<<
>>

3.2.3. Особливості правового режиму земельного податку.

Податково-правовий режим – це виняткова юрисдикція щодо встановлен­ня системи податків і зборів, їх справляння чи стягнення, що поши­рюються на певний податковий простір [25][397]).

Проблема державної податкової юрисдикції та розмежування податкових повноважень між державними органами і органами місцевого самоврядування є однією з найбільш актуальних в сучасній теорії і практиці податкового права. Особливо виразно дана проб­лема проявляється у правовій регламентації механізму справляння земельного податку.

У чинному податковому законодавстві України немає чіткого розмежу­вання компетенції держави або уповноважених нею органів та органів місцевого самоврядування щодо встановлення, нарахування і справляння даного податкового платежу. Закон України „Про систему оподаткування” передбачає, що земельний податок є загальнодержавним податком. Його вста­новлення, визначення основних елементів правового механізму і скасування здійснюється Верховною Радою України [444][398]). Закон України „Про плату за землю” визначає загальну компетенцію держави та уповноважених нею органів щодо справляння податку, зарахування сум від його сплати до відповідних централізованих фондів коштів [442][399]). Водночас даний Закон визначає також компетенцію органів місцевого самоврядування у цій сфері. Зокрема, в ч.2. ст. 7 закріплено, що ставки земельного податку щодо земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відпо­відні сільські, селищні та міські Ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище, ніж у два рази від середніх ставок податку [442][400]). Детальніше дане положення розкривається в Законі України „Про місцеве самоврядування”, п.35 ст.26 якого встановлює, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної та міської Ради можуть вирішуватись питання затвердження відповідно до законодавства ставок земельного податку.

Стаття 33 даного Закону встановлює, що до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських Рад належить справляння плати за землю [445][401]).

Виходячи з аналізу даних нормативно-правових актів та враховуючи правову природу земельного податку, можна відзначити, що в Україні діють такі його правові режими, як загальний правовий режим та податково-правовий режим органів місцевого самоврядування. Загальний правовий режим земельного податку – це юрисдикція державної влади щодо встановлен­ня, зміни, скасування земельного податку в Україні, визначення обов’язкових елементів його правового механізму, встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері нарахування і сплати податкових сум.

Водночас держава на законодавчому рівні встановлює за органами місцевого самоврядування самостійні повноваження щодо справляння земель­ного податку. Звичайно, компетенцію органів місцевого самоврядування щодо правового регулювання земельного податку „можна вважати справжньою, коли населення певної місцевості через обрані ними органи дійсно розпоряджається своїми фінансами” [25][402]). Як писав П.-М. Годме, незалежність є реальною, якщо населення має достатньо доходів, якими воно може вільно розпоряджатись, здійснюючи не тільки обов’язкові видатки, але і заборонені, або такі, що підлягають затвердженню. І навпаки, децентралізація є чисто зовнішньою, якщо населення не має достатніх фінансових можливостей, хоча б у законі за місцевими органами і була закріплена широка компетенція [189][403]).

Компетенція органів місцевого самоврядування щодо земельного податку є обмеженою, регламентованою з боку державної влади. На практиці вона проявляється у можливості встановлення ставок земельного податку в межах, передбачених Законом України „Про плату за землю” та у можливості встановлення пільг за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів [251; 279][404]).

Таке обмеження компе­тенції органів місцевого самоврядування є необхідним і витікає з правової природи даного податкового платежу. Оскільки він є загальнодержав­ним по­датком, то саме до компетенції держави входить вироблення єдиної політики щодо його справляння, недопущення ущемлення доходної бази одних місцевих бюджетів за рахунок інших тощо.

Таким чином, особливості правового режиму земельного податку проявляються насамперед у тому, що існує розподіл компетенції щодо його правової регламентації між державною владою та органами місцевого самовря­дування. Компетенція держави щодо правового регулювання земельного подат­ку проявляється у його законодавчому закріпленні та санкціонуванні, а також у законодавчому визначенні повноважень органів місцевого самоврядування що­до його справляння. В свою чергу, органи місцевого самоврядування, які пред­ставляють місцеві інтереси і є незалежними від центральної влади, здійснюють власні повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, проводять його справляння.

<< | >>
Источник: Хохуляк В’ячеслав Віссаріонович. Правове регулювання земельного податку в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Чернівці –2003. 2003

Еще по теме 3.2.3. Особливості правового режиму земельного податку.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -