<<
>>

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявилося у комплексному дослідженні кримінальної відповідальності за порушення порядку проходження військової служби, вчинені в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці.

Автором узагальнено основні висновки здійсненого дослідження.

Вчинення злочинів проти порядку проходження військової служби в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки, що обумовлено, зокрема, воєнно-політичною обстановкою в Україні, внутрішніми та зовнішніми загрозами воєнній безпеці України та вимагає підвищеної уваги до комплектування Збройних Сил України в умовах відповідних загроз.

На основі аналізу кримінального законодавства зарубіжних держав виокремлено позитивні законодавчі рішення, спрямовані на вдосконалення диспозицій ст.ст. 407–408 КК України. Зокрема, доцільність вказівки на мету вчинення дезертирства (Німеччина, Білорусь, Вірменія, Киргизія, Узбекистан), закріплення заохочувальної норми у випадку вчинення злочинів проти порядку проходження військової служби (Німеччина, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Киргизія, Грузія, Росія, Таджикистан, Туркменістан), посилення відповідальності за вчинення дезертирства у воєнний час (Франція), визнання самокалічення військовослужбовцем закінченим з моменту фактичного ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби (Німеччина).

Під самовільним залишенням військової частини або місця служби (ст.ст. 407, 408 КК України) слід розуміти залишення їх меж на власний розсуд без дозволу відповідного командира. Самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407, окрім складу злочину, передбаченого у ч. 3 цієї статті), вважається закінченим з моменту, коли спливли строки, встановлені у диспозиціях ч.ч. 1, 2 ст. 407 КК України. Склад злочину, передбачений у ч.

3 ст. 407 цього Кодексу, слід вважати закінченим починаючи з 31 доби після настання відповідного юридичного факту. Дезертирство вважається закінченим злочином з моменту, коли військовослужбовець без належного дозволу покинув територію військової частини або місце служби чи не з’явився у встановлені строки для подальшого проходження військової служби.

Дезертирство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, має місце у випадку, коли об’єктивну сторону злочину вчинило два або більше військовослужбовці, які попередньо домовилися про це, а також у випадку, коли дезертирство скоїв військовослужбовець, а інша особа виконувала іншу роль – організатора, підбурювача або пособника. Запропоновано передбачити кваліфікуючою ознакою самовільного залишення військової частини або місця служби вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб.

Ухилення від несення військових обов’язків (ч. 1 ст. 409 КК України) характеризується тим, що особа вже проходить військову службу; може виражатися як у повному звільненні від несення військових обов’язків, так і в тривалому ухиленні від їх виконання; отримання дозволу військовослужбовцем відносно невиконання військових обов’язків на зовні законних підставах; способом ухилення є протиправна поведінка військовослужбовця у виді спричинення шкоди здоров’ю собі шляхом заподіяння тілесних ушкоджень, симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману. Ухилення вважається закінченим злочином з моменту, коли військовослужбовець отримав від командира звільнення від несення військових обов’язків у встановленому порядку.

Відмова від несення обов’язків військової служби – це бездіяльність військовослужбовця, яка полягає у невиконанні ним військового обов’язку. Дії військовослужбовця слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 409 КК України без ставлення у вину самовільного залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України) та дезертирства (ст. 408 КК України) лише у випадку, коли військовослужбовець самовільно не залишав військову частину або місце служби.

На підставі аналізу судової практики, зарубіжного кримінального законодавства, а також встановлення відмінностей між поняттями «проходження військової служби» та «несення обов’язків військової служби», запропоновано виключити ч. 2 ст. 409 КК України.

Військовослужбовець як спеціальний суб’єкт злочинів проти порядку проходження військової служби характеризується спеціальними ознаками, які випливають з регулятивного законодавства, а також зі ст. 401 КК України. Спеціальні ознаки військовослужбовця: проходження ним військової служби; часові межі проходження військової служби; законність призову на військову службу.

Злочини проти порядку проходження військової служби, зважаючи на спрямованість відповідних суспільно небезпечних діянь, а також особливості законодавчих конструкцій відповідних складів, можуть бути вчинені лише з прямим умислом, за якого винувата особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Окрім того, військовослужбовець повинен усвідомлювати ту обставину, що злочин поти порядку проходження військової служби вчиняється ним за наявності однієї з таких обставин, як особливий період, воєнний стан або бойова обстановка.

Вироблено поняттєвий апарат дисертаційного дослідження та запропоновано авторські дефініції понять «бойова обстановка», «особливий період», «самовільне залишення військової частини або місця служби», «дезертирство», «ухилення від несення військових обов’язків», «відмова від несення обов’язків військової служби», «військова частина», «місце військової служби», «самокалічення», «симуляція хвороби», «підроблення документів», «інший обман».

Запропоновано ряд правил кваліфікації злочинів проти порядку проходження військової служби, вчинених в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці. Зокрема, якщо дозвіл на залишення військової частини або місця служби дає «неналежний» начальник, то кримінальна відповідальність за ст.ст.

407, 408 КК України виключається (за умови, що військовослужбовець добросовісно помилявся щодо належності відповідного дозволу та наявності повноважень у начальника, який його надав); якщо шкода здоров’ю військовослужбовця спричинена іншою особою з метою ухилення ним від несення військових обов’язків, то дії такої особи слід кваліфікувати за загальнокримінальними нормами (наприклад, за ст.ст. 121, 122, 124 КК України); якщо військовослужбовець відмовився від несення обов’язків військової служби та самовільно залишив межі військової частини або місця служби, то його дії слід кваліфікувати за сукупністю ч. 2 ст. 409 та ст. 407 або ст. 408 КК України. Окрім того, запропоновано правила кваліфікації дій військовослужбовця у випадку вчинення ним дезертирства зі зброєю залежно від її функціональної придатності та інших обставин, дезертирства у складі організованої групи; використання військовослужбовцем документа, завідомо підробленого іншою особою, з метою ухилитися від проходження військової служби.

Запропоновано вдосконалити нормотворчу техніку диспозицій ст.ст. 407–409 КК України та обґрунтовано доцільність внесення таких змін у цей Кодекс:

а) викласти диспозиції частин статті 407 у такій редакції:

«Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця військової служби

1. Самовільне залишення військової частини або місця військової служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його на службу тривалістю понад три доби, але не більше одного місяця, вчинене з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби.

2. Самовільне залишення військової частини або місця військової служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті.

3. Самовільне залишення військової частини або місця військової служби, вчинене зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або за попередньою змовою групою осіб.

4. Самовільне залишення військової частини або місця військової служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, у тому числі в умовах воєнного стану незалежно від тривалості відсутності військовослужбовця.

5. Самовільне залишення військової частини або місця військової служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці незалежно від тривалості відсутності військовослужбовця.

6. Особа звільняється від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою цієї статті за умови вчинення нею злочину вперше внаслідок збігу тяжких особистих обставин»;

б) викласти диспозиції частин статті 408 у такій редакції:

«Стаття 408. Дезертирство

1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця військової служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу, вчинене з метою остаточно ухилитися від проходження військової служби.

2. Дезертирство зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, у тому числі в умовах воєнного стану.

4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в бойовій обстановці.

5. Особа звільняється від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою цієї статті за умови вчинення нею злочину вперше внаслідок збігу тяжких особистих обставин»;

в) викласти диспозиції частин статті 409 у такій редакції:

«Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

1. Ухилення військовослужбовця від проходження військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману.

2. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з метою остаточного звільнення від цих обов’язків або в умовах особливого періоду, у тому числі в умовах воєнного стану.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в бойовій обстановці.».

Результати, одержані у ході виконання дисертаційного дослідження, можуть бути застосовані для розв’язання інших проблем, пов’язаних з кримінально-правовою характеристикою злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів). Одержані наукові висновки можуть використовуватися під час дослідження кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених в інших розділах Особливої частини КК України, кваліфікуючою ознакою яких є вчинення їх в умовах особливого періоду. Можливими напрямами продовження досліджень за тематикою дисертації, зокрема, можуть бути такі: кримінологічна характеристика злочинів проти порядку проходження військової служби, вчинених в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці. Окрім того, важливе значення має комплексне дослідження кримінально-правових санкцій за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), частиною якого є аналіз санкцій, передбачених за вчинення злочинів проти порядку проходження військової служби в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці.

<< | >>
Источник: ОНИСЬКІВ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ, ВЧИНЕНІ В УМОВАХ ОСОБЛИВОГО ПЕРІОДУ АБО В БОЙОВІЙ ОБСТАНОВЦІ. ДИСЕРТАЦІЯ подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії). Київ–2017. 2017

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. 2.1.11. Проміжні висновки
  8. ВИСНОВКИ
  9. Висновки до першого розділу
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -