<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку кримінально-правової політики характеризується актуалізацією процесу протидії злочинам, що вчиняються у сфері службової діяльності. Один із аспектів такої протидії полягає у вдосконаленні Кримінального кодексу України, а саме — доповненні його новими статтями, зміні існуючих статей, заміні усталених понять, які використовуються у законі, а також приведенні національного законодавства у відповідність із міжнародними стандартами.

Усі зазначені процеси викликають значний науковий інтерес, який у тому числі обумовлений необхідністю вирішення проблем практичного застосування кримінального законодавства, яке зазнало істотних змін. Характерною рисою кримінально-правової протидії є диференціація кримінальної відповідальності за критерієм суб’єкта злочину, який дозволив умовно поділяти службові злочини на злочини у сфері публічної діяльності та у сфері приватної діяльності. Крім того, законодавець виокремив злочини, що вчиняються у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Аналіз наукових джерел свідчить про те, що ці зміни були внесені без належного наукового обґрунтування.

Диференціація кримінальної відповідальності обумовила появу у статтях КК України положень про те, що відповідні злочини можуть бути вчинені зокрема службовою особою юридичної особи приватного права, нотаріусом, оцінювачем, аудитором, третейським суддею. Визначення таких категорій спеціальних суб’єктів обумовлює необхідність їх спеціального дослідження, особливо в контексті того, що злочини у сфері службової діяльності (у широкому розумінні цього поняття) досить часто вчиняються спеціальним суб’єктом у співучасті із суб’єктом загальним.

Проблемам співучасті, як і службовим злочинам, в науці кримінального права приділяється значна увага, у той час як недостатньо розробленими є питання умисної спільної участі загального та спеціального суб’єктів у вчиненні злочинів, які можуть бути вчинені лише спеціальним суб’єктом.

Аналіз судової практики показав, що такі особливості співучасті викликають не лише наукові дискусії, але і проблеми правозастосування загалом та кваліфікації відповідних злочинів зокрема.

Ці проблеми фрагментарно вивчались у наукових працях, присвячених співучасті у злочині, теорії кваліфікації, злочинам у сфері службової діяльності, однак окремого наукового дослідження співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом на прикладі злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, проведено не було.

Різним аспектам співучасті свої наукові праці присвячували П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, А.С. Беницький, П.С. Берзін, В.І. Борисов, Л.П. Брич, П.А. Воробей, Р.Р. Галіакбаров, В.О. Глушков, П.І. Грішаєв, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, С.О. Єфремов, Г.П. Жаровська, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, М.Г. Іванов, О.О. Кваша, М.І. Ковальов, А.П. Козлов, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, В.В. Кузнєцов, О.М. Литвак, М.І. Мельник, В.А. Мисливий, П.П. Михайленко, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Г.В. Новицький, В.І. Осадчий, М.І. Панов, А.А. Піонтковський, А.В. Савченко, В.В. Сташис, М.С. Таганцев, В.Я Тацій, П.Ф. Тельнов, В.П. Тихий, А.Н. Трайнін, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, С.Д. Шапченко, М.Д. Шаргородський, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценко та інші. Проблемі відповідальності спеціального суб’єкту злочину, у тому числі злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, присвятили свої роботи П.П. Андрушко, Л.В. Багрій-Шахматов, О.Ф.Бантишев, Д.В. Бараненко, Ю.В. Баулін, В.І.Борисов, В.Д.Вознюк, Б.В. Волженкін, С.Б. Гавриш, А.В.Галахова, В.О. Глушков, Н.А. Гуторова, П.С. Дагель, О.О.Дудоров, Г.М. Зеленов, А.Ф. Зелінський, М.Й.Коржанський, О.М. Костенко, І.П. Лановенко, Н.С. Лєйкина, Т.О. Леснієвськи-Костарева, В.С.Лукомський, Р.Л. Максимович, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, М.І.Мельник, Н.А. Мірошниченко, А.А. Музика, Р. Оримбаєв, О.Я. Свєтлов, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, С.А. Тарарухін, В.Я.

Тацій, В.І. Терентьєв, І.О. Томчук, В.В. Устименко, В.Д. Филимонов, М.І. Хавронюк й інші вчені.

Однак, навіть за наявності значної кількості наукових досліджень, багато із проблемних питань співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом на етапі реформування кримінального закону є невирішеними, а сучасний розвиток суспільних відносин вимагає проведення додаткового дослідження правил кримінально-правової кваліфікації співучасті загального та спеціального суб’єкта злочину.

Все вищенаведене свідчить про необхідність проведення окремого спеціального дослідження особливостей кримінальної відповідальності за злочини, що вчиняються спеціальним та загальним суб’єктами у співучасті.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідних робіт Київського університету права НАН України за темами «Правова система України в умовах сучасних національних та міжнародних тенденцій розбудови державності» (реєстраційний № РК 0111U000006, 2011 рік); «Доктринальні засади розвитку держави та права: аналіз національних та міжнародних тенденцій» (реєстраційний № РК 112U00270, 2012 – 2013 роки).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є встановлення теоретичних засад відповідальності за співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом на прикладі злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.

Відповідно до поставленої мети були сформульовані такі задачі:

- визначити конститутивні ознаки поняття «спеціальний суб’єкт злочину»;

- узагальнити наукові підходи до класифікації спеціальних суб’єктів;

- визначити правила кваліфікації діянь, які вчиняються загальним та спеціальним суб’єктами у співучасті;

- встановити об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;

- визначити загальні та спеціальні ознаки спеціального суб’єкта злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;

- виявити особливості форм співучасті загального та спеціального суб’єктів при вчиненні злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;

- визначити поняття посередництва як особливого виду співучасті у службових злочинах;

- дослідити стан забезпечення диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації покарання за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, які вчиняються спільно загальним та спеціальним суб’єктами;

- на підставі проведеного дослідження підготувати теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення норм Кримінального кодексу України, визначити найбільш ефективні шляхи подолання недоліків і прогалин законодавства в аналізованій сфері.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, порядок яких порушується внаслідок вчинення у співучасті злочинів зі спеціальними суб’єктами.

Предметом дослідження є співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом на прикладі злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Методи дослідження. В ході дослідження було використано ряд загальнонаукових та спеціальних наукових методів пізнання, які дозволили здійснити всебічний та об'єктивний аналіз його предмету. Серед них: догматичний метод використовувався для встановлення змісту кримінально-правових понять, які застосовуються при регламентації кримінальної відповідальності за співучасть у злочинах із спеціальним суб'єктом; метод системно-структурного аналізу дозволив провести аналіз ознак складів злочинів, передбачених розділом XVII КК України; формально-логічний слугував виявленню суперечностей понятійного апарату КК України щодо відповідальності за спільне вчинення злочинів загальним і спеціальним суб’єктом; семантичний дозволив визначити зміст термінів: співучасть у злочинах із спеціальним суб'єктом, диференціація кримінальної відповідальності співучасників злочину зі спеціальним суб'єктом, співучасть у наданні-одержанні неправомірної вигоди тощо; компаративістський метод використано під час порівняння кримінального закону України з відповідними нормами кримінальних законів інших держав. У дисертаційному дослідженні було вивчено та проаналізовано вибірково – практику судів України за Єдиним державним реєстром судових рішень України (500 судових рішень), а також практику Апеляційного суду Волинської області (50 судових рішень).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в юридичній науці України дослідженням співучасті у злочинах зі спеціальним суб’єктом на прикладі злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. До положень, що становлять наукову новизну, належать зокрема, такі:

Уперше:

1) сформульовано визначення поняття «співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом» як умисна спільна участь декількох (двох і більше) фізичних осудних осіб, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у вчиненні такого умисного злочину, виконавцем якого може бути лише спеціальний суб’єкт;

2) встановлено, що з метою забезпечення принципу презумпції невинуватості в частині його положення про те, що всі сумніви тлумачаться на користь винного, наслідок у вигляді нематеріальних збитків, завданих окремими службовими злочинами, слід кваліфікувати виключно як істотну шкоду, а не як тяжкі наслідки;

3) запропоновано розуміння співучасті у наданні-одержанні неправомірної вигоди як необхідного рольового розподілу діянь, причинного зв’язку та вини загального та спеціального суб’єктів злочину, який забезпечує ефективність досягнення цілей співучасників злочину;

4) на підставі висновку про те, що відсутність кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб» в ряді статей розділу XVII КК України не дозволяє відобразити при кваліфікації діяння підвищену суспільну небезпечність злочинів, які вчиняються загальним і спеціальним суб’єктами у співучасті, обґрунтовано необхідність доповнення статей розділу XVII КК України, які передбачають відповідальність спеціального суб’єкта, кваліфікуючою ознакою «за попередньою змовою групою осіб»;

5) розроблено поняття «диференціація кримінальної відповідальності співучасників злочину зі спеціальним суб’єктом» як системна діяльність законодавця зі встановлення різних кримінально-правових наслідків для загального і спеціального суб'єктів спільного злочину залежно від рольового розподілу діянь, причинного зв'язку і вини;

6) з метою забезпечення належної кримінально-правової охорони державного та комунального майна обґрунтовується внесення змін до абзацу 2 примітки 1 ст.

364 КК України та викладення його у такій редакції «для цілей статей 364, 365, 368, 368-2, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких є державна чи комунальна частка»;

Удосконалено:

7) визначення родового об’єкта злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, як охоронюваного законом порядку суспільних відносин, який забезпечує належне здійснення своєї діяльності службовими особами та особами, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг;

Набули подальшого розвитку:

8) концепція рольового розподілу відповідальності співучасників, на підставі якої зроблено висновок про те, що рольовий розподіл відповідальності співучасників злочину зі спеціальним суб’єктом є наслідком рольового розподілу − діянь, причинного зв’язку та вини спеціального та загального суб’єктів у спільно вчиненому злочині;

9) положення про необхідність криміналізації посередництва у злочинах у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;

10) вчення про спеціальний склад злочину та його види: 1) склад злочину зі спеціальним суб’єктом, що містить спеціальний та загальний об’єкт посягання; склад злочину, що містить лише спеціальний об’єкт посягання; 2) склад злочину, зі спеціальним суб’єктом, об’єктивна сторона якого може бути виконана лише спеціальним суб’єктом; склад злочину зі спеціальним суб’єктом, об’єктивна сторона якого може бути частково виконана загальним суб’єктом; 3) склад злочину, об’єктивна сторона якого може бути виконана загальним суб’єктом, в якому вчинення злочину спеціальним суб’єктом виступає кваліфікуючою або особливо кваліфікуючою ознакою; 4) склад злочину зі спеціальним суб’єктом, в якому кваліфікуючою або особливо кваліфікуючою ознакою виступає конкретно-спеціальний суб’єкт як різновид спеціального суб’єкта, що є конститутивною ознакою простого складу такого злочину.

11) аргументація необхідності нормативного закріплення правила щодо співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом, яке б підлягало застосуванню як при кваліфікації службових, так і військових злочинів чи злочинів проти життя, вчинених спільно кількома особами. Запропоновано доповнити статтю 29 КК України частиною шостою та виключити частину 3 статті 401 КК;

12) критична оцінка законодавчого формулювання статті 369-2 КК України «Зловживання впливом», у якій встановлено відповідальність лише за одну із форм такого зловживання — одержання вигоди за вплив. Водночас поза межами кримінально-правового регулювання залишилось питання відповідальності за сам незаконний вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:

− у науково-дослідницькій діяльності як основа для подальшого розвитку доктрини спеціального суб'єкта злочину, злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, а також співучасті у злочинах зі спеціальним суб'єктом;

– в законотворчій діяльності (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 27 листопада 2013 року № 04-20/12-2520);

− у правозастосуванні – під час кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом, а також висунуті пропозиції можуть використовуватися під час узагальнення судової практики, підготовки відповідних постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

– у навчальному процесі – результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні курсів «Кримінальне право України. Загальна частина», «Кримінальне право України. Особлива частина» у вищих навчальних закладах України (акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес Київського університету права НАН України від 31 жовтня 2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані в дисертації висновки ґрунтуються на власних дослідженнях. Ідеї та розробки, що належать співавторам публікацій за темою дисертації, здобувачем не використовувались. В опублікованих у співавторстві наукових працях особистим внеском здобувача є власні теоретичні розробки щодо особливостей співучасті у злочинах зі спеціальним суб’єктом, поняття рольового розподілу відповідальності співучасників злочину зі спеціальним суб’єктом; форм перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин; вимушеного заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності, а також характеристики суб’єкта заподіяння шкоди.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й отримані висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України» (м. Луганськ, 20-21 травня 2011 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки» (м. Кіровоград, 8 квітня 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (Закарпаття, 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України» (м. Луганськ, 19-20 квітня 2012 р.); ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правові реформи в Україні: реалії сьогодення» (м. Київ, 11 жовтня 2012 р.); постійно діючому методологічному семінарі «Адаптація оперативно-розшукової діяльності до нових законодавчих умов. Особливості проведення негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами ОВС» (Луганськ, 17-18 травня 2013 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації опубліковано в 6 наукових статтях, 5 з яких – це статті у фахових виданнях України та 1 − в іноземному виданні, тезах 6 доповідей на науково-практичних конференціях, 2 термінах у юридичній енциклопедії.

<< | >>
Источник: ГОРБАЧОВ Дмитро Миколайович. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНАХ ІЗ СПЕЦІАЛЬНИМ СУБ’ЄКТОМ (НА ПРИКЛАДІ ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНОЇ З НАДАННЯМ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ–2014. 2014

Еще по теме ВСТУП:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -