ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Підсумовуючи порушену у даній частині роботи проблематику можна зробити наступні висновки:

1. Податково-правовий процес являє собою врегульований процесу-альними нормами податкового права порядок процедурної (як правило, неюрисдикційної) діяльності компетентних органів публічної влади (іноді й інших уповноважених суб’єктів) у галузі оподаткування та податково-процесуальні правовідносини, що виникають на цій основі.

2. Податковий процес та продаткова процедура, виходячи з рівності їх семантичного значення, є тотожними за своїм змістом правовими ка-тегоріями.

3. Наука податково-процесуального права виступає складовою юри-дичної науки, елементом науки фінансового (податкового) права.

4. На пострадянському просторі наявність у навчальній програмі ви-щих навчальних закладів спецкурсів «Податковий процес» або «Подат- ково-процесуальне право» можна розглядати як виняток із загального пра-вила, своєрідний навчально-правовий «експеримент».

5. Процесуальний строк у податковому праві – це визначений зако-нодавством період (відрізок) або момент часу (а саме: настання зазначеної календарної дати; початок чи закінчення передбаченого періоду часу; здійснення певної дії), які деталізують темпоральні умови виникнення, зміни чи припинення податково-процесуальних правовідносин.

6. В податковому праві застосовується загальна (універсальна) по-датково-правова відповідальність (яка застосовуються за вчинення будь- яких податкових правопорушень) та спеціальна податкова відповідаль-ність (процесуальна або матеріальна, в залежності від правопорушення, що слугує підставою їх активізації).

7. Податково-процесуальна відповідальність – це встановлений по-датковим законодавством обов’язок особи, яка вчинила податково-про-цесуальне правопорушення, зазнати у зв’язку з цим обмеження, понести несприятливі обтяження (у чітко визначеному процедурному порядку й в передбачені строки).

8. Податковий процес складається з наступних компонентів: по-датково-процесуальні провадження, стадії та режими.

9. Податково-процесуальне провадження – являє собою комплексне, системне утворення впорядкованої сукупності послідовно здійснюваних процесуальних дій (регламентованих податково-процесуальними нормами), які характеризуються єдністю змісту, формують однородні правовідносини та викликають необхідність встановлення об’єктивних даних й закріплен-ня досягнутого результату в офіційних документах.

10. Залежно від предметно-функціональної ознаки податково-процесу-альні провадження розмежовуються на: а) провадження з податкової реєстрації; б) провадження з ведення податкового обліку; в) провадження зі сплати податкових платежів; г) провадження з податкової звітності; д) провадження з податкового контролю; е) провадження з позасудового розв’язання податкових спорів.

11. Податковий обов’язок, як узагальнююча правова категорія вклю- чає всю систему однопорядкових обов’язків в галузі оподаткування, а саме: а) обов’язок з податкової реєстрації; б) обов’язок з ведення подат- кового обліку; в) обов’язок зі сплати податків і зборів; г) обов’язок з по-даткової звітності.

12. Податково-процесуальна стадія складається з певного числа більш низькорівневих складових компонентів: етапів (фрагментів) та дій.

13. Аналіз податково-процесуального правового механізму дозволяє виділити декілька стадій податкового процесу: а) попередню (підготовчий період: збір та фіксація інформації, аналіз ситуації і т. д.); б) розгляд питання та винесення рішення по суті; в) виконання прийнятого рішення; г) оскарження актів податкових органів та дій їх посадових осіб.

14. Податково-процесуальна стадія – компонент податкового проце-

су, що відбиває його поступовий рух, просторово-часову характеристи- ку (динаміку процесуальної діяльності) та складається з визначеного законодавством відносно самостійного комплексу взаємопов’язаних, функціонально-послідовних процесуальних дій специфічних суб’єктів, спрямованих на реалізацію конкретних проміжних завдань, досягнення процесуального результату, його належного документального оформлен- ня, які у своїй сукупності утворюють єдиний цикл з формування дохідної частини бюджету за рахунок надходження податкових платежів.

15. У «широкому» розумінні система принципів податково-про-цесуального права складається з чотирьох рівнів і її можливо уявити та- ким чином: а) загальноправові принципи; б) загальнопроцесуальні (міжгалузеві) принципи; в) фінансові (галузеві) принципи, серед них, у першу чергу, слід виділити податкові (внутрішньогалузеі) принципи; г) спеціальні принципи.

16. Спеціальні податково-процесуальні принципи – загальнообов’яз-кові вихідні нормативно-юридичні положення (що характеризуються уні-версальністю та абстрактністю), на яких базується порядок процедурної (як правило, неюрисдикційної) діяльності компетентних органів публічної влади в галузі оподаткування, інших учасників податкового процесу.

17. До групи спеціальних податково-процесуальних принципів входять: а) принцип незалежності (самостійності) податкових органів у

своїх правоправних діях; б) принцип чітко визначеної ієрархії та субординації (підпорядкування); в) принцип диспропорції (незбалансованості) між пра-вами та обов’язками платника податкових платежів; г) принцип рівномір- ності сплати; д) принцип дотримання податкової таємниці; е) принцип нейтральності учасників податкового процесу.

18. За допомогою методу податково-процесуального права до пев-ної межі «згладжується» імперативність усього податково-правового механізму. Водночас, наявність значної диспозитивності можна віднес-

ти до характерних рис усіх галузевих (інституційних) правових процесів.

19. До особливостей методу податково-процесуального правово-го регулювання, які повною мірою відбивають його «делікатність», слід віднести: а) широке застосування дозволу та розсуду; б) обмежену альтернативність, можливість ситуативно використовувати його суб’єктами різних моделей поведінки; в) певну рекомендованість; г) циклічність (упо-рядкованість, періодичність та послідовність); д) підвищену самостійність учасників податкового процесу.

20. Податково-процесуальний режим – структурний компонент по-даткового процесу (який являє собою сукупність принципів, що діють у податковому процесі; основних способів та засобів їх реалізації; гарантій здійснення податково-процесуальної діяльності), що відбиває специфіку процедурних питань статусу його участників й особливості реалізації галузевого фінансово-правового методу правового регулювання та повною мірою впливає на якість податкового процесуально-правового середови- ща.

21. Реєстрація й облік в податковому праві є самостійними, структурно завершеними податково-процесуальними провадженнями, що входять до складу попередньої стадії податкового процесу, яка спрямо-вана на збір та фіксацію спеціальної інформації, з’ясування та констата-цію правового статусу, моніторинг ситуації, передбачають здійснення пев-ної аналітичної діяльності.

22. Податковий облік являє собою безперервне відображення, як правило, в хронологічному порядку: а) факторів господарської діяльності, які впливають чи можуть вплинути на визначення податкової бази; б) інформації, яка відбиває фактичний стан платника податкових платежів.

23. Специфіка податкового обліку може суттєво відрізнятися навіть у межах одного виду. На особливість правової регламентації впливають: а) специфічні риси платника (характер його діяльності; правовий статус); б) конкретний різновид податкового платежу (застосування спеціальних податково-правових режимів тощо); в) модифікація податково-процесуаль- ної діяльності (наприклад, відмінності можуть залежати від того, хто ви- ступає ініціатором податково-процесуального провадження).

24. Сплата податкового платежу являє собою сукупність процесуальних дій, спрямованих на визначення суми податкового платежу (зокрема, здійснення розрахункових операцій) та безпосереднє його спрямування до закріпленого чинним законодавством адресату.

25. Належне виконання податкового обов’язку передбачає застосуван- ня спеціальних засобів (прийомів) зі сплати податкових платежів. При здійсненні сплати податкового платежу платник повинен достеменно зна- ти: напрямок платежу; ставки та валюту сплати податку; механізм здійс- нення платежу; підстави внесення платежу; особливості звітності та конт- ролю за сплатою податку (збору, плати, мита).

26. Податкова звітність характеризується певними рисами: а) як правило, вона складається у письмовій формі; б) подається в чітко визначе- ні законодавством строки; в) може надаватися одним з трьох порядків (особисто, пересиланням поштою, передачею в електронному виді); г) має нормативно затверджену уніфіковану форму, повинна містити певну обов’язкову податкову інформацію та заповнюватися відповідно до пе-редбаченого порядку.

27. Стосовно податкового контролю більш доречно вести мову не просто про правову форму, а про конкретну предметно визначену інститу-ційну процесуальну правову форму. Саме вона служить зовнішньому ви-раженню перевірочної спрямованості податкового процесу, адекватно від-биває внутрішню сутність контрольного сегмента податково-процесуаль- ної діяльності.

28. Необхідно розробити та закріпити в податковому законодавст- ві чітку регламентацію конкретних проявів податково-процесуального правового механізму, умов визнання процесуальних дій нікчемними. На-працювання стандартних моделей поведінки учасників податкового проце- су, визначення критеріїв оцінки їх дій (бездіяльності) в сучасних умо-вах є вкрай нагальним завданням.