4.5.3. Схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин або їх аналогів (ст. 315)

Безпосередній об’єкт злочину, крім інших ознак, характерних для злочинних діянь цієї групи, включає соціальні зв’язки, зміст яких полягає в установленому в суспільстві з метою недопущення поширення наркоманії порядку, відповідно до якого допускається вживання наркотичних засобів або психотропних речовин або їх аналогів.

З об’єктивної сторони злочин полягає у схилянні, тобто ненасильницькій дії, спрямованій на збудження бажання певної особи вжити наркотичні засоби або психотропні речовини хоча б один раз тощо.

Такі дії можуть бути різноманітними: прохання, пропозиції, умовляння, переконування, залякування перешкодити реалізації певних інтересів особи тощо. Але в останньому випадку залякування не має бути настільки впливовим, щоб потерпілий мусив уживати зазначені засоби або речовини проти своєї волі (наприклад, погроза фізичним насильством). У протилежному разі дії винного утворюють ознаки злочину, передбаченого ст. 314.

Надто категорично стверджують А. А. Майоров та В. Б. Малинін, що розповідь особою у присутності інших людей про свої враження від споживання наркотиків, «корисності» такого споживання тощо, не може розглядатись як схиляння до вживання наркотичних засобів, якщо при цьому не було висловлено пропозиції вжити такі засоби. Такі дії можуть являти собою своєрідну пропаганду, спрямовану на збудження бажання іншої особи вживати наркотики. Особливо це може впливати на неповнолітніх. Тому, якщо звичайно буде доведена така спрямованість умислу, незалежно від того, що особа безпосередньо не пропонувала вжити зазначені засоби, її дії треба кваліфікувати за ст. 315 КК.

Відповідальність за злочин, передбачений ст. 315, настає в повному обсязі незалежно від результату – вжила особа наркотичні засоби або психотропні речовини чи відмовилася від цього.

З суб’єктивної сторони для цього складу злочину є характерною наявність прямого умислу.

Суб’єкт злочину – особа, що досягла 16-річного віку.

Дії винного кваліфікуються за ч. 2 ст. 315 за ознакою їх вчинення щодо двох чи більше осіб у разі, якщо вони охоплювались єдиним умислом винного і вчинялися зазвичай в одному і тому ж місці та без значного розриву в часі. У тих випадках, коли ці дії було вчинено в різні проміжки часу і вони не охоплювались єдиним умислом, має місце повторність злочину.

Схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин неповнолітнього охоплюється ч. 2 ст. 315 КК і додаткової кваліфікації за ст. 304 не потребує. Якщо ж такі дії поєднувались із залученням неповнолітнього до участі в організації або утриманні місця для вживання наркотиків або психотропних речовин, вони кваліфікуються як сукупність злочинів, передбачених ч. 2 ст. 315 і ч. 2 ст. 317 КК. Потребують додаткової кваліфікації такі дії і у випадках, коли особа, яка схиляла когось до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин, збувала ці засоби або речовини споживачеві чи брала участь у їх викраденні, незаконному виробництві, виготовленні тощо з метою збуту чи без такої мети. У цих випадках дії винного кваліфікуються за ст. 315, а також 307 або 308 чи 309 КК.

Всі наведені положення підтримав і Пленум Верховного Суду України.