<<
>>

3.2.5. Особливості звітності за земельним податком.

Податкова звітність – це сукупність дій суб’єкта податку, або особи, що його представляє, і податкового органу з приводу складання, ведення і подання документів встановленої форми, які містять відомості про результати діяльності платника податків, його майновий стан і фіксують процес нарахування податку, а також суму, що належить сплатити до бюджету [157; 76][412]).

Податкова звітність за земельним податком реалізується шляхом подання його платниками документів, що містять відомості про нарахування і сплату податкових сум. Її зміст становлять дії суб’єктів оподаткування та державних податкових органів, а суть зводиться до ведення податкових розрахунків та внесення належної суми платежу до бюджету [261; 259; 26; 224][413]). Дане поняття передбачає активну діяльність як платника податку, так і уповноважених державних органів. Саме тому податкова звітність як сукупність, комплекс дій щодо нарахування та сплати земельного податку є невід’ємною частиною його податково-правового механізму.

Визначаючи особливості звітності за земельним податком, ми можемо розподілити дану процедуру на дві стадії: 1) процес обліку платників земельного податку; 2) організація нарахування земельного податку. Слід зауважити, що нам здається такий поділ досить умовним, оскільки на практиці, в законодавчому регулюванні розривати дану правову процедуру було б недоречним – це тільки зашкодило б планомірному надходженню податкових коштів до місцевих бюджетів різних рівнів. Однак, для теорії податкового права такий поділ нам здається дуже корисним, оскільки дозволяє детальніше розкрити специфіку земельного податку, ширше висвітлити повноваження податкових органів щодо його справляння, відобразити місце і роль платника земельного податку у податкових правовідносинах.

Повному і ефективному надходженню податкових сум до бюджету сприяє своєчасний і детальний облік платників земельного податку, який є одним з основних завдань державної податкової служби України [449][414]).

Стаття 16 Закону України “Про плату за землю” встановила, що облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції та громадян) і нарахування земельного податку проводиться щорічно за станом на 1 травня, інших суб’єктів – платників податку за станом на 1 лютого [442][415]). Встановлення законодавцем строків процедури обліку і нарахування податко­вих сум зовсім не розкрило сутності звітності за земельним податком. Тому нам здається необхідним зупинитись на даному питанні більш детально.

Облік платників земельного податку – фізичних осіб – ведеться в окремих спеціальних книгах, в які записуються всі необхідні відомості про землевласника (землекористувача), розмір земельної ділянки, яка надана у постійне або у тимчасове користування, назва документа, який стверджує право на власність або користування землею, підстава для надання встановлених законом пільг, сума нарахованого податку. Про всі зміни, що відбулися протягом року, у книзі робляться відповідні записи [306][416]). При складанні книги обліку платників земельного податку – юридичних осіб її відомості порівнюються із записами у державному земельному кадастрі, що містить систему необхідних даних і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед землевласників та землекористувачів, у тому числі орендарів, ведеться облік за категоріями земель та списком платників, що складаються місцевими Радами [328][417]).

До внесення змін до Закону України “Про плату за землю” особові рахунки на громадян – платників земельного податку в сільській місцевості велись в сільських Радах, а на громадян, які мають земельні ділянки у містах і населених пунктах міського типу – в податковій інспекції. Із прийняттям нової редакції вказаного Закону 19 вересня 1996 року ці повноваження перейшли повністю до податкових органів. На нашу думку, такі зміни є позитивним зрушенням у правовому регулюванні механізму справляння земельного податку.

Встановлення повноважень одному державному органу щодо обліку платників та нарахування сум земельного податку передбачає встановлення правової відповідальності за порушення механізму справляння податків, дозволяє зробити облік платників земельного податку більш систематизованим. Організація підготовчих заходів до проведення податко­вого обліку платників земельного податку, земельних ділянок, земельних часток (паїв), його проведення, надання пільг та нарахування земельного податку здійснюється відповідно до методичного посібника з адміністрування земельного податку із фізичних осіб від 18 квітня 2001 року [609][418]).

Специфіка нарахування податкових сум платникам земельного податку полягає у тому, що його сплачують фізичні і юридичні особи. Фізичним особам нарахування земельного податку проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникам до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку [303][419]). Податкове повідомлення надсилається податковими органами платникам земельного податку на підставі даних обліку платників та земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи корис­туванні, а також на підставі розрахунків податкових сум, які містять інфор­мацію як про суб’єктний, так і про об’єктний склад земельних податкових правовідносин. Як визначено в Законі України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролю­ючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом, у випадках, передбачених За­коном [464][420]). Згідно з п.6.1. ст. 6. даного Закону у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій – за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності) [464][421]).

Конкретніше дане положення розписується у підзаконних нормативних актах, з яких зрозуміло, що податкові органи видають громадянину – платнику земельного податку повідомлення до 15 липня поточного року [565][422]).

Відповідно до ст.13 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку – юридичні особи щорічно складають розрахунок і само­стійно обчислюють суму земельного податку. Норма закону зобов’язує юри­дичних осіб надавати цей розрахунок податковому органу за місцем знаход­ження земельної ділянки [392][423]). Детальніше дане положення розписується „Порядком надання форм вільного розрахунку суми земельного податку”, який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2001 року і діє згідно зі ст.8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.14 Закону України “Про плату за землю” і п.5.1. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” [544][424]). Згідно з даним Порядком, юридичні особи самостійно вираховують суму податкового зобов’­язання на підставі даних Державного земельного кадастру і подають його у відповідний податковий орган в сукупності з такими відомостями: а) даними про наявність документів на землю; б) звітом щодо пільг на земельний податок; в) розрахунками сум земельного податку на землі сільськогосподарського призна­чення, населених пунктів та за землі, що знаходяться поза населеними пунк­тами. Відомчими актами податкової служби передбачено, що у разі, коли юри­дичні особи мають у власності земельні ділянки, розташовані в різних районах, по кожній такій ділянці складається окремий розрахунок, що подається до податкової інспекції того району, де розташована земельна ділянка [86][425]).

Отже, особливості податкової звітності за земельним податком полягають в специфіці об’єкту оподаткування – права власності на земельну ділянку та суб’єктів податку, якими є фізичні та юридичні особи.

Виходячи із специфіки об’єкту оподаткування, податкова звітність за земельним податком є сукупністю дій суб’єктів податку або осіб, що їх представляють та відповідних державних органів щодо складання, ведення і подання документів встановленої форми, та відображення у них системи необхідних даних про правовий режим земельних ділянок, їх кількісні та якісні характеристики, нарахування і сплату податкових сум. Оскільки платниками земельного податку є фізичні та юридичні особи, чинне податкове законодавство встановлює диференційовану процедуру звітності щодо нарахування та сплати податкових сум. Така процедура в найбільш повній мірі забезпечує повноту, своєчасність та планомірність податкових надходжень до централізованих фондів коштів.

Таким чином, додатковими елементами правового механізму земельного податку є джерело сплати податку, методи та способи його сплати, особливості його правового режиму, фонд надходження податкових сум, особливості звітності за земельним податком. Додаткові елементи правового механізму земельного податку, як і основні його елементи, обов’язково повинні бути визначені і регламентовані чинним податковим законодавством. Відсутність у нормативно-правовому регулюванні земельного податку вказівки на дані елементи нівелює можливість його справляння, робить його податково-правовий механізм невизначеним і неконкретизованим. Тому ми пропонуємо у Законі України „Про земельний податок” включити наступні положення. 1. Джерелом сплати земельного податку є дохід фізичної особи або прибуток юридичної особи – його суб’єкта, отриманий як від використання земельної ділянки, так і в будь-який інший легальний спосіб. 2. Правовий режим земельного податку – це виняткова юрисдикція держави та органів місцевого самоврядування щодо його встановлення, справляння, зміни, скасування в Україні, визначення обов’язкових елементів його правового механізму, встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері нарахування і сплати податкових сум. 3. Фонд надходження земельного податку – це сукупність централізованих фондів коштів до яких, згідно з чинним законодавством, здійснюється акумуляція податкових сум від його справляння. 4. Податкова звітність за земельним податком є сукупністю дій суб’єктів податку або осіб, що їх представляють, та відповідних державних органів щодо складання, ведення і подання документів встановленої форми, відображення у них системи необхідних даних про правовий режим земельних ділянок, їх кількісні та якісні характеристики. Ми вважаємо, що дані елементи правового механізму земельного податку повинні не просто визначатись податковим законом, а й детально розписуватись у ньому.

<< | >>
Источник: Хохуляк В’ячеслав Віссаріонович. Правове регулювання земельного податку в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Чернівці –2003. 2003

Еще по теме 3.2.5. Особливості звітності за земельним податком.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -