<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-політичні тенденції ХХІ ст., які домінують в Україні, актуалізують проблему протидії злочинним діям, що вчиняються особами в складі натовпу, із боку як державних органів, так і фахівців у галузі кримінальної юстиції.

У 2010–2014 рр. в Україні відбувалися утиски свободи мирних зібрань, коли дії влади стали чинниками, що зумовили масові порушення громадянами громадського порядку. У теорії кримінального права проблема протидії злочинам проти громадського порядку викликає постійний науковий інтерес. Предметом кримінологічних досліджень є поняття злочинного натовпу, поведінка учасників якого майже не прогнозована, що ускладнює роботу правоохоронних органів щодо протидії масовим порушенням громадського порядку. Також потребує розв’язання складна проблема дотримання балансу між правом громадян на опір недемократичному правлінню та політичний протест і захистом громадського порядку від злочинних посягань. Потрібно зосередити увагу й на проблемах протидії насильницьким діям із боку глядачів під час проведення спортивних заходів, насамперед футбольних матчів.

У Кримінальному кодексі України передбачено відповідальність за порушення громадського порядку в статтях 293–296, однак їх формулювання не є бездоганними із погляду законодавчої техніки, що ускладнює їх практичне застосування. Тому диспозиції цих статей потребують істотного коригування. Водночас у кримінології поняття злочинного натовпу залишається малодослідженим. Усе вищезазначене свідчить, що проблема протидії злочинним діям, які вчиняються особами в складі натовпу, надзвичайно актуальна та потребує спеціального наукового дослідження.

Загалом вітчизняна юридична наука недостатньо уваги приділяє вивченню психології учасників натовпу, а також функціям, які вони виконують у складі натовпу. Водночас соціальна психологія вже багато років здійснює наукові розробки феномену натовпу, які й повинні лягти в основу створення в державі ефективної системи протидії перетворенню такого натовпу в злочинний.

Проблему протидії злочинним діям, що вчиняються особами в складі натовпу, фрагментарно досліджено в працях вітчизняних учених М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, Ю. В. Білої, І. Г. Богатирьова, В. І. Борисова, Ф. Г. Бурчака, В. В. Василевича, В. О. Глушкова, В.В. Голіни, Б. М. Головкіна, О. В. Головкіна, Н. О. Гуторової, І. М. Даньшина, С. Ф. Денисова, Т. А. Денисової, О. М. Джужі, О. О. Дудорова, В. П. Ємельянова, А. П. Закалюка, З. А. Загиней, А.Ф. Зелінського, О. О. Кваші, І. В. Козича, О. М. Костенка, І. М. Копотуна, М. Й. Коржанського, В. В. Кузнєцова, В. М. Куца, О. Г. Колба, С. Я. Лихової, М. І. Мельника, В. О. Меркулової, В. А. Мисливого, П. П. Михайленка, А. А. Музики, В. О. Навроцького, Р. П. Олійничука, В. І. Осадчого, М. І. Панова, А. В. Савченка, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрельцова, В. Я. Тація, В. П. Тихого, Є. В. Фесенка, П. Л. Фріса, М. І. Хавронюка, П. В. Шалдирвана, В. І. Шакуна, Н. М. Ярмиш, С. С. Яценка та ін. Проте комплексного дослідження кримінально-правових і кримінологічних проблем протидії злочинним діям осіб у складі натовпу не було здійснено.

Усе викладене вище підтверджує важливість та своєчасність обраної для дослідження теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. №14–10 «Удосконалення правових механізмів забезпечення прав і свобод людини та громадянина (теоретико-методологічні та практико-прикладні аспекти».

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка кримінально-правових та кримінологічних засад протидії злочинним діям, що вчиняються особами в складі натовпу й заподіють шкоду громадському порядку в Україні. Мета дослідження конкретизується в її задачах:

- встановити особливості злочинного натовпу як кримінологічної категорії та визначити поняття «злочинний натовп», «склад злочинного натовпу», «лідер злочинного натовпу»;

- визначити соціально-психологічні особливості складу злочинного натовпу й охарактеризувати організаторів (лідерів), керівників і провокаторів злочинних дій натовпу;

- дослідити історію вітчизняного кримінального законодавства, у якому передбачена відповідальність за злочинні порушення громадського порядку особами в складі натовпу;

- здійснити порівняльно-правовий аналіз вітчизняного й зарубіжного кримінального законодавства в частині встановлення кримінальної відповідальності за масові заворушення та суміжні злочини;

- визначити поняття громадського порядку як об’єкта кримінально-правової охорони;

- здійснити кримінально-правовий аналіз складів злочинів, передбачених у статтях 293−295 КК України;

- узагальнити детермінанти трансформації мирних зібрань у злочинний натовп;

- визначити найбільш ефективні шляхи кримінологічної протидії злочинним діям осіб у складі натовпу;

- на підставі проведеного дослідження розробити пропозиції по вдосконаленню статей Кримінального кодексу України в частині відповідальності за масові порушення громадського порядку.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку від злочинних дій осіб у складі натовпу.

