Висновки до розділу 1
Підводячи деякі підсумки цієї частини роботи, необхідно зазначити таке.
В галузях публічного права (у т.ч. у податковому праві як підгалузі фінансового права) диференціація норм на матеріальні і процесуальні є можливою, якщо мати на увазі норми-приписи (у термінології С.С.
Алексєєва).Податкові матеріальні норми-приписи встановлюють: платників податків, об’єкт (базу) оподаткування, ставку податку, податковий період (для реальних податків), податкові пільги, особу, на яку покладено обов’язок із визначення суми податкового зобов’язання – у нормах, що регулюють податково-зобов’язальне правовідношення; права й обов’язки суб’єктів податкових правовідносин у всіх податкових процедурах; склади податкових правопорушень і міру відповідальності за їх вчинення.
Податкові процесуальні норми-приписи встановлюють: будь-які додаткові елементи правил поведінки в податково-зобов’язальному відношенні; будь-які додаткові елементи правил поведінки в усіх податкових процедурах; будь-які додаткові елементи правил поведінки при притягненні до фінансової (податкової) відповідальності.
Податкове право України вже на сьогодні містить значну кількість процесуальних норм, що забезпечують в цілому дієвий механізм реалізації державних велінь з приводу сплати тих чи інших податків (зборів), і характеризується доволі розгорнутою правовою регламентацією процедур, спрямованих на реалізацію податково-зобов’язальних і деліктних відносин у сфері оподаткування, процедур, що забезпечують реалізацію суб’єктивних прав і законних інтересів платників, податкових агентів у зв’язку з обмеженням їх права власності на користь публічних інтересів.
В теорії юридичного процесу можна виділити загальні категорії процесуального знання, які простежуються, чи необхідність у використанні яких назріває у процесі податковому. Вони вказують на єдність судового, правозастосовного і правореалізаційного процесів.
До таких категорій повною мірою можна віднести: процесуальну відповідальність у податковому праві [85, с. 149-152], провадження з додатковими гарантіями, спрощені провадження, доказування у податковому процесі, “процесуальну угоду” (податковий компроміс), процесуальні строки, процесуальні документи, процесуальне представництво та ін.Запропоноване авторське визначення податкового процесу, відповідного до якого він являє собою врегульований фінансово-правовими нормами порядок діяльності учасників податкових правовідносин (платників податків, податкових агентів і держави в особі уповноважених органів) та інших осіб, спрямований на ефективну реалізацію податково-зобов’язальних і податково-деліктних правових відносин.
Податковий процес здійснюється на принципах: публічності, імперативності, підконтрольності, адміністрування, таємності, письмовості, одноособового прийняття рішень, здійснення владних повноважень у сфері оподатковування в рамках податкової процедури; обмеженого втручання у справи приватних осіб при здійсненні податкової процедури; юридичної заперечності/нікчемності дій органів державної влади й місцевого самоврядування, здійснених з порушенням податкової процедури; презумпції сумлінності учасника податкової процедури; забезпечення права на судове оскарження рішень, дій та бездіяльності органів, наділених владними повноваженнями у сфері оподаткування.
Зроблено висновок, що у податковому праві, як втім і у сфері інших, так званих “непроцесуальних” галузей права, тобто в рамках неюрисдикційних процесів, стадії податкового процесу збігаються зі стадіями реалізації податкового зобов’язання, тому як такі автором дослідження не виділяються. Доцільним варто визнавати лише три стадії реалізації податкового зобов’язання, серед яких: стадія добровільного виконання податкового зобов’язання платником податку, стадія примусового виконання податкового зобов’язання, стадія притягнення до податкової (фінансової) відповідальності за скоєння податкового правопорушення.
Податковий процес характеризується відсутністю чіткої послідовності перебігу стадій реалізації податкового зобов’язання.
Він розпочинається, як правило, зі стадії добровільного виконання податкового зобов’язання, але на будь-якій стадії може завершитись. Існує ряд проваджень, що відбуваються паралельно із загальним податковим процесом та не включаються до якої-небудь стадії реалізації податкового зобов’язання. Як провадження та процедури різних стадій, так і самі стадії, можуть відбуватися одночасно. Податковий процес складається з податкових проваджень, кожне з яких містить дві і більше податкових процедур. Запропоновано під податковим провадженням розуміти комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених податкових процедур, які поєднуються предметно-функціональною характеристикою, пов’язані з відповідними регулятивними чи охоронними податковими правовідносинами і спрямовані на досягнення єдиної мети. Податкова процедура, у свою чергу, є системою дій учасників податкових правовідносин, спрямованою на досягнення правового результату (найближчої цілі) у сфері оподаткування, модель якої (характер, послідовність дій, часові рамки, вимоги до фіксації, оформлення тощо) встановлена в нормативно-правовому акті.Усі податкові провадження за критерієм характеру зв’язку з податковим зобов’язанням можна поділити на облікове провадження (зв’язок якого з реалізацією податкового зобов’язання є опосередкованим) й усі інші провадження, які мають місце саме на стадіях реалізації податкового зобов’язання. Друга група, у свою чергу, включає, умовно кажучи, “закріплені” провадження, які можуть порушуватися лише на окремій стадії податкового процесу і так звані “наскрізні” провадження, які можуть мати місце на будь-якій стадії реалізації податкового зобов’язання.
У цьому розділі додатково обґрунтована незалежність податкового процесу від процесу адміністративного. В основу аргументації покладено такі положення:
адміністративний процес повністю вкладається в рамки процедур правозастосування; у податковому найбільш значуща його стадія – стадія добровільного погашення податкового зобов’язання - має переважно правореалізаційний характер;
податковий процес, на відміну від адміністративного, являє собою єдине ціле і спрямований на забезпечення виконання платником податків його податкового обов’язку; адміністративний - спрямований або на організацію повсякденної роботи виконавчого апарата, або на забезпечення законних інтересів юридичних та фізичних осіб і може бути поділений на управлінський процес, адміністративно-юрисдикційний процес і адміністративний процес як форму здійснення правосуддя;
фінансова відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, яка за суб’єктами, характером санкцій, порядком накладення, значенням вини при кваліфікації правопорушення та за багатьма іншими ознаками кардинально відрізняється від адміністративної відповідальності;
формально-логічний аналіз тексту Закону 2181 дає підстави вважати, що законодавець розмежовує адміністративну відповідальність і фінансові санкції у вигляді штрафу, пені; для провадження з притягнення до адміністративної відповідальності не характерно визначення суми штрафу самим порушником, що має місце в процесі притягнення до податкової відповідальності;
провадження з притягнення до податкової відповідальності не потребує настільки розгорнутого процесуального забезпечення як провадження з притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення, тобто, відповідне податкове провадження носить «спрощений» характер.