Стаття 311. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа

1. Митні органи як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові га­рантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері дер­жавної митної справи.

2. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

3. Форми бланків фінансових гарантій встановлюються центральним органом ви­конавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фі­нансів.

4. Митний орган направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, ви­могу щодо сплати митних платежів у разі:

1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Ко­дексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного при­значення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного митного органу - від одного підрозділу цього органу до іншого);

2) встановлення митним органом факту порушення вимог і умов митних ре­жимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;

3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу;

4) встановлення митним органом факту порушення вимог і умов тимчасово­го ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого корис­тування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

5. Гарант зобов'язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отри­мання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, пере­рахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.

6. У разі порушення строку перерахування коштів у рахунок сплати митних пла­тежів відповідно до вимоги митного органу гаранти несуть відповідальність (у тому числі передбачену Податковим кодексом України) як особи, відповідальні за сплату забезпечених гарантією сум митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фі­нансовими гарантіями суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.

7. До правовідносин, пов'язаних з видачею фінансової гарантії, виконанням гаран­том зобов'язань і припиненням фінансової гарантії, застосовуються також положення законодавства України про банки і банківську діяльність та цивільного законодавства України в частині, що не врегульована цим Кодексом.

8. Фінансова гарантія, надана у вигляді документа, вилучається митним органом та ставиться на контроль. При цьому на митній декларації посадовою особою митного органу робиться запис щодо реквізитів зазначеної гарантії та суми митних платежів, які безумовно мають бути сплачені у разі порушення зобов'язань, наданих митному органу.

9. Митний орган здійснює перевірку достатності суми фінансової гарантії в поряд­ку, визначеному статтею 308 цього Кодексу.

10. Після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення наданих особою митному органу зобов'язань із сплати митних платежів фінансова гарантія не пізніше одного банків­ського дня після того, як митний орган отримає підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим митним орга­ном.

11. Підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є:

1) щодо транзитного перевезення товарів - повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, митного органу відправлення митним органом призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань;

2) завершення процедур митного контролю та оформлення товарів до мит­ного режиму, що передбачає сплату митних платежів;

3) завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму;

4) виконання зобов'язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.

Митні органи як забезпечення сплати митних платежів приймають фі­нансові гарантії, видані гарантами, внесеними до реєстру гарантів.

Відповідно до правил частини 3 коментованої статті за своєю суттю ця фінансова гарантія є безвідкличним зобов'язанням гаранта сплати­ти на вимогу митного органу кошти в межах визначеної суми в тому разі, якщо не були виконані зобов'язання зі сплати митних платежів, забезпе­чені цією гарантією. Тому до моменту набрання нею чинності гарант стає зобов'язаною особою перед митним органом.

У випадках, визначених частиною 4 статті, митний орган надсилає га­рантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати мит­них платежів.

Правові наслідки порушення боржником зобов'язань, забезпечених га­рантією, визначені ст. 563 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант мусить сплатити кредиторові, тобто митному органу, грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога митного органу до гаранта про сплату грошової суми відповід­но до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані у гарантії.

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах митний орган має вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встанов­леного у гарантії, на який її видано.

Кредитор не може передавати іншій особі права вимоги до гаранта, якщо іншого не встановлено гарантією.

При порушенні зобов'язання, забезпеченого гарантією, настає відпові­дальність гаранта перед кредитором, що передбачено ст. 560 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7 ст. 311 встановлено, що до правовідносин, пов'язаних із ви­дачею фінансової гарантії, виконанням гарантом зобов'язань і припинен­ням фінансової гарантії, застосовуються також положення законодавства України про банки і банківську діяльність та цивільного законодавства України в частині, що не врегульована цим Кодексом.

Підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора можуть бути тільки підстави, пов'язані із недодержанням умов самої гарантії, що зовсім не стосуються основного зобов'язання. А саме: невідповідності вимоги або доданих до неї документів умовам гарантії, подання вимоги поза строком дії гарантії.

При відмові сплатити гарантійну суму кредиторові гарант зобов'язаний негайно сповістити його про це, щоб надати можливість усунути недолі­ки вимоги і пред'явити нові вимоги в межах строку дії гарантії. Інші об­ставини, які стосуються основного зобов'язання і, зокрема, свідчать про його виконання боржником, або припинення з інших підстав, або визна­ння його недійсним, не можуть бути підставою для звільнення гаранта від виконання зобов'язання, що виникло з банківської гарантії.

Гаранти несуть відповідальність (у тому числі передбачену Податковим кодексом України) як особи, відповідальні за сплату забезпечених гаранті­єю сум митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта і стягуються у порядку, встановленому законодавством.

Після завершення виконання митних процедур фінансова гарантія ви­вільняється (повертається) митним органом.

Правилами, введеними Міжнародною конвенцією про спрощення і гармонізацію митних процедур, встановлено, коли гарантії представлені, звільнення від зобов'язань за цими гарантіями здійснюється в якнайкорот­ший термін після того, як митна служба переконалася у належному вико­нанні зобов'язань, на забезпечення виконання яких ці гарантії надавалися.

У статті, що коментується, термін вивільнення (повернення) фінансо­вої гарантії здійснюється не пізніше як через один банківський день піс­ля того, як митний орган отримає підтвердження фактичного виконання зобов'язань, і коли не буде порушення наданих особою митному органу зобов'язань із сплати митних платежів.

Статтею 302 Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом і Податковим кодексом України строків сплати митних пла­тежів на суму податкового боргу нараховується пеня у розмірі й порядку, визначених Податковим кодексом України.

У разі ж подання гаранту претензій щодо сплати митних платежів від­повідно до Податкового кодексу України пеня нараховується на строк, що не перевищує трьох місяців із дня, що йде за днем закінчення строку вико­нання зобов'язань, забезпечених гарантією.