<<
>>

ВИСНОВКИ

В процесі дослідження теоретичних, нормативних та правозастосовних проблем фактичної помилки у кримінальному праві було уточнено деякі теоретичні положення, сформульовано висновки та внесено пропозиції, що мають певне наукове та практичне значення.

Серед них найбільш значущими, на думку дисертанта, є такі.

1. Фактична помилка у кримінальному праві має характеристики, що обумовлені філологічними, логічними, філософськими, загальноправовими та галузевими її аспектами. Основними з цих характеристик є:

1) «родовим» поняттям фактичної помилки є «неправильна оцінка»;

2) фактична помилка існує як відносно самостійне кримінально-правове явище лише у разі вчинення діяння, яким заподіюється шкода об’єкту кримінально- правової охорони;

3) неправильна оцінка - як результат або як процес і результат - є компонентом суб’єктивної сторони діяння, тому вона не може виникнути після його вчинення;

4) зміст предмету фактичної помилки становлять обставини, що мають кримінально-правове значення у його широкому розумінні; обсяг її предмету можуть складати як обставини, що кореспондують з ознаками складу злочину, так і обставини, що знаходяться за його межами.

Врахування названих вище характеристик - перш за все в частині їх співвідношення («взаємодії») - дозволяє визначити фактичну помилку в кримінальному праві як неправильну оцінку особою під час вчинення діяння, яким завдається шкода об’єкту кримінально-правової охорони, фактичної обставини об’єктивного характеру, що має кримінально-правове значення.

2. Фактична помилка пов’язана з деякими іншими кримінально-правовими явищами. Зокрема, така помилка може «входити» до змісту вини (як умисної, так і необережної її форм), а може виключати її (при казусі). Таким чином, фактична помилка і вина знаходяться у відношенні «часткового перетинання». Так само співвідносяться фактична помилка і казус, а також фактична помилка і склад злочину.

3. До найбільш значущих критеріїв систематизації фактичних помилок можна віднести: 1) причини та умови виникнення помилки, за якими виділяються вибачливі/сумлінні та невибачливі/несумлінні помилки; 2) зміст неправильної оцінки, за яким виокремлюються позитивні та негативні помилки; 3) характер впливу на злочинність діяння; тут вирізняються дві групи фактичних помилок - ті, що усувають злочинність діяння, та ті, що її не усувають.

Виокремлені за цими критеріями характеристики фактичної помилки можуть взаємодіяти між собою, обумовлюючи відповідне її (помилки) кримінально-правове значення.

4. В кримінальному праві іноземних держав фактична помилка регламентується як загальними, так і спеціальними нормами. При цьому можна відмітити такі основні тенденції:

1) переважно регламентуються фактичні помилки, що впливають на

кримінально-правову кваліфікацію, а саме: виключають кримінальну

відповідальність взагалі або, виключаючи умисел, обумовлюють у певних випадах відповідальність за злочин, вчинений через необережність; обумовлюють неінкримінування кваліфікуючої ознаки чи інкримінування злочину іншого виду;

2) в окремих випадках передбачається вплив фактичної помилки на обрання заходів кримінально-правового характеру;

3) в багатьох джерелах розрізняються вибачливі та невибачливі фактичні помилки, а також диференціюється їх вплив на оцінку діяння особи; достатньо рідко виділяються позитивні та негативні фактичні помилки;

4) зміст більшості положень щодо фактичної помилки ґрунтується на принципі суб’єктивного інкримінування.

5. В КК України регламентація фактичної помилки здійснюється деякими загальними положеннями (ст.ст. 15, 24, 25), а також окремими спеціальними нормами (ст. 37, ч. 5 ст. 41). Така регламентація не відзначається повнотою і системністю. Конкретними її вадами, зокрема, є: відсутність загальної норми щодо фактичної помилки, хоча б орієнтовного переліку її можливих правових наслідків, фрагментарність окремих положень розділу VIII Загальної частини КК тощо.

6. Оптимальна модель регламентації фактичної помилки в КК України має передбачати: 1) загальні положення щодо фактичної помилки; 2) конкретні

положення щодо фактичної помилки, які стосуються окремих ситуацій; 3) узгодження різних нормативних положень щодо фактичної помилки між собою. Для реалізації цієї моделі запропоновано такі зміни до КК:

1) Змінити назву розділу V Загальної частини «Вина та її форми», виклавши її в редакції «Вина, казус, помилка».

2) Доповнити Кодекс статтями 251, 252, 301, 431 такого змісту:

«Стаття 25і. Фактична помилка

1. Фактичною помилкою є неправильна оцінка особою під час вчинення діяння, яким заподіюється шкода фізичній, юридичній особі, суспільству або державі, фактичної обставини, що має кримінально-правове значення.

2. Питання про кримінальну відповідальність особи, яка вчинила діяння за наявності фактичної помилки, вирішується відповідно до положень, передбачених статтею 252 та іншими статтями цього Кодексу. У разі, якщо іншими статтями цього Кодексу передбачені спеціальні положення щодо фактичної помилки, застосовуються такі положення.

Стаття 252. Правові наслідки фактичної помилки

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, фактична помилка може виключати кримінальну відповідальність, а також враховуватись при кваліфікації злочинів та при обранні заходів кримінально-правового характеру.

2. Фактична помилка щодо наявності обставини, з якою цей Кодекс пов ’язує сприятливі для особи кримінально-правові наслідки, тягне їх настання відповідно до положень, передбачених цим Кодексом.

3. Фактична помилка щодо наявності обставини, з якою цей Кодекс пов ’язує несприятливі для особи кримінально-правові наслідки, може потягти їх настання лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

4. Фактична помилка щодо відсутності обставини, з якою цей Кодекс пов ’язує несприятливі для особи кримінально-правові наслідки, виключає їх настання, якщо

особа не повинна була або не могла усвідомлювати наявності такої обставини.

5. Фактична помилка щодо відсутності обставини, з якою цей Кодекс пов ’язує несприятливі для особи кримінально-правові наслідки, якщо особа повинна була і могла усвідомлювати наявність такої обставини, може потягти їх настання лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 30і. Фактична помилка щодо обставин, які стосуються співучасті у злочині

1. Фактична помилка щодо відсутності обставини, з якою цей Кодекс пов’язує вчинення злочину у співучасті, виключає ставлення в вину особі цієї обставини.

2. Фактична помилка щодо наявності обставини, з якою цей Кодекс пов ’язує вчинення злочину у співучасті, може бути підставою для ставлення в вину цієї обставини лише у разі, якщо така помилка обумовила визнання скоєного особою злочину незакінченим.

Стаття 43і. Фактична помилка щодо наявності обставини, що виключає злочинність діяння

1. Якщо внаслідок фактичної помилки щодо наявності обставини, що виключає злочинність діяння, особа не усвідомлювала і не повинна була або не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, її діяння оцінюється за правилами, передбаченими статтями 36, 38-43 цього Кодексу.

2. Якщо особа не усвідомлювала, але повинна була і могла усвідомлювати відсутність обставини, що виключає злочинність діяння, то у випадках, передбачених цим Кодексом, вона може нести відповідальність за необережне спричинення шкоди».

3) Статтю 37 виключити.

4) Доповнити статтю 66 частиною четвертою такого змісту: «Фактична помилка щодо наявності обставини, передбаченої частиною першою цієї статті, враховується при призначенні покарання так само, як і відповідна пом’якшуюча обставина, що мала місце реально».

5) Доповнити статтю 67 частиною п’ятою такого змісту: «Фактична помилка щодо наявності або відсутності обставини, передбаченої частиною першою цієї статті, виключає її врахування як такої, що обтяжує покарання. Така помилка може бути врахована відповідно до пункту 3 частини третьої статті 65 цього Кодексу як показник ступеню тяжкості вчиненого злочину».

7. До загальних тенденцій врахування фактичної помилки в правозастосовній практиці України можна віднести такі:

1) психічне ставлення особи до обставин об’єктивного характеру, що не виключає фактичну помилку, досить часто належним чином правозастосувачами не з’ясовується;

2) словосполучення «фактична помилка» у процесуальних документах зустрічається вкрай рідко, частіше на допущення фактичної помилки вказують формулювання - «не усвідомлював», «не знав, що...», «думав, що...», «вважав, що...», «був переконаний що.», «будучи впевненим у тому, що.» тощо;

3) найбільш поширеними різновидами фактичної помилки є фактичні помилки щодо характеру діяння, щодо особи потерпілого (його ознак), суспільно небезпечних наслідків, способу вчинення злочину, предмету злочину та причинового зв’язку;

4) переважно правильно враховуються фактичні помилки, щодо яких є узагальнені правозастосовні орієнтири; за відсутності таких орієнтирів практика вирішення ситуацій, що включають фактичну помилку є суперечливою.

Найбільш оптимальний спосіб вирішення проблем врахування фактичної помилки у вітчизняній правозастосовній практиці передбачає вдосконалення її регламентації на законодавчому рівні у вигляді внесення відповідних змін до КК. За відсутності нормативних орієнтирів бажано сформулювати узагальнені правозастосовні орієнтири щодо найбільш поширених і проблемних ситуацій, що включають фактичну помилку, прийняти окрему постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, присвячену фактичній помилці, або включити такі орієнтири в постанови по окремим категоріям справ.

<< | >>
Источник: АЙДИНЯН Анжела Василівна. ФАКТИЧНА ПОМИЛКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ: ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. 2.1.11. Проміжні висновки
  8. ВИСНОВКИ
  9. Висновки до першого розділу
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
  11. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -