<<
>>

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що виявилось у розробці кримінально-правових і кримінологічних засад протидії злочинним діям, що вчиняються особами у складі натовпу та заподіюють шкоду громадському порядку в Україні.

Узагальнено основні висновки проведеного дослідження.

1. Поняття «злочинний натовп» слід тлумачити як натовп, учасники якого (або особи в складі якого) вчинили злочин. Відповідно, визначення злочинного натовпу залежить від специфічних властивостей натовпу як такого з урахуванням його асоціальної й протиправної спрямованості.

2. У складі натовпу особи можуть вчиняти різноманітні злочинні дії, які за своїм характером є насильницькими. Водночас сутнісними характеристиками злочинного натовпу є такі, як різновид групової поведінки, велика кількість учасників, безпосередній контакт між особами, взаємодія.

3. Феномен натовпу потрібно визначати, застосовуючи термін «прояв», адже він охоплює ситуації, коли особи, які випадково опиняються в певному місці, не маючи попереднього наміру на вчинення злочинних дій і спільної мети, на основі специфічних психічних процесів об’єднуються в спільному прояві насильства. Без наявності тотожних чи подібних підсвідомих і свідомих почуттів, намірів, процесів, неможливе об’єднання спільних дій у зовнішній дійсності.

4. Злочинний натовп – це прояв співучасті у злочині, тому йому притаманні закономірності розвитку спільної злочинної діяльності. Натовп як прояв групової (колективної) поведінки має свій склад (лідер, провокатор, учасник). Соціально-психологічний підхід до проблеми спільної злочинної поведінки учасників натовпу дав змогу розглянути її як складну взаємодію великої кількості людей, а також аналізувати діяльність кожного з учасників як структурну складову натовпу. У межах концепції рольового розподілу відповідальності співучасників сформульовано положення про те, що в натовпі, особи в складі якого вчиняють злочинні дії, існує рольовий розподіл діяльності.

5. Наведено додаткові аргументи на користь використання в межах кримінологічного дослідження складу злочинного натовпу поняття «лідер». Лідер має на меті перетворення великого скупчення людей у злочинний натовп.У ситуації скупчення значної кількості людей, об’єднаних певними потребами та спільною ідеєю, вирішальну роль відіграє їх установка до злочинної поведінки, яку формує лідер. Провокатори, як і лідери злочинних дій осіб у складі натовпу, становлять значну суспільну небезпеку, оскільки також здійснюють відчутний психологічний вплив на інших учасників.

6. У результаті аналізу зарубіжного досвіду кримінально-правової протидії злочинним діям, що вчиняються особами в складі натовпу, запропоновано удосконалення статті 294 КК України: встановити кримінальну відповідальність за організацію або керівництво масовими заворушеннями й участь у них у самостійних частинах цієї статті; передбачити у диспозиції частини третьої цієї статті кримінальну відповідальність не лише за організацію або керівництво, але й за провокацію масових заворушень; закріпити у диспозиції частини першої кримінальну відповідальність як за умисне знищення, так і за пошкодження майна в ході масових заворушень; вилучити з кола суспільно небезпечних діянь, якими супроводжуються масові заворушення, погромів і підпалів; змінити формулювання з «насильство над особою» на «насильство»; доповнити диспозицію частини першої таким суспільно небезпечним діянням, як застосування зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя; передбачити кримінальну відповідальність за публічні заклики у частини другої; недоцільність встановлення кримінальної відповідальності за розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів, які містять публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку.

7. Поняття масових заворушень визначено як спрямовані на порушення громадського порядку дії осіб у складі натовпу, які проявляються в організації, керівництві, провокації чи участі у вчиненні злочинних дій, що супроводжуються насильством, знищенням або пошкодженням чужого майна, захопленням будівель чи споруд, насильницьким виселенням громадян, застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, опором представникам влади під час виконання службових обов’язків чи представникам громадськості, які виконують обов’язки з охорони громадського порядку, а також іншим громадянам, котрі припиняють масові заворушення.

8.

Визначено, що суб’єктивна сторона складу злочину, передбаченого в ст. 294 КК України, повинна визначатись окремо щодо учасників масових заворушень. Суб’єктивна сторона масових заворушень у таких формах, як організація, керівництво, провокація, публічні заклики, характеризується виною у виді прямого умислу. Суб’єктивна сторона участі у масових заворушеннях характеризується виною у формі умислу, вид якого (прямий чи непрямий) обумовлюється тими діями, які виконує суб’єкт злочину.

9. Підтримана пропозиція науковців виключити із КК України статтю 293, у якій передбачається відповідальність за групове порушення громадського порядку. Кримінальна відповідальність за наявності всіх необхідних ознак складу цього злочину наставатиме за ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство, вчинене групою осіб).

10. Злочинні дії, що вчиняються особами у складі натовпу, визначаються такими умовами: неорганізоване або слабоорганізоване проведення мітингів; недоліки в діяльності державних та громадських організацій; здатність людини піддаватися впливу радикально налаштованих учасників мітингів та провокаціям; моральне формування особистості в частині агресивного розв’язання конфлікту; доступність зброї для громадян; неадекватна реакція працівників правоохоронних органів на ситуацію, що склалася, тощо.

11. Протидія злочинним діям, що вчиняються особами в складі натовпу, має відбуватися на двох рівнях. Перший − це створення державою системи превентивних заходів щодо усунення детермінант вчинення учасниками масових заходів злочинних дій та їх нейтралізація. Другий рівень − дія органів кримінальної юстиції, шляхом забезпечення невідворотності відповідальності й покарання, виправлення осіб, насамперед тих, які виконували роль організаторів, керівників і провокаторів вчинення злочинних дій особами в складі натовпу.

12. Усе вищенаведене дало підстави запропонувати такі зміни до Кримінального кодексу України:

4. Частину другу статті 22 після слів «незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289)» доповнити словами «масові заворушення» (стаття 294)»;

5.

Статтю 293 «Групове порушення громадського порядку» виключити.

6. Статтю 294 «Масові заворушення» викласти в такій редакції:

«1. Участь у масових заворушеннях, що супроводжуються насильством, знищенням або пошкодженням чужого майна, захопленням будівель чи споруд, насильницьким виселенням громадян, застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, опором представникам влади під час виконання службових обов’язків чи представникам громадськості, які виконують обов’язки з охорони громадського порядку, а також іншим громадянам, які припиняють масові заворушення, –

карається ….

2. Публічні заклики до масових заворушень −

караються……

3. Організація, керівництво або провокація дій, передбачених частиною першою цієї статті –

карається …

4. Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, а також умисне знищення або пошкодження чужого майна вибухом, підпалом або іншим загальнонебезпечним способом −

караються …

5. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора, керівника або провокатора, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно припинила участь у масових заворушеннях, активно сприяла припиненню чи розкриттю злочинних дій, якими супроводжувалися масові заворушення, за умови, що в її діях немає складу іншого злочину».

7. Статтю 295 «Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку» виключити.

<< | >>
Источник: ГУСАК ТАРАС ПЕТРОВИЧ. ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННИМ ДІЯМ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОСОБАМИ У СКЛАДІ НАТОВПУ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ –2015. 2015

Еще по теме ВИСНОВКИ:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -