Морські контейнерні перевезення.

Загальновідомо, що велика кількість вантажів перевозиться у контейнерах. Необхідність підтримки високого рівня безпеки людського життя при обробці, штабелюванні та перевезенні контейнерів зумовила прийняття в 1972 р.

Міжнародної конвенції про безпечні контейнери. Україна є учасницею цієї Конвенції з 6 вересня 1977 р. Конвенцію було розроблено з метою: 1) визначення контейнера як транспортного обладнання, сконструйованого для перевезення вантажів; 2) уніфікації вимог про відповідальність власника за підтримання контейнера у безпечному стані та проведенні періодичного огляду, отже контейнер має пройти процедуру огляду та випробування і мати сертифікат відповідності умовам безпеки. Під вантажним контейнером для міжнародних (а також внутрішніх) перевезень розуміється одиниця транспортного обладнання багаторазового використання. Конструкція вантажного контейнера забезпечує схоронність перевезення вантажів одним або декількома видами транспорту, що досягається достатньою міцністю контейнера протягом встановленого терміну служби. Контейнери являють собою багатооборотне устаткування. Тому після розвантаження контейнерів вантажоодержувач має доставити їх у порт або інше контейнерне депо, зазначене перевізником, його службовцем або агентом. Порожні контейнери мають бути здані перевізнику у справному стані, зачищеними протягом обумовленого строку. У цих контейнерах перевозяться продовольчі та промислові товари та домашні речі окремих громадян. Вантажовідправники, вантажоодержувачі та інші організації не мають права використовувати контейнери, які їм не належать, для власних перевезень, для зберігання вантажів і не можуть використовувати їх для завантаження без дозволу власників, якщо це не передбачено відповідними договорами. Перевезення небезпечних вантажів у контейнерах здійснюється відповідно до правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених у встановленому порядку.

Мало які вантажі допускаються до перевезення в контейнерах тільки в первинній тарі, яка не б'ється (бочках, бідонах, каністрах, пластикових ємностях), а також розфасовані у дрібну тару, запаковану в картонні коробки, решетування й іншу полегшену упаковку. Прийом і здача завантажених контейнерів здійснюється з оглядом і перевіркою стану закриття (замків) і пломб відправника. У перевізних документах вказуються номер контейнера та відбитки пломб. Необхідно, щоб контейнери передавалися і приймалися у технічно справному стані, пломбувалися і закривалися замками, які неможливо зняти і відкрити без їх пошкодження. При виявленні в момент передачі технічної несправності контейнера, в результаті якої є можливим доступ до вантажу або його псування, пошкодження, а також при виявленні пошкодження, або за відсутності пломб, неясних знаків на пломбах, або при невідповідності номерів контейнерів, або знаків на пломбах відомостям, які відмічені у перевізних документах, передача здійснюється з перевіркою вантажу. Така перевірка виконується комісією у складі представника вантажовласника, перевізника та митниці. У процесі експлуатації контейнерів виникла необхідність уніфікації їх типорозмірів, вимог до міцності, вимог до уніфікації типів і розмірів кріплень. Технічні вимоги до контейнерів як транспортного обладнання також містяться в Міжнародній Конвенцій про безпечні контейнери. Згідно з положеннями цієї Конвенції встановлено такі процедури допущення контейнерів до перевезення: допущення нових контейнерів; допущення за типом конструкції; допущення окремих контейнерів; допущення існуючих контейнерів. Для допущених до перевезення контейнерів видаються свідоцтва встановленої форми (кріпляться на кожен контейнер). Таке свідоцтво є важливим не лише для органів, що здійснюють технічний нагляд за перевезенням, але й для митних органів та інших наглядових органів, тому що вимоги конвенції багато в чому уніфіковані з вимогами контролюючих органів. Важливе значення відіграє і Митна конвенція, що стосується контейнерів 1972 р.

Зазначена конвенція деталізує вимоги щодо конструкції контейнерів із точки зору дотримання митних правил і формальностей й уникнення несанкціонованого доступу до вантажу. Уніфіковано місця кріплення і накладення пломб, вимоги до конструкції закриття. Крім того, контейнер виконує також функції митного забезпечення для вантажів, що знаходяться всередині. Митні та карантинні органи не зобов'язані перевіряти вантаж у цілому контейнері при цілісності митних пломб. У будь-якому випадку, допуск митницею контейнера до експлуатації здійснюється на підставі технічної картки. Митниця допускає контейнер до експлуатації з видачею свідоцтва, що кріпиться на цей контейнер. Технічні вимоги Митної конвенції, що стосується контейнерів 1972 р. суттєво доповнюють вимоги Міжнародної Конвенції про безпечні контейнери. У теперішній час у практиці контейнерних перевезень вимоги зазначених конвенцій нерозривно пов'язані. Перевагами контейнерних перевезень є економія на тарі, укрупнення ваги підйому, прискорення вантажних робіт, краща схоронність вантажу, зниження собівартості всіх операцій перевезення. Одним із недоліків контейнерних перевезень є те, що контейнер має великий розмір, що іноді не потрібно вантажовідправнику.

<< | >>

↑

Источник: Федотов О.П., Аверочкіна Т.В., Батанова Л.О.. Морське та митне право: навчально-методичний посібник (для студентів денної та заочної форми навчання).- Одеса,2018. - 164 с.. 2018

Еще по теме Морські контейнерні перевезення.:

- Митне право України - Таможенное право России -