Предметом дослідження є кримінально-правові та кримінологічні засади протидії злочинним діям, що вчиняються особами в складі натовпу.

Методи дослідження. Основа методології дослідження − системний підхід до аналізу проблеми протидії злочинним діям, що вчиняються особами в складі натовпу. Цей метод використовується на всіх етапах дослідження для вивчення становлення, розвитку та тенденцій правового врегулювання відповідальності за масові заворушення й групові порушення громадського порядку, а також відповідальності за вказані злочини. Означені підходи визначають застосування інших філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових підходів, які застосовуються з урахуванням поставлених в роботі мети та задач дослідження, його об’єкта й предмета. Формально-догматичний метод використовувався під час тлумачення кримінально-правових норм, які регулюють кримінальну відповідальність за злочинні дії, що вчиняються особами у складі натовпу (розділи 1, 2). Формально-логічний уможливив визначення суперечностей понятійного апарата КК України щодо відповідальності учасників масових заворушень та суміжних злочинів (розділ 2). Метод аналізу та синтезу сприяв виокремленню об’єктивних та суб’єктивних ознак масових заворушень і суміжних злочинів (підрозділ 2.4). Історичний метод дав змогу простежити історію розвитку кримінально-правової протидії злочинним діям осіб у складі натовпу (підрозділ 2.1). Семантичний слугував для визначення таких понять, як організатор злочину, провокатор, лідер злочинного натовпу, необхідна співучасть, причина, умова, детермінанти, взаємодія тощо. Компаративістський метод використано під час порівняльного аналізу кримінального законодавства різних країн щодо відповідальності за злочини, що вчиняються особами в складі натовпу, та відповідних статей КК України (підрозділ 2.2). Соціологічний метод застосовувався для експертної оцінки різних категорій респондентів щодо проблемних питань дисертаційної роботи, а статистичний − для аналізу емпіричних даних, а також узагальнення офіційної статистичної звітності.

Емпіричною базою дослідження єрезультати анкетування 42 співробітників УМВС України у Волинській області, 21 працівника Управління громадської безпеки ГУ МВС України в Київській області, 34 співробітників органів прокуратури Волинської області, 25 викладачів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. У дисертації вибірково розглянуто та проаналізовано рішення, прийняті судами різних регіонів України у 2012−2015 рр., за Єдиним державним реєстром судових рішень України (усього 26 кримінальних справ (проваджень) за статтями 293−295 КК України). За результатами Єдиного реєстру досудових розслідувань кількість злочинів (ст.ст. 293, 294, 295), вчинених особами у складі натовпу за останні два роки збільшилась. Якщо у 2013 р. опубліковано 16 кримінальних правопорушень, а сімом особам вручено повідомлення про підозру, то у 2014 р. дані збільшуються – відповідно 196 та 59, а з січня по червень 2015 р. − 46 й 11.

Науково-теоретичним підґрунтям роботи стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінального права, кримінології, конституційного, адміністративного права, юридичної психології, соціології, філософії, психології, соціальної психології.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням кримінально-правових і кримінологічних засад протидії злочинним діям, що вчиняються особами в складі натовпу. Наукову новизну дисертації становлять такі основні положення:

вперше:

1) обґрунтовано положення про те, що в межах кримінологічного дослідження вивченню підлягає «злочинний натовп», тобто натовп, у складі якого особи вчиняють злочинні дії. З урахуванням соціально-психологічних засад спільної діяльності запропоновано таке поняття злочинного натовпу: це прояв групової поведінки великої кількості осіб, які у взаємодії та безпосередньому контакті між собою вчиняють насильницькі злочинні дії;

2) на основі висновків психологів про структуру агресивного натовпу та семантичного аналізу термінів «склад» і «структура» підтверджено обґрунтованість застосування поняття «склад натовпу».

Феномен складу злочинного натовпу як явища, єдиного у своєму роді, визначено на основі органічної єдності таких двох протилежних властивостей: 1) у складі натовпу особи втрачають індивідуальні особливості та відчуття відособленої ідентичності, набуваючи спільних рис; 2) натовп є неоднорідним за складом осіб, які вчиняють злочинні дії (лідер, провокатор, учасник);

3) визначено поняття «лідер злочинного натовпу» як особа, котра формує злочинну установку великої кількості людей, під впливом якої вони вчиняють насильницькі злочинні дії;

4) обґрунтовано доцільність диференціації понять «організатор» і «провокатор» як учасників масових заворушень. Провокація масових заворушень не охоплюється підбурюванням чи публічними закликами до їх вчинення. Підбурюванню як виду співучасті у злочині завжди притаманний двосторонній суб’єктивний зв’язок, а провокаційна роль особи може не усвідомлюватись іншими особами в складі натовпу. На основі цих висновків запропоновано відповідні зміни до статті 294 КК України;

5) запропоновано передбачити умови звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила масові заворушення, за наявності позитивної посткримінальної поведінки, та закріпити їх у статті 294 КК України.Спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності не варто поширювати на організаторів, керівників, провокаторів масових заворушень, оскільки вчинювані ними дії мають підвищений ступінь суспільної небезпеки;

6) визначено масові заворушення як прояв необхідної співучасті, тобто як закономірну спільну умисну участь великої кількості осіб у заподіянні шкоди громадському порядку;

удосконалено:

7) визначення поняття громадського порядку, під яким пропонується розуміти систему суспільних відносин, що засновані на правових і загальновизнаних моральних нормах поведінки, які забезпечують нормальні умови життєдіяльності людини та функціонування підприємств, установ й організацій;

8) наукову позицію про виключення статті 293 «Групове порушення громадського порядку» із КК України, оскільки вона за змістом дублює статтю 294 цього кодексу «Масові заворушення», а також окремі статті КУпАП, що значно ускладнює правозастосування;

9) наукову ідею про доцільність передбачити кримінальну відповідальність за масові заворушення з моменту досягнення особою чотирнадцяти років.

Запропоновано внесення відповідних змін до частини другої статті 22 КК України;

10) розуміння політичних, соціальних, економічних, психогенних організаційних причин вчинення злочинних дій особами в складі натовпу, а також ключове значення соціально-психологічних закономірностей групової поведінки. Підтримано культурологічну концепцію злочинності, за якою головною причиною аналізованого виду злочинів вважається низький рівень соціальної культури (політичної, правової, моральної);

набуло подальшого розвитку:

11) у межах концепції рольового розподілу відповідальності співучасників положення про те, що між особами, які вчиняють злочинні дії в складі натовпу існує «рольовий розподіл діяльності»;

12) положення, що основою для розробки ефективних методів протидії злочинним діям осіб у складі натовпу мають стати знання соціально-психологічних особливостей виникнення й розвитку групових дій, процесів внутрішньогрупової динаміки, ролі особистості, зокрема організатора (лідера) та провокатора, а також детермінантів трансформації мирних зібрань громадян у злочинний натовп;

13) розуміння масових заворушень як складеного одиничного злочину, тобто такого, який складається з двох або більше самостійних діянь, кожне з яких становить самостійний злочин, відповідальність за який передбачено окремою статтею КК України. У зв’язку з органічною єдністю і частим поєднанням під час масових заворушень таких злочинних діянь, як підпали, знищення або пошкодження чужого майна, захоплення будівель чи споруд, застосування зброї, опір представникам влади тощо, а також підвищеною суспільною небезпекою вони сформульовані як одиничний злочин, передбачений статтею 294 КК України;

14) визначення особливостей мотивації злочинних дій осіб у складі натовпу: обов’язковим компонентом психологічної структури натовпу є загальний мотив, що спонукає осіб до спільної злочинної діяльності; при цьому співучасники можуть керуватися різними спонуканнями; у мотивації стихійної злочинної поведінки наявні також неусвідомлювані або не цілком усвідомлювані компоненти.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновкиможуть бути використані:

- у нормотворчій сфері – у законотворчій роботі, окремі пропозиції враховані робочою групою Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження № 04-20/12-2731 від 27 грудня 2013 р.);

- у правозастосовній сфері – під час кримінально-правової кваліфікації злочинів, що порушують громадський порядок, а також як рекомендації щодо вдосконалення діяльності правоохоронних органів у протидії вчиненню злочинних дій особами в складі натовпу;

- у навчальному процесі – під час викладання таких навчальних дисциплін, як «Кримінальне право», «Кримінологія». Підготовлені дисертантом наукові розробки впроваджено в навчальний процес Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки, психологічної служби та Національної гвардії України НАВС (акт впровадження від 31 травня 2015 р.); Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки (акт впровадження № 03-29/02/1971 від 16 червня 2015 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на власних дослідженнях. Ідеї й розробки, що належать співавторам публікацій за темою дисертації, здобувачем не використовувались. В опублікованій у співавторстві науковій статті особистим внеском здобувача є власні теоретичні розробки, отримані в результаті аналізу зарубіжного досвіду кримінально-правової протидії злочинним діям, що вчиняються особами в складі натовпу; соціально-психологічних особливостей виникнення та розвитку групових дій, процесів внутрішньогрупової динаміки, ролі лідера і провокатора в перетворенні гарантованих Конституцією України мирних зібрань громадян у злочинні дії натовпу.

Апробація результатів дисертації.Основні положення дисертації, теоретичні висновки і практичні рекомендації доповідалися на V Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців (м. Луцьк, 15−16 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Луцьк, 13−14 березня 2009 р.); Міжнародній конференції “Socialne posolstvo Jana Pavla II prednešny svet” (Польща, м. Попрада, 22−23 березня 2012 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 22−23 березня 2012 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції “Wspołczesne Strategiei Wyzwania Edukacyjne Szkoła miedzy tradycją a nowoczesnościącią” (Польща, м. Хелм, 9 травня 2012 р.); Х Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 7−8 червня 2013 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 22−23 березня 2013 р.); VІІІ Міжнародній соціально-педагогічній конференції “Проблеми соціалізації та ресоціалізації особистості” (м. Луцьк, 2−3 жовтня 2013 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 22−23 березня 2013 р.); VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблемні питання стану дотримання захисту прав людини в Україні” (м. Київ, 5 грудня 2013 року); ІІІ Міжнародній науковій конференції “Wspołczesne strategie i wyswania edukacyjne” (Польща, м. Хелм, 9−10 травня 2013 р.); Науково-методичному семінарі “Безпека особистості в Інтернет та соціальних мережах” (м. Луцьк, 14 березня 2013 р.); XV Республіканській науково-практичній конференції студентів, магістрантів і аспірантів «Актуальные проблемы права и экономики» (Республіка Білорусь, м. Брест, 17 квітня 2014 р.); Х Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 21−22 березня 2014 р.); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк,13−14 червня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми забезпечення прав і свобод людини, їх захисту в країнах Європи” (м. Луцьк, 12 грудня 2014 р.); Польсько-українському семінарі “Problemy Resocjalizacji w Europie” (Польща, м. Замость, 5 грудня 2014 р.); Міжнародній конференції “Integracja a bezpieczeństwo – wybrane aspekty prawne, administracyjne, społeczne i pedagogiczne” (Польща, м. Радом, 24−25 квітня 2015 р.); VI Міжнародній науковій конференції “Wspołczesne Strategie i Wyzwania Edukacyjne Praca człowieka jako kategoria edukacyjna” (Польща, м. Хелм, 7−9 травня 2015 р.).

Публікації. Основні положення й висновки, сформульовані в дисертації, опубліковано автором у 10 наукових публікаціях, із яких чотири − статті в наукових фахових виданнях України, дві – у виданнях іноземних держав, чотири − тези доповідей на науково-практичних конференціях.

<< | >>
Источник: ГУСАК ТАРАС ПЕТРОВИЧ. ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННИМ ДІЯМ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОСОБАМИ У СКЛАДІ НАТОВПУ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ –2015. 2015

Еще по теме ВСТУП:

  1. Вступительная статья
  2. Статья 231. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  3. Статья 17. Вступлениев силу настоящего Федерального закона
  4. Вступление России в международные финансовые институты
  5. § 4. Производство по пересмотру вступивших в законную силу судебных постановлений по вновь открывшимся или новым обстоятельствам
  6. 76. Законная сила судебного решения: понятие, свойства, объективные и субъективные пределы. Момент вступления судебного решения в законную силу.
  7. 30. Третьи лица, заявл. самостоятельные требования относительно предмета спора: понятие, порядок вступления в процесс, права и обязанности.
  8. 62.Законная сила судебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  9. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу.
  10. Законная силасудебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  11. Статья 131. Преимущественное право вступления в члены жилищного кооператива в случае наследования пая
  12. Вопрос 9. Пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, сущность и значение.
  13. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам судебных актов, вступивших в законную силу (общая характеристика) в гражданском процессе;
  14. 27. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора.
  15. 3.4.2. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений (производство в суде кассационной и надзорной инстанциях)
  16. Вступление федерального закона в силу: правовое регулирование и практика
  17. Перспективы вступления Конвенции Организации Объединенных Наций о договорах полностью или частично морской международной перевозки грузов в силу
  18. Согласие мужчины и женщины на вступление в брак как предпосылка и условие его заключения
  19. Юридические процессуальные факты при пересмотре вступивших в законную силу решений суда
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -