<<
>>

Україна як суб’єкт міжнародних правовідносин щодо стандартів спрощення та гармонізації національних митних процедур

На сучасному етапі розвитку митної справи в Україні значна увага приділяється вдосконаленню митних процедур у відповідності до міжнародних стандартів. Так, після проголошення у 1991 р. незалежності України були поступово здійснені заходи щодо лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, в результаті яких почали значно збільшуватись обсяги зовнішньої торгівлі, що вимагали принципової зміни підходів до встановлення порядку та правил переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон [281, с.

115].

Треба зазначити, що в Україні основні засади економічної самостійності і напрямки її реалізації були започатковані ще від дня прийняття Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. [410, ст.10] та Закону Української РСР «Про економічну самостійність Української РСР» від 03.08.1990 р. [411, ст.12]. Виходячи з того, що забезпечення економічної самостійності України є важливою умовою державного суверенітету, Україна почала самостійно визначати свій економічний статус й здійснювати власну зовнішньоекономічну діяльність, укладаючи при цьому міжнародні угоди і беручи участь у діяльності міжнародних економічних організацій. На сьогодні основною правовою підставою проведення Україною власної митної політики є Конституція України від 28.06.1996 р. [412, ст.17, 18], Митний кодекс України від 13.03.2012 р. [113, ст.5] та Податковий кодекс України [114, ст.3]

У зв’язку з цим Україна як суб’єкт міжнародних правовідносин стала брати активну участь у впровадженні до національної системи митного законодавства міжнародних стандартів у сфері спрощення і гармонізації митних процедур.

Сандровський К. К. виокремив такі форми митного співробітництва України з іноземними державами та міжнародними організаціями:

- участь у багатосторонніх договорах;

- членство у міжнародних митних організаціях;

- укладення двосторонніх договорів про співробітництво та взаємодопомогу;

- фактичне дотримання загальноприйнятих норм і стандартів міжнародного митного права;

- забезпечення виконання зобов’язань існуючих міжнародних договорів [78, с. 271-272].

На нашу думку, такі форми митного співробітництва доцільно скоротити до двох: участь у міжнародних (багатосторонніх і двосторонніх) договорах та членство у міжнародних митних організаціях. Вважаємо, що наведені Сандровським К. К. форми митного співробітництва як «укладення двосторонніх договорів про співробітництво та взаємодопомогу», «фактичне дотримання загальноприйнятих норм і стандартів міжнародного митного права» і «забезпечення виконання зобов’язань існуючих міжнародних договорів» за своєю суттю вже входять до участі у багатосторонніх договорах.

Першим кроком України у напрямку спрощення і гармонізації митних процедур є її приєднання до ВМО (згідно із Постановою Верховної Ради України «Про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 р.» від 19.06.1992 р. № 2479-ХХІІ) [153], що стало стимулом для приєднання до міжнародних договорів і відповідних рішень у сфері спрощення та гармонізації митних процедур, розроблених у рамках спочатку РМС, а потім ВМО.

Так, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 05.10.2006 р.

№ 227-V Україна приєдналася до зазначеної конвенції [194], але для усунення певних процедурних невідповідностей 15.02.2011 р. Верховною Радою

України до цього Закону були внесені зміни, які остаточно усунули (зняли) перешкоди у наданні Україні повноцінного статусу договірної сторони оновленої Кіотської конвенції. Остаточно конвенція набула чинності для України з 15.09.2011р. [283; 284; 328, с. 309].

Саме тому Україна отримала статус договірної сторони Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур аж у 2011 р., що, на нашу думку, гальмувало темпи входження України до систем міжнародного митного співробітництва, що, у свою чергу, не могло не впливати згубно на стан зовнішньоекономічної діяльності для українських суб’єктів зовнішньоторговельної діяльності. Оновлена Кіотська конвенція зобов'язує Україну застосовувати однакові міжнародні стандарти в роботі митних служб, у спрощенні та автоматизації митних процедур, а також передбачає перехід на використання електронних документів і створення електронних систем «єдиного вікна» (стандартне правило 7.2 розділу 7 Загального додатка оновленої Кіотської конвенції) [27].

Необхідно також зазначити, що Україна як суб’єкт міжнародних відносин, є членом інших міжнародних договорів у сфері спрощення та гармонізації митних процедур, які розроблені ВМО та ЄЕК ООН, наприклад, таких як:

- Стамбульська конвенція про тимчасове ввезення (Україна приєдналася у 2004 р.) [155; 202];

- Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (Україна приєдналася у 2002 р.) [156; 208];

- Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення (МДП) 1975 р. (Україна приєдналася у 1994 р.) [285];

- Міжнародна конвенція про затвердження умов проведення контролю вантажів на кордонах 1982 р. (Україна приєдналася у 2002 р.) [286].

Другим значним кроком у напрямку спрощення та гармонізації національних митних процедур є вступ України до СОТ. Верховною Радою України 10 квітня 2008р. було прийнято Закон України «Про ратифікацію

Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» № 250-VI [405]. Президентом України 16 квітня 2008 р. був підписаний зазначений закон. Згідно з процедурами СОТ із 16 травня 2008 р. Україна набула повноправного членства у цій міжнародній організації [218; 287; 328, с.341].

Необхідно відмітити деякі позитивні наслідки для української економіки щодо вступу до СОТ. Так, із приєднанням до СОТ в Україні з’явилася можливість на перегляд застосовуваних обмежень стосовно українських товарів - усього їх 86, у тому числі: 41 антидемпінговий захід, 45 нетарифних бар'єрів і 6 захисних заходів. Загальний збиток від застосовуваних іншими країнами обмежувальних заходів оцінювався приблизно у 400 млн дол. США, що було еквівалентно 0,8 % усього товарного експорту України у 2007 р. [211, с. 76].

Із вступом до СОТ Україна стала повноправним учасником міжнародної торгівлі, що має дотримуватися певних правил, які у т. ч. стосуються і питань спрощення та гармонізації митних процедур. Так, наприклад, при нарахуванні митних платежів на товари, що ввозяться на митну територію України, митна оцінка товару повинна відповідати вимогам ст. VII ГАТТ тощо.

Після набуття членства в СОТ у травні 2008 р. Україна приєдналася до групи держав-членів СОТ, які нещодавно вступили до неї (RAM/VRAM - Recently acceded members / Very Recently acceded members), до складу якої, крім України, входять Албанія, Вірменія, Македонія, Республіка Киргизстан, Молдова, Саудівська Аравія, Тонга, В’єтнам.

Членство в RAM/VRAM дає можливість узгодити з державами-членами СОТ положення щодо непогіршення основних зобов’язань України щодо сільського господарства, доступу до ринку несільськогосподарських товарів (NAMA - Non-agricultural market access) та ін. незалежно від рівня зобов’язань, що обговорюються або уже погоджені в рамках Доха раунду [319, с. 166].

Необхідно також зазначити, що з 1998 р. в Україні діє «Стратегія її інтеграції до Європейського Союзу» [288]. Основною метою цього національного нормативно-правового акта є забезпечення входження нашої держави до європейського політичного, інформаційного, економічного і правового простору [288, абз. 1]. Одним з напрямів інтеграційного процесу є адаптація законодавства України до законодавства ЄС, яка, зокрема, передбачає поступове наближення вітчизняних нормативно-правових актів до європейських стандартів, у тому числі й у митній сфері [288, розд. 1 п.1, 8].

Так, основним досягненням у напрямку зближення національного митного законодавства з міжнародними стандартами у сфері спрощення та гармонізації митних процедур стало підписання у 1994 р. Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами- членами [289], яка вже втратила юридичну силу. Зазначена Угода була базовою щодо початку адаптації українського митного законодавства до норм ЄС, у тому числі у напрямку спрощення та гармонізації митних процедур [289, ст. 1], оскільки Угода стала важливим кроком до залучення України до правового поля єдиного європейського ринку та ГАТТ/СОТ. Положення Угоди вперше визначали коло регулювання митних правовідносин, впливаючи на внутрішнє законодавство обох Сторін, особливо України, ставлячи нашу державу перед необхідністю розроблення законодавчої бази взагалі для поступового входження до Європейського Союзу та, зокрема, для спрощення й гармонізації митних процедур.

Продовжуючи шлях до європейської інтеграції, у листопаді 2009 р. між Україною та ЄС була укладена угода під назвою «Порядок денний асоціації Україна - ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію» [275]. Цей двосторонній міжнародний договір містить перелік реформ, які повинна була провести Україна, співпрацюючи з ЄС, на шляху до укладання Угоди про асоціацію. Так, наприклад, у цій Угоді зазначається, що сторони будуть приділяти особливу увагу співробітництву і подальшому розвитку митного законодавства України та його імплементаційних положень відповідно до міжнародних інструментів та стандартів, які стосуються митної сфери й торгівлі, включаючи ті, які розроблені ЄС, ВМО (зокрема, оновлена Кіотська Конвенція), СОТ, ООН (наприклад, Конвенція щодо гармонізації прикордонного контролю 1982 р. та ін.) [275, п. 5].

З 2007 р. Україна вела переговорний процес, який складався з 21-го раунду переговорів, метою якого було підписання Угоди про асоціацію України та ЄС на заміну Угоди про партнерство та співробітництво [289]. Політичну частину Угоди про асоціацію Україна - ЄС було підписано 21.03.2014 р. Економічну частину угоди було підписано 27.06.2014 р. [393]. У світлі нашої теми ми цікавимося саме економічною частиною угоди, яка передбачає глибоку економічну інтеграцію України з ЄС, а також створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі [393, розділ IV].

Розділ 4 Угоди про асоціацію України та ЄС охоплює такі важливі питання у митній сфері як: національний режим та доступ товарів на ринки; технічні бар’єри у торгівлі; сприяння торгівлі і співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; рух капіталів і платежів тощо. Розділ 4 Угоди про асоціацію - у якій ідеться про встановлення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ), має набрати чинності 31 грудня 2015 року. Необхідно відмітити, що українськими законодавцями також постійно ведеться робота з приведення Митного кодексу України у відповідність до глави 5 Угоди про асоціацію «Митні питання та сприяння торгівлі», у відповідність до додатка XV «Наближення митного законодавства». Вважаємо, що за всі роки української незалежності підписання цієї Угоди - найбільш значний крок у сфері гармонізації й уніфікації митного законодавства. Цей крок також свідчить про зміну Україною вектора розвитку у міжнародному митному співробітництві з СНД на ЄС. Розцінюємо це як дуже перспективне рішення для нашої держави, оскільки рівень митного регулювання у ЄС якісно є значно кращим від рівня СНД.

Виходячи із викладеного вище, можна зазначити, що приєднання України до основних міжнародних конвенцій у сфері спрощення та гармонізації митних процедур, а також приєднання її до основних міжнародних організацій у цій сфері (наприклад таких, як ВМО, СОТ) дає безсумнівні переваги для участі в міжнародній торгівлі та є важливим кроком на шляху інтеграції до світового економічного простору. Гармонізація українського митного законодавства в рамках міжнародно-правових відносин є й важливим нормотворчим процесом розвитку митного права в нашій державі.

<< | >>
Источник: ДЕНИСЕНКО Сергій Іванович. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ СПРОЩЕННЯ ТА ГАРМОНІЗАЦІЇ МИТНИХ ПРОЦЕДУР У СФЕРІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Еще по теме Україна як суб’єкт міжнародних правовідносин щодо стандартів спрощення та гармонізації національних митних процедур:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -