3.2.3. Особливості правового режиму земельного податку.
Податково-правовий режим – це виняткова юрисдикція щодо встановлення системи податків і зборів, їх справляння чи стягнення, що поширюються на певний податковий простір [25][397]).
Проблема державної податкової юрисдикції та розмежування податкових повноважень між державними органами і органами місцевого самоврядування є однією з найбільш актуальних в сучасній теорії і практиці податкового права. Особливо виразно дана проблема проявляється у правовій регламентації механізму справляння земельного податку.У чинному податковому законодавстві України немає чіткого розмежування компетенції держави або уповноважених нею органів та органів місцевого самоврядування щодо встановлення, нарахування і справляння даного податкового платежу. Закон України „Про систему оподаткування” передбачає, що земельний податок є загальнодержавним податком. Його встановлення, визначення основних елементів правового механізму і скасування здійснюється Верховною Радою України [444][398]). Закон України „Про плату за землю” визначає загальну компетенцію держави та уповноважених нею органів щодо справляння податку, зарахування сум від його сплати до відповідних централізованих фондів коштів [442][399]). Водночас даний Закон визначає також компетенцію органів місцевого самоврядування у цій сфері. Зокрема, в ч.2. ст. 7 закріплено, що ставки земельного податку щодо земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні та міські Ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище, ніж у два рази від середніх ставок податку [442][400]). Детальніше дане положення розкривається в Законі України „Про місцеве самоврядування”, п.35 ст.26 якого встановлює, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної та міської Ради можуть вирішуватись питання затвердження відповідно до законодавства ставок земельного податку.
Стаття 33 даного Закону встановлює, що до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських Рад належить справляння плати за землю [445][401]).Виходячи з аналізу даних нормативно-правових актів та враховуючи правову природу земельного податку, можна відзначити, що в Україні діють такі його правові режими, як загальний правовий режим та податково-правовий режим органів місцевого самоврядування. Загальний правовий режим земельного податку – це юрисдикція державної влади щодо встановлення, зміни, скасування земельного податку в Україні, визначення обов’язкових елементів його правового механізму, встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері нарахування і сплати податкових сум.
Водночас держава на законодавчому рівні встановлює за органами місцевого самоврядування самостійні повноваження щодо справляння земельного податку. Звичайно, компетенцію органів місцевого самоврядування щодо правового регулювання земельного податку „можна вважати справжньою, коли населення певної місцевості через обрані ними органи дійсно розпоряджається своїми фінансами” [25][402]). Як писав П.-М. Годме, незалежність є реальною, якщо населення має достатньо доходів, якими воно може вільно розпоряджатись, здійснюючи не тільки обов’язкові видатки, але і заборонені, або такі, що підлягають затвердженню. І навпаки, децентралізація є чисто зовнішньою, якщо населення не має достатніх фінансових можливостей, хоча б у законі за місцевими органами і була закріплена широка компетенція [189][403]).
Компетенція органів місцевого самоврядування щодо земельного податку є обмеженою, регламентованою з боку державної влади. На практиці вона проявляється у можливості встановлення ставок земельного податку в межах, передбачених Законом України „Про плату за землю” та у можливості встановлення пільг за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів [251; 279][404]).
Таке обмеження компетенції органів місцевого самоврядування є необхідним і витікає з правової природи даного податкового платежу. Оскільки він є загальнодержавним податком, то саме до компетенції держави входить вироблення єдиної політики щодо його справляння, недопущення ущемлення доходної бази одних місцевих бюджетів за рахунок інших тощо.Таким чином, особливості правового режиму земельного податку проявляються насамперед у тому, що існує розподіл компетенції щодо його правової регламентації між державною владою та органами місцевого самоврядування. Компетенція держави щодо правового регулювання земельного податку проявляється у його законодавчому закріпленні та санкціонуванні, а також у законодавчому визначенні повноважень органів місцевого самоврядування щодо його справляння. В свою чергу, органи місцевого самоврядування, які представляють місцеві інтереси і є незалежними від центральної влади, здійснюють власні повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, проводять його справляння.