4.5.5. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 317)
Одним із компонентів безпосереднього об’єкта злочину є комплекс заходів, спрямованих на перекриття такого шляху поширення наркоманії, як використання особами, що вживають наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, спеціально обраних ними для цього місць, та інтереси суспільства у виявленні зазначених осіб для їх своєчасного лікування та боротьби з наркотизмом.
Об’єктивну сторону цього злочину утворюють два різновиди дій:
1) організація або утримання дому для незаконного вживання зазначених вище засобів або речовин; 2) надання приміщення з цією метою.
Під «місцем» (точнішим терміном для цього поняття було б «кубло») слід розуміти житлові або не призначені для проживання приміщення (будинок, квартира, гараж, горище, сарай, склад, підвал, землянка або інше відокремлене приміщення), за умови, що вони призначені організатором чи виконавцем злочину для вживання наркотичних, одурманюючих засобів, психо- тропних речовин чи їх аналогів або систематично відвідуються споживачами.
Іноді слідча та судова практика дають приклади невірного тлумачення поняття «приміщення». Так, органи слідства визнали таким парадне багатоквартирного будинку і пред’явили Г. обвинувачення за ч. 2 ст. 2294 КК України 1960 р. у повторному наданні різних приміщень: своєї квартири – для виготовлення наркотику, і парадного свого будинку – для споживання наркотичних засобів. Цю помилку усунув суд, перекваліфікувавши дії Г. з ч. 2 на ч. 1 зазначеної статті.
Організацією такого місця є діяльність однієї чи кількох осіб, спрямована на створення, або така, що призвела до створення місця для вживання зазначених засобів чи речовин. Це може бути підшукання приміщень, готування пристроїв для вживання наркотиків, підбір співучасників або клієнтів, розроблення конспіративних заходів тощо. Утримання місць – це система дій, спрямованих на забезпечення їх функціонування (матеріальне забезпечення, обслуговування клієнтури, здійснення заходів конспірації тощо для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин).
На відміну від «утримання місць» поняттям «надання приміщення» охоплюється така поведінка, коли особа не виконує комплексу дій, спрямованих на функціонування кубла наркоманів, а забезпечує можливість одній або кільком особам вживати наркотики чи психотропні речовини, сховавшись у такому приміщенні. Зазвичай, кримінальна відповідальність має наставати за неодноразове надання таких приміщень, хоча не виключається забезпечення можливості одній або кільком особам використати його хоча б один раз. Але в останньому випадку бажано уважно дослідити матеріали справи для вирішення питання про те, чи не були такі дії малозначними. Особливо уважно такі обставини необхідно вивчати стосовно поведінки неповнолітніх.
Вивчення судової практики показує, що судами по-різному вирішуються питання про наявність у діях особи ознак надання приміщення в тих випадках, коли ця особа сама або разом з іншими виготовляє або споживає у своїй квартирі наркотики.
Так, дії Г., який у своїй квартирі зі знайомим споживав марихуану, були кваліфіковані за ч. 1 ст. 2294 КК України 1960 р., а в діях Ш., який у себе в будинку разом із двома знайомими виготовив наркотик, органи слідства не вбачали складу злочину – надання для цього приміщення.
За висновком узагальнення судової практики судів м. Києва за 2000 р. дії осіб, що надали приміщення і беруть участь у споживанні або виготовленні наркотиків у цих приміщеннях, треба кваліфікувати за ст. 2294 КК України 1960 р. (ст. 317 КК 2001 р.). На наш погляд, ця позиція правильна. Споживання особою наркотичних або психотропних речовин спільно з іншими особами не звільнює її від відповідальності за надання приміщення для такої мети. Але якщо має місце групове споживання зазначених засобів або речовин особами, які спільно проживають у цьому помешканні, такі дії складу злочину, що аналізується, не утворюють.
Закінченим цей злочин вважається від моменту виконання вказаних вище дій. При цьому організація кубла наркоманів буде закінченим діянням із моменту його створення.
Для такого висновку не має значення, чи розпочато функціонування такого кубла, чи ні.З суб ‘єктивної сторони для цього злочину є характерною наявність вини у вигляді прямого умислу. Якщо дії вчинено з корисливих мотивів, вони кваліфікуються за ч. 2 ст. 317.
Пленум Верховного Суду України в абз. 4 п. 16 постанови від 26 квітня 2002 р. відзначив, що обов’язковою ознакою діяння є спеціальна мета – забезпечити незаконне вживання, виробництво чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Утім, така позиція є досить спірною. Мабуть, причиною саме такого роз’яснення пленумом Верховного Суду України цього положення є невдала редакція ч. 1 ст. 317. По суті, закон не обмежує відповідальності особи тільки відповідальністю за дії, вчинені із зазначеною метою. Адже виконавець може діяти і з інших міркувань, наприклад, надає приміщення, щоб не ускладнити стосунків з особами, які йому це запропонували, неповнолітній може надати квартиру на час відсутності батьків у розпорядження друзів на їх прохання, бажаючи зробити їм послугу, тощо. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 317 важливою є не мета, а зміст умислу, зокрема, що винний усвідомлює призначення приміщення для вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин. Оскільки невдала редакція диспозиції ч. 1 ст. 317 породжує її різночитання, до неї необхідно внести відповідні уточнення, після чого скорегувати і роз’яснення пленуму Верховного Суду України.
Якщо особа діє з корисливою метою, вона підлягає відповідальності за ч. 2 ст. 317. Крім корисливих мотивів, до ознак кваліфікованого виду складу цього злочину належать: вчинення діяння повторно, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього. При цьому попередня змова групи осіб для кваліфікації злочину за ч. 2 ст. 317 не є обов’язковою.
Іноді суди припускають помилки в установленні у діях суб’єкта злочину ознак кваліфікованого виду цього злочину. Так, дії І., яка надала свою квартиру знайомим для виготовлення наркотиків, були кваліфіковані за ч.
2 ст. 2294 КК України 1960 р. за ознакою вчинення цього діяння групою осіб, хоча, надаючи квартиру, І. діяла самостійно. У касаційному порядку вирок щодо І. було змінено, її дії перекваліфіковано з ч. 2 ст. 2294 на ч. 1 цієї статті. В окремих випадках суди вбачають ознаки повторності надання приміщення, якщо в ньому спершу виготовлялися наркотики, а потім ці наркотики споживалися. При цьому не враховується, що надання приміщення для виготовлення наркотиків із наступним їх споживанням охоплюється єдиним умислом особи, тому ознака повторності у таких випадках відсутня.Суб’єктом злочину є особа, що досягла 16 років.
У ряді випадків злочинна поведінка являє собою множинність злочинів. Так, дії винного можуть кваліфікуватись як сукупність злочинів, передбачених ст. 317, а також, залежно від конкретних обставин, – статтями 307, 308, 309, 315 (безпосередньо або з посиланням на ст. 27 КК). Якщо місце (приміщення) використовується одночасно і для розпусти, винний несе відповідальність за сукупність злочинів, передбачених статтями 317 і 302.
Заслуговує на увагу пропозиція А. А. Музики встановити диференційовану відповідальність за надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин і за організацію або утримання дому для незаконного вживання зазначених засобів або речовин. Адже характер і ступінь суспільної небезпечності таких діянь – різні, і це має відображати санкція кримінально-правової норми.