ВСТУП

Актуальність теми. Незаконна міграція є поширеним в Україні явищем, суспільна небезпека якого обумовлена цілою низкою факторів. Основними з них є такі: міжнародний характер незаконної міграції, особливе географічне розташування України, наявність спільних кордонів із державами-членами Європейського Союзу, тимчасова окупація частини території України (Автономної Республіки Крим, окремих районів Донецької та Луганської областей), відсутність захисту державних кордонів України, які тимчасово не підконтрольні органам державної влади, злочинність незаконних мігрантів.

Проблеми кримінально-правової протидії незаконній міграції вивчалися в контексті дослідження злочинів у сфері недоторканності державних кордонів України, окремих аспектів злочинів проти свободи особи (зокрема, торгівлі людьми), що передбачає переправлення осіб через державний кордон України. Значний внесок у розвиток теоретичного знання щодо кримінально-правової протидії злочинам у цій сфері, а також удосконалення правозастосування зробили такі науковці як П. П. Андрушко, М. І. Архипцев, Б. В. Бабін, Л. П. Брич, Ю. О. Данилевська, Т. А. Денисова, О. О. Житний, З. А. Загиней,Н. Д. Квасневська,О. О. Кваша, М. Г. Колодяжний, С. В. Книш, Д. С. Мельник, В. А. Мисливий, І. І. Митрофанов, А. А. Музика, В. О. Навроцький, Р. С. Орловський, М. І. Панов, О. О. Пащенко, А. М. Притула, О. С. Самойлова, О. С. Саінчин, Т. І. Созанський, В. С. Соков, Є. Л. Стрельцов, М.

У кримінологічній науці питання протидії незаконній міграції було предметом дослідження таких науковців як В. С. Батиргареєва, І. Б. Березовський, В. В. Голіна, Ю. Климко-Оверченко, В. О. Корольов, О. М. Костенко, Е. Х. Кахбулаєва, О. М. Литвак, В. В. Лунєєв, А. П. Мозоль, Г. Ю. Нуфер, Ю. Ю. Соломко, А. З. Сорока, Ю. О. Стрелковська, С. О. Філіппов, О. І. Хараберюш, О. С. Цорієва, та інших.

В Україні у 2002 році за цією тематикою захищена кандидатська дисертація А. П. Мозоля «Кримінологічні проблеми нелегальної міграції». Однак з того часу змінилося як законодавство України в сфері регулювання міграційних процесів, так і кримінальне законодавство нашої держави.

Відтак в Україні кримінально-правові та кримінологічні аспекти протидії незаконній міграції комплексно не досліджувалися.

У КК України не передбачена кримінальна відповідальність за незаконну міграцію. Однак фактично за аналогічні дії вона може наставати за статтями 332 «Незаконне переправлення осіб через державний кордон України» та 332¹ «Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» цього Кодексу.

Усе наведене вище обумовлює актуальність і своєчасність комплексного дослідження проблем кримінально-правової та кримінологічної протидії незаконній міграції, яке сприятиме вдосконаленню вітчизняного кримінального законодавства та може слугувати основою для усунення причин та умов, що сприяють незаконній міграції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі кримінального права та процесу Київського університету права НАН України згідно з планами науково-дослідної роботи на теми: «Доктринальні засади розвитку держави і права: аналіз національних і міжнародних тенденцій» (номер державної реєстрації 0112U000270, 2012–2013 рр.); «Дослідження основних інститутів держави та суспільства: компаративістичний аналіз сучасних правових доктрин» (номер державної реєстрації 0114U000796, 2014–2015 рр.).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексній кримінально-правовій та кримінологічній характеристиці незаконної міграції та розробленні на цій основі заходів удосконалення кримінального законодавства, практики його застосування та запобіжної діяльності. Мета дослідження конкретизується в її завданнях:

–проаналізувати стан дослідження проблеми кримінальної-правової та кримінологічної протидії незаконній міграції у науці кримінального права та кримінології;

– визначити міжнародно-правові зобов’язання України щодо криміналізації діянь, пов’язаних із незаконною міграцією та дати оцінку їх виконанню;

– дослідити соціальну обґрунтованість кримінальної відповідальності за незаконну міграцію;

– проаналізувати кримінальну відповідальність за незаконну міграцію у законодавстві інших країн;

– охарактеризувати об’єктивні ознаки складів злочинів, що полягають у незаконній міграції;

– визначити суб’єктивні ознаки складів злочинів, що полягають у незаконній міграції;

– проаналізувати кваліфікуючі ознаки складів злочинів, що полягають у незаконній міграції; – дослідити причини та умови незаконної міграції; – охарактеризувати особу злочинця, який вчиняє незаконне переправлення осіб через державний кордон України;

– проаналізувати заходи запобігання незаконній міграції.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі нелегальної міграції та реалізації заходів її запобігання.

Предметом дослідження є кримінально-правові та кримінологічні аспекти протидії незаконній міграції.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та визначених завдань дослідження. Обґрунтованість і достовірність одержаних результатів базується на використанні системи загальнофілософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Провідним методом дослідження є діалектичний.

З-поміж загальнонаукових методів використано системний, який дав змогу визначити місце норм, що полягають у незаконній міграції та надати їх кримінально-правову характеристику (Розділ 2). За допомогою структурного та функціонального методів досліджено взаємозалежність і взаємодію норм, що полягають у незаконній міграції та критично проаналізовано їх відповідність міжнародним зобов’язанням держави у сфері криміналізації незаконної міграції (підрозділи 1.2, 1.3). З-поміж спеціально-наукових методів використано герменевтичний, формально-юридичний (догматичний), порівняльно-правовий, синергетичний, соціологічні (анкетування, вивчення матеріалів кримінальних справ (проваджень)). Герменевтичний метод дав змогу здійснити тлумачення кримінально-правових понять, зокрема, «незаконна міграція», «тимчасово окупована територія», «шкода інтересам держави» (підрозділи 1.1, 1.3., 2.2). Формально-юридичний (догматичний) метод дав змогу визначити та проаналізувати нормативно-правовий зміст злочинів, що полягають у незаконній міграції (ст.ст. 332, 332¹ КК України) та практику їх застосування (Розділ 2); синергетичний метод застосовувався під час аналізу приводів та підстав криміналізації незаконної міграції як складного явища міжнародного, політичного, економічного, культурного та правового характеру в аспекті розвитку процесів глобалізації (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 3.1). За допомогою порівняльно-правового методу досліджено основні підходи криміналізації незаконної міграції у законодавстві інших країн (підрозділ 1.4), соціологічні методи використано для узагальнення статистичних даних, обробки результатів анкетування, аналізу іншої емпіричної інформації (Розділи 2, 3).

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний, Кримінальний процесуальний та Кримінально-виконавчий кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, законодавство у сфері міграції, міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною тощо.

Емпіричну базу дослідження становлять дані судової статистики щодо кількості осіб, засуджених за вчинення злочинів, передбачених у ст.ст. 332, 332¹ КК України; результати вивчення близько 200 вироків та ухвал, постановлених судами України у 2005–2015 роках за ст.ст. 332, 332¹ КК України; аналіз повідомлень, що вміщені на офіційних сайтах Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України; результати анкетування суддів, прокурорів, співробітників Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України (загалом 200 респондентів).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням кримінально-правових та кримінологічних аспектів незаконної міграції. Дисертант сформулював низку нових положень, висновків і пропозицій. До положень, що мають наукову новизну, зокрема, належать:

уперше:

– обґрунтовано необхідність криміналізації організації незаконного перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а також закріплення окремих кваліфікуючих ознак незаконної міграції (нелюдське поводженням або поводження, що принижує гідність особи, яку незаконно переправляють через державний кордон України, участь у транснаціональній організації, яка здійснює таке переправлення);

– аргументовано правило кваліфікації відповідно до якого дії особи, яка вчинила сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, але не встигла виконати дії по безпосередньому їх переправленню, що охоплювалося її умислом, мають кваліфікуватися як закінчене сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України;

– запропоновано передбачити у ч.

– розроблено кримінологічний портрет особи злочинця, який вчиняє незаконне переправлення осіб через державний кордон України: це особа чоловічої статі, громадянин України, у віці від 30 до 50 років, як правило з повною загальною середньою освітою або професійно-технічною освітою, яка не працює та не навчається, раніше не судима;

удосконалено:

– визначення поняття «незаконна міграція», під якою запропоновано розуміти територіальне переміщення осіб через державний кордон України або адміністративний кордон з тимчасово окупованою територією та (чи) перебування їх на території України з порушенням норм міжнародного та (або) національного права;

– на прикладі тлумачення поняття «тимчасово окупована територія» запропоновано правило тлумачення кримінально-правових понять, відповідно до якого якщо визначення поняття у КК України не передбачено, однак воно міститься у різних нормативно-правових актах, що прийняті з метою необхідності регулювання одних і тих же суспільних відносин, то слід використовувати сукупну дефініцію поняття, що враховує тлумачення, які міститься у цих актах;

– розмежувальні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого у ст. 204² КУпАП, та злочину, передбаченого у ст. 332¹ КК України та поняття «шкода інтересам держави», яке використовується у диспозиції ч. 1 ст. 332¹ КК України;

набули подальшого розвитку:

– аргументи на користь криміналізації незаконного перетинання державного кордону України;

– положення щодо необхідності врахування практики Європейського суду з прав людини як в процесі кримінально-правової кваліфікації проти прав та свобод людини, так і під час застосування заходів кримінально-правового характеру;

– підхід щодо визначення видового об’єкту злочинів, передбачених у ст.ст. 332, 332¹ КК України, як порядку суспільних відносин, що забезпечує недоторканність державного кордону України та адміністративного кордону з тимчасово окупованою територією України;

– положення, згідно з яким норми адміністративного та трудового законодавства є обов’язковими додатковими підставами кваліфікації злочинів, передбачених у ст. ст. 332, 332¹ КК України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні висновки та рекомендації можуть бути використані у:

– науково-дослідній діяльності – для подальшого вивчення кримінально-правових та кримінологічних аспектів протидії незаконній міграції, а також суміжних проблем;

– правотворчій діяльності – під час підготовки змін та доповнень до КК України щодо вдосконалення відповідальності за незаконну міграцію;

– правозастосовній діяльності – як рекомендації для вирішення питань кваліфікації злочинів, пов’язаних із незаконною міграцією (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 березня 2016 року № 332-172/0/4-16);

– навчальному процесі – під час викладання кримінального права та кримінології.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на міжнародних та всеукраїнській науково-практичних конференціях, круглих столах: Міжнародній науково-практичній конференції «Правонарушение и юридическая ответственность» (м. Тольятті, Російська Федерація, 13–14 листопада 2012 року), V міжвузівській науково-практичній конференції«Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ,18 жовтня 2013 року), Кругломустолі в Інституті законодавства Верховної Ради України, присвяченому проблемам реформуваннякримінальногоікримінальногопроцесуальногозаконодавства в Україні; «Актуальні питання кодифікації законодавства України» (м. Київ, 4 червня 2013 року), VII Міжнародній науково-практичній конференції«Сучасні проблеми правової системи України»(м. Київ,26 листопада 2015 року).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в п’яти статтях, чотири з яких – статті у фахових видань України, одна – стаття в зарубіжному виданні (Азербайджанська Республіка), та тезах чотирьох наукових повідомлень.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінок, із них список використаних джерел (378 найменувань) на 42 сторінках, додатки – на 12 сторінках.