Стаття 206. Тимчасове зберігання товарів на складах, розташованих поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів

1. У випадках, коли доставка товарів кінцевому одержувачу через умови переве­зення (або з будь-яких інших причин) переривається, товари можуть розміщуватися на складах тимчасового зберігання, які розташовані поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів та у яких здійснюються прийняття, навантаження, перевантаження, вивантаження та видача товарів, що переміщуються через митний кордон України.

2. Товари, розміщені на складах тимчасового зберігання, розташованих поза меж­ами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, мор­ських та/або річкових портів, до їх випуску із складу вважаються такими, що не про­пущені на митну територію України.

3. Вивезення товарів із складів тимчасового зберігання, розташованих на територі­ях аеропортів, морських та/або річкових портів, у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, здійснюється на підставі рішення митного органу про про­пуск цих товарів на митну територію України або про відмову в такому пропуску, крім випадків, зазначених у частині п'ятій цієї статті.

4. У разі прийняття митним органом рішення про пропуск товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, розташованому поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, на митну територію України цьому органу з метою забезпечення контролю за достав­кою зазначених товарів до митного органу призначення подаються транспортні доку­менти, що містять відомості про ці товари, та комерційні документи (за їх наявності).

5. Вивезення за межі митної території України товарів, розміщених на складі тим­часового зберігання, розташованому поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, у разі якщо митним органом прийнято рішення про відмову в пропуску таких товарів на митну територію України, здійснюється перевізником, який ввозив зазначені товари.

6. З дозволу митного органу з товарами, розміщеними на складах тимчасового зберігання, розташованих поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, дозволяється здій­снювати тільки прості складські операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів: переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення, чи­щення, провітрювання, створення оптимального температурного режиму зберігання, сушіння (у тому числі із створенням потоку тепла), захист від корозії, боротьба із шкід­никами, інвентаризація.

7. Переміщення товарів, розміщених на складах тимчасового зберігання, розташо­ваних поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, між складами тимчасового зберігання в межах однієї зони митного контролю здійснюється з повідомленням та під контролем митного органу.

Коментованою статтею визначено, що у випадках, коли доставка това­рів кінцевому отримувачу через умови перевезення (або з будь-яких інших причин) переривається, товари можуть розміщуватися на складах тимча­сового зберігання, які розташовані поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річ­кових портів і в яких здійснюються прийняття, навантаження, переванта­ження, вивантаження та видача товарів, що переміщуються через митний кордон України. Також необхідно враховувати положення ч. 2 ст. 210 цього Кодексу, якою визначено, що товари, вивантажені з судна в зону митного контролю на території морського, річкового порту, для митних цілей вва­жаються такими, що перебувають на складі тимчасового зберігання.

Під тимчасовим зберіганням товарів і транспортних засобів під митним контролем слід розуміти заходи митного контролю, відповідно до яких то­вари й транспортні засоби зберігаються під митним контролем у спеціаль­но виділених і облаштованих приміщеннях, резервуарах, на майданчиках.

Відповідно до цього під терміном “склад тимчасового зберігання” (далі - СТЗ) треба розуміти спеціально визначені й обладнані складські приміщен­ня, резервуари, криті чи відкриті майданчики, призначені для зберігання товарів і транспортних засобів, які розміщуються в межах огородженої те­риторії. СТЗ функціонують відповідно до норм Митного кодексу України і Положення про склад тимчасового зберігання. Ними визначено організацій­ні, технологічні, технічні та інші умови, пов'язані з функціонуванням СТЗ.

СТЗ може бути розташований у зоні діяльності митного органу, у яко­му перебуває на обліку одержувач або відправник товарів і транспортних засобів, а саме:

- в аеропорту, порту, на аеродромі, залізничній станції, що відкриті для міжнародного чи міждержавного сполучення і здійснюють прийнят­тя, навантаження, вивантаження й видачу товарів, які переміщуються через державний кордон України;

- у безпосередній близькості до пункту пропуску через державний кор­дон України для міжнародного чи міждержавного автомобільного сполучення.

Дозволяється спільне зберігання партій товарів окремих категорій за умови документального підтвердження виготовлення їх одним виробни­ком із застосуванням єдиного технологічного процесу та якщо ці товари мають однакові фізичні і якісні характеристики.

Порядок розміщення товарів і транспортних засобів на складах, видачі їх зі складу після митних формальностей визначається митним органом, у зоні діяльності якого розташовано СТЗ.

Як правило, порядок надання такого дозволу передбачає, що в разі необ­хідності розміщення товарів на зберігання під митним контролем на СТЗ уповноважена особа підприємства звертається з письмовою заявою на ім'я начальника підрозділу митного оформлення (ПМО) митного органу (далі - Заява), яка, зокрема, передбачає надання підприємством зобов'язання до за­кінчення терміну тимчасового зберігання заявити товари відповідно до об­раного митного режиму або передати їх на склад митниці.

До Заяви додаються документи, що дають змогу ідентифікувати ці то­вари і підтверджують законні підстави їх перебування в особи, яка бажає користуватися послугами складу. Такими документами можуть бути: зо­внішньоекономічні і внутрішні контракти, у тому числі договір зберігання з власником СТЗ (у випадках розміщення товарів на СТЗ відкритого типу), рахунки (інвойси), товаро-транспортні накладні, пакувальні аркуші, серти­фікати тощо. При цьому в разі залишення у справах митниці копій зазначе­них документів вони звіряються з оригіналами. Ксерокопії цих документів засвідчуються печаткою та підписом уповноваженої особи підприємства.