3.1.6. Пільги щодо сплати земельного податку.
Проблема податкових пільг є однією з найбільш дискусійних у сучасній фінансово-правовій науці і практиці. Особливо гострою дана проблема є стосовно сплати земельного податку. Показовим вже є той факт, що він займає третє місце у системі пільг щодо податків і зборів, після податку на додану вартість та податку на прибуток [415][367]).
Про теперішню роль пільг та їх взаємозв’язок з виконанням доходної частини бюджету говорить також те, що лише у Автономній Республіці Крим за 1998 рік обсяг пільг фізичним особам перевищує нараховану суму земельного податку на 4,9 млн. грн., або на 19,6 % (нараховано 26,2 млн. грн., сума пільг – 31,1 млн. грн.) [392; 282][368]).Перелік пільг щодо земельного податку визначений у ст. 12 Закону України „Про плату за землю”. На основі аналізу даної статті Закону, ми можемо класифікувати пільги із земельного податку як пільги на звільнення і на відстрочку. Звільнення є такою податковою пільгою, що спрямована на виведення з-під оподаткування певних категорій земель або окремих платників земельного податку. Так, за чинним законодавством України від оподаткування звільняються заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади тощо [277][369]).
Платники звільняються від сплати земельного податку безумовно або обмежено. Зокрема, Законом України „Про плату за землю” безумовно звільнені від сплати земельного податку інваліди І та ІІ груп, пенсіонери, а також особи, які користуються пільгами відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, громадяни, які виховують трьох і більше дітей, а також ті, члени сімей яких проходять строкову військову службу, громадяни, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи [366][370]).
Обмежено звільненими від сплати земельного податку вважаються ті, стосовно яких законодавство формулює певні умови та пов’язує відповідальність щодо них з наданням податкової пільги. Наприклад, від сплати земельного податку терміном не більше, ніж на п’ять років звільняються суб’єкти підприємницької діяльності, які створені у порядку, встановленому Законом України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області” інвестиційні проекти [370][371]). Слід відзначити, що саме обмежене звільнення є найбільш поширеним видом пільг у Законі України „Про плату за землю”, що, на нашу думку, є одним з найсуттєвіших недоліків даного Закону. Адже, звільняючи те чи інше підприємство однієї або іншої галузі промисловості від сплати земельного податку на різні терміни, законодавець, таким чином, не дотримується якогось одного критерію при встановлені податкових пільг. Саме тому чинне законодавство про пільги щодо земельного податку позбавлене елементарної системності і логічності.
Інший вид пільг щодо сплати земельного податку – відстрочка передбачає зменшення податкової ставки або повне звільнення від його сплати на певний період [94][372]). Зокрема, Закон України „Про селянське (фермерське) господарство” встановлює, що новостворені фермерські господарства звільняються від сплати земельного податку на протязі трьох років з моменту створення господарства [439][373]). Стаття 12 Закону України „Про плату за землю” передбачає, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські Ради можуть встановлювати такі пільги щодо земельного податку: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховується на спеціальні рахунки відповідних бюджетів[442][374]). Напевне, можна погодитись з тим, що надання фінансової, в тому числі – податкової самостійності органам місцевого самоврядування є позитивним моментом у їх становленні та розвитку, обов’язковим атрибутом правової держави [367][375]).
Водночас поруч з позитивним боком такого законодавчого рішення помітний і його негативний бік. Зокрема, у 1998 році органи місцевого самоврядування надали 1281 платнику – юридичній особі пільги на суму 6,1 млн. грн. та 7,9 тисячам платникам земельного податку – фізичним особам на суму 1,2 млн. грн. У Києві звільнено від плати земельного податку ринки комунальної власності, хоча останні не були збиткові [392][376]). Питання полягає не в тому, щоб відібрати від органів місцевого самоврядування повноваження щодо встановлення пільг платникам земельного податку. Так само ми не пропонуємо повного скасування земельно-податкових пільг. Однак ми переконані, що в законодавстві повинні бути вироблені єдині, економічно обґрунтовані критерії для їх застосування, які повинні стати правилом, а не виключенням з такого правила. Такі пільги повинні бути визначенні в майбутньому податковому кодексі. Отож, аналізуючи чинне податкове законодавство, очевидно, що пільги зі сплати земельного податку класифікуються на пільги на звільнення і на відстрочку. Чинна правова регламентація пільг зі сплати земельного податку потребує серйозного доопрацювання, із встановленням єдиних критеріїв їх надання, визначенням чіткого переліку суб’єктів їх надання.Таким чином, визначаючи основні елементи правового механізму земельного податку, ми вважаємо, що ними є суб’єкт, об’єкт, ставка оподаткування, а також предмет, база одиниця податку, строки та пільги щодо його сплати. На основі здійсненого аналізу ми вважаємо, що основні елементи правового механізму земельного податку обов’язково повинні бути визначені у податковому законі. Саме таким шляхом можна вирішити всі наявні правові колізії і суперечки щодо його справляння, уникнути їх в майбутньому. Чітке закріплення основних структурних елементів земельного податку, що характеризують його як цілісний, завершений інструмент державного впливу, є основою податково-правового регулювання, запорукою для ефективного його справляння.