<<
>>

Висновки до розділу 2

1. Формування законодавства України про рекламу здійснювалося поступово. До 1994 року в Україні по суті не існувало жодного нормативноправового акта, метою прийняття якого було врегулювання правовідносин у сфері реклами.

Лише 5 грудня 1994 року Указом Президента України № 723/94 «Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припинення» було вперше введено поняття недобросовісної реклами, встановлено заборони щодо реклами, використання в ній державних символів тощо. Уперше було уповноважено державний орган - Антимонопольний комітет України на здійснення контролю за запобіганням недобросовісній рекламі та її припиненням. До компетенції органів місцевого самоврядування входило лише внесення подання на розгляд вищезазначеного органу державної влади в разі виявлення ознак недобросовісної реклами.

2. Єдиним, комплексним, спеціальним нормативно-правовим актом, який визначив основні засади рекламної діяльності в Україні, врегулював відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження та одержання реклами на території України, став Закон України «Про рекламу», прийнятий 3 липня 1996 року. Стаття 15 цього Закону вперше надає органам місцевого самоврядування право встановлювати порядок розміщення зовнішньої реклами на підпорядкованій їм території.

3. В Україні в цілому сформовано законодавчу та нормативно-правову основу регулювання рекламних правовідносин. Органи місцевого самоврядування беруть активну участь у регулюванні зазначених правовідносин через прийняття регуляторних актів, здійснення дозвільної та контрольної діяльності. Однак чинне законодавство потребує значних змін і доповнень, воно не відповідає вимогам сьогодення, не сприяє повною мірою розвитку ринкової економіки.

4. Визначено, що під нормативно-правовими гарантіями діяльності органів місцевого самоврядування, що регулюють питання розміщення реклами, розуміється сукупність норм права, які гарантовані або санкціоновані державою й органами місцевого самоврядування та спрямовані на регулювання відносин, пов’язаних із розміщенням реклами на території певної адміністративно-територіальної одиниці.

5. Елементом адміністративно-правових гарантій діяльності органів місцевого самоврядування є наявність ефективного механізму притягнення суб’єктів господарювання до адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про рекламу. Таких повноважень органи місцевого самоврядування наразі не мають, тому використовується механізм притягнення до відповідальності за порушення законодавства про благоустрій населених пунктів, що надає цілком реальну можливість впливати на поведінку суб'єктів господарювання, спонукати їх до поваги суспільних інтересів, додержання законності й дисципліни у цій сфері.

6. Встановлено, що норми законодавства України про рекламу не узгоджуються з нормами інших галузевих нормативно -правових актів (у сфері безпеки дорожнього руху, охорони культурної спадщини тощо), що зумовлює необхідність комплексного вдосконалення нормативно-правового забезпечення порушеного питання. Запропоновано внести зміни до статті 16610 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановити більш жорсткі штрафні санкції за порушення законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, однак лише після впровадження чітко регламентованої, прозорої та такої, що не містить прогалин і протиріч, процедури видачі документів дозвільного характеру, у тому числі й дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

7. Доцільно повноваження щодо притягнення до юридичної відповідальності розмежувати між Держпродспоживслужбою та органами місцевого самоврядування. До повноважень державного органу слід віднести всі питання, пов’язані зі змістом реклами (реклама, що заборонена законом; порушення прав третіх осіб під час виготовлення реклами тощо), до повноважень органів місцевого самоврядування - питання законності розміщення спеціальних конструкцій у межах населеного пункту. Такий розподіл дозволить ефективно здійснювати органами місцевого самоврядування благоустрій населених пунктів і залучати додаткові грошові кошти до місцевих бюджетів.

8. З метою надання органам місцевого самоврядування реальних важелів впливу на суб’єктів господарювання необхідно закріпити у Законі України «Про рекламу» такі спеціальні підстави для анулювання дозволу на розміщення зовнішньої реклами: відсутність маркування спеціальної конструкції; встановлення спеціальної конструкції, що не відповідає дозволу на розміщення зовнішньої реклами; недодержання вимог щодо технічного та/або естетичного стану спеціальної конструкції (у разі невиконання письмової вимоги уповноваженої особи органу, який здійснює контроль); невикористання місця розташування спеціальної конструкції безперервно протягом шести місяців.

9. Контроль органів місцевого самоврядування - урегульована нормами права сукупність заходів, що здійснюються органами місцевого самоврядування та спрямовані на забезпечення відповідності рекламної діяльності суб’єктів господарювання вимогам законодавства України про рекламу.

9. Доцільно виявлення незаконно розміщених спеціальних конструкцій зовнішньої реклами здійснювати шляхом застосування такої форми контролю як перевірка, яка характеризується короткостроковістю, вузькою спеціалізацією та зіставленням документальних даних із фактичними показниками. Суб’єктом контролю повинен бути виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, до повноважень якого входить регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами, у тому числі й видача дозволів

10. Організація ефективного контролю органів місцевого самоврядування за діяльністю суб’єктів рекламних правовідносин можлива за наявності прозорої дозвільної системи, чітко розподілених і закріплених на законодавчому рівні повноважень між державними органами та органами місцевого самоврядування, дієвого механізму притягнення до юридичної відповідальності, закріплення спеціальних заходів реагування у вигляді анулювання дозволів та демонтажу спеціальних конструкцій.

<< | >>
Источник: НІКУЛІН ВІТАЛІЙ АНДРІЙОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ПИТАНЬ РЕКЛАМИ. Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2018. 2018

Еще по теме Висновки до розділу 2:

  1. Розділ 20 і ПРОВЕДЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ: ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ
  2. ВСТУП
  3. Висновки до третього розділу
  4. Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  5. Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій
  6. Розділ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  7. ЗМІСТ
  8. Висновки до розділу 3
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. ВИСНОВКИ
  12. РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ІНСПЕКЦІЇ МВС УКРАЇНИ (1936–2000 рр.): ПРОБЛЕМИ ІСТОРІОГРАФІЇ
  13. Висновки до розділу 2
  14. Висновки до розділу 2
  15. РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -