них: 1) загальнообов’язковість; 2) вольовий характер; 3) формальна визначеність; 4) встановлення (санк-ціонування) та охорона державою; 5) примусовість; 6) неодноразовість використання; 7) системність; 8) публічність; 9) пріоритетна імператив- ність; 10) майновий характер; 11) являє собою процедурне правило пове- дінки щодо справляння податкових платежів як основних джерел ут-ворення державних фінансів (тобто у сфері оподаткування).
3. Податково-процесуальна правова норма – загальнообов’язкове, фор-мально-визначене правило загального характеру, встановлене (санкціоно- ване) та охоронюване державою, спрямоване на регулювання організацій- них, в основному неюрисдикційних, суспільних відносин у галузі опо-даткування через реалізацію податково-матеріальних правових норм.
4. До основних сутнісних особливостей податково-процесуальних правових норм слід віднести: а) для їх сукупності характерний «особ- ливий» предмет правового регулювання; б) процесуальні норми податко- вого права спрямовані на реалізацію матеріальних норм виключно по-даткового права і не поширюють свою дію за межі цієї підгалузі фінан- сового права; в) основне завдання процесуальних норм податкового пра- ва – це регулювання неюрисдикційних суспільних відносин; г) для по- датково-процесуальних правових норм характерна наявність особливого кола осіб (суб’єктів); д) для податково-процесуальної правової норми властиві специфічні особливості змісту її побудови (структури).
5. Специфіка податково-процесуальних норм істотним чином визна- чає і їх зміст. Будь-яка податково-процесуальна правова норма зрештою спрямована на обслуговування відповідної податково-матеріальної норми.
6. Останнім часом в фінансовому (податковому) праві складається тенденція щодо виділення фахівцями різних ракурсів специфіки, яка влас- тива саме податковому процесу, узагальненні їх та транслюванні не тільки на інші споріднені правові інститути, але й взагалі на все фінансове (податкове) право.
7. До особливостей диспозиції податково-процесуальної норми належать: а) «багатошаровість», у ній з різним ступенем інтенсивності «проступають» матеріальні норми податкового права; б) через послідов- ність і зв’язок юридичного процесу, неминуче (явно або приховано) від-бувається фіксація точок примикання до інших процесуальних норм, що регулюють конкретні «сусідські» суспільні відносини («до» і «після»); в) пов’язаність цього елементу з темпоральною характеристикою процесуаль- ної діяльності, саме завдяки диспозиції реалізується роль часу в податко- вому процесі.
8. Податково-процесуальна санкція має, як правило, охоронний ха-рактер, виступає компенсаційною та відносно-альтернативною.
9. Податково-процесуальні норми не є похідними від матеріальних норм податкового права.
10. Головне і єдине призначення процесуальних норм податкового права є виконання ними службової (сервісної) ролі стосовно матеріальних норм податкового права, «роботи» з їх реалізації шляхом правозастосу- вання. За відсутності процесуального припису податкова матеріальна пра- вова норма приречена мати декларативно-інформативний характер.
11. Податково-процесуальні правові норми можна класифікувати за
наступними критеріями: а) за видами податково-процесуальних провад-
жень; б) за видами податково-процесуальних стадій; в) за видами по- датково-процесуальних режимів; г) за обсягом правового регулювання; д) за юридичною силою; е) за дією в просторі; є) за дією в часі; ж) за фор-мою (юридичним джерелом); з) за суб’єктом ухвалення рішення (суб’єк- том, що лідирує); и) за адресатами правових приписів (суб’єктом-вико-навцем); і) за об’єктом правового регулювання; ї) за способом правового регулювання поведінки суб’єкта; й) за конкретизацією правового припису; к) за методом правового регулювання; л) за обсягом процесуальних дій; м) за ступенем інституційного наповнення (рівнем процесуальної напру-женості).
12. Кодифікацію вітчизняного фінансового права доречно здійснити в три етапи: перший – ухвалення Бюджетного кодексу України, другий – прийняття Податкового кодексу України, третій – ухвалення Податково-процесуального кодексу України.
13. Податкове право України – «змішана» процесуально-матеріальна підгалузь фінансового права, при цьому особливий акцент слід робити саме на його процесуальному наповненні.
14. Податкове право включає Загальну, Особливу та Процесуальну частини.
15. Конструкція Процесуальної частини податкового права склада- ється з інститутів (наприклад, правовий інститут процесуальних строків чи правовий інститут процесуальної відповідальності), субінститутів (від-повідно правові субінститути строків з податкової звітності чи контролю) та окремих правових норм.
16. В Процесуальній частині податкового права слід також виділяти Загальну і Особливу підчастини, в яких згрупувати процесуально-правові інститути, субінститути та норми, що регулюють відповідні суспільні відносини.
17. Реалізація податково-процесуальної правової норми є складовою
реалізації податково-процесуального права, що має набагато ширший юри-дичний діапазон.
18. Поняття «дія податково-процесуальних норм» включає всю га- му наявних способів та засобів впливу правових норм на учасників пра- вового спілкування: неюридичних (виховання і навчання, інформування, поведінкове орієнтування) і юридичних (власне правову реалізацію, пра- вове регулювання, сприйняття норми права і т. д.).
19. Слід виділяти: а) безпосередню реалізацію податково-про-цесуальних правових норм; б) реалізацію податково-матеріальних право- вих норм, в якій роль процесуальних норм права складно переоцінити, во- на є вирішальною.
20. Податково-процесуальні приписи не тягнуть за собою немину-чого щодо них правозастосовного процесу. В основному для них харак- терна реалізація за допомогою таких форм, як дотримання, виконання й використання (у першу чергу – виконання, тобто завдяки активній діяль- ності з втілення зобов’язуючих правових приписів).
21. Важко уявити реалізацію матеріально-правової норми без такого, що відповідає їй, податково-процесуального механізму. Податково-проце-суальні норми виступають засобами реалізації матеріальних норм податко-вого права (і тільки податкового права) та втілюються у податково-про-цесуальних правовідносинах.