<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. На сьогодні в Україні підвищення ефективності дії системи правосуддя є одним із основних завдань, які постали перед суспільством. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом конституційного, цивільного, господарського, кримінального та адміністративного судочинства і реалізується виключно професійними суддями та, у визначеному законом порядку, народними засідателями та присяжними.

Також здійсненню правосуддя сприяє діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, органів, що виконують вироки, постанови, ухвали, інші рішення суду, та інших державних органів, що пов’язані із реалізацією правосуддя в Україні.

Водночас в ході досудового і судового розслідування справ відбувається чимало порушень: недотримання законності, неповага до честі і гідності особи, неповнота і однобічність розслідування тощо. Все це сприяє виникненню і поширенню багатьох негативних явищ, зокрема злочинів проти правосуддя. Саме злочини проти правосуддя є перешкодою для правоохоронних органів та суду у пошуку істини та встановленні справедливості.

Окрему групу серед протиправних діянь проти правосуддя складають злочини, які впливають на формування доказів і отримання інформації, що має велике значення під час здійснення правосуддя. Серед них особливе місце займають злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, до яких відносяться: завідомо неправдиве показання (ст. 384), відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 385), перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386), розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування (ст. 387).

Аналіз інформації про притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння вказаних злочинів, свідчить про непоодинокі випадки їх вчинення.

На це, зокрема, вказують офіційні статистичні дані Державної судової адміністрації України щодо чисельності та характеристики осіб, засуджених за скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 384-387 КК України в період 2012-2014 роки, приведені у даній роботі.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи відомих вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі кримінального права: Ю. В. Александрова, П. П. Андрушка, Ю. В. Бауліна, О. М. Бойка, Я. М. Брайніна, Л. П. Брич, С. Б. Гавриша, В. К. Глістіна, В. К. Грищука, П. І. Гришаєва, В. П. Діденка, І. О. Доброреза, О. О. Дудорова, Н. І. Загороднікова, М. Й. Коржанського, О.М. Костенка, В. О. Котюка, Є. В. Лащука, С. Я. Лихової, Н. О. Лопашенко, П. С. Матишевського, М. І. Мельника, А. А. Музики, В. О. Навроцького, В. К. Негоденка, Б. С. Нікіфорова, О. М. Омельчука, М. І. Панова, А. О. Пінаєва, А. А. Піонтковського, О. Я. Свєтлова, В. В. Сташиса, М. С. Таганцева, В. Я. Тація, В. П. Тихого, А. Н. Трайніна, М. Д. Шаргородського, С. С. Яценка та інших.

Питання кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, зокрема, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, досліджувалися такими зарубіжними та вітчизняними вченими, як: М. І. Бажанов, В. І. Борисов, І. С. Власов, М. О. Гараніна, М.К. Гнєтнєв, С. Є. Дідик, Н. Д. Квасневська, О. О. Кваша, Я. М. Кульберг, А. В. Ландіна, Л. В. Лобанова, А. Г. Мартіросян, Н. А. Носкова, М. І. Панов, Ш. С. Рашковська, Є. А. Смірнов, С. І. Тихенко, В. І. Тютюгін, І. М. Тяжкова, В. С. Фельдблюм, М. Х. Хабібуллін, І. М. Черних, О. І. Чучаєв та інші вчені. В 2011 році предметом дисертаційного дослідження М. В. Шепітька стала кримінальна відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Незважаючи на те, що питання кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, які вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, вивчалися досить великою кількістю вчених, предметом комплексного дисертаційного чи монографічного дослідження воно не було.

Так, відсутнє поняття вказаного виду злочинів проти правосуддя, їх суспільної небезпечності і соціальної обумовленості їх криміналізації, видового об’єкта цих злочинів, їх предмета, суб’єктів вказаних злочинів, покарання за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, а також відмежування цих злочинів від інших, суміжних з ними складів, передбачених Особливою частиною КК України. Відповідно, ст.ст. 384-387 КК України потребують ретельного аналізу, а зазначені обставини обумовлюють актуальність досліджуваної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота здійснювалась у межах планових тем відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України − «Протидія злочинам у сфері службової діяльності (кримінологічні, кримінально-правові і кримінально-процесуальні проблеми)» на 2010 – 2012 рр. (номер державної реєстрації 0110U002173), «Протидія корупційній злочинності в Україні в умовах реформування кримінальної юстиції» на 2012 – 2014 роки (номер державної реєстрації 0112U007120), «Проблеми забезпечення правопорядку засобами кримінальної юстиції (в контексті європейських стандартів)» на 2014 – 2016 рр. (номер державної реєстрації 0114U003872).

Мета і задачі. Метою дослідження є розробка теоретичних та практичних засад кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, та вироблення рекомендацій по підвищенню ефективності кримінально-правової охорони правосуддя в частині отримання достовірних доказів та істинних висновків по справі.

Відповідно до поставленої мети були сформульовані наступні задачі:

- визначити поняття злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них;

- дослідити історію становлення кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя в сфері отримання доказів в ході розгляду кримінальних справ;

- провести порівняльно-правове дослідження норм, що встановлюють відповідальність за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, вітчизняного та зарубіжного кримінального законодавства;

- встановити соціальну обумовленість криміналізації протиправних діянь свідків, експертів, перекладачів, що призводить до отримання хибних висновків судом, органами досудового розслідування;

- проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них;

- визначити кваліфікуючі ознаки злочинів проти правосуддя, передбачених статтями 384-387 КК України;

- дослідити санкції за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них;

- виявити злочини, суміжні із злочинами проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, та визначити ознаки їх розмежування.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя, які забезпечують отримання достовірних доказів та істинних висновків по справі шляхом давання показань свідком, висновку експертом, перекладу, зробленого перекладачем, наданими під час здійснення правосуддя.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них.

Методи дослідження. Під час дослідження були використані наступні методи: формально-юридичний (догматичний) – при аналізі юридичних складів злочинів, передбачених ст.ст. 384-387 КК України, а також диспозицій та санкцій зазначених норм; термінологічного аналізу – з метою уточнення понятійного апарату (поняття правосуддя, злочинів проти правосуддя) та визначення поняття злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них; порівняльно-правовий – при проведенні порівняльного аналізу кримінального законодавства України із кримінальним законодавством зарубіжних країн в частині встановлення кримінальної відповідальності за злочини свідків, експертів, перекладачів проти правосуддя; історико-правовий – в ході дослідження становлення і розвитку кримінально-правових норм відповідальності за злочини проти правосуддя, які впливають на отримання доказів по справі; системного аналізу – при визначенні ознак відмежування злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, із суміжними злочинами; статистичний – під час дослідження статистичних даних про злочини свідків, експертів, перекладачів проти правосуддя.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, де сформульовано нові наукові положення та висновки, які виносяться на захист, а саме:

вперше:

- визначено поняття злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них – це суспільно небезпечні винні діяння, які посягають на охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин в сфері здійснення правосуддя, який забезпечує отримання достовірних доказів та істинних висновків по справі;

- встановлено соціальну обумовленість злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, шляхом визначення складових їх суспільної небезпечності: порушується нормальна діяльність органів досудового розслідування та суду при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи; унеможливлюється всебічний, об’єктивний та повний розгляд справ; створюються перешкоди встановленню істини у справі; порушуються конституційні права і свободи учасників процесу; здійснюється посягання на честь та гідність осіб, що беруть участь у розгляді справ;

- обґрунтовано необхідність включення до кола осіб, що можуть бути потерпілими від злочину, передбаченого ст.

386 КК України, перекладача, поряд з існуючими свідком та експертом. Переклад є джерелом доказів, як і показання свідка чи висновок експерта, тому перешкоджання з’явленню перекладача чи примушування його здійснити неправильний переклад, підкуп його чи погроза йому є суспільно небезпечним діянням, перешкоджає здійсненню правосуддя;

- встановлено, що додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом розголошення даних досудового розслідування (ст. 387 КК України) є порядок суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя, який забезпечує отримання достовірних доказів та істинних висновків по справі, чим зумовлено включення вказаного діяння до групи злочинів проти правосуддя, що порушують порядок отримання достовірних доказів та істинних висновків по справі;

- доведено, що санкції норм, які встановлюють відповідальність за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, за умови відповідності їх критеріям витриманості санкцій, наукової обґрунтованості, відповідності сутності кримінально караних діянь та взаємної узгодженості між собою у злочинах з однаковим рівнем суспільної небезпеки, потребують удосконалення в частині встановлення виду і розміру покарання;

удосконалено:

- визначення предмета злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них – інформація, що міститься у протоколах слідчих та судових дій, висновку експерта, перекладі з рідної мови учасника процесу на державну, та відображена в інших документованих носіях і завідомо не відповідає дійсності (є недостовірною);

- поняття свідка, експерта, перекладача як суб’єктів злочинів проти правосуддя, а саме доведено, що вказані особи можуть вважатися суб’єктами кримінально караних діянь, передбачених ст.ст. 384-386 КК України лише за умови якщо вони є учасниками процесу і надали завідомо неправдиву інформацію (показання, висновок, переклад);

дістали подальший розвиток:

- положення про підвищений ступінь суспільної небезпеки злочинів проти правосуддя вчинених свідками, експертами, перекладачами або щодо них з корисливих мотивів, що в окремих випадках може розцінюватись як злочин корупційного характеру, а також вчинення їх службовою особою з використанням свого службового становища, що зумовлює необхідність закріплення у ст.ст.

384-387 КК України положення про кримінальну відповідальність за вчинення злочинів за вказаних кваліфікуючих обставин;

- позиція про багатооб’єктність злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, і можливість їх об’єднання в окрему групу злочинів проти правосуддя за ознаками безпосереднього об’єкта (основного – для передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, додаткового – для передбачених ст.ст. 386, 387 КК України), яким є порядок суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя, що забезпечує отримання достовірних доказів та істинних висновків по справі;

- твердження про обґрунтованість криміналізації діянь свідків, експертів, перекладачів вчинених проти правосуддя, з огляду на законодавство зарубіжних країн, його власну специфіку, історичний досвід розвитку, і водночас спільний із вітчизняним, провідній ролі кримінально-правового регулювання питань у сфері захисту інтересів правосуддя у частині отримання достовірних доказів та істинних висновків по справі.

Практичне значення одержаних результатів: Викладені у дисертаційному дослідженні положення та висновки можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого вивчення проблем кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, зокрема ті що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них (ст.ст. 384-387 КК України);

- у правотворчій діяльності – при внесенні змін до законодавства, що регулює питання кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя;

- у правозастосовній діяльності – під час кваліфікації злочинів проти правосуддя вчинені свідками, експертами, перекладачами або щодо них;

- у навчальному процесі – при викладанні курсу кримінального права в юридичних вищих навчальних закладах, підготовці підручників, навчальних і довідкових посібників, методичних рекомендацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювалися на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики», (м. Одеса, 28 жовтня 2011 року.); науково-практичній інтернет-конференції «Адміністративне право і процес: реалії та перспективи розвитку (м. Луганськ, 10-20 квітня 2012 року), науково-практичній конференції «Ольвійський форум – 2012: стратегії України в геополітичному просторі» (м. Севастополь, 6-10 червня 2010 року).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у п’яти наукових статях, з яких чотири - у виданнях, які входять до переліку наукових фахових видань України, також в одній статті у зарубіжному фаховому виданні, та тезах трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

<< | >>
Источник: АЛЄКСЄЄВА НАТАЛІЯ ЮНІВНА. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ СВІДКАМИ, ЕКСПЕРТАМИ, ПЕРЕКЛАДАЧАМИ АБО ЩОДО НИХ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. Вступительная статья
  2. Статья 231. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  3. Статья 17. Вступлениев силу настоящего Федерального закона
  4. Вступление России в международные финансовые институты
  5. § 4. Производство по пересмотру вступивших в законную силу судебных постановлений по вновь открывшимся или новым обстоятельствам
  6. 76. Законная сила судебного решения: понятие, свойства, объективные и субъективные пределы. Момент вступления судебного решения в законную силу.
  7. 30. Третьи лица, заявл. самостоятельные требования относительно предмета спора: понятие, порядок вступления в процесс, права и обязанности.
  8. 62.Законная сила судебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  9. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу.
  10. Законная силасудебного решения. Правовые последствия вступления решения в законную силу.
  11. Статья 131. Преимущественное право вступления в члены жилищного кооператива в случае наследования пая
  12. Вопрос 9. Пересмотр судебных решений, вступивших в законную силу, сущность и значение.
  13. Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам судебных актов, вступивших в законную силу (общая характеристика) в гражданском процессе;
  14. 27. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора.
  15. 3.4.2. Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений (производство в суде кассационной и надзорной инстанциях)
  16. Вступление федерального закона в силу: правовое регулирование и практика
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -