<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. У Кримінальному кодексі України 2001 року (далі КК, КК України) фактична помилка належним чином не регламентована. Нормативні положення КК, що регулюють чи можуть регулювати ситуації, які включають фактичну помилку, не відзначаються системністю.

В цьому плані основне джерело вітчизняного кримінального права потребує вдосконалення.

За відсутності необхідних нормативних орієнтирів серйозні проблеми щодо врахування фактичної помилки виникають і у правозастосовній практиці України. Наявні узагальнені правозастосовні орієнтири не завжди послідовні, тому підходи щодо вирішення однотипних ситуацій досить часто різняться між собою. Значна частина ситуацій, що включають фактичну помилку, взагалі таких орієнтирів не має. Відтак у судовій та слідчій практиці України поширені випадки, коли фактична помилка враховується неправильно, а часом - і зовсім не враховується, хоча таке врахування, перш за все з точки зору забезпечення точності кримінально-правової кваліфікації, необхідне.

Проблеми фактичної помилки були і залишаються предметом дослідження в науці кримінального права. Окремі з них досліджувалися у працях, написаних у ХІХ-ХХ століттях, - такими, зокрема, вченими, як Є.В. Ворошилін, Ф.Г. Гілязєв,

І.З. Гелллєр, А.А. Герцензон, П.С. Дагель, В.Ф. Кириченко, Д.П. Котов, Г.А. Кригер, В.В. Назаров, А.А. Піонтковський, М.С. Таганцев, А.Н. Трайнін, Б.С. Утевский, В.А. Якушин.

Фактична помилка у кримінальному праві розглядається також у роботах деяких сучасних вітчизняних науковців. Тут варто назвати Ю.В. Бауліна, Р.В. Верешу, Л.М. Кривоченко, М.І. Коржанського, П.С. Матишевського, Б. Мелиха. Крім того, у 2000 р. Ю.А. Вапсва захистив кандидатську дисертацію на тему «Помилка в змісті суб’єктивної сторони складу злочину», а у 2015 р. О.Д. Комаров - на тему «Фактична помилка в кримінальному праві та її значення для кримінальної відповідальності».

Серед сучасних зарубіжних дослідників фактичної помилки можна виокремити З.Г. Алієва, М.О. Бабія, Т.І. Безрукову, О.Ю. Прохорова, О.І. Рарога, І.М. Тяжкову, М.Б. Фаткулліну.

Однак, незважаючи на наявність значної кількості наукових праць щодо фактичної помилки, окремі теоретичні аспекти фактичної помилки залишаються дискусійними, інші ж розглянуті неповно.

Таким чином, наявні проблеми фактичної помилки у кримінальному праві потребують подальшого комплексного дослідження, в якому теоретичні підходи до їх вирішення супроводжувалися б конкретними пропозиціями щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність в частині регламентації фактичної помилки та поліпшення правозастосовної практики.

Вказані вище обставини обумовили вибір теми та напрям дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 20.12.2013 р. (протокол № 4). Дисертація є складовою плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти» на 2010-2015 рр. Обрана тема дисертаційного дослідження відповідає плановій темі науково-дослідних робіт юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Доктрина права в правовій системі України: теоретичні і практичні аспекти» (тема №11 БФ 042-01, державний реєстраційний номер 111U008337).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення основних теоретичних та практичних проблем фактичної помилки у кримінальному праві, вироблення та реалізація системного підходу у спробах їх вирішення, а також формулювання на цій основі науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення нормативної регламентації фактичної помилки у КК України та рекомендацій щодо поліпшення правозастосовної практики.

У зв’язку з цим робота зорієнтована на вирішення таких основних задач:

1) визначити ознаки (характеристики) фактичної помилки у кримінальному

праві, сформулювати її основний кримінально-правовий зміст;

2) з’ясувати співвідношення фактичної помилки з деякими суміжними чи пов’язаними з нею кримінально-правовими явищами;

3) здійснити систематизацію фактичних помилок за найбільш значущими критеріями;

4) дослідити особливості регламентації фактичної помилки за кримінальним правом окремих іноземних держав, виокремити типові моделі такої регламентації;

5) встановити особливості регламентації фактичної помилки в КК України, визначити основні її вади;

6) запропонувати оптимальну модель регламентації фактичної помилки у кримінальному праві України, сформулювати конкретні пропозиції щодо внесення відповідних змін до КК;

7) виявити основні тенденції врахування фактичної помилки в правозастосовній практиці України, розглянути її вплив на кримінально-правову кваліфікацію та обрання заходів кримінально-правового характеру щодо окремих ситуацій, надати рекомендації щодо поліпшення правозастосовної практики.

Об’єктом дослідження є окремі норми КК України та кримінальних кодексів деяких іноземних держав щодо регламентації фактичної помилки, навчальна та наукова література з обраної теми, матеріали правозастосовної практики.

Предмет дослідження - основні теоретичні та практичні аспекти фактичної помилки у кримінальному праві.

Методи дослідження. У роботі використовувались основні загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Так, формально-логічний метод застосовувався для встановлення змісту окремих понять та формулювань, які вживаються при характеристиці фактичної помилки (підрозділи 1.1, 2.1.); системно-структурний метод - для дослідження співвідношення фактичної помилки з іншими кримінально-правовими явищами, а також систематизації фактичних помилок (підрозділи 1.3, 2.2); порівняльно-правовий метод - для виявлення особливостей регламентації фактичної помилки у кримінальному праві іноземних держав (підрозділ 2.1); методи спеціально-юридичного та техніко-юридичного аналізу - для виявлення особливостей положень КК України та законів про кримінальну відповідальність іноземних держав, які регламентують окремі прояви фактичної помилки (підрозділи 2.1, 2.2); статистичний метод - при проведенні узагальнення правозастосовної практики (підрозділ 3.1.).

Нормативно-правову основу дослідження складають Конституція України, КК України, Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК), положення кримінального права близько 50 іноземних держав. У процесі порівняльно - правового дослідження вивчалися положення кримінального законодавства держав СНД, окремих держав східної гілки континентальної системи права, Центральної та Західної Європи, держав сім’ї загального права, сім’ї соціалістичного права, держав Латинської Америки, Африки та Азії.

Теоретичною основою дисертації є праці окремих учених Російської імперії та СРСР, сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців з питань кримінального права, загальної теорії права, філології, логіки та філософії, які прямо чи опосередковано стосуються фактичної помилки.

Емпіричну базу роботи складають матеріали 162 кримінальних справ (проваджень). В дисертації також проаналізовані положення окремих постанов Пленуму Верховного Суду України, деяких постанов пленумів верховних судів окремих держав, що утворились на пострадянському просторі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на підставі комплексного дослідження теоретичних, нормативних та правозастосовних проблем фактичної помилки у кримінальному праві, сформульовано і обґрунтовано деякі нові теоретичні положення, уточнено зміст окремих понять та характеристик, які стосуються досліджуваного кримінально-правового явища, запропоновано шляхи вдосконалення регламентації фактичної помилки у КК України та надані рекомендації щодо її врахування у вітчизняній правозастосовній практиці.

На захист, зокрема, виносяться такі положення, висновки та пропозиції:

вперше:

- визначені і системно поєднані між собою філологічні, логічні, філософські, загальноправові та галузеві характеристики фактичної помилки у кримінальному праві; в цьому плані фактична помилка розглядається як складова кримінально- правової ситуації, в межах якої: а) особа вчинює діяння, яким завдається шкода об’єкту кримінально-правової охорони; б) при його вчиненні окремі обставини об’єктивного характеру оцінені (оцінюються) особою неправильно; в) ці обставини мають кримінально-правове значення; г) неправильна оцінка - як результат або як процес і результат - є компонентом суб’єктивної сторони діяння, тому вона не може виникнути після його вчинення.

З урахуванням зазначеного запропоновано авторське визначення поняття фактичної помилки у кримінальному праві як неправильної оцінки особою під час вчинення діяння, яким завдається шкода об’єкту кримінально-правової охорони, фактичних обставин об’єктивного характеру, що мають кримінально-правове значення;

- в межах систематизації фактичних помилок, що усувають злочинність діяння, виокремлено ті, що виключають вину, та ті, що виключають кримінальну протиправність; до останніх, зокрема, може бути віднесена фактична помилка, що виключає відповідальність за умисне спричинення шкоди, а відповідальність за скоєння необережного злочину виключається через недосягнення особою віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за такий злочин (наприклад, при заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження);

- доведено, що поєднання кількох характеристик в одній фактичній помилці може впливати на її кримінально-правові наслідки по різному: в одних випадках воно може справляти так званий кумулятивний ефект - коли правовий наслідок помилки залежить саме від поєднання відповідних її характеристик (наприклад, позитивна вибачлива фактична помилка у ситуації уявної оборони); в інших випадках для визначення правового наслідку пріоритетною має визнаватись одна з характеристик фактичної помилки (наприклад, негативна фактична помилка щодо обставини, яка обтяжує покарання);

- виокремлено три основні моделі регламентації фактичної помилки в кримінальному праві іноземних держав: 1) та, що передбачає лише загальні норми; 2) та, що передбачає лише спеціальні норми; 3) та, що поєднує загальні і спеціальні норми;

- обґрунтовано, що оптимальною для кримінального права України є третя з вказаних вище моделей; сформульована конкретна редакція загальних та окремих спеціальних норм щодо фактичної помилки, які, на думку дисертанта, необхідно включити до КК України (див. Висновки); запропоновано також відповідну редакцію деяких загальних правозастосовних орієнтирів щодо фактичної помилки (положень, що можуть бути включені до відповідних постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ);

удосконалено:

- орієнтири щодо визначення співвідношення фактичної помилки з юридичною помилкою, виною (обома її формами), казусом та відхиленням дії;

- підходи до врахування фактичних помилок при призначенні покарання;

- окремі аргументи на користь того, що в так званій ситуації dolus generalis наявні дві фактичні помилки, які обумовлюють різне психічне ставлення суб’єкта до вчинюваних ним діянь, а тому кожне з цих діянь потребує окремої кримінально- правової оцінки;

набуло подальшого розвитку:

- послідовне використання критеріїв для багатоступеневої систематизації фактичних помилок;

- доктринальні підходи до визначення тих положень різних інститутів кримінального права, які можуть бути нормативними орієнтирами для оцінки ситуацій, що включають фактичну помилку;

- визначення прийнятних і хибних варіантів кримінально-правової оцінки ситуації, яка включає фактичну помилку щодо наявності співучасті.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого вивчення питань, пов’язаних з фактичною помилкою у кримінальному праві;

- у законотворчості - для вдосконалення регламентації фактичної помилки в КК України (Лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-18/12-831 від 19.04.2016 р., див.

Додаток А);

- у правозастосовній діяльності - при прийнятті постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Акт Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо впровадження результатів дисертаційного дослідження № 223-1123/0/4-16 від 15.04.2016 р., див. Додаток Б);

- у навчальному процесі - для підготовки підручників, навчальних та навчально- методичних посібників, а також при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальне право» (Акт впровадження наукових розробок у навчальний процес на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 18 лютого 2016 р., див. Додаток В).

Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві з К.П. Задоєю статті «Фактичні помилки співучасника щодо обставин вчинюваного злочину та суб'єкта злочину щодо обставин, які кореспондують з ознаками співучасті: вплив на кримінально-правову кваліфікацію» (Право і громадянське суспільство. - 2015. - №1. - С. 116 - 141) особистий внесок здобувача полягає у теоретичній характеристиці фактичної помилки, визначенні її поняття, в обґрунтуванні підходу, відповідно до якого не лише вибачлива, а і невибачлива фактична помилка має усувати ставлення у вину спеціальних ознак потерпілої особи, якщо вони передбачені в межах відповідного складу злочину.

Апробація результатів дисертації. Дисертація доповідалась та обговорювалась на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, схвалена і рекомендована до захисту 18.02.2016 р. (протокол № 8). Деякі положення дисертаційної роботи були оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 24 квітня 2013р.), міжнародній науково-практичній конференції «Вітчизняна юридична наука в умовах сучасності» (м. Харків, 11-12 травня 2013 р.), міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Четверті харківські кримінально-правові читання» (м. Харків, 16-17 травня 2014 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 22 травня 2015 р.) та на VI міжвузівській науково-теоретичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права (пам'яті професора П.П. Михайленка)» (Київ, 20 листопада 2015 р.).

Публікації. Основні результати дослідження відображені у дванадцяти публікаціях, з яких сім статей, опублікованих у наукових фахових виданнях (з них одна стаття у виданні іноземної держави, яке включено до міжнародних наукометричних баз), та п’ять тез наукових доповідей на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які вміщують сім підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 321 сторінку, із яких основний текст - 203 сторінки, список використаних джерел - 30 сторінку (314 найменувань) та текст додатків - 88 сторінок.

<< | >>
Источник: АЙДИНЯН Анжела Василівна. ФАКТИЧНА ПОМИЛКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ: ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. Вступительная статья
  2. Статья 231. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  3. Статья 17. Вступлениев силу настоящего Федерального закона
  4. Вступление России в международные финансовые институты
  5. § 4. Производство по пересмотру вступивших в законную силу судебных постановлений по вновь открывшимся или новым обстоятельствам
  6. 76. Законная сила судебного решения: понятие, свойства, объективные и субъективные пределы. Момент вступления судебного решения в законную силу.
  7. 30. Третьи лица, заявл. самостоятельные требования относительно предмета спора: понятие, порядок вступления в процесс, права и обязанности.
  8. 62.Законная сила судебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  9. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу.
  10. Законная силасудебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  11. Статья 131. Преимущественное право вступления в члены жилищного кооператива в случае наследования пая
  12. Вопрос 9. Пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, сущность и значение.
  13. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам судебных актов, вступивших в законную силу (общая характеристика) в гражданском процессе;
  14. 27. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -