<<
>>

Особливості регіонального (багатостороннього) міжнародно-правового регулювання спощення та гармонізації митних процедур у сфері міжнародної торгівлі

Міжнародно-правове регулювання спрощення й гармонізації митних процедур у сфері міжнародної торгівлі здійснюється як на всесвітньому так і на регіональному (багатосторонньому) рівні міжнародними регіональними організаціями та регіональними економічними інтеграційними об’єднаннями.

Економічна інтеграція - це процес взаємодії країн, який приводить до зближення господарських механізмів (що об’єднують економічні, технологічні, правові, соціально-культурні вимоги до суб’єктів виробничої й комерційної діяльності), і набуває форми міжнародних угод та регулюється міжнародними органами [142, с. 6]. Одним зі стимулів об’єднання держав у регіональні економічні інтеграційні об’єднання є створення сприятливих умов для розвитку міжнародної торгівлі, складовою яких є саме спрощення і гармонізація митних процедур у сфері міжнародної торгівлі.

Як правило, передусім виокремлюють «класичні регіональні інтеграційні блоки»: ЄС, НАФТА, АТЕС, МЕРКОСУР, АСЕАН [320, с. 57].

Дійсно, економічна інтеграція - це властивий сучасному суспільству процес поступового зрощування господарських механізмів двох або кількох держав, що знаходяться, як правило, в одному регіоні, приблизно на одному рівні економічного розвитку, мають сумісні соціально-економічні й політичні системи і пріоритети, а також проводять політику інтеграції. Цей процес проявляється у створенні регіональних інтеграційних об’єднань (зон вільної торгівлі, митних союзів, спільних ринків, економічних та політичних союзів), які містять певний набір економічних і правових інструментів та норм [9, с. 337].

Більшість регіональних економічних інтеграційних об’єднань, перебувають на перших (простіших) стадіях розвитку у вигляді преференційних торгових угод або зон вільної торгівлі. Традиційно виділяють три центри економічної інтеграції у світі: Європу, Північну Америку, Азіатсько - Тихоокеанський регіон [240, с. 34].

Розглянемо економічні інтеграційні об’єднання та міжнародні організації тих географічних регіонів, які досягли певного розвитку у митній сфері, а саме: в Європі - ЄС, у Північній Америці - Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні - Асоціацію країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), в Євразії - СНД, ЄврАзЕС, Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану. Спробуємо розглянути діяльність деяких регіональних інтеграційних об’єднань.

Європейський Союз (ЄС, інколи Європейська унія, англ. European Union - EU) [334].

Митна територія Європейського Союзу об’єднує території 29 держав-членів, включаючи їх територіальні води, повітряний простір і «вільні митні зони», на просторі яких у повному обсязі діє єдине митне законодавство ЄС [335].

Договір про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) 1957 р. закріпив такі основні принципи діяльності держав у сфері митного регулювання [57, п. 1 ст. 3; 406, с. 17]:

- відмова від стягнення мита та встановлення кількісних обмежень на імпорт та експорт товарів і на всі заходи еквівалентної дії між державами- членами;

- формуваня внутрішнього ринку, що передбачає скасування перешкод у вільному пересуванні людей, товарів, послуг та капіталу між державами- членами;

- зближення законодавств держав-членів до рівня, що його потребує функціонування спільного ринку;

- асоціацію з іншими країнами та територіями з метою збільшити торгівлю і сприяння спільному економічному й соціальному розвитку.

Іншим важливим документом, що регламентує митну діяльність європейського митного співробітництва і сприяє спрощенню митних процедур, є Митний кодекс ЄС, розроблений із метою об'єднання митних правил ЄС у єдиний звід правил і кодифікації численних митних норм, що містяться у різних численних регламентах та директивах [170; 418; 422].

Суттєву роль щодо спрощення і гармонізації митних процедур відіграло прийняття Регламенту Ради (ЄЕС) № 2913/92 від 12.10.1992 р., що засновує Митний кодекс співтовариства, який став правовою основою для набрання чинності Митного кодексу ЄС [336; 328, с.64].

Для реалізації положень Митного кодексу ЄС було прийнято спеціальний Регламент Ради № 2454/93 від 02.07.1993 р. [337] (так званий Регламент з імплементації) [15, с. 343-346]. У цьому нормативному акті зібрані основні норми ЄС, що регулюють застосування митного законодавства, у тому числі й у сфері спрощення митних процедур. Структура Регламенту дублює структуру Кодексу, що суттєво підвищує чіткість і системність усього комплексу митних правил, які діють у ЄС. Таким чином, переважна кількість правових норм ЄС у галузі митного регулювання зосередилась у двох основних документах: у Митному кодексі ЄС та Регламенті з імплементації.

Тарифікація товарів проводиться на основі Комбінованої номенклатури Європейського Союзу [405], в якій кожен вид товару має певний код. Митним кодексом ЄС також визначаються походження і митна вартість товарів [170, п. 13]. Тарифні ставки закріплені у Єдиному митному тарифі (ЄМТ) [370], іноді відомому як «Єдиний зовнішній тариф». Реалізація ЄМТ здійснюється за допомогою регламентів прямої дії. Єдиний митний тариф було введено у дію 01.06.1968 р.

Фундаментом формування ЄМТ ЄС стали митні тарифи Німеччини, Італії, Франції і країн Бенілюксу. Основними елементам, які враховувалися при формуванні і встановленні спільного митного тарифу, стали: товарна номенклатура; митна вартість товарів; визначення країни походження товарів [318, с. 61].

Система звільнення від сплати від мита стосується як ввізного, так і вивізного мита. Крім того, треба зауважити, що країни ЄС, реалізуючи свою спільну митну стратегію, керуються положенням документів СОТ, а також регіональними торговельними угодами й актами, які в односторонньому порядку надають преференції окремим країнам.

Положення про звільнення від сплати мита в Європейському Союзі містяться в Регламенті Ради ЄС № 1186/2009 від 16.11.2009 р. про встановлення у країнах ЄС системи звільнень від мита [372]. У ст. 1 цього Регламенту закріплено випадки, в яких товари звільняються від ввізних мит, вивізних мит та ін., якщо товари випускаються у вільний обіг або вивозяться з митної території ЄС [372, ст. 1]. Стаття 2 Регламенту присвячена визначенню понятійного апарату [372, ст. 2].

У зв’язку із розвитком світової торгівлі, прийняттям у ЄС нових держав- членів та збільшенням залучення митних органів у загальноекономічні процеси

виникла необхідність укладання низки міжнародних договорів про взаємодію в галузі міжнародного митного співробітництва. Це договори, укладені від імені ЄС (який має право укладати такі договори, оскільки має міжнародну правосуб'єктність, ст. 216 Договору про функціонування ЄС [406, с. 643]), із третіми країнами і міжнародними організаціями.

Підписання ЄС Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (оновлена Кіотська конвенція) 18.05.1973 р. [27] стало найважливішим кроком на шляху гармонізації і спрощення митних процедур у країнах ЄС. На сьогодні ЄС є договірною стороною оновленої Кіотської конвенції у редакції Брюссельського протоколу. Враховуючи вимоги Кіотської конвенції щодо спрощення митних формальностей, у країнах ЄС було запроваджено (з 1993 р.), як єдину форму письмової митної декларації так званий «Єдиний адміністративний документ» (ЄАД, англ. Single Administrative Document - SAD) [375; 398, с.100]. Також із урахуванням вимог Кіотської конвенції суттєвими досягненнями ЄС у сфері спрощення митних процедур є розвиток електронного декларування та запровадження єдиного електронного обміну даними між імпортерами (експортерами) та митними органами. У державах-членах ЄС застосовується «Єдиний стандарт електронної митної документації» - EDI [376].

Регламентом (EC) № 450/2008 Європейського парламенту й Ради від 23.04.2008 р. було затверджено Модернізований Митний кодекс ЄС (ММК ЄС) [170], який набрав чинності 24.06.2008р. і повинен був почати застосовуватися в повному обсязі не пізніше 24.06.2013 р. [328, с.65]. ММК ЄС значно спрощує законодавство, митні процедури як для митних органів, так і для національних суб'єктів господарювання. Г оловною новацією ММК ЄС є створення так званого «нового електронного митного середовища», яке спрощує митні правила і раціоналізує митні процедури [170, ст. 10; 328, с.64].

Можна погодитися з Романовою М. В., яка до основних новацій ММК ЄС відносить [377]:

- подання митних декларацій та супровідних документів лише в електронній формі (ст. 108 ММК ЄС);

- забезпечення обміну інформацією між митними органами та іншими компетентними органами ЄС в електронній формі (ст. 5 ММК ЄС). Необхідно зазначити, що система інформаційної взаємодії між митними та іншими компетентними органами держав-членів ЄС не один рік відпрацьовувалася й налагоджувалася. Наприклад, у Швеції всі відносини суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності із державними органами, причетними до митних процедур, відбуваються через митну службу, таким чином організована система «Єдиного вікна». Усі відомості від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності зосереджуються у митному органі, а потім за необхідності надсилаються до інших державних органів (служби ветеринарного й фітосанітарного контролю, податкових та банківських установ). У Швеції також вирішено питання щодо відправлення вантажної митної декларації вантажоперевізником за допомогою SMS повідомлення [245];

- уведення концепції «централізованого оформлення», яка дає можливість декларувати товари суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності та сплачувати митні платежі в електронній формі за місцем свого знаходження незалежно від того, через яку державу ЄС товари були ввезені на митну територію або в якій державі ЄС вони були використані (зі ст. 106 ММК ЄС);

- розвиток концепцій «єдиного вікна» і «однієї зупинки». У рамках концепції «єдиного вікна» та з огляду на наявність інформаційного обміну суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності подають інформацію про товари лише до одного органу, навіть якщо вона повинна надаватися до декількох компетентних органів. Концепція «однієї зупинки» передбачає, що контролюючі дії всіх компетентних органів (митних, санітарних та ін.) щодо товарів будуть здійснюватися в один час та в одному місці (ст. 5 ММК ЄС).

20 лютого 2012 р. Комісія ЄС запропонувала доопрацювати Модернізований Митний кодекс ЄС (Community Customs Code (Modernised Customs Code)), а 11 вересня 2013 р. парламент ЄС прийняв зміни до Митного кодексу ЄС. Вони спрямовані на спрощення й уніфікацію митних правил і процедур на всьому митному просторі ЄС [373; 328, с.64-65].

Відповідно до нової редакції МК ЄС категорію «митна процедура» ототожнено із категорією «митний режим». Такий висновок робить Неліпович О., спираючись на переклад визначення «customs procedure». За її словами, й інші міжнародно-правові акти фактично ототожнюють категорії «митний режим» та «митна процедура». Висновок щодо ототожнення категорій «митний режим» та «митна процедура» можна зробити, проаналізувавши зміст Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур [27], яка навіть у назві екземплярів англійською та французькими мовами використовує відповідно терміни «procedure» та «rugime» як синоніми [374].

Нова редакція МК ЄС передбачає перехід до безпаперової, бездокументарної форми оформлення митних процедур до кінця 2020 р. Це означає, що документообіг між підприємствами й митними органами буде відбуватися в електронній формі. У проміжний, перехідний період для митних документів буде застосовуватися одночасно як паперова, так і електронна форма ЄС працює над завданням електронного обігу в рамках довгострокового стратегічного плану [373, ст. 278].

Згідно з новою редакцією МК ЄС деяким суб'єктам буде надано право:

- переміщати товари, що перебувають у режимі «тимчасового зберігання», в іншу країну [373, ст. 148];

- здійснювати митне оформлення в країні свого місцезнаходження, а не на території країни, в яку товари імпортуються або на території якої вони споживаються [373, ст. 60];

- надавати лише митну декларацію для того, щоб випустити товари у вільний обіг, без необхідності надання самих товарів [373, ст. 179 п. 5];

- надавати гарантію на меншу суму відкладених платежів [373, ст. 89]. Покищо розмір такого зниження не встановлено, але буде в подальшому визначено додатковими нормативними актами, розробленими на виконання МК ЄС. Крім того, МК ЄС уводить обов'язкову вимогу про гарантії для всіх трейдерів, які хочуть використовувати спрощену митну процедуру [373, ст. 89].

Прийняття і введення в дію нової редакції МК ЄС матиме, на нашу думку, позитивне значення. Втілення у життя цих нововведень сприятиме ще більшій оптимізації митних процедур у зовнішньоекономічній діяльності. За даними Європейської комісії, очікується, що положення МК ЄС повинні бути повністю реалізовані до кінця 2019 року [328, с.65].

У той самий час не можна забувати про те, що всі держави-члени ЄС та сам ЄС є членами СОТ, і всі положення ГАТТ та інших міжнародних угод системи СОТ також на них поширюються [218]. Крім того, ЄС як регіональне економічне об’єднання користується привілеями, які у рамках ГАТТ були надані її членам [13]). Як зазначає Гердеген Матіас, тривалий час європейська спільнота офіційно до ГАТТ не приєднувалася, однак унаслідок здійснення компетенції, наданої їй у сфері митної й торговельної політики, «вросла» в права своїх держав-членів і таким чином фактично набула статусу договірної сторони Угоди [378, с. 458].

Для того, щоб митна адміністрація країни-кандидата або ж майбутньої країни-кандидата для вступу в ЄС була здатною інтегруватися в алгоритми функціонування Митного союзу ЄС, комісія з питань податкової й митної політики Єврокомісії розробила стандарти, що мають назву «Митні прототипи» (customs’ blueprints) в редакції 2008 року [414], вони, по суті, є мінімальними союзними стандартами для митних служб. Однією з цілей Митних прототипів є розвиток і реалізація механізму спрощення процедур торгівлі для зменшення витрат, інформації, документації й часу, який витрачається на реалізацію митних та інших формальностей для торгової спільноти, і забезпечення безпеки зовнішньоторговельних поставок. Централізоване митне оформлення дає можливість суб’єктам ЗЕД проводити митне оформлення в місцях прибуття, які їх задовольняють за своїм територіальним розміщенням. Вони зможуть функціонувати повноцінно лише в разі організації ефективного митного контролю, у тому числі постаудитконтролю, який вже стає домінуючим інструментом митного контролю не лише у країнах ЄС, але й в інших країнах світу. Зараз ці Митні прототипи для багатьох країн світу є орієнтиром для реформування законодавства, що регламентує сферу зовнішньої торгівлі.

Головною перевагою цього документа є той факт, що митні адміністрації різних країн стикаються з однаковими проблемами у своїй діяльності. А шлях розв'язання може мати вигляд певної універсальної моделі, яка потребує уточнення, формулювання нових пріоритетів. Їх втілення передбачає тісне міжнародне співробітництво більш узгоджених та сучасних процедур.

Підбиваючи підсумки, необхідно, що міжнародно-правове регулювання спрощення та гармонізації митних процедур у країнах ЄС відбувається за двома основними напрямами: митна співпраця держав на міжнародному рівні в рамках авторитетних універсальних міжнародних організацій і універсальних міжнародних договорів та митна співпраця усередині самого ЄС.

Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА, англ. North American Free Trade Agreement - NAFTA [338]). Серед найбільш економічно розвинених зон вільної торгівлі інтеграційного типу можна виділити Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА), до якої входять США, Канада й Мексика. Вона заснована на підставі Угоди про вільну торгівлю (НАФТА), яка набрала чинності 01.01.1994 р. після її ратифікації всіма країнами- членами [161; 242].

Головною метою НАФТА - є скасування тарифних і нетарифних обмежень у торгівлі товарами між Сторонами та усунення проблем із залученням інвестицій [161, ст. 102]. Треба відмітити, що НАФТА будується на основі конфедеративних зв'язків між незалежними суверенними державами, на відміну від ЄС [57], побудованого на принципах федеральної політики з розподілом влади між її органами. НАФТА також відрізняється від ЄС тим, що в ній є лише один центр економічної сили - США, чия економічна могутність у декілька разів перевищує рівень двох інших країн-членів. Унаслідок цього створюються умови для легкого управління цим інтеграційним об’єднанням, однак одночасно створюється середовище для потенційних конфліктів у зв’язку із «підлеглим» становищем Мексики та Канади. Крім того, інтеграція виявляється однобокою: Канада і Мексика тісно інтегровані із США, але не між собою [244; 328, с.236; 423; 424].

Відповідно до ст. 102 Угоди про вільну торгівлю основними цілями створення НАФТА є [161]:

а) усунення технічних бар'єрів у торгівлі, сприяння транскордонному переміщенню товарів і послуг між територіями сторін;

б) сприяння створенню умов справедливої конкуренції у зоні вільної торгівлі;

в) збільшення інвестиційних можливостей на територіях Сторін;

г) забезпечення адекватної та ефективної охорони і захисту прав інтелектуальної власності на території кожної зі Сторін;

д) створення ефективних процедур для реалізації і застосування Угоди для її спільного застосування і вирішення спорів;

е) створення основ для подальшого тристороннього, регіонального та багатостороннього співробітництва з метою розширення й посилення переваг Угоди.

Треба зазначити, що Угода про створення НАФТА передбачає, що Сторони залишать без зміни національні митні тарифи у торгівлі із третіми країнами, а у взаємній торгівлі сприятимуть вільному обігу товарів шляхом встановлення мінімальних митних тарифів або їх відміни. В інших положеннях НАФТА також передбачається спрощення процедур митного контролю, використання єдиної форми свідоцтв про походження та єдиної процедури підтвердження походження товарів [161, ст. 501-504]. Таким чином, це Угода є прикладом спрощення та гармонізації митних процедур у сфері міжнародної торгівлі, а її реалізація привела до зникнення тарифних і нетарифних бар'єрів у торгівлі в рамках даного регіонального інтеграційного об’єднання.

Необхідно також зазначити, що НАФТА усуває інші бар'єри в торгівлі, такі як вимоги щодо імпортного ліцензуванню та збір із митного оформлення товарів. У НАФТА фактично встановлюється національний режим у торгівлі, який поширюється не лише на товари, але й на послуги [161].

Усі Сторони угоди НАФТА одночасно є членами СОТ [218], що, у свою чергу, забезпечує побудову митного законодавства цього інтеграційного об’єднання на принципах СОТ, а саме: прозорості та передбачуваності, зв'язування тарифів, митної оцінки та правил визначення країни походження товарів, а також прозорості національного митного законодавства кожної країни- члена [338].

Крім зазначеної вище Північноамериканської угоди, яка відіграє суттєву роль у спрощенні та гармонізації митних процедур, Сторони НАФТА, крім Мексики, також є учасницями основних міжнародних угод у цій сфері, таких як: Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур 1973 р. (оновлена Кіотська конвенція), Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 1975 р. [94], Митна конвенція, що стосується контейнерів, від 1972 р. [192]. Також усі країни-члени НАФТА є учасниками Міжнародної конвенції про карнет А.Т.А. для тимчасового ввезення товарів 1961 р. [90] та Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів 1983 р. [156].

Треба також зазначити, що, враховуючи основні вимоги оновленої Кіотської конвенції [27], суттєвими досягненнями у сфері спрощення та гармонізації митних процедур у таких Сторонах НАФТА, як Канада та США, є суттєвий розвиток електронного декларування, єдиного електронного обміну даними між імпортерами/експортерами та митними органами за принципом «єдиного вікна», а також запровадження системи управління ризиками. За оцінками зарубіжних експертів, упровадження цих стандартів сприяло зростанню на 20 % ВВП економік цих держав [245].

Так, наприклад, у США на 100 % здійснюється електронне декларування при повному електронному описі товару, а також давно вирішене питання на законодавчому рівні про однакову відповідальність за паперовими та електронними деклараціями. Паперові декларації все ж приймаються митницею США. Приблизно 60 % товарів у США оформлюються на державному кордоні США та приблизно 40 % зовнішньоторговельних вантажів оформлюється всередині держави [245].

Митний контроль у США повністю автоматизований та відбувається централізовано, полягає у проведенні ретельного комп'ютерного аналізу електронної інформації про товари, що ввозяться до США. Митний огляд у США застосовується дуже рідко, як правило, 1-2% від загального товарного потоку. Середній статистичний час проведення митного контролю товарів у США - 10хв., хоча за законодавством допускається проводити контроль упродовж 30 хв. «Зелений коридор» дозволяє проводити митне оформлення та митний контроль імпортних товарів упродовж 5-10 секунд [245].

Отже, на нашу думку, НАФТА є яскравим прикладом того, як заходи із гармонізації та спрощення митнх процедур можуть позитивно вплинути на розвиток зовнішньоторговельної діяльності.

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН, англ. Association of Southeast Asian Nations - ASEAN [169]) - є регіональною міжнародною організацією держав Південно-Східної Азії, яка утворена 08.08.1967 р. Бангкокською декларацією на засіданні міністрів закордонних справ п'яти держав - Індонезії, Малайзії, Філіппін, Сінгапуру і Таїланду, до якої надалі приєдналися Бруней-Даруссалам (1984 р.), В'єтнам (1995 р.), Лаос і М'янма (1997 р.), а також Камбоджа (1999 р.). Статус спеціального спостерігача має Папуа-Нова Г вінея [ 164].

Юридичною підставою створення і діяльності цієї регіональної міжнародної організації є Декларація згоди АСЕАН 1976 р. [165], друга Декларація згоди АСЕАН («Балійська угода-2») 2003 р. [166], а також Договір про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії (Балійський договір) 1976 р. [167], що дозволяє із 1987 р. можливість приєднання до асоціації позарегіональних держав (відповідно, перетворює АСЕАН у субрегіональну міжнародну організацію). Так, у жовтні 2003 р. до АСЕАН приєдналися Китай та Індія, у липні 2004 р. - Японія та Пакистан, у листопаді 2004 р. - Росія та Південна Корея, у липні 2005 р. - Нова Зеландія та Монголія, у грудні 2005 р. - Австралія, у липні 2009 р. - США, у липні 2010 р. - Туреччина і Канада [169].

У 2004 р. з метою зміцнення організаційно-правової бази діяльності асоціації було прийнято рішення про розроблення Статуту АСЕАН. У ході 13-го саміту АСЕАН 20.11.2007 р. у Сінгапурі було підписано Статут АСЕАН (набув чинності 15.12.2008 р. [168; 425]), який фіксує загальні принципи діяльності організації. Проте його прийняття стало відправною крапкою нового етапу розвитку АСЕАН, її перетворення із напівформального об'єднання у повноцінну регіональну міжнародну організацію.

Основна мета створення АСЕАН, яка була зазначена у Бангкокській декларації про заснування АСЕАН [165, Преамбула]: «прискорення економічного зростання, соціального прогресу та культурного розвитку в регіоні; сприяння активному співробітництву та взаємодопомозі з питань, які становлять взаємний інтерес в економічній, соціальній, культурній, технічній та адміністративній галузях».

Головною віхою в економічній та митній співпраці, у т.ч. на шляху спрощення митних процедур країн-членів АСЕАН, стало створення зони вільної торгівлі АСЕАН (АФТА) на 4-му саміті глав держав і урядів АСЕАН у Сінгапурі (1992 р.). Під час цієї зустрічі було підписано Угоду про загальний ефективний преференційний тариф (ЗЕПТ) [246]. Спочатку до АФТА увійшли шість держав Південно-Східної Азії (Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни та Бруней). У 1996 р. до АФТА приєднався В'єтнам, у 1998 р. - Лаос і М'янма, у 1999 р. - Камбоджа [427].

Створення зони вільної торгівлі у межах АСЕАН стало початковим етапом економічної інтеграції за прикладом ЄС. В основу створення зони вільної торгівлі (АФТА) покладені такі завдання:

- створення єдиного (спільного) ринку;

- усунення (скасування) тарифних та нетарифних бар’єрів;

- прийняття загального митного тарифу;

- уніфікація митних процедур;

- гармонізація національних стандартів відповідно до міжнародних стандартів [380, Преамбула].

Головним інструментом реалізації деяких завдань АФТА є Угода про загальний ефективний преференційний тариф (ЗЕПТ), підписана державами АСЕАН у 1992 р. [246] на саміті у м. Сінгапур. ЗЕПТ розвиває основні положення Угоди про преференційну торгівлю АСЕАН 1977 р. (АПТА [379]). ЗЕПТ закріплює зниження тарифних ставок для численної групи товарів до рівня 0-5%. Крім цього розвиток АФТА передбачає відмову від нетарифних обмежень, ліквідацію технічних бар'єрів, гармонізацію стандартів тощо [247]. Також ЗЕПТ передбачає створення умов щодо узгодження стандартів якості і сертифікатів якості на товари, а також спрощення інвестиційного й митного законодавств [246; 426].

З організаційного боку, митне співробітництво у рамках АСЕАН здійснюється насамперед на щорічних зборах керівників митних служб. Цей форум спостерігає за митною діяльністю в АСЕАН, доповідає зборам міністрів фінансів АСЕАН і Раді зони вільної торгівлі АСЕАН (АФТА). На цих зборах визначаються перспективи подальшого митного співробітництва. Так, на зборах у 1997 р. було визначено цілі розвитку митниць АСЕАН до 2020 р., у 2008 р. ці положення були уточнені і скориговані [381]. Під егідою Секретаріату АСЕАН діє також комітет експертів АСЕАН із митних питань. Збори керівників митних служб утворюють робочі групи за основними напрямами митної співпраці [171].

Серед основних досягнень АСЕАН у сфері міжнародно-правового забезпечення і регулювання спрощення та гармонізації митних процедур можна навести такі документи: Кодекс митного управління (An ASEAN Customs Code of Conduct), підписаний керівниками митних служб АСЕАН у 1983 р. та переглянутий у 1995 р. [248]; Угода про запровадження та застосування «єдиного вікна» АСЕАН 2005 р. [173]. Треба також зазначити, що держави АСЕАН у сфері спрощення та гармонізації митних процедур здійснюють співробітництво у рамках універсальних міжнародних організацій, таких як ВМО, СОТ, оскільки всі держави АСЕАН є членами цих організацій. Відповідно держави АСЕАН беруть участь у багатосторонніх міжнародних договорах, розроблених і підписаних під егідою цих міжнародних організацій.

Положення Кодексу митного управління (ASEAN Customs Code of Conduct) стали основою подальшого юридичного розвитку митних відносин. З метою розвитку митного співробітництва, його поглиблення та переведення на вищий рівень у 1997 р. на зустрічі міністрів фінансів було підписано Угоду про митницю [249], що закріпила і розвинула принцип послідовності, простоти, ефективності та взаємодопомоги у здійсненні митної діяльності [249, ст. 1]. Сторони зобов'язалися керуватись єдиною гармонізованою тарифною номенклатурою АСЕАН [249, ст. 4; 250]. Сторони також зобов'язалися [249, ст. 5]: не використовувати митну оцінку товарів у протекціоністських цілях або для створення бар'єрів у торгівлі, а митну оцінку товарів здійснювати на основі Угоди про застосування Статті VH ГАТТ [213]. Також передбачаються спрощення і гармонізація митних процедур на основі оновленої Кіотської конвенції [27].

Заходи для спрощення і прискорення руху товарів в АСЕАН мають багатоаспектний характер, серед яких можна зазначити схвалення на ХХ щорічному зібранні керівників митних служб у червні 2011 р. Гармонізованої тарифної номенклатури АСЕАН 2012 р. [250, ст. 5]. Ця номенклатура замінила Тарифну номенклатуру 2007 р. і використовується як для внутрішньої, так зовнішньої торгівлі товарами, а також повністю відповідає Гармонізованій системі опису та кодування товарів [156, ст. 5]. Для встановлення передбачуванішої й об'єктивнішої митної оцінки товарів на ХІ щорічному зібранні керівників митних служб у липні 2003 р. було прийнято Керівництво з митної оцінки АСЕАН [382], що базується на Угоді про застосування Статті VII ГАТТ [213].

Суттєвим для розвитку зони вільної торгівлі АСЕАН стало підписання 16.12.1998 р. у м. Ханой Рамкової угоди щодо спрощення транзиту товарів [ 251]. Мета цієї Угоди - спрощення і гармонізація транспортних, торговельних і митних правил та вимог щодо транзиту товарів і встановлення ефективної, раціональної, єдиної транзитної транспортної системи в АСЕАН [251, ст. 1]. Угода передбачає прийняття 9 протоколів, що конкретизують її загальні положення: про технічні вимоги до транспортних засобів, щодо санітарних та фітосанітарних норм, про транзит небезпечних товарів та ін. [251, ст. 6 п. 1, ст. 7 п. 1, ст. 9 п. 2, ст. 11, ст. 14

п. 2, ст. 16, ст. 18 п. 2, ст. 19, ст. 20].

Ще одним важливим кроком у сфері спрощення і гармонізації митних процедур в АСЕАН стало укладання 09.12.2005 р. у м. Куала-Лумпурі Угоди про запровадження і застосування «єдиного вікна» АСЕАН [173]. Основу «єдиного вікна» складають національні процедури сторін. Національне «єдине вікно» - це система, що створює можливості для подання та синхронізації обробки відомостей та інформації для митних цілей, а також прийняття єдиного рішення щодо митного очищення та випуску товарів. «Єдине вікно» АСЕАН являє собою середовище, де національні «єдині вікна» сторін співпрацюють і взаємодіють. Для реалізації Угоди 20.12.2006 р. міністри фінансів сторін підписали Протокол про запровадження і застосування «єдиного вікна» АСЕАН [383], який закріплює технічні аспекти реалізації «єдиного вікна» відповідно до міжнародних стандартів як на національному, так і на міжнародному регіональному багатосторонньому рівні АСЕАН.

АСЕАН здійснює митне співробітництво, у тому числі й у сфері спрощення і гармонізації митних процедур з іншими країнами регіону, насамперед із Китаєм, Республікою Корея і Японією у рамках так званого АСЕАН+3 [252].

Китай почав митне співробітництво з АСЕАН у 2003 р. з метою повної реалізації Рамкової угоди про багатостороннє економічне співробітництво між АСЕАН і КНР від 04.11.2002 р., укладеному на VI саміті АСЕАН - Китай у 2002

р. [253]. Ця Угода у першу чергу передбачає заходи економічної співпраці, спрощення митних процедур, ліквідацію тарифних і нетарифних бар'єрів у взаємній торгівлі [253, Преамбула]. Надалі на базі цієї Угоди була створена зона вільної торгівлі АСЕАН - Китай, яка в повному обсязі почала функціонувати з 01.01.2010 р. На XIII саміті АСЕАН - Китай у жовтні 2010 р. був прийнятий План дій щодо реалізації Спільної декларації стратегічного партнерства АСЕАН - Китаю для миру і процвітання (2011-2015 рр.) [254], що передбачає якнайшвидше підписання Меморандуму про взаєморозуміння між АСЕАН і Китаєм у митній сфері, розвиток митних і застосування інформаційних і комунікаційних технологій тощо. Меморандум було підписано на ХХ зібранні керівників митних служб АСЕАН у червні 2011 р. [255].

Окрім Китаю, зони вільної торгівлі у АСЕАН були створені з Австралією та Новою Зеландією (2009 р. [384]), Індією (2009 р. [385]), Республікою Кореєю (2005 р. [386]) і Японією (2008 р. [387].

Отже, через укладання відповідних міжнародних договорів із сусідніми державами та країнами з регіону міжнародно-правове регулювання у сфері нашого дослідження здійснюється як на регіональному, так і на двосторонньому рівні. Міжнародно-правове регулювання спрощення та гармонізації митних процедур у сторін АСЕАН здійснюється на рівні універсальних міжнародних, міждержавних організацій (ВМО, СОТ та ін.), оскільки усі країни АСЕАН є сторонами названих організацій і відповідно беруть участь у багатосторонніх міжнародних угодах і конвенціях.

Співдружність Незалежних Держав (СНД, англ. The Commonwealth of Independent States, CIS [174]) - є регіональною міжнародною організацією держав Євразійського континенту (за географічною ознакою - субрегіональною), утвореною 08.12.1991р. керівниками трьох держав (Республіки Білорусь, Російської Федерації та України), які підписали у Віскулях (Біловезька Пуща, Білорусь) Угоду про створення СНД [175], а 21.12.1991 р. в м. Алма-Аті глави одинадцяти суверенних держав (усі колишні республіки СРСР, крім Латвії, Литви, Естонії та Г рузії) підписали Протокол до цієї угоди, у якому підкреслили створення на рівноправних засадах СНД [388]. Грузія стала членом СНД у 1993 р. і вийшла із його складу 18.08.2009 р. [174]. Правовою підставою створення цієї регіональної міжнародної організації, що не має наднаціональних повноважень [177, ст. 1], є Статут СНД, який був прийнятий 22.01.1993 р. в м. Мінську на саміті СНД. Статут не підписали Україна та Туркменістан, які тим самим де-юре не є державами-членами СНД, а вважаються державами-засновницями і державами-учасницями Співдружності відповідно [177; 328, с. 377.].

У ст. 7 Угоди про створення СНД 1991 р. [175] і ст. 4 Статуту СНД 1993 р. [177], крім інших, сформульовані такі сфери спільної діяльності держав-членів

СНД: співробітництво у формуванні та розвитку спільного економічного простору, загальноєвропейського та євразійського ринків, митної політки та співробітництво щодо розвитку систем транспорту і зв’язку.

Важливе місце у створенні правового фундаменту співпраці у рамках СНД із митних питань належить Угоді про принципи митної політики, підписаної 13.03.1992 р. в Москві главами урядів усіх країн Співдружності, окрім України [181]. Це був, по суті, перший комплексний регіональний міжнародний договір, який визначив умови співпраці, у тому числі й у сфері спрощення і гармонізації митних процедур [181, ст. 2, 3].

Договір про створення Економічного союзу 1993 р. став основою всієї системи договорів, що регламентують економічні взаємовідносини в СНД щодо широкого кола питань міждержавної співпраці, у тому числі й у сфері спрощення митних процедур [256, ст. 3]. Цей договір було підписано Азербайджаном, Молдовою, Вірменією, Росією, Білоруссю, Таджикистаном, Киргизстаном, Узбекистаном. Він не був підписаний Туркменістаном і Україною.

Митне співробітництво в СНД, з організаційної точи зору, здійснюється Радою керівників митних служб держав-членів СНД (РКМС СНД), яка заснована рішенням Ради глав урядів СНД від 24.09.1993 р., а 30.05.2002 р. затверджена нова редакція Положення про Раду керівників митних служб держав-учасниць СНД [390; 328, с. 316]. РКМС СНД - це постійно діючий орган митного співробітництва СНД, який при дотриманні внутрішньодержавних процедур розробляє і вносить пропозиції у митній сфері для розгляду на засіданнях Ради глав держав, Ради глав урядів і Координаційно-консультативного Комітету СНД щодо практичних кроків у справі створення митного союзу [328, с. 316]:

- основних напрямів митної політики держав-учасниць Співдружності, включаючи розроблення єдиного зовнішнього митного тарифу, порядку стягнення мита, застосування мита, визначення країни походження товарів, оцінки товарів у митних цілях;

- розгляду проектів актів митного законодавства держав-учасниць Співдружності і розроблення рекомендації щодо уніфікації митних правил і процедур;

- організації обміну даними митної статистики зовнішньої торгівлі;

- координації взаємодії митних служб у сфері облаштування митних кордонів, підготовки кадрів для митних органів, автоматизованих інформаційних систем, митної статистики правоохорони, міжнародного співробітництва, тощо [180, розд. 2 ч. 3].

Не можна не згадати також укладену в рамках СНД Угоду про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах від 15.04.1994 р. [257], що визначає принципи правового, економічного й організаційного регулювання митної справи у країнах СНД.

Договір про створення Економічного союзу від 24.09.1993 р. [256] передбачає поетапне інтеграційне об’єднання, починаючи із зони вільної торгівлі, потім створення митного союзу, далі загального ринку товарів, капіталів і робочої сили і, нарешті, економічного й валютного союзу. Першим кроком щодо створення у межах СНД спільного економічного простору та ефективного міжнародного співробітництва в економічній сфері стало підписання 15.04.1994 р. Угоди про створення зони вільної торгівлі [258], яка передбачала максимальне спрощення та уніфікацію митного законодавства, але вона не була реалізована. У Санкт-Петербурзі на засіданні глав урядів держав СНД було підписано Договір про зону вільної торгівлі [389], який набрав чинності 20.09.2012 р. для: Вірменії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Росії та України.

На жаль, створення єдиного митного простору та території сторін СНД, яке почалося в 90-х роках ХХ ст., було призупинено із причини незацікавленості більшості держав у такому союзі [176, с. 220]. Тому 20.01.1995 р. було підписано Угоду про Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану (пізніше до них приєдналися інші країни СНД) [408]. Однак багатосторонній режим вільної торгівлі фактично до кінця сформований не був. Сторони Угоди так і не розпочали погодження загального переліку винятків із режиму вільної торгівлі, який згідно з умовами цього міжнародного договору повинен був стати його складовою частиною. Ряд держав-учасниць СНД не ратифікували обидва документи (Угода про зону вільної торгівлі і Протокол до неї [258]), що практично загальмувало реалізацію масштабної зони вільної торгівлі. Між партнерами по СНД продовжує діяти режим вільної торгівлі, який був зафіксований у двосторонніх угодах про вільну торгівлю.

Необхідно підкреслити, що взаємодія держав СНД у вирішенні проблем із митних питань здійснюється через Раду керівників митних держав-учасниць СНД (РКМС СНД), що діє на підставі Рішення про Положення про Раду керівників митних служб держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 2002 року [390].

РКМС СНД розроблено Основи митного законодавства сторін Співдружності Незалежних Держав, які були затверджені Радою керівників держав СНД 10.02.1995 р. [109]. Відповідно до п. 2 Рішення про Основи митних законодавств сторін СНД від 10.02.1995 р. основною метою цього документа проголошується сприяння митній співпраці між державами та вдосконалення основних аспектів і напрямів гармонізації регіонального митного законодавства держав СНД [109, преамбула]. Передбачалося, що на базі цього міжнародного нормативного акта СНД у митній справі будуть здійснюватися гармонізація й уніфікація національних митних законодавств.

Разом з основоположними міжнародними договорами з митних питань прийнято цілий ряд документів щодо конкретних аспектів зовнішньоторговельної і митної співпраці. Переважна більшість договорів у галузі митної співпраці країн СНД припадає на першу половину 90-х років XX ст. Саме в цей період була закладена правова база основних напрямів співпраці у галузі митної справи, у тому числі й у сфері спрощення та гармонізації митних процедур.

Основні правові положення і принципи уніфікації митних процедур закріплені в міжурядовій Угоді про порядок митного контролю товарів, які переміщаються між сторонами Угоди про створення зони вільної торгівлі, підписаної в Ялті 08.10.1999 р. [184]. Згідно з цим міжнародним договором було визнано доцільним створити на основі двосторонніх угод спільні пункти пропуску на митних кордонах для здійснення митного контролю та проведення митного оформлення [184, ст. 6], проте Угодою не встановлена точна кількість таких пунктів.

На сьогодні можна зазначити, що у галузі спрощення та гармонізації митних процедур для держав СНД створена достатня нормативно-правова база. Правовими документами охоплені різні аспекти цього складного і багатостороннього питання. Так, наприклад, для спрощення організації митного контролю за товарами була прийнята «Товарна номенклатура

зовнішньоекономічної діяльності» держав СНД від 03.11.1995 р. (ТН ЗЕД СНД) [185], яка містить докладний опис десятків тисяч різних товарів і їх цифрові коди і ґрунтується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів [156], якою користуються більшість членів СОТ і ВМО.

Спрощення процедур митного оформлення, де центральне місце займають використання сучасних інформаційних технологій і доступ до них усіх учасників процесу міжнародної торгівлі, є одним із найважливіших напрямків діяльності митних органів сторін СНД. У рамках регулювання цього питання на 48-му засіданні РКМС СНД 21.11.2008 р. у Санкт-Петербурзі було підписано Протокол про організацію обміну попередньою інформацією про товари та транспортні засоби, які переміщаються через митні кордони держав СНД, який є основою для розвитку «інформаційної» співпраці [259, ст. 1].

Отже, до міжнародних договорів, які відіграли суттєву роль на шляху спрощення та гармонізації національних митних процедур у СНД, можна віднести такі: Угоду про принципи митної політики від 13.03.1992 р. [181]; Угоду про спрощення й уніфікацію процедур митного оформлення на митних кордонах

08.07.1994 р. [182]; Основи митного законодавства договірних сторін СНД від

10.02.1995 р. [109]; Угоду про порядок митного оформлення та митного контролю товарів, які переміщуються між державами-учасницями Угоди про створення зони вільної торгівлі 1999 р. [184]; Угоду про порядок транзиту через території держав-учасниць СНД 1999 р. [260]; Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності держав СНД 1995 р. [185] та інші. Зазначені міжнародні договори ґрунтуються на основних міжнародних угодах, розроблених ВМО у сфері спрощення та гармонізації митних процедур у сфері міжнародної торгівлі.

Значним кроком щодо створення у межах СНД спільного економічного простору та ефективного міжнародного співробітництва є підписання 18.10.2011 р. Договору про зону вільної торгівлі, в якому враховуються загально визнані норми і правила СОТ та усуваються торговельні бар’єри з метою вільного руху товарів між державами СНД [389, преамбула]. Для України цей договір набрав чинності 20.09.2012 р. і хоча його підписували з метою формування зони вільної торгівлі між державами СНД, уніфікації міжнародного митного законодавства шляхом скасування двосторонніх митних угод сторін договору (наприклад Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 р. [258]), на сьогодні Договір про зону вільної торгівлі до кінця не реалізований і з огляду на сучасне спрямування нашої країни в бік євроінтеграції наврядчи буде реалізований. В умовах глобальної фінансово-економічної кризи, яка дестабілізувала зв’язки, що склалися, на теренах СНД потрібна гнучка, оперативна і надійно функціонуюча правова система регулювання митних питань, що дозволить виробляти узгодженні рішення з ключових проблем митного регулювання, спрощення і гармонізації митних процедур.

Також необхідно зазначити, що на сьогодні триває етап фактичної кризи у розвитку інтеграції держав СНД, результатом чого є невиконання Угоди про створення Економічного і Платіжного союзів [256; 391] - з одного боку. З іншого боку, відбувається створення у рамках СНД: 1) низки субрегіональних політичних альянсів і економічних угруповань (наприклад, формування Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану, а також Центральноазіатського економічного об’єднання (Узбекистан, Казахстан, Киргизстан); 2) регіональної економічної організації між Грузією, Україною, Азербайджаном, Молдовою) — ГУАМ; 3) заснування у 2000 р. ЄврАзЕС та ін. Як бачимо, на теренах СНД митне законодавство в основному уніфікується на регіональному рівні.

У СНД можна відмітити відсутність надійного механізму реалізації домовленостей, а також значну залежність міжнародних митних домовленостей від політичних взаємовідносин держав, однак у той самий час уже вжиті заходи в галузі митної співпраці значною мірою покращили умови для прискореного переміщення через митні кордони товарів, послуг, робочої сили, капіталів, не - зважаючи на розбіжності у національних законодавствах і відмінності в рівнях економічного розвитку держав.

Оскільки всебічний та глибокий аналіз правової основи митної співпраці держав СНД не є завданням і предметом цього дослідження, автор усе ж вважає, що без згадки у цій роботі про найбільш впливові організації системи митної співпраці держав СНД було б неможливо повною мірою проаналізувати регіональні і субрегіональні міжнародно-правові аспекти спрощення і гармонізації митних процедур у межах СНД. Необхідно детальніше розглянути ще деякі впливові інтеграційні об’єднання на пострадянському просторі.

Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС, англ. The Eurasian Economic Community (EAEC or EurAsEC [186]) - є міжнародною економічною організацією, створеною на підставі підписаного 10.10.2000 р. в м. Астані Договору про заснування Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС) [187] з метою подальшого формування і розвитку у його рамках митного союзу і єдиного економічного простору, а також реалізації інших цілей і завдань [187, ст. 1], пов'язаних із поглибленням інтеграції в економічній і гуманітарній сферах [187, ст. 2].

Це чітко структурована система із чітким механізмом прийняття й реалізації рішень. Членами ЄврАзЕС, із моменту його утворення 10.10.2000 р. та набрання чинності 31.05.2001 р. є п'ять держав - Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан. 25.01.2006 р. був підписаний Протокол про приєднання до організації Узбекистану, але вже у жовтні 2008 р. Узбекистан призупинив участь у роботі органів ЄврАзЕС. Із травня 2002 р. статус спостерігачів при ЄврАзЕС мають Україна й Молдова, із січня 2003 р. - Вірменія. У грудні 2003 р. ЄврАзЕС отримав статус спостерігача в ГА ООН [186].

Необхідно зазначити, що упродовж існування ЄврАзЕС держави-учасниці постійно і послідовно займаються питаннями створення інститутів і структур із регулювання митних питань, що покликані забезпечувати спрощення і гармонізацію митних правил зовнішньоекономічної співпраці на міжрегіональному рівні. Так, на сьогодні, вже закріплено функції структурних підрозділів і повноваження у сфері митної співпраці. Зокрема, вищим органом Євразійського економічного співтовариства є Міждержавна Рада ЄврАзЕС, до якої входять глави держав і глави урядів членів співтовариства; питання митного регулювання ЄврАзЕС покладено на підрозділи органів управління інтеграцією, а саме Департамент із митної справи і прикордонних питань Інтеграційного Комітету ЄврАзЕС і постійну комісію з митного регулювання та прикордонної політики Міжпарламентської Асамблеї ЄврАзЕС [186].

Розглядаючи механізми міжнародно-правового регулювання спрощення і гармонізації митних процедур у сфері міжнародної торгівлі, необхідно, перш за все, зазначити, що в ЄврАзЕС вже створено фундамент для зміцнення співпраці у митній сфері, а саме [266]:

а) створена зона вільної торгівлі [95];

б) формується єдиний митний тариф [324];

в) визначено єдині заходи нетарифного регулювання щодо третіх країн [325];

г) установлений єдиний порядок стягування непрямих податків за принципом «країни призначення» [326];

д) діє єдиний порядок прийняття і застосування вивізних митних зборів [326];

е) прийнято єдиний порядок застосування технічних, медичних, фармацевтичних, санітарних, ветеринарних, фітосанітарних та екологічних стандартів, норм, правил і вимог відносно товарів, які ввозяться до держав- учасниць угоди про митний союз [323];

ж) визначено основні заходи, що забезпечують взаємодію національних валютно-фінансових систем із метою створення сприятливих умов для розвитку взаємної торгівлі;

з) прийнята Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності ЄврАзЕС [267];

і) прийнятий єдиний порядок експортного контролю і механізм застосування спеціальних захисних, антидемпінгових і компенсаційних заходів у торгівлі сторін із третіми країнами [322].

Згадаємо також, що у 1999 р. між Росією, Білоруссю, Казахстаном і Киргизстаном було підписано Договір про Митний союз та Єдиний економічний простір (ЄЕП) [197]. Основними завданнями ЄЕП проголошено ефективне функціонування спільного ринку товарів, послуг, капіталів та праці, також поряд із іншим, проведення узгодженої податкової, грошово-кредитної, валютно- фінансової, торгової, митної й тарифної політики [197, ст. 3].

Ідея утворення ЄЕП одержала нове наповнення 19.09.2003 р. в Ялті, коли між Білоруссю, Казахстаном, Росією й Україною було підписано Угоду про формування Єдиного економічного простору, мета якої полягала у тому, щоб інтеграція просувалася швидше й глибше [321, преамбула]. Угодою були визначені основні завдання і принципи ЄЕП, а саме: принцип вільного руху товарів, який передбачав усунення вилучень із режиму вільної торгівлі й усунення обмежень у взаємній торгівлі на основі уніфікації митних тарифів [321, ст. 2].

Серед основних документів ЄврAзЕС у сфері міжнародно-правового регулювання спрощення та гармонізації митних процедур необхідно виокремити: Протокол про єдині підходи у застосуванні інформаційних технологій при митному контролі за переміщенням товарів і транспортних засобів через кордони членів ЄврАзЕС від 19.12.2001 р. [188]; Концепцію «Основи митного законодавства членів ЄврАзЕС», затверджену Постановою Бюро Міжпарламентської Асамблеї ЄврАзЕС від 16.06.2003 р. [189], та інші.

У цілому, міжнародно-правове регулювання митної співпраці відносин членів ЄврАзЕС із питань спрощення та гармонізації митних процедур є важливим та принциповим питанням у справі регіональної митної співпраці із правових питань.

Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану (далі - Митний союз). Відповідно до Договору «Про створення єдиної митної території і формування митного союзу» від 06.10.2007 р. [95] на сьогдні Митний союз у рамках ЄврАзЕс за участі Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації вже сформовано. На підставі цього міжнародного договору [95, ст. 2] була створена Комісія Митного союзу, яка є єдиним постійно діючим регулюючим органом. Вищим органом Митного союзу є Міждержавна Рада ЄврАзЕС [262].

Міждержавною Радою Євразійського економічного співтовариства було укладено Договір про Митний кодекс Митного союзу за № 30 від 27.11.2009 р. [263]. Прийняття Митного кодексу Митного союзу було викликане необхідністю єдиного нормативно-правового регулювання на створеній єдиній митній території сторін Митного союзу [264; 265], а також необхідністю спрощення та гармонізації національних митних процедур із метою створення сприятливих умов для суб’єктів зовнішньоторговельної діяльності. [328, с. 65]

При розробленні Митного кодексу Митного союзу використовувалися передові митні технології ВМО та найважливіші міжнародні договори у сфері митного регулювання. Наприклад, на підставі положень оновленої Кіотської конвенції [27, розд. 2 Е21] розроблена глава про взаємну адміністративну допомогу митних органів на митній території Митного союзу [264, ст. 29], що не має правової аналогії у митному законодавстві сторін Митного союзу.

Першою 21.05.2010 р. ратифікувала Митний кодекс Митного союзу Російська Федерація, Республіка Казахстан - 25 червня 2010 р., республіка Білорусь - 2 липня 2010 р. [328, с. 65].

Розглядаючи механізм спрощення та гармонізації митних процедур у сфері міжнародної торгівлі, необхідно, перш за все зазначити, що в Митному союзі Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації існують такі переваги, як [266]:

- у сфері митно-тарифного регулювання - до товарів із третіх країн застосовуються єдині ставки ввізного мита, встановлені Єдиним митним тарифом, які дозволяють безперешкодно переміщати їх на єдиній митній території. Єдиний митний тариф Митного союзу почав діяти з 01.01.2010 р., 20.07.2012 р. Рада Євразійської економічної комісії затвердила новий Єдиний митний тариф [267], останні зміни були внесені 05.02.2014 р. щодо окремих видів моторних залізничних вагонів [268];

- у галузі нетарифного регулювання - уніфіковано обмежувальні заходи, включаючи порядок оформлення ліцензій та скорочення адміністративних бар’єрів у торгівлі;

- у сфері митного адміністрування - створено єдиний механізм митного контролю на зовнішньому кордоні Митного союзу; забезпечена прозорість митних формальностей на зовнішніх кордонах та їх скасування на міждержавних кордонах держав Митного союзу; широко застосовується провадження електронного декларування товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності; спрощена процедура транзиту товарів через території Митного союзу;

- у галузі санітарного, ветеринарного та фітосанітарного контролю - скорочена кількість технічних бар’єрів, прискорений та здешевлений обіг товарів, що підлягають санітарному, ветеринарному та фітосанітарному контролю.

Сьогодні робоча група комісії Митного союзу розробляє процедуру прийому нових сторін до Митного союзу. Для України, яка є договірною стороною Співдружності, вступ до Митного союзу із Росією, Казахстаном та Білоруссю до останнього часу був досить перспективним, оскільки ринки сторін Митного союзу дуже важливі для української промисловості. Проте зараз, враховуючи європейський вектор України та загарбницькі дії Росії в Криму і на сході Україні, напрямки державної політики кардинально переглядаються.

Отже, аналіз окремих досягнень у нормативно-правовому регулюванні сфери спрощення та гармонізації митних процедур на регіональному рівні на прикладі Європейського союзу (ЄС), Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА), Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Співдружності Незалежних Держав (СНД) показав, що наявність міжнародних норм у цій сфері позитивно впливає на розвиток міжнародної торгівлі у напрямах усіх трьох складових митної процедури: на спрощення й оптимізацію митного контролю й митного оформлення, а також на зменшення, усунення та оптимізацію митних платежів.

<< | >>
Источник: ДЕНИСЕНКО Сергій Іванович. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ СПРОЩЕННЯ ТА ГАРМОНІЗАЦІЇ МИТНИХ ПРОЦЕДУР У СФЕРІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Еще по теме Особливості регіонального (багатостороннього) міжнародно-правового регулювання спощення та гармонізації митних процедур у сфері міжнародної торгівлі:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -