ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення та запропоноване нове, з позицій природно-правового підходу, вирішення наукової проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них.

1. Визначено, що правозастосовна діяльність суду з розгляду та вирішення у передбаченому законом процесуальному порядку цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, а також конституційного судочинства, та діяльність правоохоронних органів, які сприяють здійсненню судом правосуддя і забезпечують виконання його рішень є правосуддям. Родовим об’єктом злочинів проти правосуддя є охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя. З огляду на це, злочини проти правосуддя – суспільно небезпечні винні діяння, які посягають на охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин в сфері здійснення правосуддя. Визначено поняття злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них – суспільно небезпечні винні діяння, які посягають на охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин в сфері здійснення правосуддя, який забезпечує отримання достовірних доказів та істинних висновків по справі.

2. З урахуванням родового об’єкту злочинів проти правосуддя, встановлено необхідність їх класифікації на групи за об’єктом посягання кожного із злочинів даного виду. Однією з груп є злочини, що перешкоджають отриманню достовірних доказів та істинних висновків по справі, передбачені ст. 384-387 КК України. Видовим об’єктом злочинів цієї групи є охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин в сфері здійснення правосуддя, який забезпечує отримання достовірних доказів та істинних висновків по справі.

3. Етапи становлення кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, відповідають основним періодам історичного розвитку української державності і розвитку законодавства.

4. Норми, що встановлюють відповідальність за злочини проти правосуддя, які вчинюються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, наявні у кримінальному законодавстві всіх зарубіжних країн. Виявлено, що завідомість давання неправдивих показань передбачена не в усіх зарубіжних кримінальних кодексах, а покарання за злочини проти правосуддя, що вчинюються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, за зарубіжними кримінальними кодексами і КК України корінним чином не відрізняються, хоча за КК України покарання за вказані злочини є менш суворим.

До ознак, які пом’якшують або виключають кримінальну відповідальність за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідком, експертом, перекладачем або щодо них, за зарубіжним кримінальним законодавством відносяться: відмова від неправдивих показань до винесення вироку, виправлення неправдивого покарання; діяльне каяття; неправдиві показання, висновок або переклад щодо себе; відмова від неправдивого показання, висновку або перекладу до вступу вироку чи рішення суду у законну силу; зізнання у вчиненні давання неправдивих показань до того, як рішення по справі вступило в законну силу.

5. На основі аналізу суспільної небезпечності кожного із злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, встановлено суспільну небезпечність вказаної групи злочинів. Доведено соціальну обумовленість криміналізації вказаних протиправних діянь.

6. Порядок суспільних відносин у сфері реалізації захисту та обвинувачення, охоронюваних законом прав, свобод та інтересів підозрюваних, обвинувачуваних (підсудних) фізичних та юридичних осіб є додатковим обов’язковим об’єктом злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них.

7. Предметом завідомо неправдивого показання є інформація, що не відповідає дійсності (недостовірна), яка міститься у протоколах слідчих та судових дій, висновку експерта, перекладі з рідної мови учасника процесу на державну, та відображена в інших документованих носіях. Аналогічний предмет має злочин, передбачений ст. 386 КК України. Предметом розголошення даних досудового слідства і дізнання (досудового розслідування) є відомості, зібрані у ході провадження попереднього слідства або дізнання, які містяться у протоколах, постановах та інших документах у справі. Злочин, передбачений ст. 385 КК України, є безпредметним.

8 Більшість злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них можуть бути вчинені лише спеціальним суб’єктом (злочини, передбачені ст.ст. 384, 385, 387 КК України). Суб’єктами злочинів, передбачених ст. 384 та 385 можуть бути свідок, експерт та перекладач.

Свідок як суб’єкт злочинів проти правосуддя – це фізична, осудна особа, що досягла 16-річного віку, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом, про яку є дані, що їй відомі обставини, що відносяться до справи, ігноруючи попередження про кримінальну відповідальність, завідомо надала неправдиве показання, що матеріально відображено у відповідній процесуальній формі.

Експерт як суб’єкт злочинів проти правосуддя – це фізична, осудна особа, що досягла 16-річного віку, яка має відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшла відповідну підготовку та отримала кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності, дієздатна, що не має судимості, включена до державного Реєстру атестованих судових експертів, атестована та призначена як експерт (судовий експерт) для надання висновку відповідно до чинного законодавства України, відповідним чином попереджена про кримінальну відповідальність, та надала завідомо неправдивий висновок.

Перекладач як суб’єкт злочинів проти правосуддя – це фізична, осудна особа, що досягла 16-річного віку, яка запрошена при провадженні слідчих або судових дій та зобов’язана зробити повно і точно доручений їй переклад на (з) рідну (-ої) мову (-и) або іншу (-ої) мову (и), якою володіють особи, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство (державною мовою) відповідно до чинного законодавства України, попереджена про кримінальну відповідальність, яка завідомо надала неправильний (неправдивий) переклад.

9. Доведено, що покарання за суміжні злочини та за злочини одного виду з однаковим ступенем суспільної небезпечності, не повинні кардинально відрізнятись і мають узгоджуватись. Так, злочини передбачені ч. 1 ст. 384 і ч. 1 ст. 385 КК України, та ст. 386 і ч. 1 ст. 387 КК України з однаковим ступенем суспільної небезпеки, повинні мати узгоджені санкції. Наведеним обґрунтовано необхідність зміни санкцій за злочини, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, з однаковим ступенем суспільної небезпечності: у відповідності до санкції, передбаченої у ст. 384 КК України, змінити санкцію ст. 385 КК України, додавши вид покарання - обмеження волі строком до 2 років, покарання у виді штрафу замінити на покарання у виді виправних робіт; змінити санкцію ст. 386 КК України, визначивши розмір покарання у виді штрафу від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, визначивши межі покарання у виді виправних робіт від 1 до 2 років та у виді арешту від 3 до 6 місяців та додавши такий вид покарання, як обмеження волі строком до 3 років та позбавлення волі до 2 років; у відповідності до санкції, передбаченої ст. 386 КК України, змінити санкцію ст. 387 КК України, збільшивши розмір штрафу і визначити його розмір від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, визначивши розмір покарання у виді виправних робіт від 1 до 2 років та додавши покарання у виді арешту строком від 3 до 6 місяців.

10. Вперше виділені ознаки, за якими розмежовуються між собою злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них.

11. Встановлені спільні риси злочинів проти правосуддя, що вчиняються, свідками, експертами, перекладачами або щодо них із злочинами, передбаченими ч. 2 ст. 372 ст. 373, ст. 381, 383, ст. 396 КК України, та злочинами передбаченими ст. 129, ст. 132, ст. 195 КК України.

Визначено ознаки розмежування злочинів проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них, та інших, суміжних: передбачені ст. 384 та ч. 2 ст. 372 розмежовуються за ознаками суб’єкта кожного із злочинів; основним критерієм розмежування протиправних діянь, за ст. 373 та ст. 386 КК України, є суб’єкт; розмежування злочинів, передбачених ст. 381 та ст. 387 КК України здійснюється за ознаками об’єктивної сторони, а саме за вчиненим діянням; розмежовувати злочини за ст. 383 та 384 КК України, потрібно за ознаками двох елементів складів злочинів, а саме за ознаками об’єктивної сторони (діяння та місце вчинення злочину) та за ознаками суб’єкта; розмежування злочинів, передбачених ст. 384 та ст. 396 КК України, повинно здійснюватися за об’єктивними (предмет, власне діяння, місце вчинення злочину) та суб’єктивними (суб’єкт злочину) ознаками; розмежування злочинів, передбачених ст. 385 та ст. 396 КК України, за об’єктивними (власне діяння, місце вчинення злочину) та суб’єктивними (суб’єкт злочину) ознаками.

12. Потребують певного вдосконалення ст.ст. 384-387 КК, які встановлюють відповідальність за злочини проти правосуддя, а саме: зміни назви та диспозиції ст. 386, із включенням до кола осіб, що можуть бути потерпілими від злочину, перекладача; доповнення деяких із ст.ст. 384-387 КК України кваліфікуючими обставинами: у ст. 385 КК України додати ч. 2: «Ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів», відповідно ч. 2 чинної редакції стане ч. 3, доповнити ст. 386 КК України ч. 2 такого змісту: «Такі самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, а також з корисливих мотивів», додати у ч. 2 ст. 387 КК України: «… а також вчинення таких самих дій з корисливих мотивів»; внесення змін у санкції ст.ст. 384-387 КК України з урахуванням однакового ступеню суспільної небезпечності і необхідності узгодженості їх між собою.